Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: А СТАРІСТЬ СПОТИКАЄТЬСЯ… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Надія Башинська, 23.08.2016 - 07:45
Гірко від цього сьогодення... Бо це правда, на жаль... А пишете гарно! геометрія відповів на коментар Надія Башинська, 23.08.2016 - 15:53
Дякую, Надійко! Не солодко й не весело тепер жить у селі...
геометрія відповів на коментар Ганна Верес, 23.08.2016 - 15:51
Дякую, Ганю! Колись у селі було 20 тис. населення, а тепер лише 2...
Дякую, Майро! Так щемно все це бачить; та ще слава Богу, село ж таки живе, хоч і старіє дуже і село, і люди...
геометрія відповів на коментар Валентина Ланевич, 23.08.2016 - 15:44
Дякую, Валю! На жаль, реалії життя сумні...
геометрія відповів на коментар Шостацька Людмила, 23.08.2016 - 15:42
Дякую, Людо! Я ж і писала на реальних життєвих подіях...
Святослав_, 22.08.2016 - 19:31
Мозаїка смутку, світлої зажури. Гріють старість маленькі дитячі рученята. геометрія відповів на коментар Святослав_, 22.08.2016 - 20:41
Дякую, Святославе! Чого, чого, а смутку вистачає, та село ще тримається і з зажури виривається...
Ніна Незламна, 22.08.2016 - 18:51
Гарно описали життя в селі! То правда таке сьогодення...Треба триматися поки є сила.Успіхів Вам!!!
геометрія відповів на коментар Ніна Незламна, 22.08.2016 - 20:37
Дякую, Ніно! Отож як тільки побуду у селі, то і наснаги наберуся, і жалю. Старіє ж і село, і люди...
геометрія відповів на коментар Чайківчанка, 22.08.2016 - 20:33
Дякую! Я математик і мені подобається такий порядок.
геометрія відповів на коментар Мандрівник, 22.08.2016 - 18:44
Дякую! Та я не про себе. Це я знову була в селі і побачила, яке важке це життя у одиноких стареньких, аж серце стислося, то ото тільки приїхала, та й виклала на папір, а стьогодні у КП.
|
|
|