Я думав життя - поезія,
А воно на жаль проза.
Котить якась бестія,
Днів скрипучого воза.
Я гадав життя - лірика,
Пора зорі збирати.
А тут треба віника,
Все довкола підмітати.
Я вважав життя - музика,
Неземна чарівна симфонія.
Та в маршрутці відірвали гудзика,
Настрою почалась агонія.
Я надіявся життя - казка,
Прийде добра фея.
Та на людях чомусь маска,
Питання стоїть : "Де я" ?
Вже майже комедія, не хочу вникати,
Щастя екран доїдає міль,
До сюрпризів мені не звикати,
І далі монтую свій власний фільм...