Продавав один маляр
Усе серед Бару,
І на продаж вже він мав
Лиш одну Варвару.
Аж прийшов один мужик,
Шапку поправляє.
"Чи є у вас Миколай?"
Маляра питає.
"Нєту, братец, - каже той,_
Тільки зараз буде,"
Та Варвару швидко зняв,
Та й до халабуди.
І кистею раз махнув,_
І чаша закрилась.
Мазнув іще кілька раз,
Й митра появилась.
Ще мазнув раз - і обруч
Обвів наокола,
І бігцем до мужика:
"Вот тебє Микола."
Але мужик собі став,
Під боки узявся:
Як поглянув на лице:
Так і засміявся.
"Що Микола, то вже так!
Правдива Микола!..
Щоби тобі волосок!..
Вся борода гола!"
"Нєшто хочеш баради?
І барода буде !"
І з Варварою мерщій
Знов до халабуди.
Вибігає, кругом глип, -
Мужика немає!
А тут баба, як на злість,
Питає Варвари.
Прокляв маляр мужика,
І бабу на лихо,
Ставить образ на стілець,
Та й промовля стиха:
"Нє трєбуй он баради,
(Ентакая харя!)
І ще би била раз
З Миколи Варвара,"
