Вже небо блакитніє
Високе молоде
Савур-могила мріє
І відстані краде
Ми двоє на планеті
В шовкових ковилах
Згорілі мов комета
Святі немов монах.
В собі тримаєм скрині
Історій і думок
На них як на святині
Навісили замок
Та то немудра штука
Коли скарби мовчать
Пульс дня у скроні стука
І Божа благодать
Ключа вкладає в руки
Розмотує сувій
Історія до вуха
Наносить літургій:
Гніді пасуться коні
Набитий сагайдак
У шапці як в короні
Спить на коні Кончак
На простір оболоні
Спадає вниз яса
І жалить час у скроні
Так жалить як оса…