Хто любив, хай завтра любить,
Завтра – хто ще не любив…
Невідомий автор «Нічне свято Венери»
Місяць в темнім небі блудить.
День відбувся і віджив.
Хто любив, хай завтра любить,
Завтра – хто ще не любив.
Сплять турботи і печалі,
Добрі люди сплять і злі,
Сплять, стоптавшись, сиві далі,
Притулившись до землі.
Курява – і та заснула,
Неспокійним мрійним сном.
Тільки вітром повійнуло –
Підняло її кругом.
Ніч не спить і сни гуляють
В кожнім домі у теплі .
І чорти бенкет справляють
Й чортенята їх малі.
І Венера не дрімає.
З нею віщий Бог пісень.
На любов благословляє
Рай земний–грядущий день.
Поки ходить сон між люди,
Сіє щедро диво з див:
Хто любив, хай завтра любить,
Завтра – хто, ще не любив.
Що то за любов незрима,
Серце щастям розпина,
У вогні неопалима,
Щонайглибша глибина?
Як здіймала і топила
Тих глибин бентежна млость!
Небо землю полюбило –
З нею в любості злилось.
Золоті Амура стріли
Розбивають нам серця:
Уночі і вдень він цілить
На кохання без кінця.
Лиш любов одна мурує
Невсипущий, сущий світ,
Пристрастю життя вирує,
Свій продовжуючи рід.
Знову спів пташок розбудить
Сил і любощів прилив:
Хто любив,хай завтра любить,
Завтра – хто ще не любив…
нежность разбила дамбу и полилась!!!...
Дякую за настрій і запрошую до себе на сторінку.
