Страх,холод,якесь дивне відчуття,
невже це воно?це кінець життя?
Сердце щось тихенько б'ється,
воно стає?!...та ні мабуть здається.
"Мені ще рано,я ще жити хочу!"-
кричить душа,і я собі шепочу...
"Ми ще неба синього ненадивились!"-
очі з страху зметушились.
"Ми ще так багато несказали"-
губи тихенько промовляли.
"Ми хочем ще щось збудувати"-
руки почали кричати.
Кричить душа,та тіло збунтувалось,
ти слабе життя,от що з'ясувалось!
Будь сильним ти, та нездавайся!
назад,ні нетреба!неоглядайся...
Позаду лишились лиш помилки,
згадуй їх хіба що подумки.
Неварті вони твоєї уваги,
бо немали ж до тебе ніякої поваги.
Той хто в минуле тягне тебе,
хай там в минулому себе й загребе!
А ти буть розумним та сили збери,
з минулого з собою лиш краще забери.
І хай воно б'ється,і хай нестраждає
те сердце,яке в минулому хтось покидає!
колись те минуле заплаче від болю,
"хотіло цю долю?то на тобі-волю!"
А я буду жити як того я захочу,
а сердце любити,кого лиш захоче!!!
І хай ти потонеш у гірьких сльозах,
тебе "минуле"...
згадаю хіба що у своїх от віршах...
