Чи стан афекту, чи чужі громи
Змінили все, здавалось, ще досяжне?!
Чому так легко відреклися ми
Від легкості,обрали все обтяжне?!
Чи ясні очі, чи холодні руки?!
Злякалась пристрасть і забралась геть.
А фото на стіні зібрало муки
І все життя забрала круговерть.
Чому всі решта бачать лиш туман,
А усмішка не вабить одкровення?!
Чому раптово замовчав фонтан,
Моя ти доле, я ж така смиренна!
Чому рясні дощі лякають квіти,
Чому не взяв мене в свою нірвану?!
Хоч з мене бога не зліпити
Візьми як друга, як вже не кохану!
Візьми як друга, як кохання смертне!
А очі більше не зведуть з ума.
Я не зізнаюсь, як навколо смеркне,
Що це для мене гірше, ніж тюрма!