Стомились яблуні від зрілих яблук
і час настав яблукам впасти,
котитись у траву з останніми квітками
і червоніти між зеленими листками.
Упало яблуко на дах і вниз скотилось,
а серце тьохнуло, чи на мить зупинилось:
так озивається осіння тишина,
прозоро-сіра, кришталева і п’янка.
Земля озвалась, наче камертон,
десь вітер у гіллі дасть обертон,
зашелестить сухий пожовклий лист,
довго покрутиться і падає униз.
Озветься дощ осінній із гілля,
дрібними краплями намочить не дарма,
крапель додасть холодного намиста
вінкам пожовклого вже листя.
Життя листка неначе сон,
краси додасть осінній натюрморт,
червонобокі яблука зберуть у кошик,
Адама молодого в гості просять.
Яблуко не одне, а цілий кошик
і Єва молода його запросить,
історії продовжують тривати всі
в земному, що триває знов, житті.
Анімація із інтернету.
15.10.2015.
