Ти з’явився тоді…
коли cкуйовджене волосся ставало в горлі голодом,
і замість сніданків і вечерь,
доза таблеток запивала терпким спогадом,
розмішувався на дні постелі пригорілий біль,
і в душі збільшувалась кількість чужих недопалків…
Я хотіла кричати…
але на голос не_вистачало сміливості,
І душа як маріонетка ,
все сильніше розчинялася в буденній застиглості,
І сонце плавало на дні непочатого дня не помічаючи,
фіранкою заслонене,не гріло ,змарніле від сирості,
І байдуже чи холодно чи то гаряче…
Пальці прилипали до склянки як до металу,
тому що холодно…
не_виносимо все сіре і немало значення…
І гарантована втрата свідомості зранку на тощак,
від душі голоду…
І все було таке приречене…
дякую за те ,що хтось вигадав тебе ,
випадково із чистого подиху вітру…
і ти…
…з’явився…таким світлим і теплим,
що хотілося писати лише про ніжність остуденілою рукою,
яка розсипалась у мені оксамитово рожевим кольором,
І тепло яке сходить із цієї сторони що і сонце,
затишно зігріває не маючи змоги до тла спопелити,
хотілося зберегти в собі глибше а ніж позволяється розумом,
І ти дав зрозуміти що найтепліше буває зимою…
дякую за те,що я так і не розівчилась любити…
дякую за те ,що хтось вигадав тебе ,
випадково із чистого подиху вітру… -прекрасні рядки! Гарно,тепло,ностальгійно...
Тільки правильно-"скуйовджене" у другому рядку,"натще"-замість "на тощак".
MADLEN відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
спасиибі Наталю,я така рада що незабуваєш от ,це і друге слово,яке я ніяк виправити немогла,спасибі за "скуйовджене"