УСІ КОХАНІ ВІД ПРИКРАС
Живило неньку ласкаве тепло,
Зачувши подих, звуки благовісні.
Сідають тріумфально на крило,
Приносять раду вість своїй Вітчизні.
Хай сотні раз, осяється світань,
Для розквіту, від краю і до краю.
Хай рано в гай повернеться звучань,
Що пісню солов’їну піднімає.
Роса по травах сяйво в тишині,
Розкинула багряним, ще до сходу.
Як яву літ, як світло в низині,
Що дані вранці на красу і вроду.
Які усі кохані від прикрас,
Наводять нас, в пояснення відверті,
Як роздуми про себе і про час,
Що линуть нам, в ранковій круговерті.