ЛИШАЛОСЬ ДЕСЯТЬ ХВИЛИН ДО УРОКУ… (Історія з реального життя) .
ЛИШАЛОСЬ ДЕСЯТЬ ХВИЛИН ДО УРОКУ…
(Історія з реального життя).
Лишалось десять хвилин до уроку. Буденний шкільний гамір, який доносився з усіх кінців коридору. Вічні розмови, розкотистий безтурботний сміх…
Не поспішаючи, п’ятикласники збиралися до дверей кабінету української мови. Вони тиснулися до вікон, де теплі батареї, поділившись на дівчачу і хлопчачу групу. Одна дівчинка гомоніла без угаву, інша гепнула добре хлопця по плечу книгою, а той у відповідь її. Це переросло в обмін лайливими словами. Третя п’ятикласниця показувала язик старшим та щосили кривлялась. Звісно, що відповідь їй була негайна та різка. Але їй це приносило якесь, певно, задоволення, тому і не лишала цю веселу забавку. Хлопці ж хвалилися один з поперед одного «мобілами»:
- А в тебе є «мобілка»? – лице лідера виражало зацікавленість та власну зверхність.
- Да, конєшно, єсть! – відповів інший. Здавалось, ось воно щастя як виглядає.
Потім уже вдвох захоплено переглядали картинки закачані з Інтернету та слухали «модні мелодії».
Розпатлана, закушкана прибігла їхня однокласниця:
- О, прівєт!
- Ти шось рано – іронічно почулось у відповідь.
Посміхнувшись не по-дитячому злою посмішкою та витримавши паузу, облила їх колючими та добірними словами. Вона виділялася серед класу найменшим зростом, якимось ображеним виразом обличчя, худорлявістю. На маленьких плечиках – здоровецький портфель. Потупцювавши на місці, почала розповідати, як провела минулий вечір.
- Я вчора випила стопку вина і два стакана пива! - випалила вона. Здавалось, дівча справді гордилось цим фактом. І дійсно, вона викликала неабиякий інтерес та схвалення з боку однокласників. Наморщивши лоба, один з них задумливо запитав:
- А-а вино яке?
- «Кагор», - не замислюючись відповіла та.
- Та поганеньке вино, скажу тобі, - голосом знавця в цьому ділі повідомив хлопець.
Потім відбулись гарячі диспути на тему, що «від цього вина погано не буває», «а от Кадарка – вино ще кращого сорту», «і пиво теж ось є…».
Раптово розмову перервав дзвінок. Вчитель, повагом відкривши двері, запросив дітей до класу. Ті, перечіпаючись самі та збиваючи з ніг інших, вбігли і, не припиняючи голосно говорити, посідали за парти. Почався урок…
Туманова Роза
Діти - це губка, яка впитує в себе оточення ,перебирає як словесний, так і життєвий багаж у себе. Коли вони бачать, що так роблять старші від них (а їх вчили з дитинства брати приклад, чи рівнятися на старших) отже це правильно. Отже у поганому, чи радше не правильному вихованні дітей є частина і нашої вини, як би не було це сумно
Туманова Роза*** відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви з ПОбийлихом робите дуже правильні висновки з. Отже мені вдалося передати те, що я хотіла
Діти сьогодення,- незахищеність, що виливається у грубість і підміну моральних принципів. Сподобалось. 
. Приємно, що зловили суть.
