| Сторінки (4/370): | « | 1 2 3 4 | » |
Люблю я пісню заспівати:
де б не була, де б не ходила,
бо пісня, як вода джерельна,
поп’єш і виростають крила.
Люблю я пісню заспівати:
на дачі, вдома, у дорозі -
усюди пісня допоможе -
ізцілить душу, що в тривозі.
Люблю я пісню заспівати:
про край лелечий і калину,
і маму рідну, й чорнобривці,
і незабутню ту стежину…
Люблю я пісню заспівати:
і авторську, а ще - народну,
таку журливу і веселу!
І жартівливу, й хороводну.
Люблю я пісню заспівати:
про те, чого навчала мати
у босоногому дитинстві -
трудом висот лиш досягати.
Бо пісня - це душі молитва,
криштально - чисте джерело,
журбу розвіє, ще й зігріє
хоч би як важко не було.
14.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803082
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2018
Ой трудилась наша Леся
безупинно.
Болить тепер голова, ще
хвора спина.
Нема кому погладити
хвору спинку.
Побіжу я до сусіда
на хвилинку.
А в сусіда, через двір,
теж тривога.
Болить, каже, поперек,
хворі ноги.
Леся біжить до Мартина
край села.
В нього проблема із проблем –
й не мала.
Господарство в занедбанім
тут стані
Купа немитої посуди
очі п’яні.
Побрела Леся по вулиці,
аж до кума…
Може кум щось придумає,
нехай дума…
Кум побачив Лесю, каже,
от рахуба!
Почесав потилицю, гладить
собі чуба…
Дав джерельної води. – Кумо,
напийся!
Щоб остила ти, холодною
умийся…
Прісне життя Лесю вже так
задавило.
У сільпо купила вірьовку
ще й мило.
Ще вірьовочку, як слід, не
намотала,
Тут сорока – скрекотуха
мило вкрала…
Ох, ці чоловіки! Обламали
мої крила…
Чи то старість підходить? Чи я
вже не мила?
30.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802121
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 06.08.2018
Одцвіло…
Пожовкло…
Відболіло…
Вже нема вороття
Назад…
Тільки очі
Твої карі
Нагадають мені
Наш сад…
Квітували в нім
Пишні черешні,
Рум’яно вишні
Росли,
Стиглих груш
Нектарне диво
Зберегти
Назавжди
Не змогли…
Вже для інших
Буяють сади,
Солов’ї
Шаленіють
Піснями,
Що було,
Того не вернеш…
А все ж…
Кохання було
Між нами… 20.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2018
Ходить парубок усе
Насіння лузає.
Молодій дівчині
В очі заглядає.
- Запитай батьків коли
Вони підуть з хати,
Щоби нам із тобою
Добре погуляти.
- Ой не знаю, мамо,
Чи він мене кохає.
Майже місяць ніжно
Він в очі заглядає.
- Скажи, доню, що батьки
Підуть в ліс по опеньки.
Запроси його до хати
І веди себе чемненько.
Музику йому включи,
Щоби не скучати,
Сама вийди на кухню,
Чай приготувати.
Доня маму послухала
Все так і зробила,
Свого парубка до хати
Чемно запросила.
Ще не встигла дівчина
Чай приготувати,
Як батьки вже злодія
Вивели із хати…
17.07. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800035
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 20.07.2018
Як була у мами
Донечка маленька,
Мудрості навчала
Її рідна ненька.
- Годі вже ревіти,
У мене ти велика!
Подивись у свинки
Яка брудна пика.
Вона у грязюці
Красу свою губить,
Таку грязну свинку
Ніхто не полюбить.
Ми утремо сльози,
Вмиємся гарненько,
Ти моя принцеса,
Сонечко ясненьке.
І сказала дочка:
“Мамо, я вже велика.
Треба мені, мамо,
Знайти чоловіка”.
Заохкала тут мати:
“Який чоловік?
Походи ще в дитсадок
Хоч останній рік!”
17.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800023
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 20.07.2018
Дивлюся на тебе часто, мила
Яка пишна ти у мене, красива.
Мене обіймеш і пригорнеш,
Хоч буває в очах чорно.
І спина болить від любові,
А думки мої завжди здорові.
Любуватися б твоєю красою…
Та не всиджу я, і не встою,
Бо дивлюся так за тобою,
Мов наречений за молодою.
Зустрічатися з тобою приємно,
Любов наша постійна, взаємна.
Ти своєю красою полонила
Мене в зрілі роки, моя мила.
Ні дня не всиджу я вдома,
Любов ця усім вже відома.
Якщо любиш ти свою дачу,
Від щастя радієш і плачеш.
20.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799181
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2018
Прийшла баба із базару сумна й невесела.
Зять побачив і питає, а що це ви, мамо, такі сумні, наче у вас хтось гаманець з грошима поцупив?
- Та, слава Богу, не поцупив, бо й цупити було нічого. Хіба що порожній гаманець. Нічого такого й не купила, а сюди-туди, вже й грошей немає.
Зустріла я, Васю, свою давню подругу Леську, оту що коло млина за селом жила. Ми вже добрий десяток літ не бачилися… Вона такого понарозказувала: і що в них тепер новий комп’ютер, і що дочка її з якимсь новим ухажором безплатно по телефону говорить. Вайбер, чи Вебер, уже я забула.
Запитувала, чи є в нас комп’ютер, то могли б ми спілкуватися. Я кажу, що є, але спілкуватися не знаю, чи получиться, бо він у нас часто “зависає”, той комп’ютер. А яка, цікавиться Леська, у вас програма, може вона вже устаріла ?
В програмах, кажу, не дуже розбираюся, вроді би «ХаеР». Леська сміється і каже, а може «ІксПі». Та ні, говорю, все таки «хаер», бо коли зять сердиться, то так і кричить, що знов той хаер завис…
- Тоді, Галю, каже вона мені, давай по телефону будемо спілкуватися. Зараз такі можливості, стільки нових версій...
- Дочка Лесьці подарувала якийсь крутий телефон. Цілими днями говорять з цим Вайбером.
- Знаю я тих її «вайберів», - вмішався в розмову дід. У неї їх стільки було, як в собаки бліх. То Сашко, то Гарик якийсь, а тепер ще Вайбер. Хто він по національності, звідки взявся, Леська хоч знає?
- Не знаю, каже баба. Стидно було якось питати, бо Леська така вся якась кручена, як в молоді роки… Каже вона, що ми з тобою, Ваню, живемо з часом не в ногу…
- Мало її покійний батько кропивою шпарив по тих ногах, все бідкався, щоб скоріше видати Леську заміж. А пам’ятаєш, Галю, що було як Леську заміж видавали?
- А що було, тату, розкажіть? – втрутився в розмову зять.
- Ой було, синку! Жила Леська з батьками коло млина, що був колись за селом. Там ще текла річечка невеличка. Жінки приходили на річку прати білизну, бо вода в річці була така чиста, що видно було голку на дні. Ми пили воду жменями прямо з річки. Навіть не думали і не боялися, що хтось захворіє: тут і купалися, і прали білизну, і худоба в жару, як залізе в воду по самі ребра, то також хоче напитися прохолоднішої води.
- Щось ти, діду, заговорився, перервала розмову баба. Вася цього всього вже не пам’ятає, бо з’їла все меліорація. І річечки не стало, бо перерили всі луги тракторами, і млини порозвалювались…
- Ну так от - каже дід, коли видавали Леську заміж, то сміялися і плакали з радості всім селом. Жінки раділи і плакали, що не буде Леська їхнім чоловікам голову більше морочити, а чоловіча половина плакала, бо багатьом з них Леська голову таки закрутила. І на всі випадки в Леськи були всякі версії: то для Сашка, то для мене…
- О, діду, згадав як баба дівкою була!
- А чого вона суне носа не в своє діло, та Леська? - каже дід. То ми не в ногу живемо часом, то давай спілкуватися через двадцять літ… Звідки вона взяла, що ми живемо часом, і яке їй до цього діло? Ось скоро пенсії получимо, тиждень - два будемо жити…
- Та вгомонися ти, Ваню! Леська мала на увазі, що живемо ми не часом, а те, що не вміємо ми жити в ногу з теперішнім часом…
05.07.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798251
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2018
Як веселий дощик
Поливав травицю,
То замерзли лапки
У моєї киці.
І сховалась киця
У теплу перинку.
Погріє тут лапки,
Животик і спинку.
На чотири лапки
Пошила рукавиці.
Зв’язала жилетку
Для своєї киці.
Хоч на дворі літо,
Киця мерзне частенько.
Тепер ходить одіта,
Бо вона старенька.
03.07.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797956
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 03.07.2018
Задрімала і шльопнулась у воду Гарно жити на білому світі !
Розсердилася на сонну погоду. Вже літечко стоїть у зеніті.
Стид, а не рибалка: Лежу собі в бур’янах
Черевик, або п’явка Тільки чути “ох” та “ах”.
Упіймала черепаху в нагороду. На природі ми всі, як діти.
Курять на балконі «несміянки» Бізнесмен на курорті побував
Не розбереш, сонні чи по п’янці. Як я, каже, від життя відстав.
Валить дим Кукурудзи качан
У вікна всім Там за горілки стакан
Хоч визивай пожарників зранку. Три мішки кукурудзи наламав.
Ой гуляв на дачах природолюб Розсердився Микола на куму,
Збирав овочі і ягоди скуб. Що не так робив, не пойму
Природу шанував Огірки поливав,
І гербарій збирав. Ще картоплю сапав.
Поскубли йому чуба, вибили зуб. Дарувала кума ласку не йому.
Ще такого дива в нас не було Записались дід і баба в карате
Приїхали екстрасенси в село. Баба погано бачить, а проте
Хліб і сало їм несуть, Дід бабусі на вушко
Ще чарчину дають. Не дрейф, подружко,
Заощадження селян як підмело. Захистимо усе, що в нас росте.
Наша кума пофурчала в Карпати.
Захотілось на Говерлі побувати.
Кум собі не дрімав
Він трактора наняв.
Зі снігу будемо куму рятувати.
30.06.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797715
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.07.2018
Розглядали баба з дідом
Важливу ситуацію.
Треба було їм швиденько
Заповнити Декларацію.
Баба сердита неспроста.
Весняна пора жарка:
І в хаті, й в огороді.
- Он вже травень добігає,
А у нас ще номерка
На прийом немає.
Дід насупивсь: - Годі!!!
Встигнеш ще, бабо,
Посапати в своїм огороді.
Ой весела ситуація
Заповнити Декларацію.
Житлову субсидію мати
Все потрібно записати:
Коли і де народився,
Як у житлі опинився,
З ким і як проживаєш,
І яке клеймо ти маєш.
Серед ночі дід бабусі
Не дає поспати:
- Треба Мурку і Шарика
У декларацію вписати.
І чого там не питають
Про собак та котів?
На них також заробляють,
Хто і як зумів.
- Ой, поглянь но сюди, Маню,
Розділ 2 – сімейний зв'язок.
Із Шариком це, що - мотузок?
А доходи від тварин,
Звісно всім відомі
Їх видно на вулиці,
Під столом у домі.
Ох, а транспорт! Забули
про велосипед і тачку!
На них можна заробляти
Ще й ховати в заначку.
Розділ-4 в краску їх увів.
Баба каже, треба вписати,
Дід декларувати не хотів.
Розігралися між ними
Не прості дебати.
Баба з дідом три ночі
Не могли поспати…
Як тут вирішить між ними
Не просту задачку?
Записали велосипед,
ще й садову тачку!
- А у розділі у тому,
Де великі витрати
Що, бабулю, з тобою
Будемо ми писати?
Таких грошей з пенсій
Нам не назбирати.
- Ох, нащо оті пусті
Між нами балачки!
Пішла я в свій огород,
Ти йди в сад до тачки.
Походили зо два тижні
Поки все владнали...
А тоді вже свої грядки
Спокійно сапали.
А у розділі у тому,
Де захмарні витрати
Записали: автомат,
І ще й дві гранати.
Внуку нашому малому
Буде що подарувати.
29.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795553
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 14.06.2018
Запитала якось сусідка сусідку:
“Як проводиш відпустку ти влітку?
Розкажи мені, де ти побувала,
Що новенького в світі узнала?
- Що казати тобі, я не знаю,
Практично не відпочиваю,
Бо роботи усюди доволі,
Не встигаю: і вдома, і в полі.
Твого Колю недавно зустріла,
Як у сад за травою ходила.
Розмови вели ми етичні
Не любовні, а все політичні.
Там якийсь маніяк у кущах
Кричав і нагнав на нас страх.
Ми швиденько сховалися в сіно
Тепло там було нам і привітно…
Буде ще маніяк нас лякати,
То вдома у мене будем гуляти.
Ой, щось я… забалакалася, сусідко,
То жара так на мене впливає влітку.
05.06. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794838
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 08.06.2018
Ой поле, моє золотисте,
ти щедро в дитинстві цвіло:
пшениця й жита колосисті,
картопля і все тут росло.
Зерном наливалось колосся
вклонялося рідній землі,
школярів рясне стоголосся
дзвеніло в труді на тобі.
Пробігли роки бистрокрилі
не видно картоплі в полях.
Кукурудза та соняхи милі
затьмили й закрили їй шлях.
А поле, як доля в людини:
віддячить врожаєм рясним,
або бур’яном заростає,
якщо не справляєшся з ним.
І прикро, як земля не квітує,
не врожай тут - осот польовий…
Хто ж так рідну землю шанує,
господар? Чи варвар чужий?
Хапали земельки побільше:
у власність, в оренду, про всяк…
Не думали, що робимо гірше
вважалось, що кожен мастак…
І серце сльоза обпікає,
як бачу - земля в бур’янах.
Голів, чи вже рук в нас немає,
чому ж опустились ми так?
09.06.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794587
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.06.2018
Зажурилася країна наша
Випала не легка їй чаша.
Живемо не в кращий час,
Сум і біднота всюди у нас.
Подивись, людино, навкруги
Як же гарно цвітуть сади!
Красоту цю не ламай -
це є рідний наш край!
Це чудова наша земля:
І вода, і ліси, і поля.
Бережи, не погань її,
Тут - діти і внуки твої.
Тут діди і батьки полягли
Берегли землю, як могли.
Любили вони свій край
Ти про це теж памятай!
Ти, людино, життю радій!
Бережи і шануй край свій!
Без любові не проживеш,
Що посієш, то те пожнеш.
17.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793609
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.05.2018
Находилися до лікарні,
надивились на ціни захмарні.
Зазирнули в саму суть:
кому і скільки, і як несуть.
Скажу вам по секрету -
завтра сідаю на дієту.
Буду їсти лободу,
а в лікарню не піду!
Бо в лікарнях ціни, як змії
рятуйтесь, люди, хто як уміє.
Буду їсти кропиву і лободу,
Поки в грядці не впаду!...
01.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792744
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 22.05.2018
Соловеєчко тьох і тьох…
Ловим рибку ми удвох.
Соловейко співає
Моє серце радує.
Карасики “скуб” і “скуб”,
Вже спітніли спина й чуб.
Соловейко виспівує,
Аж гаєм луна гуляє.
З водою вітер грається,
Очерет ледве гойдається.
Не гарцюй, вітре, дуже ти
Заспокойся – цвітуть сади.
Вже сонечко піднялося,
Заіскрились трави в росах.
Сонцю ніжно посміхнуся
Із криниці води нап’юся.
Тут водиця студеная
Добра, як пісня солов’я.
Все це – рідна земля моя,
Яка гріє душу, звеселя.
Надивлюся на цю красу
І карасиків відпущу.
Будьте вільні, як соловей,
Що співає для нас, людей.
Чи веселе, чи сумне,
Життя в кожного одне.
Нехай буйно квітує земля,
Бо ріднішої у нас нема.
Соловеєчку, ти співай
Піснями снаги додавай.
20.05. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2018
Наш Іванко, як дрова рубав Скупердяга сусід Микола -
Задивився на любку, обняв. не позичить грошей ніколи.
Відлетіло поліно Каже, грошей не має
поранило коліно. їх у банки він ховає.
Чортяка б те поліно узяв. Банки трьохлітрові довкола.
З перепою валяюсь на дивані У бабусі поселився квартирант.
важко суплю очі свої п’яні. Із виду був він, так собі, франт.
У вікно дивлюся, Як прийшла із дачі,
може це «білуся.» щось змінилось наче.
Думки мої і справи погані. Залишив тільки книги і сервант.
На курорті лікувався Іванко. Посварилися, розбіглися давно,
Любувався красою до ранку. було, як у бразильському кіно.
Ой великі затрати: Речі викидали,
ні поїсти, ні поспати сусіда злякали.
Медсестра йому носила сметанку. Розділили ми так нажите майно.
Завела тітка Варка козу, Наш сусід відомий поліцай
яка любить зелену лозу. горланить всюди:“Лови, хапай”!
Коза лугом стрибає Ухватилась спереляку
І пісні співає. за його кобуряку.
Мабуть її до цирку відвезу. Кричу йому: “Пістолет витягай”.
Дозволили утеплитись в добрий час.
Вже не квартири, а курятники у нас.
Ой, тут фантазії які:
і червоні, і голубі !...
Тепер висиджуємо яйця про запас.
15.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792046
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 17.05.2018
Кувала зозуленька на тополі,
Зажурилась, що не має
У козака долі.
Кувала зозуленька та й у лузі,
Славна, мила дівчинонько,
Не кажи подрузі,
Що ти не можеш дихати без нього,
Найкрасивішого свого,
Орла степового.
Чи ти веселішої та й не знаєш?
Жалісної і сумної,
Ти, сива, співаєш…
Клятого ворога розгромить пора
Накуй же нам, пташинонько,
Миру ще й добра.
Ой сіла зозуленька на калині,
Радісно кувала вона -
Миру Україні!
10.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2018
Щось у природі помінялось,
Чи вже так кажеться мені?
Спекотне літечко настало
в першотравневі тихі дні.
Літо жарке вже настало,
нічого я не розберу:
вчора сердились на холод,
а сьогодні лаємо жару.
Ще недавно сніг лежав
тепер квітує все – краса!
У природі, як в людини
є чорно-біла полоса…
То придавить до нуля,
то до тридцяти пече,
то замерзли в роті зуби,
то по спині піт тече.
Я чогось не розумію…
напевне, роки вже не ті.
Колись було років багато,
тепер вони, як золоті…
03.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790252
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.05.2018
Розкрилися вишні,
зацвіли вже вишні!
Стоять, як наречені,
красиві та пишні.
Вас, мої тендітні,
поглядом ласкаю.
Пустуна вітриська
тихенько вмовляю,
щоб не ламав цвіту
і не робив шкоди,
дав налюбуватись
з такої нагоди.
- Біжи собі, вітре,
у зелені лози.
- Ви лягайте спати,
старенькі морози.
В білім цвіту вишня -
як молода -несміла.
У червоних ягодах-
це вже жінка зріла. 30.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790175
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2018
Як зарплату за півроку видавали Ми картоплю в полі садили
рукавиці і лопати всі дістали; там ненароком свата загубили.
не потрібні лопати, Один кум копав,
нема чого рахувати - а другий загортав.
половину на борги ми віддали. Ой не гарно з сватом поступили.
Як збирав народ в лісі опеньки Коля з Олею пішли до криниці,
прихватив мухоморчиків жменьку. в чужій грядці загубили рукавиці,
Мухомори у нас а господар прийшов
їдять тільки один раз. рукавиці знайшов.
Ворогів годуватимем тихенько. Надавав їм рукавицями по пиці.
Як ходили дівчата в гастроном, Ой побігла я щаслива на дачу
там зустрівся їм Іван агроном. надіялась, що там кума побачу,
Агроном не дрімає а якісь гамнюки
мак і коноплю збирає. залишили ямки
З Ванею попали ми в дурдом. від зелених кущів. Тепер плачу.
Ну чому мені так не везе? У селі в нас постійні "концерти":
Жінка вдома часто гризе. повінчатися не можна, ні вмерти.
До Марії пішов, Попи ділять приход,
мир і спокій знайшов. протестує народ.
А моя вже качалку несе… Не помирять їх ніякі експерти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787922
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.04.2018
Жартував над жінкою Микола
Ти поглянь, моя кицю, довкола,
які гарні кругом жіночки
сяють, як у небі зірочки.
- Ти б модніше одягалася
чепурися і старалася ,
щоб нам завидували всі:
молоденькі ще й дідусі.
Жінка на "вуса намотала",
до науки хист бо мала.
Пішла в модні магазини
й накупляла одежини.
Щодня ходить по салонах,
як черговий по перонах.
Не впізнає Микола жінки,
не жінка, просто тигриця,
перед дзеркалом годинами
крутиться, все чепуриться.
Стала модна, червонощока
не відірвеш від неї ока.
Микола просить: “Борщ давай!”
-Краще візьми чаю посьорбай!
Ніколи возитися з борщем,
з подругами в солярій ми ідем.
Від почутого Микола аж зомлів,
бо вже місяць, як борщику не їв.
- Я варити сам борщу не вмію.
Научив на свою голову - жалію,
що не знав я жінчину натуру.
Наказав дурниць їй всяких здуру.
Я собі спокійно спав би, борщик їв,
через «науку» осунувся, постарів…
- Не буду із жінками жартувати!
Хочу борщу й спокійно спати!!!
01.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786428
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 07.04.2018
Говорив мені ти – уперед сміло йди,
не оглядайся назад, моя мила.
Між чужими людьми все забудемо ми,
бо вже чайкою любов відлетіла.
Промайнули роки, наша чайка літа
самотинно в безмежному небі,
попідтинню блука, як ота сирота,
до якої немає потреби.
У чужій стороні, хоч приснися мені
Тяжко жити у краю чужому:
і серденько болить і душа, як в огні…
Шлях закрито до рідного дому.
Ти не снився ніколи, мене ти знайшов!
Почуттями душа аж кипіла…
Опустилася чайкою з неба любов
нам в дарунок дала свої крила. 12.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2018
Вітаю з Днем сміху!
Нехай добрий, щирий сміх
нас об'єднує усіх!
Читав твої рифмопльоти:
- Так собі, смішок…
Можу таких настрочити
хоч цілий мішок.
Їх в каталог занеси
в мішок поскладай,
Як не буде у нас дров,
будем гріти чай.
- А я в твої настрочилки
таки зачиталася…
Прийшлось бігти в туалет,
бо дуже сміялася…
- Ось послухай, моя мила,
що я написав.
Ніч трудився безупинно,
практично не спав.
- І до чого ти дожився?
Ой, яка рахуба!
Обскубла я тобі вуса,
вискубу ще чуба… 17.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785370
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 31.03.2018
Моя Україна – це є мудра жінка,
у якої хата щедрістю багата.
Моя Україна, то рідна матуся,
до якої серцем завжди пригорнуся.
Моя Україна - квітуча стежина,
що веде до дому у віці любому.
Моя Україна - джерельна водиця,
якої нікому повік не напиться.
Моя Україна, то є хлібне поле,
пам’ятати будеш, як цвіте довкола.
Моя Україна – в намисті калина,
душу лікує й береже безупинно…
Моя Україна - коріння родини -
об'єднає в горі, й радісну годину.
................……………..
Щедра Україно!!!
Жіночко - перлинко,
рідненька матусю,
жінко - берегине!
Будь розважливою,
щоб рід не загинув!
В.Ф.- 25.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2018
Юності стрічання
ніжні, сором’язливі.
Разом рука в руку -
вже йдемо щасливі.
Травами весняними На гнізді лелека
ми босими ходили лиш розправив крила.
в кришталевих росах, Що було між нами -
неначе щось згубили. ще не зрозуміли.
Роки пролетіли,
як в небі жар птиця.
Ти прийшов до мене,
щоб теплом зігріться…
У гнізді лелеки Як лелеки дружно
весело курличуть. у вирій летіли,
Очі твої чорні що було між нами
світяться і кличуть. ми вже зрозуміли.
Бережемо щастя
й любов безупинно.
З мудрими лелеками
вітаємось родинно.
20.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2018
слова до пісні
Ой згадалась кладочка на річці,
потекла сльозинка тай по щічці.
Вже давно немає тої кладки,
Лише верба там стоїть на згадку.
Приспів:
Зажурилась, похилилася
наша верба сива...
Там, під молодою вербою,
була я щаслива.
Чом же сталося так поміж нами?
Заросла стежинка полинами…
Берегти кохання ми не зуміли,
швидко наші голови посивіли…
Приспів:
Посадила з вербою калину,
берегтиме щастя безупинно.
Не плач, моя вербонько, ще вернуся -
з тобою й калиною обнімуся.
Приспів:
Зажурилась, похилилася
стара верба сива...
Там, під молодою вербою,
була я щаслива.
В.Ф. -10.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2018
Присвята
О. В. Хоменко
Кінець двадцятого століття…
Набирає оберти комп’ютеризація, мобільна телефонізація, різна інтелектуалізація.
Весь народ спішить вчитися, щоби бути в ногу з прогресом, не відставати від інших. Це ж так цікаво – вийти за поріг, а тобі вже дзвінок: - «Ало! - де ти є? -що будеш їсти на обід?- коли зустрінемось?» - так повторяється по 24 години кожен день.
З одного боку – все нове, цікаве і зрозуміло, що захоплює. Людям хочеться поговорити по новенькому мобільному телефону, якого ще не бачили, а тільки чули про нього. З другого – можна собі уявити картину, якщо на підприємстві, чи в організації, де працюють люди групами, або по 3-7 працівників у маленькому кабінеті, телефони не змовкають – суцільна говорильня. Хочеш цього, чи ні, іноді з розмов працівників узнаєш таке, про що не хотілось би знати…
Потихенько навчилися, освоїли. Правда, не всі зразу і не всі освоїли. Але – на те вона й наука, щоби навчатися…
З комп’ютеризацією справа набагато складніша. Тут тільки появилися комп’ютери - кожен старався себе новішим забезпечити, а такий, що похожий на «пузатого дядька» і часто "зависав" - спихнути сусіду…
Так було скрізь: обласні організації забезпечували себе новенькою технікою, а стару ( ксерокси, комп’ютери, калькулятори) передавали своїм підлеглим організаціям у райони. Нехай там у районах третируються, привикають до комп’ютерів, бо на друкарській машинці післявоєнного періоду багато роботи не зробиш. Хоч і на цих комп’ютерах – не зробиш, бо вони постійно «зависають, шкребуть» , а все-таки – це техніка! Тут не будеш перепечатувати цілий лист тексту (якщо допустив помилку), як це було на друкарських машинках. На комп"ютері все просто і ясно - натиснув потрібну клавішу і помилки немає.
На перший погляд – все швидко і красиво… Але не все так швидко робиться, особливо коли люди різного віку освоюють нову техніку, тобто - старі комп’ютери… Тут без сміху і плачу не обійтися. Складаються навіть вірші:
Комп’ютер – гроб, ми з ним давно на «ти»
він став усе частіше “зависати” :
шкребе, пихтить, як березневі коти.
Хотіли б новий, та нема проплати…
Хотіти, як кажуть, не шкідливо, а працювати потрібно на тій техніці, яка є на даний період.
Уявіть собі картину - районна нотаріальна контора тих років: черги, тіснота, бо люди ще з вечора записувалися в чергу, щоб потрапити до нотаріуса на наступний день… Іноді в живій черзі люди стояли до ранку. По всякому було… Все залежить від людей: тих, хто працює в нотаріальних конторах і тих, які хочуть, щоб їх якісно і швидко обслужили.
Розпочався трудовий день. В нотаріальній конторі черга - не пройти, не протиснутись… А комп’ютер взяв і «завис», не хоче слухатися, хоч плач…
Працівники контори зібралися біля комп’ютера. Всі гуртом приводять його в робочий стан, все роблять (що можна і не можна з ним робити), а він не працює...
Молоденька завідуюча заспокоює відвідувачів і просить не хвилювалися, дзвонить спеціалістам – комп'ютерщикам, щоб приїхали –допомогли наладити роботу...
А черга “хвилюється”, гуде як у вулику... Людей також можна зрозуміти. Поприїжджали з району, кожен спішить, щоб встигнути на транспорт, бо приїхати чи добратися додому із віддалених сіл не так просто.
- Ну що вони там роблять?, - ну скільки можна чекати?. І так дальше, і тому подібне…
Одна жіночка з черги, що в коридорі не витримала, відкрила двері кабінету і пару хвилин мовчки дивиться, чим заняті працівники контори. Тоді мовчки закриває двері, стає в чергу. А черга гуде… Всі питають, що робиться за дверима, чим заняті працівники? Жіночка не витримує і кричить на всю контору: “Що роблять, що роблять? Зібралися всі кругом столу і дивляться телевізора”! Тут уже народ загудів!,… у кого яке почуття гумору, не передати! Хто сміявся до сліз, в кого сльози бігли від тимчасових труднощів...
З комп’ютеризацією розібралися… І слава Богу! Тепер будемо ще чомусь новому вчитися.
05.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780757
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2018
Присвячую
Володі Кирпалю
Теща мене завжди вчила:
“Вова, будь розважний!
Ти не бігай до дівчат,
як кіт легковажний”.
Я подумав: “Мудра теща.
Навіщо ті дівчата,
що з них взяти, молоді,
як жовті курчата.”
А я тещину науку
люблю і шаную.
Кругом гарні молодиці,
до них помандрую! 01.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780069
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 03.03.2018
Моя веселинка - життя кожна мить
Нехай Вас зігріє, ще й розвеселить !
Зажурилась і заплакала кума У селі в нас велика подія
дві неділі кума дома нема. вийшла заміж сусідка Марія.
А він собі не горює, Три дні спокою немає
куди звуть, там ночує мужиків сорок ридає
Чого по холоду ходити? Зима. наречена – заслужена повія.
Як з бабусею внуки гуляли Рік Новий молодята зустрічали
каруселі вони провіряли, через вікна тарілки вилітали
а бабуся старалась - Як сусіди зібрались -
без пенсії зосталась феєрверком любувались,
Буде лапку, як мішка, смоктати. на безплатнім кіно побували.
Ми дивились цікаву картину Розгулявся народ на весіллі
півень виліз курці на спину, після сьомої - всі уже смілі,
як побачив онук, сваху катають,
що це, каже, за трюк? з зятем вітають.
І швиденько взяв хворостину. Сваха в гіпсі лежить дві неділі.
Жаль, що заросли вже доріжки Завів Коля молоденьку овечку,
де з тобою гуляли ми пішки. стрибає потихенько у гречку
Голова вже сива, Давно гречка відцвіла -
але я щаслива. овечка в блуд пішла.
На спині моїй спогадів трішки. Ой заболіло Миколи сердечко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779870
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 02.03.2018
З весною, всіх Вас !
Перше березня – це свято
усіх кішок і котів.
Ні одного не побачиш,
хоч би як хотів.
Так хурделить і мете,
що не вийдеш з хати.
Як тепер нам, люди добрі,
Весну зустрічати? 01.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779625
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.03.2018
Студентське безтурботне життя залишилося десь у вісімдесятих роках минулого століття. Його вже присипало чималим шаром років.
А, все-таки, часто згадується той період: квітує юність, бурлить енергія, зашкалює максималізм... Молоді, красиві, веселі. Одним словом – студенти…
Студенти, як кажуть, від сесії до сесії живуть весело. Коли ж наступає період збирання плодів – сесія, тут веселий народ збавляє обороти.
За день - два до іспиту в гуртожитку поселяється тиша... Як на цвинтарі...
Десь хтось на кухні, ненароком, стукнув чайником, «заревли» каналізаційні труби, вітром закрило двері чи вікно. І все… Не чути студентів. День і ніч «гризуть» граніт науки…
Наука, звісно, річ серйозна, але, тут без пригод, також, не обійтися.
Ну як не пожартувати, коли в день екзамену перед дверима аудиторії стоїть група студентів. В одних - трусяться руки, в інших - дрижать коліна: всі серйозні, наче їх хто підмінив. А то буває, що колір очей навіть змінюється, якщо не поспати декілька ночей…
Неможливо впізнати вчорашніх весельчаків. Проте - один знайшовся.
На екзамені по предмету Логіка, взяв і "видав" перед групою студентів, які стояли біля дверей аудиторії:
- Чого ви, братія, труситесь? Логіка - не наука, Жерьобкін - не кінь!
Професор Жерьобкін, який є автором підручника Логіка, приймаючи екзамен, почув ці «перли» студента… Коли студент, відповідаючи на запитання, "почав плавати", професор йому відповів:
- Колего, друга частина Вашого вислову не потребує коментарів. Що до першої,
то мені доведеться Вам доказати, що логіка - теж наука.
Прийшлося довго ходити студенту до професора. За третім разом перездачі, студент зрозумів, що логіка - це нелегка наука.
З тієї пори минуло багато літ… Ще до сьогоднішнього дня студенти Харкова згадують цю незабутню історію…
В.Ф. - 27.02. 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779281
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2018
Присвячую подрузі Катерині
Ой бахіли, ви бахіли, що ж ви наробили?
Як раніше в Україні без вас люди жили?
А тепер, щоб у лікарню, чи обстеження пройти
треба взутись у бахіли – додержуватись чистоти.
Бо бахіли, як рецепти – в парі ходять молодці:
і здоров’ю помагають, й чистять добре гаманці.
Люди ходять по лікарнях, аж йде кругом голова -
взувайтеся у бахіли - медперсонал нам всім гука.
Збоку глянеш, як у театрі, сміх і сльози на очах,
бо не встигнеш їх узути - вже порвалися по швах.
Жінка вийшла із лікарні - три рецепти у руках
й пішла собі у бахілах по калюжах, по ямках...
Не беруся когось вчити, тільки я не чула,
щоби хоч одна Єврокраїна бахіли узула.
Можливо там із бахілів більше буде толку,
бо в лікарнях там і меблі, й чистота нівроку.
Бахілізм в нас процвітає. Щоб таке утнути?
Може депутатів усіх рівнів у бахіли взути?
Прибиральниць всіх звільнити швиденько,
Це ж бо яка економія? Матінко рідненька!...
Згодом можна добратися до собак й котів
бахіли всім узувати, хоч би й не хотів.
І не модно вже ходити в шапках та хустинах
скільки пилі в головах, аж осіда на спинах.
Замість шапок і хусток скафандри вдягати,
народ буде менше їсти й повітря вдихати.
Як поглянеш, всі в бахілах і скафандрах – чистота!
Тоді наступить мир і спокій в Україні! Красота!...
22.02.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777325
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.02.2018
Ой як стали петарди стріляти, Як ходили ми в ліс по грибочки,
страшно вийти із рідної хати. присідали на трухлі пеньочки.
Кум собі запустив Тут і сталася біда
народ зразу остив, мурашня доїда
завали пішов розгрібати. із сідниць гарненькі кусочки.
Як побігла кума на рибалку, В газеті сьогодні прочитали,
рукавом зачепилась за палку. як гонорар поетам вручали.
Ох, не палка – краса, Одну грамоту на двох
розпустилася коса ще й в пакеті горох ,
Ну яка вже тут в біса рибалка ? щоб таланти ми шанували.
Вже сьогодні любима субота Дід заліз на гаряченьку пічку
кум не буде летіть на роботу, пролежав там цілісіньку нічку.
Бо сьогодні у нас Не болить спина,
з кумом тихий час. надоїла вже стара
Відпочинемо до сьомого поту. піде завтра шукати молодичку.
На базарі ми зустріли куму
скоса дивиться на мене, чому,
Якщо тільки через кума,
хай дурного не дума,
бо давала тільки ліки я йому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774776
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 02.02.2018
З -амело вже під самую хату
не дістати з сараю лопату.
На мітлу вмощуся
димарем пропруся,
щоб траншеї зі снігу копати.
Н-ічим сніг у дворі прочищати, Р-аптом сонечком день заграв
хтось з сарайчика викрав лопати на дорогах сніг розтав.
О -й який молодець… О -й таке тут було,
В мене лопнув терпець К -ругом лід, як скло
Буду сніг решетом розгрібати. Це мороз так пожартував.
ВИ –просили снігу в зими О, зимою ми снігу діждалися !
Які ж раді були йому ми ! Гуртом на санчатах каталися.
М –ете сніг на кінець Кумів зуб на полиці
на дорогах – капець… М-ої диряві рукавиці
Не проїхати, не проповзти. Із санчат купа лому зосталася
20.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772640
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 21.01.2018
Ще вчора листя й квіти розкривалися,
А сьогодні градом холодним сипле.
Ще вчора з тобою садом любувалися -
сьогодні горло від болю охрипло.
Чотири роки війна клята затьмарює сонце
народ смута огорнула, - як жити, що чути?
Добре тому в кого хата та світло в віконці.
Тут - ні хати, нема хліба та нічого взути.
Забирає війна люта кращих із собою
мрії, плани розтрощила, наробила горя.
Опалила людям душі - немає спокою.
Скільки можна вижидати погоди із моря?
А чекання сушить душі, всьому є терпець…
Годі вже, вам блудослови, словами блудити,
поки ще не згасла віра на добрий вінець.
Мерщій хапайтеся за справу землю захистити.
= 26.05. 2017 =
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772630
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.01.2018
Десь загуляла гордячка зима
вже тиждень у Сумах снігу нема.
Діти і дорослі, всі ми в тривозі!
Зимонько, де ж ти? Новий рік на порозі!
Все перемінилося в житті та природі -
замість зими, тут весна у нагоді.
Господар наступного року – собака,
спить спокійнесенько, навіть не гавка.
Коти веселенькі підхопилися зранку -
вітання котячі на кожному ганку.
Басистий котисько нанюхав веснУ -
тваринам і людям тепер не до сну.
Ще в ліжку лежу, а сміх розбирає,
як гарно котисько для кішки співає.
Тут кішка включилась - сопрано виводить,
неначе дитинка, яка ще не ходить.
Аж серце забилося; коти це, чи діти?
Бо сонній людині це не зрозуміти.
Чудова у нас новорічна пора,
подумаєш… снігу м’якого нема!
А травичка зелена для чого росте?
І скоро підсніжник в Сумах зацвіте.
Дружно вітаймо Новий рік із весною!
Нехай нам від щастя не буде спокою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768966
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 31.12.2017
Вже скоро новорічна ніч казкова,
навкруги так гарно, загадково.
Чути веселий сміх, радіють люди.
В цей час дива трапляються повсюди:
собака цілий рік - господарем у нас,
півень відпочиватиме в цей час.
А дітки всім дорослим, залюбки,
підготували вітання, розкажуть казки.
Бо мріється дітям, щоб мама із татом
всі дружно ходили з ними гуляти,
були щоб разом, не розлучалися
в мирі та щасті сім”ї кохалися.
Щоб тато не залишав родину сумну
завжди був поруч, не йшов на війну.
Щоб наші старенькі дідусі й бабусі,
були здорові, ще й в доброму дусі.
Бо хочеться всім нам щастя і миру:
в кожній душі, в хаті, квартирі.
Щоб жили люди в радості всі :
батьки та діти, бабусі й дідусі.
Всій Україні - миру, миру, миру!
У кожне серце, хату, квартиру!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768705
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 29.12.2017
Чорноморець, матінко, Чорноморець, матінко,
Чорноморець Чорноморець
Вивів мене босую на морозець! Вивів мене босую на морозець!
Вивів мене босую та й питає: Вивів мене босую та й питає:
"Чи є мороз, дівчино, чи не має?" "Чи є мороз, дівчино, чи не має?
Ой нема морозу, тільки роса, Ой нема морозу, лише калюжі,
а я, молодесенька, стою боса. дружи з головою, прошу я дуже.
Простояла ніченьку, тай байдуже, Нащо та розмовонька між нами
люблю Чорноморчика, люблю дуже. на холоді клацаю я зубами.
Дай хоч свої чоботи, прошу дуже
Мабуть, я замерзну, тобі байдуже.
А я стою босая, вітер свище
Він – в теплому кітелі, в чоботищах.
-Ой, матінко рідная, як же бути?-
Любить Чорноморчика, чи забути?
-Забувати, донечко, він нахаба.
Краще я віддам тебе за араба.
Чорноморець, матінко, Чор но мо ре ць…
10.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2017
Вінегрет, мій вінегрет,
смачненька ти страва.
Бурячки та огірочки,
ще й своя приправа.
Що за шум кругом села?- Огірочки відрами збирала,
то Галя пісню завела. в діжку з хроном закладала.
Збіглися корови з лугу, Приїде кум, на заробітках він
щоб послухати подругу. йому будуть огірочки, мені-хрін
Ой подружки, мої милі, сьогодні я багата
На заводі за півроку видали зарплату.
Ми так радісно гуляли, що підпалили хату.
Внуки з бабцею гуляли, Як у нашого сусіда
каруселі провіряли. утекла баба від діда.
А бабуся так старалась, Сусід не знає, як діяти
що без пенсії зосталась. буду собі бабу шукати.
Ой не знаю, що робити,
не заходить кум до хати.
Як грибів моїх поїв -
ходить, наче він здурів.
Ходить Вася сам не свій, Ой ви чули, мабуть, ні -
після п’янки – буревій... пристав осел до свині.
Не може вирішити задачку, Вона його так любила,
як міг пропити всю заначку. що в кориті утопила.
Не варю вже я борщу…
пампушок Вам напечу.
Ой смачнючі ці пампушки:
в них і сир, і з маком грушки.
Я надіявся дарма, Рецептів нікому не даю,
що в мене вірная кума. сама експериментую…
Один раз гвіздочок випав, Сьогодні хтось мене надув,
А вона вже… у Пилипа. я завтра трьох надую.
Вінегрет мій, вінегрет…
добренька ти страва.
У всякого свій рецепт,
ще й своя приправа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768509
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.12.2017
Зима одягнула новенький кожух
і падає з неба білесенький пух.
Засипало снігом дороги. Будинки
стоять біленькі, як в казках картинки.
Наш котик маленький ловить сніжинки,
які прилипають на хвостик і спинку.
Д-ивується котик, - холодний цей пух,
замерзли від нього лапки й кожух.
І - кішка старенька лягла на поріг,
не сподобався кішці лапатий сніг.
Нічого тут цікавого - холодна зима,
тепленького сонечка зовсім нема.
Вилізла курка цікава. Подвір’ям іде.
Т -равички й зерняток не видно ніде.
Холодно в лапи, ще й сніг на дзьобі -
мені, каже, зима - не до в по до би.
Я -к весело діти у сніжки гуляють:
ліплять фортеці, з гірки з’їжджають.
Тут лижі й санчата, ще й ковзани,
зимою в нагоді будуть дітям вони.
М -алеча сміється, малеча радіє -
хто ще зимою веселитися вміє?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768319
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 27.12.2017
Ой був би в мене і мир і спокій, Слова до пісні
якби не бачив я ту чорнооку...
Спокійно спав би і вільно дихав,
якби чорнооку зі серця вирвав.
Вже я і сивий, станом не рівний,
а був би щасливим тому, що вільний.
Тепер ходжу я в смутку і тузі,
Неначе той бусел в зеленім лузі.
Стрункий зробився... Жартують друзі,
що це з тобою? Любов з сивиною...
Пора рішитись, серце шепоче,
розум тверезий – здаватись не хоче.
Пів дня лежу, вже сонце високо,
де ти взялася, моя чорноока?
Чом я не місяць, не ясне сонце?
Я любувався б тобою в віконце.
Ой, чорноока! Дівчино мила,
чому ти з козака бусла зробила?.
22.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2017
Було колись у селах ферми скрізь біліли
наші люди своє, українське, сало їли:
розовеньке, куцохвосте, бігало тут сало.
Нині ферми розвалені, їх майже не стало.
Росте тепер держкоритне хамовите сало.
Дорвалося до корита - всього йому мало.
Подивишся на таке – не живіт, а бочка,
тіло жиром заросло, аж тріщить сорочка.
А було струнке, привітне без цього корита.
Зараз – лиса голова, ще й морда не брита.
А ми, славні українці, ціну салу знаємо,
що ростили, доглядали – те тепер і маємо.
01.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765732
рубрика: Поезія,
дата поступления 13.12.2017
Ох рибалка, ти рибалка,
тонка це є справа - каже мій внучок.
Як випаде можливість - за вудочки й побігла на ставок...
Ще спить натруджене село, вітрець дрімає десь у вітах,
а мене сонце розбудило ранніми усмішками квітів.
Уже стою коло ставочка, впиваюсь тихою красою,
а навкруги день просипається, умитий щедрою росою.
Над нерухомою водою, мов сивина… висить туман.
Щось очерет легенько пише на воднім дзеркалі. Роман,
можливо вірші про калину таку чарівну над ставком,
а може гладить каченятко, котре згорнулося клубком.
Тихо ступаю в очеретах, щоб знайти місце - моріжок
швидше б впіймати, лине думка, першу рибину на гачок.
Вже вудочки налаштувала, закинула в ставкову гладь,
а поплавки, наче солдатики, вже насторожено стоять.
Ох рибалка, ти рибалка,
весела ти справа …
Клюне зліва, поведе вправо, а мені - забава.
Я старалася - трудилась, все ловила свій улов
першим був малий карасик, а линок з гачка зійшов.
Як дружно півні заспівали, корови пастися пішли,
село проснулося... Усе загомоніло… уже немає тишини...
Для мене це вже не рибалка: крик по мобілці, шум та гам,
- А чи клює?, на щО клює?, а «МО» скубнемо по сто грам…
І наступає дикий вимір: як не клює, то ні х.., а наловив, то до х..
Складаю вудочки швиденько, біжу від цього шуму я.
Ох рибалка ти рибалка,
справа для фанатів…
Можна рибки наловити, а можна - тільки матів.
Щоби рибки наловити, потрібно не лінитись: рано
встати, у Господа попросити… природі вклонитись...
Без рибалки, світанкової краси, не можу я бути,
словами це не передати, це треба відчути…
20.06.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765028
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.12.2017
В моїм саду, в моїм саду
зустрів тебе я молоду.
Побачив й зразу закохався
тобі освідчитись боявся.
В моїм саду, в моїм саду
квітують вишні на виду.
Згадалась наша заметіль:
в душі і щем, і тихий біль...
В моїм саду, в моїм саду
до тебе я в думках іду,
І хоч пройшло багато літ
живе любові ніжний цвіт.
В моїм саду, в моїм саду
стрічаю осінь молоду -
мою голубку сизокрилу,
як і колись, кохану й милу.
В моїм саду, в моїм саду
збираю квіти на ходу.
Тобі несу вінок любові,
щоб ми були живі-здорові.
В моїм саду, в моїм саду…
20.09.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2017
присвячую
Ніні Ничвидюк
м. Конотоп
Мої ви люті вороги… не так давно – старші брати,
за що синочка мого вбито? Я вас прошу відповісти…
Мені б у очі подивитись, які так брешуть без кінця,
я б вас роздерла, як вовчиця, як кожна мати за дитя!
Чого мовчать жінки Росії? Чи поголовно там спите?
Чи може скурвились – спилися, за що синів продаєте?
А вам, ви наші блудослови, не надоїло стільки нить?
Людьми торгуєте, як металом. Пора цю бойню зупинить.
Нащо тепер ваші подяки... материнське серце не зашити…
Я всіх прошу, я вас благаю, війну скоріше закінчити!
10.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759712
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.11.2017
Як не любити ці куточки
де ростуть чудо-огірочки,
і помідори, і морквина
і чорнобривці, і калина…
* * *
Там, на дачі, наш сусід
варив кашу на обід.
Дрель йому дали ми нашу,
щоб відбив з каструлі кашу.
* * *
Коли картоплю ми садили,
то сортову нам всім носили.
Обійдемось без добрих манер
ми дачники СТ»Селекціонер»!
* * *
Огірочки відрами збирала,
в діжку з хроном закладала.
Приїде кум, на заробітках він,
йому - огірочки, мені...хрін.
* * *
Там, на дачі, у садочку
сидів зять у холодочку.
Ціле літо просидів -
колорад картоплю з’їв.
* * *
Ой нема вже більше сили…
вчора ми бур’ян косили.
Заросло все лободою,
що не видно нас з тобою.
* * *
Ціле літечко на дачі
практикуюсь на удачу:
то змішаю з маслом хрін,
то в грязюці до колін.
* * *
У сусіда в зеленім садочку
гуляють кралі в холодочку.
Сусід-сусіду тисне руку:
- Дай одну хоч на поруку.
* * *
Майнули крилами роки,
їх не повернеш…пенсія…
Колись були працівники,
тепер–веселий дачник я...
* * *
Як восени часник садили,
кума у грядці загубили.
Весною буде що згадати,
як будемо часник сапати.
* * *
Там, на дачах, від снігу до снігу
дачникам ніколи скучати.
Скільки радості та сміху,
коли зберемось працювати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759008
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 06.11.2017
Як та пташина, що в зеленому гаю
Про що я хочу, про те й співаю.
Як назвеш мій спів, ти друже,
Мені, пробач, зовсім байдуже…
Критикувати всяк мастак - не є заборона
Як співає соловей, чи каркає ворона.
Від критики виграє справа у цілому.
Тож добра та різнобарв’я пташиному дому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758203
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 01.11.2017
Наварила я борщу,
сходжу кума пригощу.
Дуже довго кум потів,
як гарячий борщ поїв.
* * *
Ой смачненький мій борщик.
в ньому - м'ясо, і часник.
Як поїсть мій чоловік -
зразу… спатоньки на бік.
* * *
Наварила я борщу,
хоч сусіда пригощу.
Сусід з‘їв «мясну» котлету-
не вилазить з туалету.
* * *
Ой подружка моя мила,
що ж ти наробила?
Борщем я Васю пригощала,
а ти … вікна побила.
* * *
За вікном холодний дощ.
Буду всім варити борщ.
Кому з грибами, кому з м’ясом,
Вам не скучно їсти, часом?
* * *
Я трудилась, так сапала,
аж звалилась з сіновала.
Щоб тепер назад залізти
треба хоч борщу поїсти.
* * *
Зелений борщ - велика сила!
Тут і щавлик, і кропива,
Зеленого борщу я наварила -
чистить шлунок краще мила.
Як вгостила всіх борщем -
тепер в квартирі в нас гарем.
* * *
Наварила я борщу…
свата щиро пригощу.
Він сьорбає, чуть не плаче..
це не борщ, це щось свиняче .
* * *
Хоч тепер мій борщ удався.
На «гачок» сапер попався.
Як я стала частувати -
Вибіг дачу підривати.
* * *
Ой скажіть Ви, добрі люди,
що не так в моїм борщі?
Я старалася, варила,..
а від нього - прикрощі…
* * *
Не варю більше борщу...
Вас я чаєм пригощу.
Чай мій із меліси - м’яти,
Щиро прошу всіх до хати.
27.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757373
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 27.10.2017
Сусід у сусіда в саду
Замітив кралю молоду.
- Це родичка…сусід зам*явся,
- А я в цьому не сумнівався…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757039
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 25.10.2017
На дивному ярмарку я була,
Що у тихому ярочку край села.
Там поважні клени в шатах
Запрошували всіх до хати.
Берізки, як кізочки, пустували,
Листячко в косички заплітали.
Там величні здоровила - дуби
Розфарбовували золотом чуби.
Між дубами я ходила-обнімалася,
В них здоров'я, сили набиралася.
А крилаті сосни, що в рядочках
Підказали схованки грибочків.
З червоною калиною я віталася,
Їй в шанобі та любові зізнавалася.
Дякувала сонцю за тепло та ласку,
Тихому ярочку – за чудову казку,
Осені - за врожай, що ледве несу.
Дякувала Богу за райську красу…
Цілий день на ярмарку провела,
Що у тихому ярочку край села.
Не дарма ходила - ярмаркувала
Корзину груш смачних нарвала,
А між соснами, що в рядочках
Я назбирала відерце грибочків.
Находилася,-ледве ноги волочу.
Щедро дарами всіх Вас пригощу.
20.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756733
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 23.10.2017
Вже соловіють твої очі
І чутно вже як захропів,
Ой не забути мені ночі,
Коли ти спати не хотів.
А зараз – ляжеш на дивані,
Включивши серіал «Сватів»,
І так виводиш трелі басом
Крутіше «мартівських» котів.
Дивлюся – відцвіла калина,
І я, як рівна половина,
Виводжу часом такі трелі,
Що кіт тікає із постелі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754293
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 08.10.2017
ВІРА зі мною крокує
радіє життю, не нудьгує.
НАДІЯ - не падай духом,
держися за мене, подруга.
ЛЮБОВ плекаю, як дитину,
любити вічно не покину.
СОФІЯ душу теплом зігріє
вона, як матуся, все уміє…
* * *
Дякую Богу, що доля моя не сіра…
Вірю в добро і щастя, адже я – ВІРА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752868
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 29.09.2017
Знову дощ із вітром стукають в вікно,
Тривожачи думки й серце моє заодно.
Сонце ніжно глянуло в душу молоду,
Різнобарвне листячко кружляє в саду.
Іду по листочках, неначе по перині,
А туман лахматий стелиться в долині.
Біля тину калинонька зі мною вітається,
На райдужному листі павутина гойдається.
Бабине літо сумним кур-ли… обізвалося…
На щоці стежинка від сльози зосталася...
Красота осіння, як хмаринка, промайне.
Бистроплинність часу засмучує мене.
Ждатиму з надією на цю щемливу мить,
Швидко роки пролітають та душа не спить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2017
Чорний колір печаль означає,
Це відомо із давніх-давен,
А козел про колір не знає
І стрибає собі цілий день.
Бо козлу нецікаво знати,
Як багато в житті кольорів.
Своє брюхо швидше б напхати,
На все інше він чхати хотів.
Між людьми трапляються часто
Такі, як козли, стрибуни.
Їх мета – нахапати побільше,
Як до справ…– ні при чому вони.
Не дарма поговірка така:
«Ну що з нього взяти… –
Як з козла молока...»
Тож мораль, – а вона тут не зла:
Не опускайся до рівня КОЗЛА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748862
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 02.09.2017
Запитала бабця: «Що таке безвіз?»
– Це коли, бабусю, хоч в поле, хоч в ліс…
Хоч ти їдь до океану, хоч у тундру йди,
Ніхто тебе не зупинить, не спита «куди?».
І сказала бабця: «З’їжте ваш безвіз,
Вже я находилася і в поле, і в ліс…
Я на свою пенсію лиш на піч залізу,
Де вже дожидатиму одну тільки візу».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2017
Яка ж ти чарівна, ніченька серпнева,
Океан простору, зорепадів час,
Можна любуватися тобою до ранку,
Бо заворожила ти красою нас.
Молоденький місяць виглянув з-за хмарки,
Скільки юних зірок – в очах мерехтить.
Стрибонув до низу – в димар заховався.
Та годі ховатися – листя шепотить.
Молодик смілішав, набирався сили,
А як підріс трохи –пустився у пляс.
Із зірками Діви так розхороводивсь,
Що заворожили красотою нас.
Як зійшлися Овен із Левом у танку,
Аж проснулась риба в сонному ставку.
Зорепадом сипало з під копит до ранку.
Де можна побачити картину таку.
Любимо ці ночі, ніченьки серпневі.
Вже не жаркий вечір, прохолоди час,
Можна любуватися вами до ранку,
Тому, що заворожили ви красою нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744718
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.08.2017
Всім Лебідкам, які вірять та ждуть... Дві пари лебедів весною прилетіли,
А ми, як малі діти, їм раділи.
Підходили до лебедів до самої води
Їх годували та оберігали від біди.
Як зірочки в ставочку ще купались
З тобою ми, мій милий, попрощались,
Бо щастя обминуло нас порою весняною,
В Україну "старші брати" полізли війною.
Тепер до лебедів приходжу я сама.
Сумуємо - лебедика в лебідки вже нема.
Поранили лебедя. Він вижити не зміг.
Лиш двоє лебедяток туляться до ніг.
А друга лебедина пара зірвалась і втекла.
Покинула рідний ставочок край села.
У тиховодді спокійно спить, воркує,
Радіє, що на чужині пострілів не чує.
Вже підростають у лебідки лебедята.
Чекають, як всі ми, на свого тата.
Україна переможе чорну хмару.
Лебідки наші будуть жити в парі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741314
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.07.2017
Вже вляглися кури і кабан не хрюка.
Ти, моя кохана, теж відпочивай.
Я помию ноги, ти помила руки,
А що буде далі – спробуй відгадай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2017
Ой чиї ж то дачі, чиї то садочки ) = 2 рази
Чия то картопля, чиї огірочки.
Ой то наші дачі, та наші садочки ) = 2 рази
То наша картопля та ще й огірочки.
Огірочки сієм, картоплю саджаєм ) 2 рази
Ходимо в садочку Господа благаєм.
Дай, Боже, здоров*я й доброго врожаю,) 2 рази
А ще дай сусідів, що гарно співають.
Дружно попрацюєм, гарно заспіваєм ) 2 рази
Дякуємо красно за все те, що маєм.
P.S. Травень 2015 року,
перша лірична пісня .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2017
[i]Усім, хто вміє читати між рядками[/i]
Того вечора у театрі засідали Митці. Краще сказати б «залітали», бо вони ненадовго спустилися з вершини драматургічного Олімпу, але подумки витали у надхмар’ї надекзистенційнім, величними жестами підкреслюючи свое над-людське призначення. Хто й за що, а головне, на скільки їх туди призначив – невідомо. Та врочиста подія «зальоту» в театрі є достеменною, хоча багатьом із вельмишановних драматизаторів це слово, через інвективну полісемантичність, і не втрапляє до смаку.
А смак у них – не дай Боже! Якби всі планетяни так ласо й пожадливо їли, то швидкий дефіцит життєдайних продуктів наблизив би невідворотний і без того кінцеь світу аж по самісіньке донеможна. Чим же наші дорогі «олімпійці» так завзято ласували? Ні, не канапками з ікрою і не зірковим коньяком а-ля Франція з Нечупахівки. Звісно, того вечора, як на всіх пристойних «зальотах» небожителів, не обійшлося без вишуканих гастрономічних утіх, але стравою №1 були інші «делікатеси» – слова! І митці з поважними пихами займалися жуванням і травленням слів.
Хто зібрав оте мистецьке чавкально-жувальне товариство? Самі зійшлися, о ні, злетілися, наче круки на поле бою, щоб укотре «дзьобнути» давно запримічену живність. У ролі метафізичного капітулянта-недобитка мав бути винуватець події – поважний, але насправді мало ким поважаний драматург, який усе життя зробив суцільним боєвищем із самим собою. Оця «бо-є-вищість» вельмилюбого колеги і не давала спати гені(т)альним митцям. І вони, з нагоди творчого ювілею, намагалися загидити доробок ювіляра панегіриками про палкого словолюба, найактивнішого члена і подібними нездоровими метафорами. Та, поміж іншим, споїти «дорогого товариша» дешевеньким винцем уприкуску з примітивними цукерочками «Пташине молоко».
Викрикували тости і тримали дулю в кишені: на, пошукай істини в вині – може, тоді й цицьки знайдеш у птахів. Та побороти «жертву» хитрим словоблудом, що маскувався у солоденькі лестощі, укотре не вдалося. Атакований лише посміхався й навіть радів з усіх отих нижче-паху-пафосних олімпійскьких возвеличувань, «сердечних» привітань і пригощань. Врешті-решт митці, побазікавши про латентні експліфікації вербалізованих імплікацій у творчості ювіляра і наплямкавшись дуже «символічними» тостами, розпочали кориснішу для шлунка частину засідання – безпосередньо буфетно-остограмлювальну. Яка, згідно з прадавньою мистецькою традицією, перейшла в обжерливо-перепійну. За рахунок театру, звичайно.
А надворі згасав сонячний і тихий осінній день. Лагідні промені підсвічували кожний листочок на пожовтнілій березі, і здавалося, ніби у сквері біля «храму Мельпомени» догорають тисячі маленьких свічок – таких, якими прикрашають пиріг або торт іменинника. Але чому свічки опинилися поза (!) «храмом»? І, головне, хто святкував свої тисячоліття, якщо у сквері не було майже нікого, окрім кількох безтурботних дошкільнят?
Малюки галасливо й весело бавилися вогниками-листочками й зовсім не думали про вищі сенси людського буття. Вони просто ЗНАЛИ всі їстівні та неїстівні істини і, на відміну від «замудрених» дорослих, ще вміли розрізняти перші від других.
Знали дітлахи й те, що працьовита комашка сонечко не з’являється будь-де, а тільки у дуже затлілих місцях, які необхідно якнайшвидше рятувати від тлі і розтління. А того вечора невеличка площа навпроти театру аж кишіла цими крихітними рятівниками світу. Може, комашки повиходили на останнє сонячне тепло? Так подумав би усілякий дорослий, та діти – на те й діти, щоб бачити і відчувати глибше. Шкода, але мамі чи татові не поясниш, що сонечки носять іскорки справжнього сонця і не можуть грітися власною тінню. А виповзли вони з м’якеньких листочків на асфальт для того, щоб відкрити у складних теоріях найпростіші аксіоми. І діти відчули невимовний жаль до цих малесеньких Божих істот, які невблаганно й так самозречено бігли прямісінько під ноги сильних світу цього, щохвилини гинучи під сліпими кроками «небожителів».
Не-божитель! Ясно тепер, чому пихаті дяді й тьоті з «високим призначенням» величаються небожителями: бо деруть носи у надхмар’я, але справжні небеса топчуть брудними підошвами і ходять догори ногами, ніби циркові акробати. Не можна, не будемо, не хочемо змиритися зі смертю, щосекундною смертю добрих сонячних корівок! І діти жменями збирали комашок та переносили їх на золотаву травичку у скверику…
Ювіляр потрапив додому вже зовсім опівночі. Втомлений привітальними теревенями, він повільно сьорбав чай на кухні й замислено розглядав сонечко, що виповзло десь, мабуть, із кишені. Секрет «нелогічної» загадки про пташине молоко, виявляється, такий простий: його приносять мудрі комашки сонечки! Недаремно ж називається Божа корівка «пташкою-леді» в англійській мові.
У-Дачниця Молодша
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728794
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2017
Біжать роки, летять роки
Весняного цвіту пелюстки,
В сонячних зайчиках вода
Душа, як завжди, молода!
Короткий молодості час.
Поглянь - дорослі діти в нас.
Здається - ми ще не жили -
Любуйся - внуки підросли.
Велике щастя – діти, внуки,
Часу не має тут для скуки.
На дачі можна працювати,
Душевну пісню заспівати .
Біжать роки, летять роки…
Уже старенькі в нас батьки.
Роки, як літньої спеки вода
Душа, як завжди, молода!
Осінь у двері заглядає…
Давно уже батьків немає.
Сум павутинкою плететься…
Хтось ще із друзів озоветься.
Чого б, здається, сумувати ?
Справ добрих зроблено багато.
То ж бережімо кожну мить, .
Що так безжалісно летить.
Біжать роки, летять роки…
Обірвані з календаря листки,
Зимової стужі холодна вода
Душа, як завжди, м о л о д а !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727545
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.04.2017
Замело дороги, засипало стежини,
Не ходять тут дачники, не їздять машини.
Тільки собака Лайка – дачниця одна,
Зі снігу виглядають носик та спина.
Діточок у Лайки - аж семеро щенят,
Семеро клубочків, що весело скавчать
Лайка мишей ловить - хвостик виглядає,
Сім рідних клубочків годує-зігріває.
Розумна собака. Всіх дачників знає.
Ввечері до міста біжить-проводжає.
А коли зустрічає - хвіст вгору дере
Хто трудиться хоче –з голоду не вмре.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726549
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.03.2017
60 – це ще не старість, а
90 – давно не старість, на-пев-не.
Моє життя – велика нива…
Полю бур'ян, пече кропива.
Багато потрудитись довелося,
Щоб основне в житті збулося.
Доле моя – квітуча ниво,
Я прожила життя щасливо.
Люблю я працю трударів
Та ранній солов'їний спів.
Моє життя, то щедра нива.
Збираю добрий урожай.
Надіюсь, вірю, я щаслива!
Моя ти ниво… Боже, дай…
02.09.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726547
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.03.2017
Наш похід на дачу ти згадай, дитино,
Все молочно-чисте, аж кружиться світ.
Ми бредемо полем – снігу по коліна,
Лишивши позаду, як косичку, слід.
Скільки видно поля – бур́яни рівненькі,
Наче на параді юні моряки
Вперше нарядились у штанці біленькі,
Білі тілогрійки, білі чобітки.
Тільки ми з тобою – їжачки в тумані –
Клацаємо фото, граємся в сніжку.
А кущ барбарису, як хлопчак вітався,
До землі нагнувши щічки в кожушку.
Дивну ту мандрівку не забуть ніколи.
Повернути б зараз той веселий сміх!
Все стоїть на місці: бур’яни і поле,
Під ногами чавка чорно-білий сніг.
Не повториш того, що було ще вчора.
Людям, як природі, непідвладний час.
Лиш на згадку фото нагада минуле
І такими в пам’яті залишиться в нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726467
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.03.2017
[i]Дружина-домогосподарка –
коханому чоловіку[/i]
Твоя свідомість – часничина,
А підсвідомість – огірок.
Ти й чесний, начебто, мужчина,
Але кульгаєш на жінок.
Твоя свідомість – свіже сало,
А підсвідомість – ковбаса.
Хоч на роботі толку мало,
З жінками твориш чудеса.
Твоя свідомість – як олія,
А підсвідомість – як горіх.
Свербить лібідо, розумію,
Завів жінок, як кішка бліх.
Усе люблю в тобі: і сало,
І часничину, й огірок,
Та роги щоб не відростали –
Не липни до чужих жінок!
У-Дачниця Молодша
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721931
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.03.2017
Метелик сонно шурхотів
На змерзлому вікні.
Серед морозів і снігів
Ти дав тепло мені.
Метелик зиму пережив,
Та не дожив до жнив.
Ти все терпів, усе прощав,
Любові - не простив.
У-Дачниця Молодша
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2017
Останні ягоди калини
Пташки смакують у садках.
І сонце з білої перини
Промінням сяє у струмках.
Муркоче кіт на підвіконні –
Вбирає жадібно тепло.
І перші «сонечка» спросоння
На золотаве лізуть скло.
Повітря світиться бруньками
І поцілунками дзвенить.
Тримай
Мене
Двома
Руками!
Тримай у пам’яті цю мить!
У-Дачниця-Молодша
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2017
На крилах осені гуртуються лелеки,
Їх жде дорога в теплий край далека.
Гукаю вслід: "Лелеки, підождіть!
Гостинці з рідної землі візьміть!
Я покладу в торбинку вам калини
Та чорнобривців – запах України,
Щоб обереги на чужині зігрівали,
Щоб ви додому швидше прилітали."
Сумно хустинкою лелеченькам махаю:
В чужих краях ви гості – добре знаю…
Бо ніде правди й мудрості подіти:
Щасливий там, де виріс ти і твої діти.
Важка пора снігів та холоду пройде
На рідну землю повертатись час прийде.
З весняним сонечком знову зустріну вас,
Тож добрий час, рідненькі, в добрий час…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720831
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.02.2017
Я не знаю, що найшло на мене…
Може, це похмурий листопад
Б’є по нервах мокрими гілками.
Вже немає вороття назад.
Не повернеш днів ясних світанки,
Не повернеш співи солов’їв,
Бо зима мережить візерунки
Швидкоплинних і холодних днів.
Але з вірою у теплу днину,
Помолюся й тихо заспіваю.
Буду берегти свою родину.
Що найшло на мене, я не знаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720694
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2017
Світанок стукає у вікна.
Петунії в саду розквітли.
Та після дощику вночі
Вже крутять вуса паничі.
На квітах кришталеві роси.
Духмяно пахнуть сінокоси.
Я наче вдруге народилася:
Сходила в сад – росою вмилася.
Варіант для чоловіків
Я наче вдруге народився
Сходив у нужник і побрився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719928
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 23.02.2017