Я – там, де ти, тебе ж – нема ніде,
То, значить, нам ніколи і не бути.
Ворушить вітер вісті призабуті.
В мовчання скіфське одягнувся степ.
Я озираюсь – хто би підсобив –
Закинув лантух, що розсипав зорі.
Змітає лютий снігом дрібки солі
В мій океан до густоти ропи.
Ще де-не-де ввижаються стовпи,
Які завмерли, як лиш обернулись.
Не накували щастя нам зозулі.
Неквапом степ до горла підступив.
Гарний вiрш, Оксано. Точно ви вiдзначили, що життя досить-таки непроста рiч, складаеться часто зовсiм не так, як би хотiлося. Ну, робити з того катастрофу якусь - воно теж не варто. Он, скажiмо, той же скiфський степ був мовчазний i непривабливий, але археологу Борису Мозолевському все ж вдалося i у такому степу знайти скiфську пектораль. Так може i героi вашого вiрша незабаром нададуть власним вчинкам якихось нових обрисiв, якi змiнять на краще ситуацiю, що склалася.
Ну, майбутня поява тих чи iнших життевих подiй може по-рiзному складатися, часом i зовсiм неочiкувано.
А тож зображення тiеi скiфськоi пекторалi ранiше навiть украiнський телеканал "Культура" в якостi свого логотипу використовував:
А той, який тепер логотип на цьому ж телеканалi помiняли - "UA-Культура", то вже вiн не такий оригiнальний, гiрший набагато. Ще й одна половина назви англiйською мовою, а iнша - украiнською: