"Що за первісний вік-хвилюється сучасник,-
Бідній жінці голову знімають з пліч.
Але ж свого тіла кожен з нас є власник,
Любов не в шлюбі- то ж звичайна річ...
Ця бідна жінка крові на руках не має,
Не злодійка вона, і не носій підступних дум,
Повія...Що ж в житті людському все буває,
Ну...посоромити,а не камінням бити.О,жах!,О,сум!"
Кричить історія словами очевидця того часу:
"Наш час є свідком явлення Христа,
Ми-богобійні,і знаєм, що жорстокість-не прикраса,
Та моральність серед нас поширена й чиста.
Своє ми тіло віддаємо Богу,
І душу й серце свідомо й залюбки,
А Він закони нам поклав у дорогу,
і ми живем по їм ,розмотуєм клубки..."
"-Але ж Ісус казав:смиренність є свята,
І лагідність,і доброта й любов безмежна,
Кидаєш ти каміння,прокляттям криючи вуста,
І в крові душу топиш-ця віра протилежна!
Сучасний вік далекий від моралі,
Й частенько ми знущаємось над ближнім,
Але діла криваві й дні невдалі,
Не посвящаєм Богові Всевишнім"...