З рокам смуток відпускає
На дике поле мандрувати.
Не хочеться вже з ранку спати
і вабило що - не чіпляє.
Розкуті часові окови -
Летять повз мене дні, роки.
Не можуть зупинити кроки
Біжать неначе малюки!
Ох дітки, як не вистачає
Обіймів, з вами вечорів...
Щось груди болісно стискає,
Така вже доля у батьків!
Десь губляться слова - не хочуть
До вас потрапити ніяк.
Тому від ночі і до ночі
Шукаю я таємний знак.
Стареньке фото у кишені.
На ньому з посмішкою ви.
І знов марную сьогодення.
Чому страждаю від журби?
Колись розлука закінчиться,
Мабуть в наступному житті!
Так дні минають в каятті
Здається все мені це сниться...
23.12.2022
