По тихих вуличках старого Львова
Ти йшла, спинялося усе навколо
І що зі мною розпочнеш розмову
Не вірилось, не сподівавсь ніколи
Ти підійшла і зруйнувавши тишу
Спитала «Чом замріяний такий?»
Я відповів «Для тебе пісню пишу»
Мов ниточки сплітаються рядки
ПРИСПІВ
Соломія, Соломія
Ти реальність чи ти мрія?
Навіть сам не розумію
Що зі мною, серце мліє
Соломія, Соломія
Сам не знав, що так зумію
Закохатись в очі, вії
Я від них бОжеволію
І ми зайшли до тихої кав'ярні
І ти до рук мій рукопИс взяла
Читала, я ж вдивлявся в очі гарні
Для двох ота приємна мить була
Ти прочитала потім ще раз, знову
І до душі тобі мої слова
Гаряча кава, чарівна розмова
Й ти попросила щоб я заспівав
ПРИСПІВ
Соломія, Соломія
Ти реальність чи ти мрія?
Навіть сам не розумію
Що зі мною, серце мліє
Соломія, Соломія
Сам не знав, що так зумію
Закохатись в очі, вії
Я від них бОжеволію
