«Herz, mein Herz, was soll das geben?
Was bedränget dich so sehr?
Welch ein fremdes, neues Leben!
Ich erkenne dich nicht mehr.
Weg ist alles, was du liebtest,
Weg, warum du dich betrübtest,
Weg dein Fleiß und deine Ruh –
Ach, wie kamst du nur dazu!»
Johann Wolfgang von Goethe
Серце, серце, як це сталось,
громом вражений стою,
чим це ти так стурбувалось?
Я тебе не впізнаю.
Все пройшло, чим ти палало
що любило і бажало,
не збагну я до ладу –
як потрапило в біду?
Переможене, безсиле,
на позбавлення не жди,
у красивих, юних, милих
путах ти вже назавжди.
І чи ще можлива зрада?
Де живе нова принада?
Все даремно, все забудь:
всі шляхи в полон ведуть.
Ах рятуйте, я у сітці –
від кокетки, сам не свій,
на тонкій чарівній нитці
я танцюю ледь живий.
Жити в клітці у чаклунки,
чи під каблучком пустунки –
як таку ганьбу знести?
Ах, пусти, любов, пусти!
СУПЕР!
