|
Дістала ця політика,дістала ця війна,
так хочеться вже,Українського життя.
Ще хочеться,щоб поля пшеничні майоріли,
а вечером чути в селі народні співи.
Ще хочеться,щоб щаслива дітлашня,
з батьками лягала і піднімалася,удома вся.
І щоб піднявшись у ранці,як сонечко ясне,
хай мама й батько ,діточок в садок веде.
Ще хочеться,щоб віталися,на вулиці-геть всі,
і щиро посміхалися,одне одному,дорослі і малі.
З душею щоб робилося,завжди і все,
ну і душа розкритою була,як небо голубе.
Ще хочеться,щоб всі Українські люди,
завжди у завтрашнньому дні,упевненими були.
Щоб не боялися-як долар,партія яка,
а просто раділи,проживаючи життя.
Ще хочеться,ще хочеться-усе не перерахую,
але себе самого і кожного Українця чую.
Хоч і не завжди вірю,що так усе буде,
та десь в середині,я вірю-Україна краще ніж хочеться,ще заживе.
ID:
856741
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 03.12.2019 10:15:05
© дата внесення змiн: 03.12.2019 10:15:05
автор: Бабич
Вкажіть причину вашої скарги
|
