Весна. Подивись, як трава оживає
І спів солов"я задзвенів,
Туманом легким все навкруг огортає
І ніжний підсніжник розцвів.
Струмок дзюркоче радісний, веселий
Він переймає вітер навпростець,-
-Який ти, вітер, дужий і грайливий,
Як хочеться з тобою навпростець.
Верба зігнулась в низькому поклоні
Свої гіллячки вітру простяга:
-Ой вітре буйний, я в твоїм полоні
Люби мене і я буду твоя.
Тополя гордо віти підійняла
До неба, до сонця, до хмар.
В погорді своїй вітру так розказала:
-Ти щастя і долі не знав,
Ти всіх заставляв пред тобою коритись
І гнутись у чорній імлі.
І так ти хотів свого щастя добитись,
А я не зігнуся тобі.
Щастя там, де нема підневільних,
Де немає володарів й слуг.
Щастя там , де всі в світі є рівні
І де вільний проноситься дух
