Твоя інопланетність ужалила кожен знак:
Кожну крапку, тире і болючий хиткий апостроф.
Я твій космос тепер відчуваю занадто гостро,
І без нього вже все якось прісно, усе ніяк.
І отак, оголеним нервом, до листопада
Всю нестачу тебе в персональну скриньку Пандори,
Крізь весь простір і час галактично і без опори.
Ти отруйна і наркотична моя розрада.
Ілюзорність твоя - то беззаперечна стала.
Ти вростаєш у серце, подихи, навіть у шкіру.
Місяці викликають сліпу, фанатичну віру.
Перетворююсь тихо в Дівчинку, що чекала.
Написати листа, вивіряючи кожну кому,
І купити квиток на найближчий нічний експрес,
І ранковим таксі підкотити до твого дому -
І розвіяти тугу шквалом простих чудес.
І ранкову зорю в букети троянд перелити,
І, зневаживши рій святош і недобрий галас,
Кожним словом і дотиком перетворити
Тебе у щасливу, в дівчину, що дочекалась.
Fairytale відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
і знову це римування)
назва дуже сподобалася)
далі в віршах ці коми, тире, ти знаєш, як я до цьог оставлюся
але в тебе це навіть якось "вмонтовано"
Fairytale відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
звикай до такого римування, після сотні віршів з перехресним можна і щось змінити.
не знаю, що ти маєш на увазі під "вмонтованістю", але тут не те, що ти думаєш, не "вірш про вірш".
це все Доктор, йому тут з тими знаками треба віддати належне.
і про Дівчинку, що чекала, - то теж звідти. неймовірний образ просто.
!!!
мільйони знаків оклику, ком продовження і
апострофів емоцій тобі, дівчинко моя сонячна!!!
пронизало мене! кожним реченням...
Fairytale відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
от яке натхнення від вигаданих персонажів. ні з чим не зрівняється))
ооой, я рада, що до вподоби, бо я його довго й важко народжувала
тішусь твоїми коментарями, шалено тішусь
