Жили собі по сусідству
дві чаплі гарненькі.
Однакові дзьоби мали,
були веселенькі.
Чи то сонце не так зійшло,
не так вітер віяв?
Може чаплям тим гарненьким
взяв хтось лихо вдіяв?
Посварилися дві чаплі.
- Ти така негарна!
- А ти така довгонога!
- Ну, а ти незграбна!
- А у тебе довга шия!
- Тобі лиш брехати...
- А ти, знаєш? Кажуть люди,
не держишся хати!
От скажи мені,
навіщо сюди прилетіла?
Ти ж бачила,що я перша
на болоті сіла?!
- Тут живу я,
і мої живуть мама й тато.
І родичів у мене
живе тут багато.
А ти чому тут з'явилась?
Ще й кричиш, що перша?!
Потягнув вовк чаплю першу,
щоб не була вперта.
Ото ж вчись, мій любий друже!
Мудрості навчайся.
Не лізь, прошу, до чужого.
На чуже не зарся!
Як у справжньому житті, так і в природі! 
Валю!!! 
Дійсно, мудро! 
