Крізь грому вій і блискавиці,
Коли уперше бачив я,
Твою усмішку на обличчі,
Як сонце в моє майбуття.
Короткі фрази, старі жарти,
Комедії прожитих днів,
Вже ніч віталася з світанком,
Я ж відпускати не хотів.
І сни, що ти колись згадала,
І не розказуєш тепер,
Ці здогадки - це вже не мало,
Раніш здавалось, що помер.
Хоча…Буває, що дарма,
Ми попрощались в пізнім часі,
Ти не відписуєш тепер,
І я мовчу, мов свічка згаслий.
Ну що ж…Нехай, твої сніжинки,
Розтопляться, мов теплий сніг,
Весна поділить теплі зливки
Між тих, хто дочекатись зміг.
