я наче здавлений. мені бракує... чистого
повітря... слова, духу, часу. чашу
життя барвистого, солодкого, врочистого
я не шукаю, не бажаю - нащо?..
хвалити те, що похвали не потребує...
в нас
бавиться, іскриться та вирує -
час.
я підiймаюсь... я люблю життя. хто так, як я?..
полюбить пoринати у життя...
в житті...
побачить сцени із буття...
в бутті...
буття почує...
чутких чуток чуттєвії чуття чуттів -
весь світ вирує
у вирі вирів-почуттів...
сміється... з трагедій сцени та в житті...
я й сам... я сам з собою... не один лишився,
адже є я
і самість є моя...
зі мною...
сам з собою...
я зустрівся...
я наче здавлений... мені бракує...
між людьми...я сам... весь світ вирує...
у мені... мене самого...
між людьми мені бракує мене самого у мені!..
немає... бога...
й не потрібно!..
мені... в мені...
Юрій Арлюсс відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я не про Стуса питаю, а про друге речення: туди прийменник "в" затесався і збив мене з панталику... Хіба що Ви кажете, що Стусу лиш і залишалось медитувати... А, між іншим, ерудиція і майстерність мають небагато спільного... І майстри на таких сайтах не публікуються, напевно...
Аааааа чувак.остані 4 строфи ващє розрив моску.чувак. крутий вірш
П.с. перечитував місцями по 2р і це ти мені казав за ритм? Дихання? І рифму? Деінде суть мені не відома. Поки що. Перечитую. Вникаю. Однозначно круто
Юрій Арлюсс відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та ні, друже, в роздумах ритм тільки на великих дистанціях, і ми його називаємо "світогляд")) А інакше - завжди уривки фраз, спогадів, відчуттів...