Я п'ю життя ковтками
Як з кухля молоко
Клиновими листками -
Життєве полотно
Літало павутиння
Поміж живих дерев
Я ллю життя промінням
Із сонячних джерел
Я що? Я хто? І де я?
Я часточка життя
Я втілена ідея
Я шум серцебиття
Я те, що обійняти
Я шлях і я рубіж
Мене щоб зустрічати
Надвечір босоніж…
-----------------------
Залиш про себе згадку,
І випий все до дна
В житті усі розгадки!
А за́гадка - одна!***
...Я часточка життя
Я втілена ідея
Я шум серцебиття... -
не скажу, що упізнаю "предметно", але якось поза формою "бачу" якесь невловиме зоріннячко - за віршем в цілому і особливо за його "фінальним акордом"... щось таке за настроєм, як ніби - коли з дитиною граєшся у схованки - от дитина та люба заховалася, як їй здається - дуже добре заховалася, а ти її бачиш, але, щоб їй було весело і щоб гра була грою для обох - робиш чесно вигляд, що скрізь її розшукуєш... а дитина вся радісно чекає, коли ти її знайдеш - щоб так щиро і шумно здивуватися і щасливо посміятися разом...
пане Морський Леве, це дивне (навіть для мене...) сприйняття може не стосуватися нікого, окрім мене, але чогось воно виникло в момент нашого з віршем цим Вашим знайомства...
поза приватними дивними реакціями - вірш цікавий і багатоплановий... філософський... ритм - легкий ніби, а смисл - глибокий... і в цьому також є своя родзинка...
Я те, що обійняти
Я шлях і я рубіж
Мене щоб зустрічати
Надвечір босоніж… -- гарно... і романтично...
В житті усі розгадки!
А за́гадка - одна!*** - справді, загадково... і своєрідно... однозначно цікаво...
морський лев відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Радий чути Вас! Ви Валю, як і завжди, дуже точно відчуваєте зміст віршу, або краще сказати його душу. А тепер я дещо скажу, мені все більше здається що в наших душах є схожі деталі, якщо їх порівняти скажамо з якимось механізмом, Ви так цікаво реагуєте на мої твори, навіть більше, Ви дивитесь моїми очима на них. А вже те що пишете Ви мене часом вводить в якийсь транс, Ваші вірші треба читати, для порівняння, знаєте є такі картинки з обємним виглядом, але вони заштриховані чи залиті звершу другим зоображенням, не знаю як це називається, та все ж, коли на них довго дивитись то справжнє зоображення випливає десь із глибини. Ось це Ваші вірші, коли їх читаєш бачиш наче б то прості фрази і слова, а сама суть захована всередині, Це Великий талант, так писати, Бо ще й не кожен бачить ту суть, А ВИ МОЛОДЕЦЬ!