я ніколи не стану поетом,
не писатиму віршів про маму, які будуть додавати в обране.
не редагуватиму вірші
буде писати в стані алкогольного сп"яніння, чи коли закохаюся.
чхатиму на критику.
я ніколи не стану поетом.
я не захоплюватимуся видатними віршами,
не знатиму всіх великих, і не розбиратимуся в ямбах хореях чи амфібрахіях.
я ніколи не стану поетом.
в мене нема бажання ним ставати.
я не хочу признання, я не хочу!
я просто писатиму, коли мені особливо зле чи добре.
чи коли ти знову вдариш мене лицем в стінку.
я ніколи не стану поетом.
мене не друкуватимуть в журналах, підручниках, атласах. мене не вивчатимуть в школі.
я ніколи не стану поетом.
то чому ж я пишу??
мої емоці не поміщаються в мені.
мої емоції виходять назовні і лягають на папір.
я записую їх, щоб одного разу показати коханому. і разом посміятися.
я ніколи не стану поетом.
навіяне алкоголем.
Я вражена...
