Я ховала в тобі зачаровані давні листи,
У трамвайне вінко продивляючи фільми минулі.
Ти? (Кондуктор питає: "Квиток?") Як завжди, не ти,
Тільки тінь, тільки крапає з неба - свинцеві кулі...
Ти дивилась на світ через гіркість і хміль турбот.
У бокалі за край, мов життя - неприбокана піна.
Рахувала в собі випадкових людей-істот,
І впускала у груди свавілля як дим нікотину.
Твої риси на згадку художник байдуже розмив,
Смакувала ковтками прозоре і свіже пиво,
І усе суб'єктивне сприймала крізь свій об'єктив,
Коли місто вбиралось в туман і ставало сиве.
Коли вулиці і провулки вели в одну,
А кохання здавалось тоді по-дитячому щирим.
Літній день на твоїх колінах раптом заснув,
Закриваючи очі і світло чужим квартирам.
Оценка поэта: 5 НМСД у цьому вірші ти помітно виросла в поет. розумінні слова. Образи плетуться ланцюжком і це робить вірш цікавим
+ 3-й рядок 1-ї строфи трохи поламаний ритм (хоча я сам цим часто страждаю) і поєднання "за край як" (й-й) трохи важкувато читається. Як варіант : ти кондуктор квитки кому як завжди не ти. Хоча це знову таки НМСД. Приємно дивитись за твоїм поет. зростанням
Волошина Катерина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую тобі від щирого серця!!!!!!! Буду старатися. (Доречі експромт, ти надихнув (чи твої вірші))
Дякую тобі від щирого серця!!!!!!! Буду старатися. (Доречі експромт, ти надихнув (чи твої вірші)) 
