Відкрий свої очі, не бійся дивитись
Боятись, боротись за те
Що змусити може ожити
Що в серці твоїм оживе
Не плач за можливим, що було
Не плач, не жалкуй, а роби
Бо те, що про що не забули
У пам'яті буде твоїй
Не йди запритьмареним шляхом
Не снуй в закаулках думок
Ми топчемось босими цвяхи
Не скоївши навіть і крок
І слів забуваємо суть
Важливе стає неважливим
Допоки є ті, хто нас ждуть
Ми знищуєм віру у диво
Все сказане скажемо потім
Майбутнім, незнаним поки
І, мов полохливі істоти,
Тікаєм від долі в думки
Так втомлює ницість підступна
Людей, що без честі живуть
А біль, як повітря, доступна
Її просто так віддають
Гнилі ті, хто тицяє словом
Та дією ницою б'є
Не маючи в серці любові
Вважає абичим себе
Ми миті живемо в тілах
Спаскудивши душі навіки
Залишивши лише у снах
Для нас вже найкращії ліки
Хай буде, що хочеш тобі
Най бажане буде під силу
Най поряд знайдеться в житті
Кому ти залишишся тилом
І болі не буде уже
Без сліз за минулим і ти
Відчуй наостанок мене
У сні... Назавжди лише тільки у сні...
