Аз єсьм, видать, з малих азів,
Щоб перед вічним оніміти.
В осінній вакуум лісів
Вселилась голограма літа.
Як символ світлий, неба код,
Із молодечими вітрами
Пливе далекий епізод –
Заблудла щастя голограма.
У сітях Індри (в силі Божій!)
Далеке й близьке – в перепліт.
Перетіка жовтнева пожовть
В травневий ніжний первоцвіт.
Ліс тягнеться у повен зріст
Аж до небесного склепіння.
І невідомий фактор ікс
Явля минулого видіння.
Нараз сягнеш чергових аз:
Життя – драбина –зіккурати!
По них не раз ти підіймавсь.
І путь той маєш пригадати.
Як символ щастя, неба код,
Із молодечими вітрами
Пливе далекий епізод,
Будує щастя голограми.