Сад зимовий впізнаю по флоксах,
Де тремтить спустошене стебло.
Впізнаю життя по парадоксах,
Що різьблять задумане чоло.
Впізнаю лелеку по витку.
Горобців – по вифурках поспішних.
Впізнаю поета по рядку,
Непоета – по томах розкішних.
Мить зову великою любов’ю,
Як плеча торкається плече.
Розумію діалог-безмов’я
Взаємозахоплених очей.
Впізнаю закон по беззаконню,
Фарисея – по словах гучних.
Впізнаю знайомих на іконах,
Гілку родоводу з древніх книг.
Я – дитя біблійного Тубала –
Ось на європейський став поріг.
Чи мене впізнали-виглядали,
Пане боголійний Меровінг?
Мій арійський нездоланий рід,
Міфами містичними повитий,
Із колиски людства – Припонтиди
Починав священий первослід.
Непорочная галілеянка,
Матір Сина Божого Ісуса,
З Припонтиди нашої краянка!..
Цим душі сакралом я горджуся.
Я із кельтів, кіммерійців, готів,
З аріїв незламних у бою...
Предка яфетичного народу
Упізнай, як я упізнаю!
Час мечі та стріли поламати!
Скиньмо окривавлені щити,
Щоб лунало тільки слово «брате».
Шостим колом людства нам іти.
Щоб лунало тільки слово «брате». 
