У тридцятi роки,у роки сталiнiзма терору,
Закохалися двоє, побратись рiшили з тих пiр,
Та вiдбувся арешт, i з батькiвського рiдного двору
Повезли юнака у далекий холодний Сибiр.
Там спливали роки у виснажливiй працi Гулагу,
Були лише листи крiзь цензуру й вогонь каганця,
Наречена читала, душевну тамуючи спрагу
I єдналися знов у листах одинокi серця.
Через кiлька рокiв i листи перестали надходить
I були про загибель у неї ворожi думки,
Але час проминув, як спливають весiннii води,
I одержала знов дорогi i жаданi рядки.
Розкривала конверт, але почерк на рiдний не схожий,
За проханням коханого їй написав його друг:
"Обморозив я руки, писати я бiльше не можу,
Бо не маю я бiльше, коханая дiвчино,рук.
Ти про мене забудь, бо для чого тобi я, калiка,
Нехай серце твое за минулим твоїм не болить,
Молода ти i гарна, ще знайдеш собi чоловiка,
Що для тебе усе, що захочеш ти, зможе зробить.
Щоб купити квиток, продала все що можна продати,
Крiзь снiги i тревоги дорога її пролягла,
I прорвалась, пройшла,пролетiла до нього крiзь грати,
I в обiйми гарячi кохання своє узяла.
Обiймала його, i лиш сльози текли без упину,
Говорила йому, що в думках вже сказала не раз:
"Я кохаю тебе, я нiколи тебе не покину,
Мої руки твоїми, коханий мiй, будуть для нас."
ID:
151409
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 22.10.2009 13:53:57
© дата внесення змiн: 22.10.2009 13:53:57
автор: Юрій Вакула
Вкажіть причину вашої скарги
|
