Сьогодні почула я звуки баяна,
Чи вітер мені їх приніс із думок,
Мене не злякали, ті звуки баяна:
Колись вигравав їх з баяном синок...
Ті звуки баяна я знов відчувала,
На тому баяні синочок мій грав,
Мелодія тиха мене хвилювала,
А звук не спинявся і грав той баян...
Ті звуки, як перли, мене хвилювали,
Як феї прекрасні з дитячих казок,
Їх слухала я, і вони полонили,
Хотілось почути, їх ще хоч разок...
Та стихли вже звуки, навіки вже стихли,
З тих пір, як загинув на шахті синок,
Багато вже років відтоді минуло,
Баян лиш лишився мрій повен й думок...
Ті звуки чарівні, ті звуки баяна,
Пливуть, випливають із моїх думок,
І я їх щоденно усі відчуваю,
Бо ж їх вигравав на баяні синок...
Із самого рання, ті звуки баяна,
Я чую щоденно, без сина, на жаль...
В очах засвітились і біль, і мовчання,
Вернули в минуле, й додали печаль...
Душевно з болем...зворушливо! 
