Незнані почуття з'явились в моїм серці,
Прокинулись, немов дитя мале,
І зупинити їх, вже нема сенсу,
Продовжуючи їх, мине життя.
Розлука, жаль, печаль чи варто з цим боротись?
Чи варто жити, коли ти один,
Як кинутий у спеку одинокий - в пустелі звір
самотній втомлений чи злий...
Любов і ласка - ось що йому треба,
немов в оазис почуттів пірнуть,
Насититись і подолати спрагу, і тугу в серці,
всіх забуть...
Але не можна забувать про себе
і про життя своє не треба забувать,
Забути треба всіх і жити далі,
щоб у думках своїх не потонуть...
