|
Бажання влади – то така потвора…
То винахід безжальний Сатани,
Наблизившись , стає людина хвора,
Схопивши вірус…Боже, борони!
Вона втрачає розум й підсвідомо
Іде по трупах до своїх вершин,
По всіх своїх коханих і знайомих,
А озирнеться – звалище руїн.
Бажання підійнятись, та на користь
Своїй родині підім’яти світ -
Зжирає у людині стид і совість,
І у нащадках залишає слід.
Звикають діти до безмежних грошей,
Коштовні речі їм немов сміття,
Гадають все найліпше і хороше
Їм падатиме в руки все життя.
Та інколи втрачається і влада,
І гріш потік пересихає враз,
Й тоді людина пада, пада, пада,
Що з нею буде – вирішає час.
Тому, хто прагне влади, я бажаю
Хоч іноді, хоча б на кілька днів,
Спускатися на землю з того раю,
Там де народ живе собі на дні.
Одежу по простіше одягати,
І пробувати їжу їх просту,
Всі біди їх ,як власні відчувати,
Вдову обдарувати й сироту.
Робити це без власних охоронців,
Бо як боятись мусиш їх, не йди,
Від них ти далі ніж Земля від Сонця,
І не повірять, що б ти не роби.
Бо популізм , гучні з трибун промови
Тим хто у владі шкодять над усе,
Народ не нагодуєш лише словом,
Бо він все бачить, що ви там їсте.
Бажання влади – то гірка отрута,
Як випив,то свідомість не втрачай,
Тим хто зажерся, буде зла спокута,
З народом, як із вогнищем не грай!
ID:
508275
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 29.06.2014 22:41:04
© дата внесення змiн: 29.06.2014 22:41:04
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)
Вкажіть причину вашої скарги
|
