Ввійду в дитинства береги святії,
Де Божа Матір дивиться з ікон.
Дорослого життя перипетії
Розтануть тихо, як ранковий сон.
Я там ще вірю в світанкову долю,
Пасу мурашок і порічки їм.
Там про дитячі сумніви і болі
Бабусиним долоням розповім.
Там ще невдачі не гніздяться в стрісі,
Чигають у дорослості жалі,
Там підлітки-ромашки на узліссі,
Як я, ще недоторкані й малі...
**************************
Вже облетіли пелюстки квітчасті,
В житейське море вилилась ріка.
Лобастеньку голівку правнучати
Уже не пестить бабина рука.
В моїм саду розлуки колобродять.
Навкруг життя - столикий іподром...
Журавлик заглядає у колодязь -
Дитинство хоче виловить відром...
Аллочка, спасибо Вам за эти слёзы на глазах, за этот катарсис. Детство давно в прошлом, но до сих пор питает своей теплотой. Видно такой был стержень заложен, что не ржавеет с годами!
alla.megel відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Да, там, в детстве, есть такие теплые уголочки, что на всю жизнь есть куда пойти погреться душой. Спасибо, Вам за такой эмоциональный комментарий. Рада видеть Вас у себя!
Я там ще вірю в світанкову долю,
Пасу мурашок і порічки їм.
Там про дитячі сумніви і болі
Бабусиним долоням розповім. --
таке просте і чисте, справжнє щастя... "Живіть, як діти..."
alla.megel відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якби ж то можна було отак все життя. Не виходить. Написала цей вірш років у двадцять. Сама собі дивуюсь, мабуть, те, що ДАЄТЬСЯ, від віку не залежить. Мені так приємно Вас у себе бачити!
Мені це дуже приємно і є великою підтримкою. Дякую Вам!
alla.megel відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це Вам спасибі, що зайшли. Я зараз стільки пишу, що зовсім немає часу читати вірші. Так, пробігаю новинки у друзів. Але нових гостей своїх завжди читаю
"Ввійду в дитинства береги святії,
Де Божа Матір дивиться з ікон." - такі слова, сльози на очах... батьки робили нам казку, тепер наша черга робити її дітям і бути вдячними щиро батькам..
alla.megel відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, а я собі думаю, чом це мені таке прізвище Ваше знайоме? А ми ж - землячки! Вдвічі мені приємніше. Піду читати Ваші вірші. Я всіх у себе вітаю тим, що йду читати вірші.