Ой, летіли журавлі
В небі синьому,
Ніс останній на крилі
Звістку синову.
"Рідна матінко моя,
Не сумуй, не плач.
Твій синочок вже вояк,
Не простий орач.
Тут ішли важкі бої.
Вижив тільки я.
Побратими всі мої
Полягли в боях.
Нене, я не здамся їм,
Підлим ворогам.
Захищатиму свій дім,
Землю не віддам.
Як побачиш журавлів
В небі над селом,
Знай, я смерть свою зустрів
З піднятим чолом."
Пролітали журавлі
В рідній стороні.
Ой, лютують москалі.
Села у вогні.
Не залишилося в них
Ні хатиноньки,
Ні матусі, ні жони,
Ні дитиноньки.
Полетіли журавлі
У чужі краї.
А на прОклятій землі
Точаться бої.
Щемні рядки, незважаючи на народно-пісенний стиль, доволі лірично й тонко торкають душу. Не усвідомлюють тварини, що за горе відбувається на нашій землі, і часто самі стають жертвами рашистів
Гарний вірш, але землі не віддам це не про наші реалії, її продали і вона не наша, прикривши війною цю зраду, вона не є нашою вже з 91 року та з 17. Жиди її прихватили та продали, рапс, соя, соняшник, що роблять з землею та куди фурами везуть урожаї з неї і кому.
Leskiv відповів на коментар oreol, 23.01.2024 - 10:47
Страшную картину вы описали, автор. К сожалению, такая ситуация имеет место быть. Горячо надеюсь на то, что рано, или поздно кацапы ответят своими никчёмным жизнями. И те, кто с оружием пришли к нам, и те, кто их поддерживает в тылу.
Leskiv відповів на коментар Zorg, 22.01.2024 - 19:22
Щиро вдячна за коментар. Ось, вирішила ще трохи пис(к)нути на літ. сайтах. Тільки чомусь не було приводів для веселощів. Ну, кожен піє, як уміє.