Летіла душа… Не спитавши ні в тата… ні в мами…
Летіла душа догори… понад Києвом вверх…
Летіла душа… від людей… до Небесної брами…
І що нам на світі без неї робити тепер?..
Летіла душа… не спитавши ні вітру… ні друзів…
Летіла душа над Майданом по лінії ввись…
Залишивши мрії свої… і ще квіти у лузі…
І те… що надією було для неї колись…
Летіла душа… не спитавши у свого кохання…
Летіла душа в небеса… які вище від хмар…
Спинися… душа… подивися на світ цей востаннє…
Бо скажуть про тебе… що ти була тільки – бунтар…
Бо скажуть про тебе… що жертви тієї – не треба…
Летіла душа… не спитавши у своїх батьків…
Ні в свого кохання… ні навіть у чистого неба…
Залишивши нам гіркоту непрожитих років…
Спинися… душа… ти нам звідти уже не напишеш…
Бо випита дощенту ранків холодна роса…
Бунтарна душа… а що ж нам ти на світі залишиш?..
-А вам - цілий світ… і відкриті… оці Небеса…
Чудово і зворушливо.Респект! Але! sorri: як би роса була б ще не випита дощенту - здається було б гостріше.(не долюбив,не докурив последней папиросы ...)
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
спасибі,Віталію...не знаю,якось не подумала над цим,не було коли думати...вірш писала дуже швидко...за одним подихом...
Аж плакати хочеться... 
До сліз... 
