В попереку вигнута
Кішкою прогнулася,
Витяглась, муркотнула,
Сонцю посміхнулася,
Розкидалась променем,
По пухкій перині.
Широко розкритії
Віченька бурштинні,
Десь по мріях гойнули
За дзвінкою зливою,
Там, де карооке
Щастя білим хлібом,
М’яко в роті тануло,
Захлиналось пристрастю,
Лагідно туманилось
Річкою неспинною.
Гайдамаки-мрійоньки
Із бажань повернуться
Та в бурштинних віченьках,
В цяточки обернуться:
Дивосвітом, мудрістю,
Струменем нестриманим,
Паперово виллються
В сторінки із римами.
Это_я_Алечка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
щиро вдячна за компліман - вся аж зашарілася від Ваших слів
так, я читаю, а що?
Это_я_Алечка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
как я понимаю, Вы решили восполнить мои пробелы в Вашем творчестве
И, что я должна на это сказать? Шедеврально, или поблагодарить за экспромт никаким образом не совпадающий со стихом, под котором выставлен в качестве отзыва (комментария, рецензии....)?
Это_я_Алечка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
и не читала, и, странное дело, совсем об этом не сожалею, простите
дякую!
Щиро дякую, Брадобрею! 
