***
Прийми мою щирість сьогодні…
На голім, холоднім асфальті
Патьоки у вічність бездонні,
Назовні – обірвані клапті...
Хоча не мальовано крапель
Надій на зотлілому листі,
Та все ще благаю зостатись
В душі, у бетонному місті
І випити щирості догму…
І, може, вцілію без права
Далеко від отчого дому,
В обіймах асфальтного рала…
(13.03.12)
І випити щирості догму…
І, може, вцілію без права
Далеко від отчого дому,
В обіймах асфальтного рала… -так проникливо... Важко вціліти у незвичному для себе задушливому середовищі...
У цьому вірші зображено характер людини, яка шукає вихід з даного середовища. Звичайний нормальний страх перемінення, переживання, боязкість і бажання в одному: вікрити двері у майбутнє. Минуле не тішить і завтрашнє невідоме. Лесю, повір у себе! Віра подібна до моста без перилів. Ти бачиш далеко берег, але не бачиш що є там. Твоє життя у твоїх руках, все залежить від тебе, як ти вирішиш і вважаєш за потрібне.
Лесю, Ваша творчість - як гірська річка головне, чиста!
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, чистота гірська... Мало тепер чистоти, мало, Володю... І щирості теж... Тоненька струночка лавірування на межі правд і півправд...
*********** Дякую і рада Вам...