Туманом окутали серце
Не вмілі дуети розлуки і туги
В надії забрати відверте
Просте почуття призабуте
Тумани заповнили душу
Собою і снігом зими
Спокій цього часу я миттю порушу
Щоб вкотре зустрілися ми
Щоб з серця туман потрапивши в душу
Забув свою напів прозору суть
І тільки згадку росами залишив
Дозволивши в солодкий сон пірнуть
Не дивно , що ти спиш , як ангел
А я ж милуюся тобою
І сном перед тобою я не зрадив
Лиш споглядав тебе такою
Твій сон і свіжість твого тіла
Це чари , чи це просто рай ?
І люстра сонця місто освітила
А я ж казав їй почекай
Хай янгол спить не знаючи тривоги
Під цим покровом зоряних ночей
Хай бачить сни такі , як бачать боги
Я ж не зпускатиму з неї очей
Її красу змалюю у картинах
Віршами й прозою в піснях
Та сонце сходить у вершинах
Ніч розчиняючи у снах
Прокинешся і ледь відкривши очі
Мені і всьому світу посміхнешся
Розкажеш , що наснились сни пророчі
І залунає щира пісня серця
Душа душі цілунків не жалкує
Обіймів не жалкує й взагалі
Не дивно , що і вітер тихше віє
Він мабуть знає , що життя моє в тобі
