Учителю, як сонце ти ранкове,
Проміння мудрості нам сипав залюбки,
В країну знань привів нас загадкову.
Ми в ній зросли – дівчатка й хлопчаки.
Відкрив ти нам широку стежку знань –
Дорогу в славне світле майбуття.
Ти – наш колодязь тестів і питань,
А школа кожному – путівка у життя.
З тобою, наш наставнику і друже,
Ми стільки прикладів життєвих розв’язали,
Ти був привітним, терпеливим дуже.
А скільки ж прикрощів тобі ми завдавали!
Про тебе, вчителю, у нас рясні думки.
Ти не змінивсь, а нас вже не впізнать.
З твоєї надто легкої руки
Ми йшли життєві рубежі долать.
В думках назад прокручується плівка.
Ти нас навчав, частково – навпаки.
Був клас шкільний – як рідная домівка,
Учителі – як ще одні батьки.
Миттєвим кадром юність промайнула.
В безжурні дні у снах лиш робим крок.
Якби ж в дитинство стежка повернула
І завела до тебе на урок!
Щоб знов почути рідний тихий голос,
Дістать шпаргалку з потайних кишень,
Зірвать освіти вже дозрілий колос,
В дитинстві залишитись хоч на день.
На мить перерва літ наc роз’єднала,
Та розцвіли нові, пізніші квіти. –
Недавно, школо, нас ти зустрічала, -
Тепер до тебе ходять наші діти.
Хоч по життю розсипалися долі,
Шкільний дзвінок лунає навздогін.
Й ми знову там – за партою, у школі…
Учителю, низький тобі уклін!
2010р.
Как прекрасно сказано об учителе!
Какая душевность, добрая память и дочерняя любовь к тому, кто своим примером благословил на щедрую человечность!
Спасибо за хорошее стихотворение!
*ИРЕНА* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дорогой Исаак! Получить такой красочный комментарий из Ваших уст - большая честь для меня! Из глубины души - спасибо! А от себя лично добавлю: Вы превосходный дипломат!!!!!!!!!!!!!
Я дуже шаную учительську працю і щиро вдячна їм як за себе так за моїх синів. Ви певно - вчитель. Спасибі і вам щире! Нехай Господь віддячить за все те, що люди не зуміли.
Від Бога сей хліб, ся сіль,
Від Бога цей дар терпінь,
Учительське ремесло –
Творити щодня добро.
Окрилені, одержимі
У чистім святім пориві –
Нести у маленькі душі,
Пізнання велику мудрість.
Учительське ремесло
Лиш Богу відомо то,
Який то нелегкий труд
Неспокій душі і рук.
Чи вдома, чи, навіть, в сні
Знов зошити і школярі,
І кожне оте дитя –
Їх доля і їх життя.
За працю оцю святу,
За відданість і доброту,
Дай, Боже, Вам Многа літ!
У щасті, добрі повік!
*ИРЕНА* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Шановна, мене щиро зворушили Ваші мудрі слова і яскраві рядки. Мороз пробіг по шкірі від цієї душевності! Ні, я не учитель. У мене вища економічна освіта. Але мій син - учитель історії і правознавства. Отже, тема мені близька. Тож успіхів нам і нашим дітям!
