Ти будеш тим, для кого бракне слів (присв. О. М. )
Ти будеш тим, для кого бракне слів,
Для кого моїх рим замало.
Ти залишитись не зумів.
Мені боротись сил не стало.
Мій любий серцю Чайльд Гарольд,
Куди ж тікаєш серед ночі?
Заряд на серце в двісті вольт
Й такі бездомні сиві очі.
Мій незбагненний,зачекай!
Прийми любов палку в дарунок!
Хай шелестить п'янкий розмай -
Моє кохання - твій рятунок.
Солоні краплі через край
Додолу падають поволі.
Солоним став квітковий чай
І я прошу медку у долі.
І заквітчалися роки.
Розлились медом життя ріки.
Ми нерозлучні навіки.
Лиш оросив Господь повіки.
Нехай цвіте, буя гілля!
Зазеленіє стара вишня!
У кожного своя сім'я.
Розпорядився так Всевишній.
Щиро вітаю, Інго! Безмежно рада нашому знайомству і зустрічі. Буду знайомитися ближче з твоєю творчістю.
Це присвята, її непросто коментувати, бо римує серце серцю. Хіба бажати якнайбльше розквітлого щастя!
Інга Хухра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Перших чотири рядочки чудові. А у останніх знов приречена фатальність. Сьогодні слухала Гріга "Сольвейг" з її одвічним чеканням. Щось таке крутится цілий день у голові...
Інга Хухра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так уже є... переслідує ота приречена фатальність... так вже є... а мене теж потягло на пісні в яких основним моментом є очікування...
так... так... таке воно, кохання...
