Врятуй мене, без остраху у тиші,
доки не впав обличчям в бруд…
Прийди хоча би уві сні і стане ліпше,
просто дай відчути що ти тут…
Врятуй мене, я надто слАбкий…,
можливо осінь просто… може й я…
без тебе розучивсь стрічать світанки,
і вся планета начебто чужа…
Врятуй мене, так холодно і важко,
так тісно в грудях і лечу у низ…
моя душа, мов спорожніла пляшка,
і я мов чийсь набридливий каприз…