Годинка, друга - нерухома точка зникла
І вже нема куди дивитись і мовчати
До тої невідомості вже звикла
Вже загубила все й нема чого втрачати.
На допомогу вже не кличу друзів,
Спасає тільки ручка й білий лист
В мені злітається з десяток музів
Й до писанини тоді маю хист
Я й болю вже не відчуваю, але пишу
А те що пишу значить ще болить
Буває всі думки по десять раз запишу
Бо більш немаю що робить й для чого жить
Цікаво так буває, до болю як звикаєш
І в темності втонула вже давно
Та попри ту незгоду , ще сильно так кохає
На себе навплювати, всеодно
Отак буває втратиш, оту цікавість жити
Але живеш, бо молоденька ще
А хочеться так сильно оте життя любити
І віриш, що біда мине
Дорога Стелла! Мої зауваження щодо техніки, бо ідея віршу, тема - гарні. перші дві строфи - гарно! А потім ви збилися з ритму. Враження - начебто зовсім інший вірш. Та й у цій другій половинці ви, мабуть, дуже розхвилювалися, бо ритміка зовсім стала ніяка. Не кваптесь: робота над віршем допомагає позбутись відчаю, переосмислити деякі моменти життя. Щиро бажаю Вам цього. Тим більш, що Ви "молоденька ще", тобто все ще попереду, і все обов'язково буде гарно, бо Ви вмієти осмислювати життя. Добра Вам та вдачі!
Стелла відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дуже Вам дякую, буду старатись.
Прислухаюсь до зауваженого і майбутньому буду працювати над ритмікою)
А чистий паперу, наче пломеніючий напій розради... Як я Тебе розумію... Люби життя, воно любитиме Тебе у відповідь, чекатиме Твоєї усмішки і ніколи не будь юайдужою до себе, бо минуле не варте сліз, воно лише історія, а те, що в серці- воно загоююється, забувається, завжди розвітає щось нове. А це і привід знову любити... Хоча б життя, носити в кишені веселку, усміхнутися випадковому перехожому, проїхати в трамваї "зайцем" (хоча цього я ще не спробувала) і просто радіти, бо Ти така як є, і Тебе хай і сприймають такою. Та, що пише вірші, і завжди шукає надію. Одного дня вона і Тебе знайде
Стелла відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Шукаєш порятунку - і пишеш ,пишеш.
Минуле - історія, майбутнє - ще не наступило, а теперішнє - це лише мить, секунда)
надіюсь, що знайде, і все буде по іншому.
Дякую.
Твої коментарі заставляють думати, і одночасно радіти!)