Листочок жовтий,ось зелений,
Червоний плавно так планує.
Холодний вже,такий студений,
Осінь кольором чарує.
Відмирають вже листочки,
Тихо падають,летять.
Повдягались у сорочки
Кольорові,щоби спать
Було всім затишно,м'якенько.
Останній подих нам дарують.
Хоч холодно,але легенько
Осінь вітерцем чарують.
Жовтий килим під ногами
Шарудить. І ми збираєм
Листочки гарні разом з вами,
Присідаєм,присідаєм.
А як гарно розігнатись
Й прямо в купу листя впасти!
Дружно лежачи,сміятись,
У друга листям всім попасти.
Листям прілим пахне всюди.
Кольоровий килим. Ліс
Скидає зараз всі облуди,
Гарячий жовтий в нього ніс.
Казка для людей остання.
Відбувають теплі дні.
Зима вступає уже рання.
Сумно так чогось мені...
Вмирає листя тихо-тихо.
А який яскравий колір!
А,може,стукає як лихо,
Коли вже падає за комір,
Життя стає також яскраве,
Як це листя кольорове?
Таке ж барвисте,золотаве,
Куди не глянь-таке чудове!
Й не відчуває життя лиха,
Хоч доживає вже свого.
Руйнується у хати стріха,
Хати у життя всього.
Листочки падають,кружляють.
Ніхто й не думає про них:
Вони вмирають-облітають,
Життя в них промінь вже застиг.
А всі радіють барвам смерті
Та й думають:для них малює
Осінь листя на мольберті-
Навкруги усіх дивує.
Так ось,ма́буть,і життя-
Перед тим,як облетіти,
Чарує барвами буття
І залишає голі віти.
