Зронила осінь сльози жовто - сині,
Пішла на бал, звабливо танцювать.
Щоб показать отій, малій, людині,
Як треба жить. А то ж бо знов просплять!
Шмигне і кожному постука в двері,
Дощем напише тонко на вікні.
Зіграє ностальгію на гітарі,
Пришпилить лист,як доказ, на стіні...
Візьме у руки скрипку Страдіварі,
І забринить натягнута струна!
І завальсує ніч із вітром в парі,
І звільнить тих, кого давно нема...
Не без проблем освоїть фортепьяно,
З-під клавіш ноти побіжать
Ха-ха! Зима! Тобі ще рано! Рано!
Так треба жить! А то ж вони просплять!
Ви й не уявляєте як приємно чути такі слова)
Нахлинуло. Осінь заворожує.
