| Сторінки (4/370): | « | 1 2 3 4 | » |
У небі десь вітер - розбійник гуляє,
Ж - ене сірі хмари, мов вівці, сумні
Е - кскурс іще сонця буває в ці дні...
З - римі простори немов засинають...
А - ромати природи аж якось гірчать,
М - овби посипали їх полин – зіллям,
І птахів переспівів не чути - мовчать.
Т - алмуди осінні закриті в ларці…
А вись он біліє! Сніжок на руці...
Є дива і в похмурі та куценькі дні!
З - мінити природа взялася дизайн,
И в сірі тони сипонути світліших!
М - абуть, в цім є мудрість, бо вже веселіше,
А сніг, мов танцює, на вулицю кличе!
В.Ф.- 01.12.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2021
І що, склерозна, наробила! Хай кожен день буде, як свято,
У кофе кетчупу налила… Бо є таких людців немало,
Хоч, мабуть, відчуття уже не ті… Хто хоче ранити, зім’яти…
Та, вже попробую і це в житті! Я - за світло, щоб тьми не стало!
* * * * * *
Кіт щось мурличе на підвіконні, Коли мала дитина заплаче -
Гріє бабця на сонечку зуби… Душа здригається неначе…
Як пережити дні оці важкі? Коли ж велика вже заридає -
Щоби у весну… без дум і шуби... Душі, що здригалася - немає…
* * *
Якщо кипить душа людини -
Пережди тії хвилини:
Гніву, розпачу, чи болю…
Не дай безглуздим словам волю!
В.Ф.- 21. 11. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2021
Це тільки сон, всього лише дивний сон,
Який наснився якось так неждано...
Він пройде, коли повернусь до вікон,
Зі світлом ця минеться забаганка,
Що навертілася у мареві німім…
Прошу розвійся, морок, до світанку.
Навіщо ті пошерхлі хвилювання?
Чи є потреба старе ворушити,
Коли є день! І ним потрібно жити…
Яка потреба десь там аж на дні
Мотати з старих ниточок сувій?
Будь доброю, Марена, забери
Та десь високо в горах їх розвій!
Вітерець підхопить їх і рознесе,
Щоби не збулось! І забулося усе…
В.Ф.- 30. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2021
Присвята
Як швидко літечко минає, випускникам ХЮрІ,
Нам скоро осінь нагадає 1981 року
Той юності рожевий час,
Що не для нас, вже не для нас…
ПРИСПІВ:
Моя любов, моя любов,
З тобою я вальсую знов!
Через багато зим і літ
Ми, наче яблуневий цвіт,
Кружляєм в танці на два боки,
Хоч пролетіло сорок років!
Кружляєм в танці на два боки,
Хоч пролетіло сорок років!
Знайомі, сходжені доріжки,
І суму трішки, суму трішки...
В уяві - зустріч, наче рай,
Де юність - радість, рідний край!
ПРИСПІВ:
Моя любов, моя любов,
З тобою я вальсую знов!
Через багато зим і літ
Ми, наче яблуневий цвіт,
Кружляєм в танці на два боки,
Хоч пролетіло сорок років!
Кружляєм в танці на два боки,
Хоч пролетіло сорок років!
І хоч щемить душа моя -
Голубка сива, й сивий я…
Все ж, наші душі молоді,
Як в ті роки, як і тоді…
ПРИСПІВ:
Моя любов, моя любов,
З тобою я вальсую знов!
Через багато зим і літ
Ми, наче яблуневий цвіт,
Кружляєм в танці на два боки,
Мов не було тих сорок років!
Кружляєм в танці на два боки
Мов не було тих сорок років!
В.Ф. - 30.09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2021
Що то в тебе за фігура? Не проблема збудувати
Дивитись нема сили… Новесеньку хату !
Наче лізла десь у небо Вхідні двері уже маю -
І раптом – опустили… Ще й тещу багату!
* * * * * *
Чого кум такий нечулий? У нас культуру видно всюди
Розтривожив душу… По кількості насіння:
Тепер всеньку ніч у ліжку На зупинці, в школі, клубі,
Крутитися мушу… Навіть на весіллі.
* * * * * *
Складна справа у суді… Не люблю уже я Макса,
Де тут плюс, де мінус? І не друг мені той Джон…
Як розвести без скандалу Подружилась із Вайбером,
Корону і Вірус? Який любить самогон!
* * * * * *
А наш дядько шевердин - Кажу, милий, щось роби,
Любить шевердити… Не сиди без діла!
Приїжджали аж з столиці Бачиш - свербить коло пупа -
Йому морду бити! Мабуть захворіла…
* * * * * *
Сиджу в клубі самотою Стара баба на печі
Гуглю по рядочках… Вивчала Айфона,
А де ж браві козаки, З переляку дід молився -
Наче ті грибочки! Думав, що ікона!
В.Ф.- 30. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021
Запитала вчителька
Школярика Гриця:
- Чи сьогодні вітатися,
Грицю, не годиться?
І відповів їй чемно
Школярик наш малий:
- У батьків та в мене
Сьогодні вихідний!
В.Ф.- 24. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2021
Кротисько виліз із нори -
Почав галасувати:
«Що воно тут за жара,
Аж пече у п’ятки?
І бджоли всюди носяться,
Наче дурнуваті,
Хоч би інших поважали -
Не дають поспати!
Он народ чудакуватий
Копає якісь грядки…
Чи немає інших справ,
Чи це лише зарядка?
І кому вони здалися
Ваші буденні справи?
У мене шуба дорога
Не на ці забави!»…
Кріт ще довго щось кричав
І ногами тупав,
Та лопатою хтось взяв
І прищемив пупа…
І як тута не згадати
Народне прислів’я?
Коли шкура дорога –
Не псуй дарма повітря!
В.Ф.- 21.10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2021
Заслонив небо й розходився дощ,
Немов та баба, що курей ганяє,
Як той із печі, ще киплячий борщ,
Що з баняка в тарілки аж стрибає!
Чого шумиш так буйно і ретиво?
Чом неспокійно в тебе на душі?
Свою роботу ти роби красиво,
Щоби раділи навкруги усі,
А ти заллєш, зламаєш живі квіти,
Наробиш лиха матінці - землі,
Хіба ж від цього будеш ти радіти,
Коли он плачуть і старі й малі?
Задумавсь дощ… напевне, поспішив я…
Хотів наввипередки з вітром гопака,
А що зробив? Все потрощив, дурило!
Робота й справді не годиться отака.
І дощ принишк… залюбки поливає
Чарівні квіти, зрілі врожаї…
Коли з любов’ю зроблена робота –
В душі співати будуть солов’ї!
В.Ф.- 10. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2021
Чогось так сумно, аж душу млоїть,
Сидить вороння на свіжій ріллі…
Нам рання осінь журбу приносить -
Сум’яття людські великі й малі.
Днина гірчить, не гуртуючи радість,
Сум із журбою, як осіння ніч, росте…
Люди, не птахи, їм важко піднятись
Одиноко рішати – діло не просте.
У тихій дрімоті райдужні подвір’я,
Такі розмаїті в своїй красоті,
А чорнобривців із айстрами очі -
Наче ясні зорі на сивій землі.
Уже не вабить погляд височінь небес,
Бо напнуто завісу з туману та хмар
Душу зігрівають айстри веселкові
Й радують, мов сонце, в дні суму, примар.
Браві чорнобривці в колоритних шатах -
Прохолодним ночам красу не злякати:
Ні буйному вітру, ні дощам колючим,
Бо сила краси – лише владарювати!
В.Ф.- 12. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2021
Лечу, біжу, їду до тебе, мій безцінний, мовчазний, самий надійний друже!
Я так скучала за тобою всеньке літо, думками літаючи по кожній доріжці і тих непомітних маленьких стежинках, де не кожна людина ходити осмілиться...
А я - бачиш, ходжу, бо добре тебе знаю: ти надійний і не дуже говіркий… умієш держати людські секрети. Цим ти мене й полонив.
Все думала, як ти переносиш жарке літо, чи буревії тобі не нашкодили, чи буде нагода зустрітися хоч осінньою порою. Влітку стояла жара і мені, як напевне, і тобі, було не до зустрічей…
Дякувати Богу, що дощі порадували в кінці літа, напоївши добре землю, ще й перші осінні дні постаралися - задощили… Мої думки і надії про нашу зустріч ожили, як квіти після тихого дощу. Значить, доля дає шанс нам зустрітися...
Недовгі збори в дорогу, бо радість переповнює душу. Вперед, на зустріч!
Швидше б вирватися за місто, а там вже свобода, бо двадцять кілометрів для машини – не велика відстань!
У дорозі також бувають приємні моменти. Рівна гладь асфальту аж здивувала! Минулого року тут машини стрибали по таких вибоїнах, що в мене зуби цокотіли, бо все не міг «Автодор» закінчити «великий ремонт» 20-ти кілометрової дороги, яка пролягла в сторону Лебедина. Ремонт затягувався роками. А цього року, слава Богу, сталося диво – закінчили ремонт і головне – без «залишків якихось слідів», як було раніше: то десь «не залатали» кусок дороги, чи дорожні знаки швидкості руху забули зняти, які поставили ще при ремонті дороги.
Все зроблено «чинно і благородно», аж гордість переповнює душу за наш «Автодор». Подумалось, що «як захочуть, і не вкрадуть», то в нас також можуть зробити не гірше, ніж в Європі.
Тож, з першими промінцями осіннього сонечка і гарним ранковим настроєм зустрічаюся зі своїм давнім мовчазним другом. Він уже змужнів за ці роки, скільки його пам’ятаю, а це більше четверті століття, але такий-же стрункий і мовчазний. Не кажу про себе, як я змінилася за цей час, бо хіба жінкам більше нічого робити…
- Вітаю тебе, мій друже! Як ти живеш? Бачу дощики напували тебе, он ще невеличкі калюжі стоять у ямках… і молоденький мох зеленіє.
Десь високо вгорі легенько загойдалося соснове верхів’я, немов вітаючись…
Свіже соснове повітря аж п’янить… і пахне грибами… значить, веселою буде наша зустріч!
І, ступаючи по м’якому моху, пішла до знайомих сосон - сестричок, берізок і дубків по давно ходжених - переходжених стежинах…
Високо десь у верхівці сосни обізвався дятлик, напевне, теж вітається з відвідувачами лісу. Дятлику, доброго ранку тобі, рання птахо! Так високо забрався, що не знайдеш його у високому сосновому верхів”ї, тільки нагадує про себе розміреним тук - тук, тук-тук .
Тут і сонечко піднялося, освітило лагідним промінням знайомі доріжки і прослало світло аж до землі.
Яка чарівна благодать отак спокійно походити в сосновому лісі! Яка велич і краса навкруги! А повітря, свіже і легке, тільки в сосновому лісі воно таке… Дихаєш і не надихаєшся, аж захоплює подих!
Отак, тихенько переступаючи з одної містини на другу знаходжу грибочки: білі, польські, трапляються маслюки, піддубники, сироїжки та інші. Мене цікавлять тільки білі та польські. Знайдеш красеня білого чи польського і обов’язково шукай поруч другого, бо вони ростуть в парі, а то й сімейками…
Щоби якось орієнтуватись, не нашкодити природі, де знайшла гриб - ставлю відерце і ходжу навкруги того місця, примовляючи «де росте один, там і другий, де другий – там і третій»...
Обов"язково потрібно дякувати тій місцині, дереву, небу, за подаровану радість. Так само у них попросити, якщо грибів не знаходите. Обійму сосну чи берізку і попрошу їх: «підкажіть сестрички, де у вас тут грибочки сховалися»? І обов’язково підкажуть. Ці золоті правила майже завжди спрацьовують, за винятком, коли грибів у лісі майже немає. Ні в якому разі не виривати кусками мох, наче дикі свині! Для зручності - вибрати невеличку палку, щоби відгорнути десь листя, кущі папоротнику чи кропиви, гілля і т.п., не причиняючи природі шкоди.
Не вважаю дивним говорити з природою: деревами, кущами, квітами, небом чи землею. Натрудилися ноги чи очі, стану коло сосни чи берізки, обійму її, подякую за подаровану радість і красу і обов’язково знаходжу поруч гриби.
Улюблена приказка про те, що «твій гриб тебе жде» також перевірена і підтверджена великим досвідом. Не важливо, в яку годину, чи день збираєш гриби. Важливо – ЯК! Коли народ, мов стадо, пробіг по лісу, порозривав мох, позбивав гриби, насмітив і поїхав – це не тихе полювання… і, напевне, природа так і віддячує «таким горе - любителям природи»…
Радію кожному знайденому грибочку, а вони (немов зі мною граються), поховалися то під кущиком, то в кроні сосни, то з м’ягкого моху висунулась коричнева шляпка, то в ямці, де більше вологи. А білий знайшов собі схованку в купах сухого гілля, йому тут комфортно: і тепло, і вологи з сухих гілок можна попити і головне – ніхто з «бігунів» не зіб’є, не наступить ногою на шляпку.
Часто люди вихваляються кількістю зібраних грибів. До цього питання ставлюся спокійно, з філософським підходом. Скільки тобі виділено - за це й дякуй! Сьогодні – на сковорідку, завтра – повне відро чи три! Витрати на поїздку окупляться кількістю зібраних грибів – відмінно! Не окупляться – нічого страшного. Головне, то інше – безцінна насолода побувати в тихому сосновому лісі!
Відпочивши душею, надихавшись свіжим сосновим повітрям, аж голова кружиться, виходжу із лісу з вірою, що скоро знову зустрінемось…
Дякую, мій вірний друже, за гостинність, подаровану Тобою радість і красу, те неоціненне, що називається одним словом – Благодать!
Вірю, що не раз ще зустрінемось тихою осінньою порою. Он, бачиш! При під’їзді до Тебе висить гасло «Ввійди в ліс – другом!" Мудро сказано, я навіть в думках замість тире поставила собі букву «з» … гарно було б, якби більшість людей задумалась і змінила своє споживацьке ставлення до Тебе.
В. Ф. – 30.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927839
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2021
Я би тобі рада дати… Карантин – сидимо вдома...
На сто грам горіхів, Нічого робити!
Якби лінь не обуяла Усі маски позшивали
Від твоєї втіхи! Виноград цідити!
* * * * * *
Ой, красиві дівчата У Максима і Данила -
З нами, хлопці, були! Кабанів жирнючі рила!
Ноги спереду помили, У Санька і Даньочки
А ззаду забули! Із зубів – одні пеньочки!
* * * * * *
Наш кумасик груш об’ївся - Замріяно поглянула
Літає, як птаха, На світ наш широкий…
То на сіно по драбині, У вікно занесло запах
То донизу… ахать! Кнура – лежебока!
* * * * * *
Козак дівчину сподобав, На лугу реве бугай -
До неї залицявся! Сорока скрекоче,
Підсунула гарбуза – Мутні очі у корови -
З переляку в….ся ! До бугая хоче!
* * * * * *
Бодай тебе когут клюнув Щоби тобі, чоловіче,
Тай у теє місце, В носі закрутило!
Звідки в людей ростуть ноги, Бо у тебе з перепою,
Щоб не могла сісти. Не лице, а рило!
* * * * * *
Набирала баба воду Позавчора був горох…
Тай нагнулась раком, І сьогодні – горох!
Козел ззаду підійшов Прийшов кум – посиділи…
Й боданув у с…у. Постріляли удвох!
В.Ф.- 01. 10. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2021
Як не крути завісу часу,
Хоч із водою, а чи з квасом,
І як би, сильно, ти не хотів –
Не станеш господарем тих днів,
Що пролітають, мов жар-птиці,
Чи кубляться, як в рукавичці…
Те, що було – не повернути,
Що не збулося - треба забути,
Щоб не ятрить минулим душу
Теперішнім думати мусиш…
Бо наше майбутнє - лише мрії,
Тож, за світлі, щасливі надії! В.Ф. - 30.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2021
І що його робити, як болять суглоби?
Я вже птиці не держу, продала худобу
На лавочці всядуся, коло свої хати,
На чотири сторони насіння лузати...
Біля того радіо і днюю, й ночую -
В господарстві лиш собака з голоду виє...
Раніше й не замічала де ті болячки,
Як реклами наслухаюсь – нападає с….а,
То в коліні десь штирхне, під ребром заколе
Не обійдусь, мабуть, я без сусіда Миколи.
Візьму ліки народні – пляшечку горілки,
Разом полікуємо суглоби й гомілки!
Він розімне мої кості - масажист хороший,
Розжене по тілу кров... і не на вітер гроші!
В.Ф.- 17. 09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2021
Щось не спиться й не лежиться,
Немов кусають блохи,
Давай, бабо, із тобою
Пограємось хоч трохи!
ПРИСПІВ:
Чи оказія, чи лихо,
Як любов немолода?
Хочеться, щоб вино грало,
А воно – лише вода!
А дід бабу рипав – рипав,
Аж шуруп із ліжка випав,
Попадали на підлогу,
Обійшлося… слава Богу!
ПРИСПІВ:
Чи оказія, чи лихо,
Як любов немолода?
Хочеться, щоб вино грало,
А воно – лише вода!
Що ж ти, бабо, так жартуєш,
Чим ти її там затулиш?
Чи заслінкою закрила,
А мені не говорила…
ПРИСПІВ:
Чи оказія, чи лихо,
Як любов немолода?
Хочеться, щоб вино грало,
А воно – лише вода!
Що ти мариш іще блудом,
Я винить тебе не буду,
Тільки, діду, ти ори -
Бороною не шкреби!
ПРИСПІВ:
Чи оказія, чи лихо,
Як любов немолода?
Хочеться, щоб вино грало,
А воно – лише вода!
В.Ф.- 19.09. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2021
Грушо, моя грушо, розказати мушу,
Як колись малою любувавсь тобою.
І квітла ти пишно, бо було затишно
Поруч зі мною...Прикривав листвою,
Оберігав, як міг, від грози і бурі
У важку годину, дні сумні, похмурі…
На мої турботи - навіть не зважала,
Своєю красою інших чарувала.
Пролетіли роки - шрами лиш глибокі
Від того кохання… Надія остання
Зігріває душу…
Розказати мушу, як тебе кохаю.
Без тебе єдина, як жити – не знаю…
Коло тебе, мила, життя пролетіло,
А було в нім всього... білим, бач – зробило…
Стою біля тебе один самотою,
Хоч поруч росли ми -
Не разом з тобою…
В.Ф. - 27.08.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021
Побула на риболовлі; ох, ох, ох !
З карасиком змагалися ми удвох,
Хто із нас скоріше клюне, він, чи я,
Бо він – ротом, а я – носом… Затія !!!
У ставочку він, як вдома, красота!
А на мене нападає дрімота...
А природа тихо шепче – подрімай!
Сонце гріє, співа пташка – наче рай!
Тут рибак, якийсь нечемний «згадав мать»,
Аж водою пішла хвиля погулять!
Змовкли птахи… квадратні очі в карасів,
На місцях своїх рибалки… наче всі!
Карасика упіймати, ой, кортить!
Репутацію рибачки - не мочить!
По бережку ходжу – у воду не стрибаю,
Риба зовсім не клює, аж черв'як ридає!
Щось сіпнуло, потягнуло аж на дно,
Такого дива на ставку ще не було!
Вудилище, гне дугою, аж гойдає
Із ряскою черепаху витягаю…
Щоб велику черепаху з гачка зняти –
Головне - від труда кума відірвати…
Кум згорнувся колобочком і дрімає,
Що робити з черепахою, не знаю?
У відро її пустила – хай сидить!
Кум почув, бо вже проснувся, тай летить…
Черепаху гуртом спасали від біди
Більше не ходимо рибалити туди…
Сиджу на кладці самотою тай прохаю –
Куме, швидше повертайся - боюсь, не знаю,
Як бути, коли зловлю рибину велику?!
Бо без тебе, куме я, немов, без’язика!
В.Ф.- 20.08. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021
Ой, ти дівко молода, Показала миленькому
Не лежи на сонці! Свої аж два зуби!
Вже з бікіні он мурашки Чоловік учора вибив
Зробили віконця! На танцях у клубі…
* * * * * *
Тракторист наш – молоток! А я дівка непроста -
Як оре, то свище… Жартувати вмію!
Дівчат зовсім не боїться – Дід зостався без хвоста,
Має стаж з бабищем! Ой!- дала надію!
* * * * * *
Обіцяв мені Микола, Дід із баби звалився…
Що поведе завтра в школу! - І що за морока?
Я не горда молодиця – По драбині, наче, лізла
Соглашуся й під копицю! Мілка й не широка…
* * * * * *
Кума куму фейс розбила, Чоловік мій, мов здурів!
На лиці лиш латки… Мов об’ївся дусту…
Бо гороху він наївся… Став у грядках навколішки -
Обі…в їй п’ятки! Жре, козел, капусту!
* * * * * *
Ой, я грішниця велика - Наш Кузьма все пхає-пхає…
Скривати не буду! В кожну дірку заглядає,
Лечу з попом на Канари - Як скоротить ЖКО квоту –
Довела до блуду! Залишиться без роботи!
* * * * * *
Що ж ти, місяцю, так світиш Ти, миленький, не зівай!
Наче з переляку?! Щепитися, ходи – но …
Не світи милому в очі – Якщо гарно постараєсь -
Засвіти у с.. ку! Будемо – погодинно!
В.Ф.- 05. 09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2021
Запитала класна пані Вітаю всіх Вас,
Свого учня Колю: Шановне товариство,
Як проводив ти дозвілля з Днем знань!
За дверима школи? Мудрості, любові, добра!
Як проходив вільний час,
Ти заглядав в книжку?
Чи просидів усе літо
За планшетом нишком?
І повідав їй Микола
Такі дивні речі,
Що її аж затрусило,
Як морозом, плечі.
- Книги я люблю ще змалку,
В кожній там задачка,
Тато вже не пам’ятає
Де в якій заначка…
Я тихенько розділю
Пополам заначку,
Так для себе і для тата
Вирішу задачку.
Він не дуже вередливий,
Не питає де гроші,
Головне, що мене хвалить
За навики хороші.
Гордий тато коли я,
Нерозлучний з книгою,
В бар, чи у якесь кафе
З дружбанами двигаю.
Чи таку готуємо роль
Ми сучасній книжці? –
Це питання до всіх нас
І до тих, хто вище…
В.Ф.- 31. 08. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2021
Ей, любове! Де ти загулялася?
Усміхнися сонячним зайчиком!
Розбуди весь народ від блудних примар,
Посвари своїм ніжним пальчиком!
Ой, любове! Дай же мудрості людям!
Бо пов’язане все із тобою:
Ліси, вода, небо й земля, людини
Життя й грона калини чудові.
О, любове! У тобі – вся наснага:
Єднання, братерства - ти це затям!
Берегтиму тебе й величатиму –
Дай дорогу лиш світлим почуттям!
Ох, любове! Всі благання - до тебе,
Бо надіюсь на силу могутню!
Дай снаги, надихни- серця обігрій,
Щоби радісним було майбутнє! В.Ф. - 24.08. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2021
Не залежуйтесь! Ставайте Вітаю Вас, шановне товариство!
У дружнеє коло! Миру і щастя, здоров'я та розквіту
Нехай сяють ясним сонцем кожному особисто і всій нашій Україні!
Усмішки довкола.
Не залежуйтесь! Гуртуйтесь,
Беріться за руки!
Ізгинуть наші вороги -
Не буде розлуки.
Не залежуйтесь! Шукайте
Найкращеє сІм’я!
Щоб засіяти родючим
Майбутнього ім’я!
Хай нащадки наші знають,
Що ми не дрімали!
Як могли, то так любили,
Й Неньку шанували!
В.Ф. - 24.08. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2021
Як колись, в городах мак,
Росли діти по хатах,
Так і я в батьків росла
На краю свого села,
Поки молодість прийшла.
Приспів:
Ой, йо, йой! Кажуть люди –
Вередлива дівка!
А у мене не свербить
Й не болить голівка!
Кавалери тай гурбою
Стали бігати за мною:
Яків несе відро раків –
Василь тягне бочку пива -
Їх я жалю, мов кропива.
Батько мені - вгомонися!
Он Василю покорися…
І що з нього, тату, взяти?
Він - ні м'ясо, а ні риба,
А мені, щоб як кінь дибав!
Приспів:
Ой, йо, йой! Кажуть люди –
Вередлива дівка!
А у мене не свербить
Й не болить голівка!
У нас сусід - це просто псіх!
Він утнув при людях усіх -
Заявив, хоч вередлива,
Буде вона моя жінка!
Не біда, що поведінка
Не підходить під ваш стандарт,
Бо я кохаю - це не жарт!
Прошу - вибір поважати…
Тут і я влетіла до хати
Батькам правду розказати...
Приспів:
Ой, йо, йой! Кажуть люди –
Вередлива дівка!
А у мене не свербить
Й не болить голівка!
В.Ф.- 10.08. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2021
Тихий вечір навис несподівано
І вмостився, як кицька, на плечі…
Поплелися б розмови мереживом,
Але, чомусь, вони недоречні…
Що ті слова – від них пусткою віє,
Що розмови – одні лиш обіцянки…
Як хатинки, що в селах залишені...
То чи варто трусити повітря,
Коли душі якісь, мов обвітрені?
Й просякнуті димом і порохом
Того краю, котрий стогне від болю,
Де вороння кружляє ворохом...
І не видно кінця гіркій долі…
В чім завада нам бути людиною?
Не цуратися всього людського,
Дорожити майбутньою дниною,
Берегти, як малятко в сповиточку,
Нашу землю – ніжну і раниму,
Бо немає у світі ціннішого,
Ніж єдине життя у людини…
В.Ф. - 05.08. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2021
Дивись, пливуть кораблики!
У яснім небі граються,
Іскринки у твоїх очах
З моїми все змагаються:
То супляться, то бісером
До серденька, мов хвиля,
Неначе ті кораблики,
Такі чарівні й милі.
А зелен берег річеньці
Шепоче про кохання,
А квіточка он бджілочку
Гойдає до смеркання.
Спокійно всюди, затишно -
Гармонія в природі...
Людина рада літечку!
Тій чарівній нагоді,
Коли смакує ягода,
Бо свіжа і запашна,
А молодість цілується
Ще й дає зЕрно вона.
А літечко теплесеньке
Усіх нас приголубить:
І тих хто спив любов сповна,
І тих, хто ще полюбить...
В.Ф. - 20. 07. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2021
І що за почуття такі скажені,
Раптово так нахлинули на мене?
Жив тихо, спокійно, з курми не водився
І тут раптово…бах! На тобі - влюбився!
І так скрутило, що сказати мушу
Хоч у підвал втікай, а хоч на грушу
Дерись, є скільки в тебе тої мочі,
Хоч вовком вий собі посеред ночі…
І в кого ви подумали? Ой, нене!
В курча якесь малесеньке, зелене!
Що ні хвоста воно не має, а ні пір’я -
З мене сміється усе птаство на подвір’ї!
Задумавсь… як же кукурікать про кохання?
Чи є слова ті особливі, несказанні,
Чи, може, всі вони лише банальні,
Як і оте причудливе кохання,
Котре шматує душу, бо втрачаю віру!
У голові - один туман, якась зневіра…
І в чому сила того гіркого кохання,
Що не дає спокою звечора до рання?
В.Ф.- 30. 07. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2021
Тихесенько пливе човен Слова до пісні
Лиш хлюп - хлюп весельця,
Чом ти, мила, не виходиш
Мучиш мене, серце?
Чи ти, може захворіла,
Не пускає мати?
Чому ти така несміла -
Нічого сказати…
Вийди, зіронько, хоч на мить
Зігрій мою душу,
На світанку, чи смерканні
Тебе бачить мушу,
Бо без тебе світ немилий
Туманом сповитий,
А я місця не знаходжу,
Мов мішком прибитий,
Вийди, кохана, вгомони
Душу козакові,
Хай весельця захлюпочуть
При тихій розмові,
Хай засяють диво - зорі
На небі і в серці,
Щоби кожен відкрив душу,
Як чисте озерце.
Сядем двоє у наш човен,
Грайте лиш весельця!
Яка ж чарівна щастя мить
Коло тебе, серце!
В.Ф. - 22.07.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021
Спека… дістала вже спека,
Спека під тридцять п’ять…
Людей мозки висихають
І думати не хотять…
Не те, щоб розворушити,
Хоч включити на мить:
Чи нас вже Мойра забула,
Чи рок над нами стоїть?
Десь у світі заглючило:
То холод, то – жара,
Люди з лиця непривітні -
В душах якась мошкара…
Не чути дружної пісні,
Такої, щоб пройняла!
Одне «бух - бух - бух» лунає
На вулиці, чи з вікна…
Чи ми українську забули?
Не до вподоби вона?
Лиш африканські мотиви -
Якась гірка тупизна…
КОЛИ свіжий вітер ввірветься,
І зірве маски з облич? -
Щасливим сміхом озветься
Радість усіх наших стріч…
В.Ф. - 12.07.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2021
Яке життя чарівне й прОсте! Хтось є мудрішим серед нас,
Не будь у ньому лише гостем… А хтось романтик - зорепаду вірить!
Люби, твори добро і зЕрно сій - Життя чарівне без прикрас -
Не довгий життя кожного сувій. Й людей однаково не треба мірять!
* * * * * *
Яка ж бо швидка часу мить Я не є те бадилля,
Ще в грудні, здавалося – він стоїть, Котре від вітру гойдає.
У червні сонце лиш майнуло - Я – просто жінка,
Уже пів року – як не було… Яку чоловік кохає!
І покотився день Головне - бути стежкою,
на убуття… Що додому повертає…
Бо таке є життя, У час скрути, та лиха -
таке життя… Людські душі зігріває.
* * * * * *
Людина рішила – піду у світи - Як важливо знайти свій шлях -
Не зупинить її бездоріжжя, Щоби зерном родючим в полях,
Грізні застороги й розведені мости. Щоб світанковою зорею
Не указ – наказ, чи слово лукаве, Під кохання мелодію:
Бо у світі тім широкім – цікаво! - Будь завжди моєю!
* * *
У кущах смородини і порічок попримощувалися п’ятирічна внучка, бабуся і дідусь. Обривають ягоди.
Внучка хвилин з десять у своє маленьке відерце обскубує ягоди, потім начинає нудитись, балується, розказує свої дитячі пригоди…
- Аню, каже дідусь, за цей час, що ти торохтиш і балуєшся, уже могла б три таких відерця нарвати.
- Фантазер ти, дідусю- засміялося внуча.
* * *
Обриваємо ягоди. Внучка грається у дворі. Прибігає в сад.
- Дідусю ти ще не втомився?
- Та... вже трихи є, - каже дід.
- Так встань! Я сяду на твій стільчик.
В.Ф. - 07.07.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2021
Ой, дівчино, чого зажурилася, Слова до пісні
Чи не бачиш, що місяць зійшов?
Вийди в сад, вийди в сад під калину,
Твій коханий давно вже прийшов,
Чому серце якесь розтривожене
І душа чомусь ниє – болить,
А в думках - на ромашці гадаю,
Чи любити, чи мо* розлюбить?
Як любов твоя з сумнівів сплетена,
Треба голову тут підключить,
Бо не будеш з коханим щасливою,
Коли серденько в’яне - болить.
Вийди, милая, в садок під калину
Розкажи про свої всі жалі,
Як любов’ю серця переповнені -
Відійдуть ті клопоти малі.
Он буває на сонці хмариночка,
Та світить – воно світить для всіх!
Є в коханні – полинові гілочки,
Не одна тільки радість і сміх,
Як два серця коханням сповиті -
Не страшна їм блудлива сльоза,
Коли вкупочці пара щаслива -
Не розлучать морози й гроза!
В.Ф. - 29.06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2021
На пероні – стальні коні
І серця гарячі!
Хтось сміється, бо є радість,
А хтось гірко плаче
На пероні – шум і галас,
Нічого не чути…
Із миленьким попрощалась,
Як же мені бути?..
Як же вижити із дітьми
У лиху годину?
Щоби миром закінчилось,
Щоб Бог не покинув...
Стальні коні заіржали -
В сторони помчались,
А ті люди, що тут були
Тай порозбігались.
На пероні – шум спадає -
Стою німотою…
Чи зустрінемось, коханий,
Ми іще з тобою?
Дай же, Боже, мені силу
Це лихо здолати,
Щоби милий тай вернувся
До рідної хати,
Щоби кожная родина -
Від заходу до сходу,
В своїм домі щастя мала
У будь-яку погоду.
На пероні - виру життя,
Яскраве й не дуже...
Руку теплу – на плече
Ти заспокойся, друже.
На пероні – як усюди…
Хтось очі відвертає,
Мов за бороду взяв Бога -
Щасливий, що тримає.
Ти, людино, зупинися!
І не гніви Бога…
Дуже коротка життя мить –
Всім нам до порога…
В.Ф. - 02.07.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2021
Був у мами один син, один син,
Ой мороки було з ним, було з ним!
Він від мами ні на крок, ні на крок,
Як той в банці огірок, огірок!
Йому дівчата... ой, не до лИця -
Матусю держить він за спідницю.
Парубку ось буде тридцять літом -
Голова сивіє буйним цвітом...
Стали його тай женить, ой женить!
Він не п’є, не їсть, не спить, ой не спить!
Не женюсь, каже, на тій я дівиці,
Що не носить, як матуся, спідниці!
В.Ф.- 24.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2021
Летять, летять кульбабочки
У неба височінь,
І дзвонять парашутики:
Дінь - дінь, дінь -дінь, дінь-дінь.
І мчуся, мов на крилах я,
Вітаюся з людьми,
Бо вже давно на дачах
Не бачилися ми…
А літечко, мов з лієчки,
Все полива город:
І радує, і сердить,
Наш трудовий народ.
Можливо, порадіти б лиш
Теплесеньким дощам,
Що дарить щедро літечко
Повсюди й усім нам?
Та цей рік наче літечко,
Взяло лійку в весни,
Нам навіть і не снилося,
Що в змові мо’ вони.
І ллють собі, стараються –
Не витягнеш ноги,
Як сонце гляне весело –
Ми з радості; ги – ги…
Усі радієм сонечку:
Світи, уже світи!
За наші всі слова й думки,
Прости нас, ти… прости…
Бо хочеться з врожаєм щоб!
Жаль праці трударя…
Хай в міру розпогодиться,
З врожаєм буде нам!
В.Ф. - 14. 06. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2021
На городі зацвів мак: Слова до пісні
- Скажи, милий, що не так?
Чом ти вчора не прийшов,
Може іншу ти знайшов?
- Вчора дощ скажений лив
І доріжки всі розмив...
Як не терпиться чекати,
Можеш іншого кохати!
- Ти на дощик не гріши,
Краще правду розкажи.
Он сорока рознесла,
Що неправда то була.
- Коли віриш тим сорокам –
Не тулись до мене боком,
Не хмур своїх бровенят -
Знаю жарти я дівчат!
Одна оком підморгне,
Друга брівкою поведе,
Третя тулиться – боком,
Й закохаюсь ненароком.
В.Ф. – 30.05.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2021
І зовсім не проблема ця - Ностальгія завітала
Зняти маску із лиця – На кухню і в серце…
Головне, щоби душа Де в очах любов-іскринки,
Маскою не заросла. Як чисте озерце?
* * * * * *
Як важливо бути вогником, У долині пасуться кози,
Що серця зігріває, А на горі – вівці:
А не пожарищем, Хто жирує у перинах,
Який, навпаки, спопеляє. Хто спить на долівці.
* * * * * *
Коли в багнюці Баба зранку «пиляє» діда -
Душа і ноги - “Що таке сьогодні ?
Не є тут виною Чом ти поліз в мої труси
Одна лиш дорога. Вже давно не модні?”
* * * * * *
Карантин... Дзвінок у двері. Якщо кум не йде до куми -
Ой! Що там за геморой! Значить щось не так
Сміх!... Гості на поріг. Між нами - людьми.
* * * * * *
Коли душа, як темна хмара, Життя - не завжди манка,
То у житті – суцільні чвари. Буває ж, що… обманка.
* * * * * *
Там не світає, де сонечко сідає Як затишно, коли в один лад
Лише там світло, де обом привітно. Дихають косуля і леопард.
В.Ф.- 02.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2021
Кинув я, братчики, завод
Оту нашу розвалюху
«Нагріб» землі, щоб кормила
Влітку, ще й у завірюху.
І скажу по правді так вам,
Що важка є та праця,
Як залізеш в бур’яни
Ті, то зовсім не цяця…
Як подумать - нащо гнутись
У тому огороді?...
Я ще козак молодий
При здоров’ї та вроді…
Ось виберу собі кралю
Здорову і красиву,
Щоби мене на руках,
Як малятко носила.
І що ті тямлять мужики
В яких жінка – лозина?
Глянеш скоса збоку, ззаду -
Живіт прилип до спини.
А сідниці - ті, мов фари
«Запорожця» – манюні…
Мені така не до пари,
Люблю, щоби – каструлі!
По відру, та ще й гарячі,
Як свіжий борщ із печі –
Для такої я готовий
На фантастичні речі.
В.Ф.- 30.05.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2021
Зело розкрилося весною Слова до пісні
І чути співи солов’я,
Лиш сновигає самотою
Важка журба – туга моя…
Ой посадила огірочки –
Сама їм воду носила,
Була би в радість допомога -
Не прийде той, кого ждала.
Не засміється, не обніме,
І не зустріне край села…
Там на чужині, серед степу,
Лихая пуля скосила.
Вже сивиною ті стежинки,
Що ми топтали, як цвіли
Де зустрічались, де гуляли,
Коли ще в купочці були.
Гірчать з весною свіжі рани,
Душа – обірвана струна...
Ой виростайте, соколята,
Щоб краща доля в вас була.
В. Ф.- 25.05.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2021
Друже мій, ставочку, чом ти у зажурі?
Молодий козаче, чого такий хмурий?
Якісь лиходії береги розрили,
А мою водицю по вітру пустили…
Сумні козака думи про людську недбалість:
Де мудрість людини, куди ділась жалість?
Тут дитячі ніжки дружили з красою:
Любувались квітами, джерельця водою.
Тепер із ставочка витікає сила,
Котра напувала й живність боронила:
Літечком від спеки, в стужу - від морозів.
Чом же злії люди втратили свій розум?
Де стали ногою – лише шкода - ями,
А був же ставочок з карасем й линами,
Які тут водились у своєму домі.
Ще й гуси, зайчата між очеретами…
Не журись, ставочку, не журися прошу,
Послухай козака поради хороші
Він поверне силу, ту що мав ти досі
Будуть тут радіти ноженята босі!
Розправ, друже, плечі й наберися сили,
Щоб дитячі ніжки з красою дружили.
Я лиш на хвилину присяду коло тебе…
Зорею світанку оповите небо…
Як же тут красиво! Що людині треба? -
Красоти земної… благодаті неба…
В.Ф.- 27.05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2021
Цей травень розбентежив душу:
Землю рясненько мив дощами,
На хмарах навісних гойдався,
Він не совітувався з нами,
Бо він поспішав - красу творив.
І було в ньому так привітно -
Надії добрії вселяв,
Зело проснулося і квітло,
Дарувало свою благодать...
Які ж бо чарівні дні оці -
Любові запахи навкруги!
Йдемо собі, рука у руці
В неозорім зеленім гаю,
І так якось млосно на душі:
В небесах жайвір десь співає,
Що хочеш - складай, пиши вірші,
Або в зигзиці молодої
Проси років й світлої долі,
Нехай кує людям на втіху:
Закоханим, і тим, що в полі
Вкрашають землю мозолями,
Усім тим, що захищають нас,
Щоби добро і радість всюди
У світлу днину, щасливий час!
В. Ф. -17.05.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2021
Відпусти мене, вже не зви мене,
Не приходь у сни мої щемливо
Скільки збігло літ, і зим відмело,
Ти все снишся мені, немов диво,
То голодна в пургу, ноги ледве несу -
Поспішаю до рідної школи,
То у літню жару, копійчину свою
Заробляю в полях неозорих.
Ті стежинки мої, заросли вже давно,
Чом душа у дитинстві блукає?
Що хвилює її, те уже не вернеш…
Що було колись - того немає.
Відпусти мене, і не зви мене,
Моя рідна мала батьківщина,
Бо вже виросла я - звила гніздо,
Як пташина твоя – не єдина…
Он у внука мого уже стільки років,
Як було мені півсотні назад,
Чом являєшся в сні, моє світло сумне?
Чому серце б’ється якось невлад?
Чомусь сумно літає пташина мала,
Вона в небо за хмари шугає,
А душа людська, не забуває тепла,
Котре вперше її сповиває.
Відпусти мене, вже не зви мене,
Моя рідна мала батьківщина,
Стільки літ пройшло, стільки зим відмело -
Ти назавжди для мене - єдина.
В.Ф.- 09. 05. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2021
Я закохалася у них
Отих хмаринок навісних,
Що так чарівно висли в небі -
Є у красі цій теж потреба,
Бо ті хмарки - вуаль тендітна,
Хоч восени, а хоч у квітні
Пливуть собі в небеснім морі,
Як кораблі в води просторах.
Кумедно граються із вітром,
Який гойдає їх привітно.
А ще кривляють свої личка:
То, як ведмедя, то – лисички,
То раптом чахлика страшного
Личко - не бачила такого…
І так майстерно це творилось,
Неначе все мені наснилось,
І я сміялася щасливо!
Було у небі так красиво,
Що захотілося і собі
На них погойдатись, далебі...
В.Ф. - 30.04.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2021
Заясніли квітневі сади,
Встеляють шовком землю трави,
Сміються хвилі на воді -
Всюди дзвенять весни забави.
Купає місяць ясні зорі
В ставку, де риба нереститься,
І навіть жаби шаленіють,
Їм також тихо не сидиться.
Розбурхав жайвір височінь
І ллються солов’їв октави,
Оживає музика в серцях -
Дарує всім весна забави.
Уже пробудилася земля,
Потягнулась смачно на весь зріст:
«Ох, як же довго я дрімала,
Пора навести у справах зміст!»
Хай буде лад в думках і справах,
Щоб колосилось жито всюди,
Миру і радості на душі -
Щасливі щоби були люди.
Творить дива весна красуня,
Що аж роти розкрили гави!
Чому ж бо людям не радіти
Цим чарівним її забавам?...
В.Ф.- 20.04.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2021
[b]Х[/b] – іба не мріється людям про щастя
[b]Л[/b] - юбові нашої в чому основа,
[b]І [/b] що першим ставить в житті на вагу:
[b]Б[/b] - езцінний хліб, чи добре наше слово?
[b]І[/b] коли вперше промовить дитя
[b]С[/b] – лово, яке стане з малих потічків
[b]Л[/b] – оном великих надій майбуття?
[b]О[/b] хліб і слово – два береги річки!
[b]В[/b] - они ж - нероздільні, хліб і слово -
[b]О[/b] - снова головної ріки життя!
В.Ф. - 05.04.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2021
Як же дивно весна та цвіла,
Як буяло кохання зелене,
Коли раптом мороз опалив -
Ти залишив туман навкруг мене...
Й потягнулась до світла душа,
Хоч сльозою не раз опеклася,
Та хороше завжди на екрані -
Моя мрія завітна збулася...
Не зори, не пиши і забудь –
Віднайди собі іншу затію,
Я до тебе відкрито ішла –
Манівцями ходити не вмію.
В. Ф. -23.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2021
У долині горох в’ється,
На горбах буяє жито:
- Скажи, куме рідненький.
За що ж тебе побито?
- Не питайте, кумцю люба,
За ініціативу -
Я сусідці допоміг
Нарвати кропиви.
Теща поруч десь була…
І що її вкусило?...
Граблями добре провела
Нам по ногах і спині.
- Що, каже, волоцюго
Собі ти дозволяєш?
Он “корона” людей косить,
Мовби й не замічаєш…
- Тещо, моя рідненька,
До чого твої речі?
Насунь маску на лице
Й сиди собі на печі,
Бо "корона" - десь читав я,
Боїться дуже печі,
Лікування ж козакам –
Це кропива і гречка.
В.Ф.- 05.04. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2021
Підгодовую синичок на дачі. Вони – це такий чарівний дар природи, завжди
радісно зустрічають, ще тільки вхожу у двір.
По одній заскакують у кормушку, візьмуть їжу і зразу ж – назад, поступаючись місцем другим.
І тут – горобець лізе без черги. Синички уступають йому місце. Заскочив усередину і там собі їсть. Ну прямо, як депутат! Прийшлося нахабу прогнати.
* * *
Внучка бігає по кімнаті і бурчить собі тихо: - Ну що так воняє, що воно так воняє...
- Діду, то не твої шкарпетки воняють? Дід, відірвавшись від телевізора, та я ж тільки свіжі надів і ноги сьогодні мив!
- То може бабусині воняють, ану перевір. Підходить до бабці, розглядає її шкарпетки у квіточках.
- Ні, дідусю, бабусині не воняють, вони розами пахнуть.
* * *
Щоби не писати «тільки в шухляду»,- надумала зайти у філармонію. Все таки народ там «ближче до культури», може щось підкажуть, а можливо й моє щось пригодиться.
Показую на трьох аркушах вірші. Поглянули… У нас, кажуть мені, інший репертуар: урочисті пісні, Гімн, оди і т .п.
Вийшла з філармонії і так, сама-собі вголос, з пересердя: - Ну й розбирайтеся зі своїми Гімнами, а з своїм …… розберуся сама…
* * *
Тільки сіла за комп’ютер, підходить кицька і дивиться, як вмоститися мені на руки. Вона в чорно-перламутровій шубці, але мерзне, бо вже старенька і любить погрітись у кожного на руках.
- Пумка, не мішай працювати. Одвернула від мене голову, і сидить пару хвилин. Підходить до дивану, щоби там вмоститися.
- Пума, іди на своє місце! Тоді вона ображено так: е, е, е е е, і пішла на крісло спати.
* * *
Сімнадцяте березня - день Герасима граківника. Вважалось, що в цей день прилітали граки. Ще, за народною традицією, у цей день було прийнято виганяти із хати Кікімору (злого Духа), жінку Домового, яка частенько робила маленькі капості…
Прочитали, посміялись… і разом – в один голос!... - А хто у нас кікімора?
В.Ф.- 28.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909734
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 01.04.2021
А вже весна, дивись - весна!
Із вітром грає сонце,
Але сумне, чомусь сумне
Душі моє віконце…
Он і пташина заспівала -
Радо весну стрічає,
Чом же людина не радіє,
Чому не оживає?
Чи запеклися у душі
Ті сумніви у масках…
А де ж поділася любов,
Людське тепло і ласка?
А чи нам, люди, не пора
Проснутися з весною?
Зірвати маски із душі -
Готовитись до бою.
Повимітати все лихе -
Зерном засіять поле,
Щоби родючою була
Вкраїнська наша доля!
В.Ф. - 20.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2021
Ой чом - чом, виноград Слова до пісні
До калини в’ється? -
Молодий зубоскал
Регоче й сміється.
Ох, тому виноград
До калини в’ється,
Їхні серденька два
В унісон тай б’ється.
Молодий зубоскал
Регоче й сміється,
Без любові проживе -
Так йому здається.
Дивись, хлопче, на життя -
В нім – уся підказка,
Лікування для душі -
Це любов і ласка! В.Ф.- 20.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2021
Як хочеться життя побачить просвіт,
Щоб хмурих днів й журби вже не було,
Уже весна надворі, то не осінь…
Он, навіть мале птаство ожило!
Який терпець ще треба пережити,
Коли весна - це ж Божа благодать!
Вздовж й впоперек нас так відшліфувало -
Не будем скоро рідних узнавать…
Людина йде сумна і непривітна
І сонце не ласка своїм теплом,
Ту маску, що в душі - гойдають думи,
Коли ж прорве? … краплинки над чолом…
В.Ф.-15.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2021
Березневе сонце розбудило хату: Тобі, доню!
Вісткою лелеки про щасливу дату,
У сузір’ї Риби з'явилась зірка нова,
А батькам на радість – донечка чудова!
У свитки дитячі вплітало підкову,
Сповіщало світу про людину нову.
І родини щастям повнилася хата:
Був тут сміх дитячий, радості багато,
Як хмурило днями - яскравіло сміхом,
Бо росло дівчатко рідним на потіху.
В сім”ї, чи навчанні – проблемним не було
Ростили на радість – всюди устигало.
Виросла ти, доню, знайшла свою дорогу,
Батькам залишила зажуру - тривогу.
Хай твоя дорога буде чиста й світла
Щоби ти, як ружа, радувала й квітла,
Щоб не забувала рідної домівки,
Щоби не сивіли у батьків голівки.
У житті твоєму хай лиш щастя буде,
Щоби пораділи з нами добрі люди
Зерном засіває, щоб родило поле,
Цвітом калиновим хай стелиться доля.
Жайворонків співи душу звеселяють
Усім нам, хто любить тебе і кохає…
Сокровенне завжди буде тобі сниться:
І рідна домівка, і душі криниця.
Бережи гніздечко, що звила у парі
Від грози людської, темнішої хмари.
Не гнися від вітру - в житті все буває -
Доля лиш завзятих береже й кохає.
В.Ф. - 12.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2021
Загорілись очі жінки:
- Чоловіче любий,
Стриг мене ти дуже гарно
Зосталась без зуба,
Тепер твоя допомога
Потрібна в покрасці -
Не хочу йти у цирульню,
Ну її до трясці.
Вже не дам голові ладу
Пофарбуй із заду,
Бо вона вся сивиною -
Зніми серця досаду.
- Ну, окей – говорить Вася,
Як скажеш, мій маман!
Дивувались навіть люди,
Коли красив паркан!
Викрашу твою голівку
Будеш – ясне сонце,
Яке зранку зазирає
У наше віконце.
І старався чоловік:
Кректав, сопів – красив!
Заглядав у правий бік,
Вправно вліво лазив…
Жінка змила з голови
Залишки від фарби...
Заясніла голова
Як веселки барви!
Оченята у обох
Стали, мов відерця…
- Що ж ти, Васю, наробив?
- Не плач, моє серце…
Що сказати... карантин,
Хвала новій моді!
Ще такої не було
Покраски в природі...
В.Ф.- 09.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2021
На свято жіноче У великої душі
Затьохкало серце – Своя є шпарина:
Кишені порожні, Наташа - сьогодні,
А очі – відерця. А завтра – Марина.
*** ***
Була чогось Муся Лисиця сказала:
Зовсім нелюдима: - О, скільки чудес!
Микола заходив, Лежить собі слон,
А потім ще – Діма. До асфальту примерз.
*** ***
І як пережити У бабника Кості
Це свято жіноче? Був свій інтерес -
Логіка – зупинись, В об’ємі – машина…
А душа ще хоче… А груди – з колес !
*** ***
Нашого сімейного лікаря І що з отих слуг
Основних діагнозів аж два: Із народу узяти?
Іще молодий, то не хана… Живуть, як бомжі -
В легку путь - як сива голова… На мізерну зарплату…
*** ***
Гарцюють у дворі коти, Святкове вітання -
Картина яка! Кохання із тобою!
А мій милий на дивані, І раптом осічка…
Дає хропака… с в У матрац «головою»!
*** в Зі і ***
Кожна жінка - це унікум - я т Тож, бережімо наше – святе,
До всього своя позиція: т а І запасні - народні традиції,
Чоловіка любити – святе, о ю Щоби було кого любити,
Кума - народна традиція! м !! Коли головні, або в опозиції!
! В.Ф. - 04 .03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2021
Мене бабця навчала, щоб я іноді змовчала, Слова до пісні
Ой не можу мовчати, коли хочеться кохати!
Чи ти бабцю тай забула, як дівчиною була,
Як шалено серце билось, коли вперше влюбилась.
Говорила мені бабця тай приказувала,
Щоби свій язичок всім я не показувала,
Ну а я свій язичок не закрию на замок,
Он за мною хлопці в’ються, як садовий в’юнок.
Мені бабця говорила, ще й пророчила,
Щоби своїм язичком я не торочила!
Ну а я молода, мої слова, як вода -
То фонтаном у небо, то тихенько спада…
Бабцю люба, дорога - не трать сил на мене,
Дідусь уже розказав – це спадкові гени!
І допоки молода, язичок хай вигляда,
Бо не можу мовчати, коли хочеться кохати!
В. Ф.- 03.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2021
Жінка зранку завелася -
Скільки ще терпіти?
Не постригтись, навіть плаття
Нікуди одіти…
І коли вже закінчиться
Ця чума проклята!
В тебе, Васю, опустились,
Як в птахів крилята…
- І чого ти розходилась?
Давай пострижемось:
Ти – мене, а я – тебе,
Ділом хоч займемось…
І подружжя захопила
Нова спеціальність -
Стриглись, як собі хотіли -
Лиш одна лояльність…
Довго охкали, кректали
Не раз пОтом вмились,
Але стрижки суперові
У них получились.
В Василя нема пів вуха,
На голові ям доволі,
А дружині чоловік
Зробив стерню, як в полі.
Раптом – бах! Зняли локдаун…
Ох, стрижки - весела житуха!
Жінка двох зубів позбулась -
Чоловік залишивсь без вуха!
В. Ф. – 22.02 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2021
І що то очі… що то очі! Шановні
Дві зіроньки посеред ночі… Пані і Панове,
Я закохався в тії очі шаленого Вам кохання!
Й не міг заснути від немочі…
Немає сил очей забути,
Мов би лихий мене попутав.
Лише надія гріє душу -
Зустрітись з вами знов я мушу…
І як побачу – снаги нап’юся,
Зізнаюсь, що в очах топлюся…
Нехай чарівниця очей тих
Мене осудить, або на сміх
Переведе жагу цю і страсть,
Можливо, ще й ляпаса дасть,
Мені байдуже… бо несила
Ховати почуття ці милі…
В. Ф.- 14. 02. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2021
У старому парку - липи і клени,
Яке ж тут пилось кохання шалене!
А клени і липи обнялись в зажурі,
Бо знають секрети веселі й понурі...
Із безлічі доль, що роками юрмились
Чиясь розквітала, чиясь не зложились...
Лиш парк сивочолий таїни хранитель -
Яка і кому була в ньому обитель,
Де щастя сміялось весен струмками,
А де умилось гіркими сльозами.
В нічному як парку світилися зорі,
І хтось задивлявся на неба простори,
А хтось цілувався в парку до безтями,
Й лунало кохання пісень солов’ями.
Згадав старий парк і про юну малечу,
Яка тут гуляла з батьками статечно...
Давно вже малечі виросли крила -
Більшість із неї свої гнізда звила.
Коли зустрічаються в парку старому,
Від щирого серця за все вдячні йому,
Бо він оберіг є секретів маленьких,
Хоча посивів і згорбився рідненький...
Вже безліч разів обновляли його, та
Дружелюбного духу не втратив свого.
Він завжди гостино вітає нас всіх
Лунає в нім радість: музика і сміх!
У затишку лип цих стареньких і кленів
Цвіте та буяє кохання шалене.
В.Ф. -12.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2021
Полоще вуха ще й очі
Новина,
Піднялася вже на гречку
Знов ціна.
Ой не гречки, очевидно,
В тім вина,
Що солодша є від цукру
Тай вона.
Як подумати, то хто з нас
Не мастак,
Стрибати в гречку наяву,
Чи в думках.
Знать, цінити нам, берегти
Цей продукт,
Щоби скрізь процвітав отой
Гречаний дух -
Поля гречані, щоб всюди
Буяли,
Щоб нас ціни й дикі бджоли
Не кусали!
В.Ф.- 23.01. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2021
Від зради хотів я ридати… Проспав майже цілу добу,
Лиш думав про борщ й голубці. А рот дереться до вух…
Чому ти, кохана дружино, Від тих новорічних салютів
Любов звела на манівці? Неначе осліп і оглух.
*** ***
Таке воно – тихе щастя, На асфальті сиділа ворона
В ставочку сидить, вигляда З калюжі воду пила
Жабку вже упіймала, Така фінальна картина
Можливо – ще карася. Минувшого року була
*** ***
Дідусь наш – великий дойда - Робив «під градусом» зарядку
Він полюбляв млинці… Й зачепився за пліт…
Були його вуса в сметані Тепер – мозолі на п’ятах,
Тепер – лише в молоці. Ще й роздертий живіт…
*** ***
Розгулявся буйний вітер Казав батько – дам коня,
Темні хмари прожене, Не скачи лиш навмання!
Тобі подарую усмішку, Як появився в мене кінь -
А ти поцілуєш мене. Охопила тиха лінь.
Сова виглядала з дупла
І думала про майбуття…
Яке ж осяйне і солодке
Оте неземне життя…
В.Ф.- 27.01.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2021
Це дивовижне торжество -
Гармонія краси!
Сніжне вальсує небо…
Ти задивилась вдалечінь,
А я – на тебе…
І відірватись не могли
Від чар природи, -
Не стало сил й потреби,
Ти – від небесної краси,
А я – від тебе…
В. Ф.- 31.01. 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021
Баба з дідом розвернула
Серйозні дебати
- Де ти, діду, на старості
Міг таке узяти,
Додумався планетним
Метаном торгувати.
- Ось послухай, моя мила,
Що в світі твориться,
Надоумила наука -
Не якась дурниця.
Всім відомо – у просторі
Різні є планети,
Там над ними кружать
Супутники й комети.
У планети Сатурна
Є супутником Титан,
Вчені виявили на ньому
Газ цінний – метан.
Я подумав, було б добре
Транспорт туди запускати,
Щоб метану космічного
Для нужд нам всім набрати.
Проклали б ми космічний шлях
У небі за метаном,
Хай не дорожчий він би був
Від молока й сметани.
Далебі, це не так близько,
В безмежнім десь небі...
А що зробиш, як нездатні
Під власним носом в себе.
В.Ф. - 27.01.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2021
Буває, так якось прорве
Звідкіль узялось – не питаю,
А слово, як стрімка вода,
В безмежному світові грає.
І вдячна я Богу за те, що
Оживають сірі клітини,-
Бо відпускати свої думки
Сьогодні спасіння єдине.
Нехай собі линуть у вись,
Комусь зігрівають ще душу,
Тихенько в кутку помолюсь –
Мовчати не зможу, не мушу!
В.Ф. – 12.01 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2021
Дінь – дінь, дінь – дінь, дінь-дінь,
Лине єднання дзвін,
На радість, добро і щастя
Нехай рік Новий удасться.
Дінь – дінь, дінь – дінь, дінь-дінь,
Гони з душі всю лінь -
Люби, твори і кохайся–
У праці лиш пізнавайся.
Дінь – дінь, дінь – дінь, дінь-дінь,
Журбу назавжди покинь,
Дивись на життя широко-
Щасливого Нового року!
В.Ф.- 12.01.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2021
НОВА РУБРИКА
- 2021 -
Як прийде Бик - вітайте чемно,
Бо в нього гонор - не даремно!
Якщо напхати йому брюхо,
Лапші навішати на вуха,
А ще на роги взуть копита -
То буде все, мов шовком шито!
Миттєво свято пролетіло – І навіщо така морока?
На роботу збиратися час… Все було добре… тихо…
Висовую ноги з під ковдри, Повернулась раптом жінка
Уже … двадцять сьомий раз. І наробила лиха…
*** ***
Мокрий сніг плететься ліниво, Ворона на стовп вмостилась,
Вітер піддає біди… Замкнула всі проводи…
Не прийду, кохана, до тебе - Тепер можна довго спати…
Буде видно сліди… Немає світла й води.
*** ***
До дантиста побігла від болю, Дівчатко мале - чомушка
Він довго мене морочив… Задало питання - загадку,
Заглядав у вуха і очі, Чому, коли я в дитсадочку,
А зуб розболівсь серед ночі… В нас дома живе новий татко?
*** ***
Проснувся, немов у джунглях, З роботи прийшов совою
Неначе в гарячій пустелі!!! І впав на диван, мов тінь…
А пити… ніде й нічого! ГОру взяла, як завжди,
Розсіл і зірки лиш на стелі… Ота нездоланна лінь…
Новий рік прийшов серед ночі,
Коли тіло бажало спочити,
А думки витали десь там,
Де ногами уже не ходити.
В.Ф. - 03.01.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2021
З вірою у рік прийдешній,
Хай все нам удасться!
Із рогів Бика – достатку,
З під копит – лиш щастя!
Н – а траві пасеться Бик, Р - оєм кружаться думки,
А Криса в коморі - Як в небі сніжинки -
Хай нам буде в Новім році, Врожай гарний зібрали,
Як рибі у морі ! Чи будуть обжинки?
*** ***
О- й чи так, чи не так О - біцянки – ситий не будеш
Хай цвіте в пшениці мак, Стара поговірка…
Коли в маку пшениця - Головне, щоби бюджет -
На кутю лиш годиться. Не в бюджеті дірка!
*** ***
В - сюди маска помагає, К - арантин – серйозна справа,
Навіть у інтимі… не виходь із хати!
Двох дітей я народила Як захочеш поїсти -
Від Мао і Діми Можеш лапу ссати.
*** ***
И не дивуйтесь отим звірям, О -соромилася влада -
що лізуть в барлоги - всюди невезуха!
нам вже руки зав’язали, Китайські маски приміряла,
залишилось – ноги. аж опухли вуха!
*** ***
М - оже зубам не той корм - М - и в Новорічну ніч святкову
Це така підказка - З’єднаємось серцями,
Хай лікує доброта, Щоб світлі життя кольори
Не дірява маска! Навіки були з нами!
В. Ф. - 29.12. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2021
Життя, як та хурделиця:
То грубо, то вже мелеться-
Посієш, то щось виросте,
Як пил, журба розвіється
Добро хай в мирі множиться
У вузлик світлий в’яжеться,
Можливо, щось не можеться -
Хай спокоєм уляжеться,
Хай віра і любов - квітує,
І кріпне у серцях надія,
Щоб кожного здійснилася
Якнайкраща світла мрія!
Родину нашу великую
Береже щастя безмежне,
Щоби в особистому житті
Зігрівала любов бентежна.
Нехай в серцях, очах і хатах
Живе добро, іскриться щастя -
Тож, з Новим роком Вас, шановні!
Все, що задумали – хай вдасться!
В.Ф.- 28.12.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2020
Я погляну тобі у лице,
Віднайду ту маленьку шпарину
Хай розмова у нас потече,
Як струмочок у тиху днину…
Про тривогу повідай мені -
Може смуту розвіємо разом -
Розженемо з тобою жалі,
Що в душі зібралися з часом…
Я погляну тобі у лице
У нелегку душевну годину,
Щоби наша розмова текла
Променистим сяйвом єдиним.
В.Ф. – 27.12.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2020
ТОБІ, СИНУ!
Дивлячись на маленьких дітей, які безтурботно граються у дворі чи на лоні природи, мимоволі згадуються роки молодості… Як давно це було, а наче недавно… Уже сину майже стільки, як тоді було мені...
Жили ми недалеко від міського парку і часто ходили туди на прогулянки, щоби подальше від транспорту спокійно подихати свіжим повітрям, полюбуватися навколишньою красою.
А любуватися було чим. Велична, у два ряди ялинкова алея, розміщалася в самому центрі парку, а посередині - величезна клумба різноманітних троянд. Транспорт сюди не заїжджав, було заборонено. Ми спокійно прогулювалися з маленькими дітками, залишаючи колясочки на узбіччі паркових доріжок. Тут дітки вчився «самостійно ходити», бігати, а старшенькі - між собою гралися.
Різноманітних атракціонів, як тепер, було мало, а сам парк потопав у клумбах із живих квітів. У ті роки в парку за кожним підприємством, організацією були закріплені ділянки землі на яких висаджували квіти. Працівники старалися, щоб їхні клумби були якнайкращі, бо до Дня міста - другого вересня - проводився конкурс, на якому відзначалися переможці. Тут дійсно було на що подивитися. Яка це була насолода ходити між клумбами, любуватися їх красою, вболівати за тих людей, хто найкраще впорядкував свою клумбу.
Отак гуляючи з синочком, любуючись джмеликом чи метеликами на квітах, навчала не зривати їх, би вони живі, їм теж боляче… Він дуже любив роздивлятися кожну квіточку, а ще хотілося понюхати, як вони пахнуть, бо метелики та бджілки їх нюхали. Це була потішна картина, як іноді, щоб понюхати, він притримував рученятами голівку квітки і так нагинався до неї, що тільки спинку видно, а квіточки не зламає, бо їй боляче.
Тепер, як бачу, коли діти безжалісно зривають квіти і тут –же топчуть їх ногами, а мами стоять лузаючи насіння, чи байдуже димлять цигарками поруч з дітьми - не можу спокійно проходити повз таку дикість…
Час біг, ми підростали і виникло запитання - «А звідки я взявся?», бо не всіх же дітей лелеки приносять… Я, якось довго не задумуючись, знаючи любов сина до квітів, сказала, що він у нас з квіточки - дзвіночок, бо маленьким був, як дзвіночок - життєрадісний, все довкола його цікавило. У розмовах з дорослими чи дітьми - одні запитання: чому, як, де.? Я іноді називала сина «мій дзвіночок». До цього ми всі привикли і росли собі, підростали…
Щоби було веселіше вранці ніжками ходити в дитсадок, бо їздити незручно (половину дороги до міського транспорту треба йти пішки) - ми придумали гру «порахуй котів і собак». Ой, як це було весело і цікаво! У теплішу погоду вигравали, звісно, коти. Вони виходили поніжитися на тепле вранішнє сонечко, або сиділи десь на балконах, а ми йшли в дитсадок і старалися їх усіх порахувати. Коти частіше були переможцями у цій грі. А поскільки, без котів ми не можемо жити, коти є нашими домашніми улюбленцями, то й радувалися ми більше за перемоги котів. І наша дорога до дитсадка, яка тривала в середньому 30-40 хвилин, з допомогою цієї гри долалася в часі значно швидше…
Десь у далеких дев’яностих, коли вже син підріс, поїхали ми влітку до рідних на Київщину. Погостювали тиждень-другий, але пора їхати додому. Бабуся з дідусем просять, щоби залишили з ними онуків. Нехай трохи оздоровляться: тут і молочко і яєчко свіже, хай побудуть у селі. Погодилися що через місяць приїдемо, а самі поїхали, бо в кожного своя робота і не завжди графік відпусток співпадає…
Зв'язок підтримуємо, пишемо листи, бо ще тоді мобільних телефонів не було. Іноді дзвонимо на пошту в село, попередньо домовившись, що в такий-то день і час будемо дзвонити - таке було спілкування. Діти доглянуті, трішки скучаємо всі, особливо, коли дзвонимо по телефону, але у бабусі з дідусем скільки всього цікавого, що скучати ніколи. Ще й двоюрідний братик, старшенький на чотири роки, так що компанія весела.
Літо на осінь повернуло, час уже додому в Суми їхати. А поїздки були важкі, бо маршрутки, як тепер, не ходили через кожну годину з Києва. Машини своєї не було. На той час машина - це велика розкіш. У селі з трьохсот дворів було декілька особистих машин. Рейсовий автобус «Київ – Охтирка» ходив раз у день. Потрібно було добратися на цей автобус із села, за двадцять кілометрів до київської траси. Добре, як не переповнений і зупиниться та візьме, а як не візьме, то іноді добиралися попутним транспортом. Було, що під’їжджали з далекобійниками до Пирятина, бо вони по прямій дорозі більше на Харків їздили. А нам вліво - на Суми потрібно їхати, тому сину так подобалося з ними їздити, що мріяв стати «далекобійником»…
Як тепла погода, то нічого страшного, бо зранку виїхавши, до вечора можна добратися додому. А коли дощ у дорозі - з малими дітьми дорога майже в триста кілометрів і сумками в руках – мало приємного… Але ж... Нате вона молодість, щоби все долати!
Приїхали додому, щасливі і радісні, бо вже позаду важка дорога. Тепер не будемо скучати, бо ми вже разом. Деякий час привикаємо до перемін, обстановки, але… (завжди десь всунеться оте «але») Щось не так із моїм синочком… Мовчки ходить кругом мене і якось так скоса, підозріло поглядає. Я до нього і так і сяк підійду з питаннями, а він мовчить. Що сталося, синочку? – у мами холоне душа…
Коли вже сина «прорвало», тоді єхидненько так мені каже, - Ти говорила, що я з дзвіночка... Ага, з дзвіночка»… Мені брат розповів звідки діти беруться…
З тої пори пройшло майже тридцять років… Мій син є таким же добрим, життєрадісним, яким був у дитячі роки. Отим любимим і веселим дзвіночком…
В.Ф.- 20.12.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898853
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2020
Коли його я виглядала
Були марні чекання ті…
І я в думках собі сказала,
Що є цікавіше в житті!
Не хочеш, не йди, не заплачу,
Надія хай собі живе –
Старе, то є швидкоминуче,
Прийде хай краще і нове…
Кволо дні собі за днями йшли…
Їм було, може, не до нас,
Невже та зустріч не настане,
Який ще довгий ждати час?
Он рік Новий вже на порозі -
Люди збиваються зі ніг…
І він прийшов! Мій довгожданий,
І впав тихенько на поріг…
Такий приємний і лапатий…
Потім чоломкнув мені носа
Враз все змінилось… як казково!
Йому лиш погляд – разок, скоса…
В.Ф. - 17.12.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2020
Каже мама: – женись, Грицю!
Вибирай он молодицю,
Тобі скоро тридцять п’ять,
Годі, синку, вже гулять!
А я все собі міркую
Мені б тиху, не скупую,
Не пила щоб, не гуляла,
Тільки мене шанувала.
Була в мене дівка гарна -
Ой весело стрекотіла,
Що аж вуха опухли
І все тіло заніміло…
А женитись – це серйозно!
Я про це сердечне діло
Довго думав - взявся сміло -
Астрологію вивчав,
І про долю жіноцтва
Все по зірочках узнав…
Наречена моя - Риба,
Не якась там стрекоза,
Я заслав сватів до неї,
А вона, мов навіжена -
Підсунула гарбуза!
В.Ф.- 07.12.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2020
До побачення, скажу вам, клопоти осінні,
Відпочиньте собі гарно у свіжому сіні.
Запряжу я вітерець у карету з листу
І помчуся зустрічати зиму гонористу
Зустріну привітно, запрошу її в госпОду,
Попрошу, щоб засніжила землі нашій вроду,
Щоби відпочивала, як їй і годиться
Була знову тая сила, щоби відновиться.
Зимо, будь же ти ласкава, засівій на щастя,
Хай же побороти нам люту чуму вдасться.
Щоби люд ожив наш і поселилась радість
Квітувала молодість, лише спокійна старість.
Розверни довкола мережену скатертину,
Утіш думки бабусі, ще й порадуй дитину.
Не лютуй, прошу тебе, крижаним морозом
У своєму пануванні не втрачай лиш розум.
В.Ф. - 02.12.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2020
Нема гіршого тай ні в чому,
Коли сохне душа по дому,
Коли в’януть її крилята,
А без крил вона, мов розп’ята
І блукає душа, як билина,
І шукає якусь шпарину
Підкріпити снагою надію
Про розгублені чисті мрії.
Полетіла б соколом ясним,
Щоби глянути на прекрасне
Де в садочку червона калина,
Де в віконці матуся єдина,
Що чекає всі дні та ночі
Уже виплакала свої очі…
Пригорнутися до серденька
- Я з тобою, моя рідненька...
І побути біля криниці,
Де джерельна цілюща водиця,
Бо смачнішої в світі немає
Хай це люди запам’ятають.
Доля часто з нами жартує
Не пригорне, не поцілує,
Раптом ударить так болюче
Лиш надії , що все минуще …
Тішить віра, що дає крила,
Коли доля чомусь не мила
Опускаються в неї крилята
А без крил вона, мов розп’ята.
В.Ф.- 25.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2020
В моїм саду цвіте калина
І пелюстки скидає
Скажи, скажи, чому любов
Така гірка буває.
Скажи чому ти не виходиш,
Коли жду до схід сонця,
Чому закрила ти від мене
Усі свої віконця.
Душа моя - це сонце й грім -
Із вечора до рання,
Скажи за що мучиш мене,
Нащо таке страждання?
Згадай, калина зацвіла,
З тобою ми стрічались,
А зав’язались ягідки -
Немов чужі розстались.
Он дозрівають ягідки
В моїм саду й окрузі,
Скажи чому в душі туман,
Сивий туман, що в лузі…
В. Ф. - 30.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2020
Як ми мера вибирали Я миленького питаю
Були лише в масках - тобі борщ, чи дати чаю?
Підрахунком захопились - Головою лиш хитає -
Мов привиди в казках! Вдома маску не знімає.
*** ***
ЗМІ нам в вуха – берегтися! Ох, частівочки свої
Береглась, як вміла - Нанижу на ниточку!
Лиш сім місяців пройшло- Миленькому покажу
Знову залетіла… Язичок і литочку
*** ***
Ой, ти Васю, васильок Кум, ну прямо джентльмен,
Чого лице зім’яте? Дарю, каже, маску!
Зніми маску із очей В обмін лише пропонує
Почепи на п’яти. Гарний стіл і ласку.
*** ***
Казав татко - бери маску, Ой, у нашої Христини
Коли з хлопцем гуляєш! Були славні іменини!
Чи ти, тату, постарів, На дверях висіли маски
Як берегтись не знаєш! Самогон пили з закваски.
*** ***
Що ті маски роблять з нами Обкрутила хлопця швидко
До них ми привикаємо Це роблю я сміло,
Так у душах “прижилися” - А як масочку зняла -
Мужчин не замічаємо. То якась несміла.
На екранах, в магазинах,
По вулицях – маски…
Кращі ліки є для нас -
Доброта і ласка!
В.Ф.- 15.11.2020
Р.S - Яка наївна простота! – (Скаже читач)
Ну що та маска без кнута,
Який зігріє, протверезить,
Переверне цю страшну мить! – (Можливий такий варіант), але... я все таки за доброту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2020
Ось як зустрілись… Пустота…
Кажеш - не проходить, болить -
Це мить…
Ти стільки довгих літ мовчав,
Як потяг душу надривав...
Стояв…
Відводив полохливо погляд,
Зиркав в безмежну неба даль,
А жаль…
Хотілося не розставатись…
Не та карта... життя обман,
Не талан…
Закралась в серці недовіра,
Вона сльозами рясно лила,
Мила
Безмежне море темноти…
У світлий час обтерла лице
І все…
Я виросла, зовсім не та,
Моя душа для тебе – зима!
Дарма
Ти хочеш кригу повернути…
Не тужся на холодне дути,
Не бути…
Для чого старе ворушити?
Така у долі пектораль
На жаль,
Що не збулося – уляглося,
Живи щасливо! Не скучай!
Бувай!
В.Ф.- 05.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2020
Догоряє лист осінній, догоряє
Мама сина із війни виглядає…
Догоряє лист осінній, догоряє
Ненька вірить, усе жде і чекає,
Бо надіється – син повернеться
У їх домі щастя посміхнеться
Догоряє лист осінній, догоряє
Ненька жде і надії не втрачає,
Коли закінчиться війна проклята,
Теплом - щебетом наповниться хата.
Догоряє лист осінній, догоряє -
Більш терпіти силоньки немає...
Догоряє лист осінній, догоряє
Коли мир уже настане у краї,
Коли радістю засвітяться лиця,
Бо в розлуці жити не годиться.
Мама сина кожну мить виглядає
Догоряє лист осінній, догоряє…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020
Ой казала мені мама Слова до пісні
В гаю не гуляти,
Бо там ходять дикі хлопці
Не вміють кохати
Приспів:
А я мамці своїй
Довіряю в міру,
Хто такі дикі хлопці
Нишком перевірю.
Вдячна мамі за науку -
Гірка правда ваша -
Там гуляє мій Андрій
З ним - подруга Маша.
Приспів:
А я маму люблю
Їй я довіряю
Хто такі дикі хлопці
Тепер уже знаю.
Іще знаю, що бувають
Подруги теж дикі,
Як до правди справа дійде -
Вони без’язикі.
Приспів:
Тобі, ненько найдорожча,
Щиро довіряю,
Що бувають друзі дикі
Також уже знаю.
В.Ф.- 20.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020
Ну не можу я жити без нього… Люблю! Люблю, бо вже чверть століття прикипіла до нього всією душею. Як не зустрінемось декілька разів на рік, то відчуваю якусь тривогу, дискомфорт, прикрість, що не побачились. Він - мій друг - цей величний сосновий ліс…
Тут дихаєш – не надихаєшся, слухаєш – не наслухаєшся, любуєшся його граціозністю і не можеш налюбуватися, бо кожен раз помічаєш щось нове - сумне чи радісне - це вже інша річ…
Цьогорічної осені наші побачення затягнулися на невизначений період. Все чекали, виглядали дощів я і ліс, щоб зустрітися швидше, а дощів немає. Осінь тепла, суха - дощами не балує. І тільки після Покрови дощики нас порадували. Правда, невеличкі, але хоч такі були, а це вже дуже добре і земельці, і лісу.
А скільки надії, сподівань, що скоро зустрінемось, хай тільки земля води нап’ється, оживе і зазеленіє в лісі мох, і запахне грибами… І перші заморозки хай не поспішають, дадуть можливість нам побачитись.
І діждалися, і зустрілися… Не передати словами цього позитиву, радості від побачень з лісом. Це треба самому відчути. Аж захоплює подих, так полонить красота осіннього лісу. Чарує велич дубків, їх розважливість, різнокольорові наряди від світло-жовтого до бордового кольорів. А стрункі сосни - сестрички тихенько шелестять кронами, мов вітаються. Під ногами, як перина, зеленіє мягкий мох. Сонячні зайчики грайливо виблискують між деревами, перебігаючи з однієї сосни на іншу.
- Вітаю вас, мої сестрички - кажу соснам, берізкам, кожній знайомій стежині. Як ви тут живете? Дуже скучила за вами, за красою вашою і тишею, за грибочками. Підкажіть, де тут гриби у вас, щось не бачу їх. Поховалися в мягкий мох, чи ще не встигли вирости. Дощів було вам небагато.
Отак, гуляючи між соснами збираю гриби, дякую за радість, переходжу з містинки на містинку, з доріжки на доріжку. Щоби трішки відпочили очі, обніму сосну, задеру голову вверх, попрошу сосну-сестричку, щоб підказала, де ростуть грибочки. Прохання майже завжди спрацьовує. Чи очі відпочинок одержують, чи ота небесно-лісова енергетика допомагає, бо тільки опускаєш голову …. і на тобі – не лінуйся, збирай грибочки. Ходжу, збираю, приказуючи - де один росте, там і другий, де другий - там і третій і так, аж допоки не надокучить...
А гриби, особливо білий, польський - люблять рости не по одному, а в парі. Не кожен грибник це знає, і коли бачу зрізаний чи збитий ногами гриб, то коло того місця ще можна грибів назбирати, як уважно пошукати. Досвід і тут потрібен, не крик-шум, не біганина, а спокій і спостережливість, бо недарма збирання грибів ще називають (тихою охотою), тихим полюванням. Як не нагнешся до землі, як не поклонишся їй, то грибів не назбираєш.
Заходжу в долинки, зазираю в ямки, бо грибів мало, недостатньо вологи у лісі. То там два, то ще чотири, дивись уже посмакувати назбирала. Підхожу до знайомої ямки, коло якої завжди були польські гриби. Обходила, як кажуть, вздовж і впоперек - ні одного немає, і, з досади, кажу собі, що так надіялась хоч тут знайти… тільки дарма «круги намотувала» і час перевела… Відійшла, буквально, метрів три - чотири в сторону і очам не повірила... Стоять один за одним гриби, як солдатики, тільки хтось із них під листячком заховався, хтось із моху виглядає… Аж соромно стало за своє бурчання…
- Пробачте, мої хороші - кажу, то я вже находилася, пора відпочити.
Коли вже ноги «находяться», очі «надивляться» - роблю маленький відпочинок. Можна сісти на пеньочок, або просто в мягкий мох, полюбуватися осінньою красою, насолодитися свіжим повітрям і тишею...
Десь високо в соснах чути стук дятла. Так розмірено, мов годинник: тук-тук, тук-тук…
- Привіт, дятлику! Тобі видніше з висоти, підкажи, де ростуть грибочки. На мить тихо - не стукає. Потім знову: тук-тук, тук-тук…
Надихавшись сосновим повітрям, відчуваєш, що голова розболілась. Це нормальне явище, природний процес. Свіже соснове повітря - це не загазоване міське, до якого, на жаль, ми звикли.
Приходить час збиратися додому. Що ж є у нашій корзинці? Поохотилися на славу. Польських грибів майже повна корзинка, 6 штук білих, інших грибів: піддубників, опеньків, маслюків назбирали тільки, щоб попробувати.
Дякую Тобі, мій вірний друже, моє натхнення, моя любов. До скорої нашої зустрічі! Нехай Тебе дощики не обходять стороною. Нехай буде завжди спокійно і затишно у Твоєму домі.
В. Ф. – 29.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893409
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2020
Посріблило лист, морозець щіпає трави,
Осінь химородить - скрізь її забави.
Щось гелготять гусята, обурилась киця
- Ще вчора в мисочці стояла водиця,
А сьогодні диво - дзеркало умостилось,
Гусята водиці зранку не напились!
І киця побігла у хату швиденько -
Холодно носику і лапкам біленьким.
Уляглася бабусі на втомлені руки
Й тихенько мурличе, розганяє скуку.
Заглянуло сонце до бабці Федори,
- Виходьте, бабусю, до фауни й флори!
Вийди - подивися, як іще красиво,
Глянь, в лузі травиця, мов голова сива,
А далі капуста, радується – зріє,
Ніжному теплу ще кожен порадіє.
А як уже сонечко весело заграло
У дворі зібралось фауни немало:
Коза і гусята, кури і два півні,
Позлітались голуби, собака і киця,
Щоби зігрітись сонечком, підкріпитись,
На бабусинім подвір’ї ще й повеселитись.
В.Ф.- 10.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2020
Слова до пісні
В гаю калина - самотою -
Друга коханого нема,
Червоні грона перезріли
Скоро зів'яну я сама...
Чого калина зажурилась -
Туман холодний обгорта,
Чого дівчина сльози ронить,
Як залишилася одна.
Ой пізно сонце восени сходить
Померзли квіти, бо зима...
Кого не люблю - під вікном стоїть,
Кого люблю – того нема.
Збирався милий у дорогу -
З собою серденько узяв,
Немає вісточок від нього
Його діждатися прохав.
Четверта осінь пролітає -
На душі стужа і зима,
Кого не люблю - під вікном стоїть
Кого люблю – того нема.
В.Ф. – 10.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020
Присвята
всім, у кого не собача робота
Якось у літню, погожу днину Зі святом Покрови і Днем Захисника!
Собаці заманулось конини,
А тут нагода – у долині
Дрімає кінь, що рідкість нині.
Підскочив, нюхом роздивився,
Хватко зубами учепився
За ту трубу, що бовваніла…
- Гаряча! Сонечко нагріло!
Тут засвітились раптом зорі,
Мов кип’ятком, собаку змило…
Лежить у ямі – гірко плаче,
Ну що то за життя собаче, –
Позаривсь на кусок конини,
Зостався з зубом лиш єдиним.
А трохи відлежавсь, оклигав -
Складав казки усякі мигом,
Як захищав коня у полі,
Що ворогів було доволі,
Як куля вража в рот попала
І вибила зубів немало…
І все беззубим ротом шамка
Всюди, де вища пахне ставка.
В житті ця казочка не нова…
Про що ведеться, власне, мова?
Є люди зі собачим нюхом...
Аби лишень набити брюхо,
І там, де пахне вища ставка,
Туди попре, там буде гавкать.
В. Ф. -10.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020
Меланхолічний настрій у дворі,
Дітворі науку вивчати різну -
Слізну картину малює осінь -
Не проситься вриватися в душу,
Як грушу трясуть сумні новини
Людині, мов градом сиплють у вуха.
Не слуха душа близнюків – новин…
Один коронавірус і дебати…
Вибирати кого й куди віднині -
У павутинні правда заплуталась…
Зась, обридлій брехні! Лиш тверде – Ні !
Мені і нам усім допоможе.
Не гоже людям подачками жити
Любити і берегти: МИ= Я+ТИ !
В.Ф.- 10.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2020
ЗБИРАЮ ЩАСТЯ ПО КРАПЛИНІ
З аясніє ранок сонячним промінням
Б осоніж пройдуся в росяній траві
И всміхнуся небу, привітаю сонце,
Р адісно зустріну новий день землі.
А зроблю розминку – подякую Богу,
Ю доль свою розвію, попрошу добра
Щ асливою була щоб прийдешня пора.
А настане днина – її не змарную,
С умувати ніколи, хвилини летять…
Т ож, завжди приємний труд у кожній стезі,
Я к в нагороду радість за плоди її.
П о краплині щастя руками збираю,
О дарю нужденних пригорщами тепла
К ращою щоб доля у людей була.
Р адості хвилини людям розділю,
А сумні розвію, як сіру золу,
П існю й щире слово хай душа почує…
Л ише ясно, світло - геть погань і зло!
И в нагороду посмішка - як ларець,
Н аповнить й зігріє зневіру сердець...
І світиться щастям хай кожне чоло.
В.Ф. - 20.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2020
А чи було так, чи приснилось,
Що природа разюче змінилась,
Наче побувала на балі
В яскравій та чарівній шалі.
Там ходило поникле літо
Збирало ще останні привіти,
А багряна і розкішна пані
Мов царівна, була в пошані.
Павутинки, як струни, грали
У цвіркунів - з квасолі цимбали -
В тамади - у його хороводі,
Сливи й гарбузи були в моді.
Здивувалась – не треба грошей,
Бо збирався врожай весь у кошик!
А той кошичок довго в’язали
У вересні нам показали…
Подивіться мов, добрі люди,
Що у кошику вашому буде,
А чи повненький він, чи порожній -
Оцінка сім'ї нашій кожній!
По труду вашому заслуга
Не грішіть на ворога й друга,
Час до осені марно не гайте,
Що надбали, то те збирайте!
Бо пов’язане все у природі,
Труд колись був і зараз у моді.
В.Ф. - 30.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020
Присвята
Я не буду сльози лити, як колись, Ользі Степанівні -
бо вони ще у дитинстві запеклись. Першій Вчительці,
Не давитиму на істини прості – моїй життєвій Зіроньці
Відлетіли роки юності – не ті…
Лиш згадаю із теплом – любов’ю
наш підростковий шкільний час,
Вашу мудрість й доброту до нас,
як ловила кожне Ваше слово я,
Перша Вчителько, Ви Зіронько моя!
В. Ф.- 02.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2020
Жартівлива пісня - присвята
Чи то старість, чи ще ні - людям "осіннього віку".
Ми уже не на коні…
Кінь гарцює мимо нас -
Зів’яв молодості час.
Ой біда, чи пів біди
Роки збігли, як вода…
Мої кучері горнуться
До твоєї бороди.
Казав дідо, що прийде,
Ще й любити буде,
Чи заснув десь в холодку,
Щось не видно ніде…
Ой біда, чи пів біди
Роки збігли, як вода…
Мої кучері горнуться
До твоєї бороди.
Ой біда, чи не біда,
Душа моя молода
Порох у порохівниці
Не стріляє – досажда.
Ой біда, чи пів біди
Роки збігли, як вода…
Мої кучері горнуться
До твоєї бороди.
Що то буде далі в нас
Чи вода, чи може квас?
Не гадаймо на тій гущі –
Люби, діду, мене дужче!
Ой біда, чи пів біди
Роки збігли, як вода…
Мої кучері горнуться
До твоєї бороди.
В.Ф. -19.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2020
І навіщо прощатися з літом -
Не будитиму думи сумні ...
Квітуватимуть розовим цвітом,
Як тюльпани мої навесні.
Скажу йому лише: “Бувай, красне!
Ми зустрінемось десь у ті дні,
Як зігріє нас сонечко ясне,
Про тебе складатиму пісні”
Нехай летять вони над землею
Радість сіють в садах і полях,
Щоб родиною жити своєю,
Щоби усмішки на вустах…
Уже осінь із щемливим смутком,
Бо ж підводити підсумки час,
А чи літечко було з прибутком?
Чи не марно дзвеніло для нас?
Щедре літо, тобі поклонюся,
Душі вдячність за твоє земне…
Мудрість осені багряно - руса
Полонила давно вже мене…
Не завжди є літечко красним,
Осінь теж не в одній маячні
Ви для мене обоє прекрасні,
Як дві зірочки в височині,
Що літають десь високо в небі
На крилатих, гривастих вітрах
Повертаються лиш при потребі,
Бо природи підходить свій час.
В.Ф.- 05.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2020
Ой саду-саду, багряний саду
Зніми з серденька мого досаду
Заполонило душу кохання
Нема спокою, аж до світання.
Душа німіє, болить серденько
Він поруч ходить, та не близенько:
І не обніме, і не пригорне,
Наче та нічка ходжу я чорна,
Бо він кохає подругу мою
Серденьку лише завдає болю.
Подруга ніс від нього воротить,
Він же за нею по п’ятах ходить.
Ой саду-саду, багряний саду
Зніми з серденька мого досаду
Порадь, садочку, як маю жити
Нараз відрізать, чи вік любити…
В.Ф. – 01.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2020
Я гордо навчуся чекати,
Окріпне зболіла душа…
Забудемо старі обіди,
Не будем про наші обіти,
Невсилі тебе не кохати...
Знаю- прийдеш, кохання моє!
Розквітне земля на світанку,
Зорею всміхнеться небо,
І більшого нам не треба,
Бо жадані, щасливі ми є!
З тобою будемо плекати
Обіцянок наших зЕрно ,
А більшого нам не треба,
Бо дано людям від неба -
Кохати… кохати, кохати...
Надіюсь на зустріч весною,
Більшого нам і не треба –
Ходити у сивих росах
Вдихати свіжість покосів
І будеш ти поруч, зі мною!
Можливо ти прийдеш улітку,
Коли почуття дозріють…
А більшого нам не треба -
Кохатись в зірковому небі
І марити з сим зоресвітом.
Я вірю у зустріч сьогодні -
Мої почуття, як світло,
Як промінь, що із темряви,
Бо вже терпкий запах отави
У раниму нас кличе осінь...
В.Ф. - 17.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2020
Подивись, дитино, в’ється он дорога-
Це сердець надія і душі тривога.
Знала та дорога і радість, і горе -
Зустрічала рідних, розбивала долі…
В радості хвилину і важку годину
Лиш одна дорога не знала спочину.
Щастям зустрічала, гнала біль у спину
Її льодяними мочило дощами,
У хвилини радості – щастя сльозами.
Тепер, синку, виходжу з тобою сюди,
Щоби зустріти радість, напитись снаги.
В.Ф.- 01.06.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020
Антипла - ГІ-ГІ - аторські частівки
Плагіат наш, плагіат, Написала аж три слова -
Чи у ціль, чи невпопад Своя річ, і своя мова -
Глянеш прямо, чи назад – Однодумці, мов той рій…
Скрізь і всюди – плагіат! Плагіаторству в нас бій!
* * * * * *
У сім’ї скандал, не лад – Як вночі виходив у сад,
Глава замітив плагіат, Хтось ногою дав під зад,
Не спить вночі, всяке дума, Аж зірки в очах світили…
Дитина личком вся …у кума. Скрізь і всюди – плагіат!
* * * * * *
Чи у будні, чи у свято, Получив солдат наряд -
Жінки забули про наряд: Неспокійний в нього нрав -
Одні халати і штани - Командира «круту річ»
Скрізь і всюди – плагіат! Плагіаторством назвав.
* * * * * *
Купив дядько автомат – Скоро осінь – час до жнив ,
Засвистали… плагіат! Плагіатор вже ожив!
Он у Гані та Ірини На стовпах знайомі морди
На плечах такі ж висять. В обіцянках усі бігборди.
* * * * * *
Включив «Ті Ві» наугад, Каже дідусь про дівчат:
Скрізь і всюди – плагіат! "Нащо здавсь той плагіат"...
Знайомі маски – одні шоу, Бігав до них, як жеребчик -
Коли ж буде що то нове? Тепер хвилює результат!
В.Ф. - 10.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2020
Ой не шуми, вітре, не вій,
Бо на жінці нема лиця,
Висихає і криниця
Без любові бо важко їй.
Гляне жінка у віконце,
А милого нема й нема.
Не одна пройшла зима…
Де ж коханий, моє сонце?
Повертайсь хутчій додому,
Дивись, он дітки підросли!
Ще малесенькими були,
Коли їхав ти в дорогу.
Гірко криниці без води,
Таке й щастя у людини,
Як без повної родини.
Ти не вій, вітре, не гуди…
По вінця буде криниця!
Об’єднаються родини
В мирну, щасливу годину!
Вій, вітре, в радість, до лиця!
В.Ф.- 05.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
Присвята
моїй подрузі Катрусі В.
на День Народження
У кожного Д/нюхи родзинка своя
Про це тобі, Катю, повідаю я,
Бо днів наших світлих не так вже багато
Хай щастя, здоров’я – по вінця у хату!
З тобою несемо ми чашу свою –
Крокуємо гордо в жіночім строю!
І як би не було: чи легко, чи важко,
Хай повною буде і миска, і чашка!
Нехай лише щастя та сміх із очей,
Здоров’я не знає безсонних ночей!
А друзі, щоб в радість: по буднях, у свято,
Надійних – з десяток, не треба багато!
В.Ф. – 30.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2020
Нашої юності чудові, ніжні дні -
Ясні!
При місяченьку ти зізнавсь у коханні
Мені.
Життя всміхалося, як сонце, молоде,
Але…
У парі не судилося прожити нам
Цю мить.
Тягнулись довгим потягом сумні літа,
Вода…
Перегоріло і погасло, не ятрить -
Щемить…
Як громовиця та, через десятки літ –
Привіт!!!
Заквітувало небо й вся земля, бо я –
Твоя!
Ми зберегли наше кохання, як кришталь,
Не жаль
Років, котрі збігли з життя часом, бо ми -
Разом!
Осінь гріє любові нашої вікно -
Давно.
Жага кохання в серцях і теплі гами,
З нами!
Ми пронесли ці почуття через років
Життя.
В.Ф. - 17.08. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020
Добро і світло переможе
Не завтра, через місяць, може,
А може навіть через рік
Тільки не закривай повік,
Не опускай лиш рученята,
Бо затягне та сірість клята,
Знайде де в тебе слабина
І буде гнути, аж до дна…
Життя - це вічна боротьба,
Он у верблюда два горба
В людини їх і не злічити…
Якщо достойно хочеш жити -
Долай оці постійні старти
Життя складне – не гра у карти,
Тут добре треба попотіти,
Щоби збулось, що захотів ти
Відчуєш перемоги смак -
Не думай, що ти вже мастак,
Бо завтра може так захмарить,
Не угадаєш – звідки вдарить…
Тримай завжди на пульті руку,
Щоби долати заздрість й скуку.
Люби життя - від землі й неба,
Воно для тебе, лиш для тебе!
В.Ф.-27.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2020
́Колись любив я ходити лугом Слова для пісні
Тепер ходжу лиш через гай,
В житті доріжок так багато,
Яку захочеш – вибирай!
Пряма дорога не захопила,
Лише вказала вірний путь,
А ту, що в’ється круто вгору
Не може серденько забуть.
Ще юним хлопцем приворожила,
Спокій забрала із душі,
Чого-чого пряма не мила?
Для чого серцю манівці?
Чому не склалося, сам не знаю,
Любов у серці таки є...
В думках пройдуся отим лугом -
Спокійно на душі стає.
Колись любив я ходити лугом
Тепер ходжу лиш через гай,
Доріг в житті нашім багато,
Серцем єдину вибирай!
В.Ф. – 03.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Присвята
всім любителям риболовлі
Чимало людей люблять цей тихий вид відпочинку. Щоправда, не завжди він тихий, але … якщо постаратися і встати раненько, коли ще сонечко потягується десь за горизонтом – то тихий… і насолода неймовірна… Хіба тільки десь очеретина схитнеться від ще сонної пташини, чи пролунає перше «ку-ку-ріку» раннього півня. А так - красота: спокійна дзеркальна вода, бо ще вітер її не колише - десь спить в верболозах - вранішня прохолода і тишина… Така тиша, що й сама ступаю обережно, щоб не розбудити когось з тутешніх жителів природи…
Вибираючи містинку, «нюхом чую», що вона для мене. Не потрібно великого простору, щоб закинути дві вудочки недалеко від берега…
Наді мною іноді знайомі шуткують, що могла б ловити рибу у ванні. Могла б, кажу, тільки зимою, а влітку люблю насолоджуватись світанковою красою навколишньої природи.
Та й , взагалі, якщо стати на позицію лінивого обивателя, то можна лежати на дивані до обіду, навіщо та риболовля, тим більше, що пенсії достатньо, щоб купити раз на тиждень карася, коропа чи білого амура на одну - дві сковорідки… Але ж це зовсім не те… і не для мене…
Тут, на природі, душа співає і карасик, який купиш в магазинах, чи на базарі зовсім не смачний, бо не знаєш де і коли він впійманий…
Улюблену наживку роблю завжди сама. Це невеличкий кусок тіста з білої муки, яєчного білка і пару капель запашної олії. І рибі приємно, і мені до вподоби така наживка. Прямо відчуваю себе «інтелігентною рибачкою».
Отож, присяду тихенько на вибраній містинці коло води, закину вудочки і жду… Поплавок хить-хить, карасик скуб-скуб… і вже поплавок лягає над водою… Не спішить карасик ловитися, мабуть також щось відчуває… Коли раптом… смик- смик-смик і потягнуло поплавок на дно… Помалу витягую щось важкеньке… і очам не вірю… На гачку гойдається черепаха… Заглотила гачок так, що сама не справлюся, щоб її зняти з гачка, не поранити. Зову на допомогу чоловіка. Разом знімаємо черепаху з гачка і випускаємо у ставочок з проханням більше не попадатися…
Крім карасика, наживку із тіста полюбляє коропець і білий амур.
Білий амур – це моя улюблена риба. У ньому менше кісток, ніж в карася і м'ясо ніжно-біле. Правда його впіймати важко, але іноді попадається на гачок.
Зі всіх видів ставкових риб його тільки купляю, щоб відвести душу, коли хочеться риби, бо на риболовлю їздимо тільки влітку.
Пам’ятаю випадок на одному ставку. Сидять рибаки, вже сонце припікає, а риба не ловиться, хоч уже всілякі наживки перепробували… І тут вудочка стріпнулася, наче прокинулась від сну. Поплавок легенько почав віддалятися. Тягну до себе і відчуваю, що щось величеньке на гачку. Вода взялася хвилею, чим визвала цікавість у сусідів - рибаків. Показалася голова рибини, а в мене думка - хоч би не зірвався… хоч би витягнути з води… Коли витягнула, то в деяких чоловіків щелепи відвисли. Красавчик, білий амур, дістався жінці. Це було незабутнє враження…
Коропець також ловиться на тісто, але він по особливому клює. Так спокійно, наче ліниться, роблячи услугу рибаку. Його треба вміти ловити, щоб не зачепитися вудочкою десь під берегом в очереті, чи під кущем верболозу.
Хоч бувають виключення і тут. Колись витягла коропа із середини ставка. Думала, що зачепилась за корягу, бо поплавок туди потягнуло. Як почала витягувати, то перша думка була, що це чобіт, чи великого розміру черевик, що часто буває у наших ставках.
Завжди стараюся дякувати Господу за те, що дав можливість побути на природі; ставку та водиці –за відпочинок, з надією повернутися до них знову, незалежно від того впіймала, чи не впіймала рибину...
А як цікаво спостерігати за ставковими жителями. Ось виглядає любопитна голова жаби і моститься на поплавок, щоб на ньому погойдатися. Друга жабка виглядає з ряски і всідається за метр-півтора від берега. На її голівці прилип листок верболозу, закривши одне око. Як тільки кумедно вона старалася лапками його зняти, наче кішка, що вмиває голову й вуха. Це була неймовірна картина.
Жаль, що не сфотографувала, бо на рибалку не беру телефону, люблю тишину і спокій.
В. Ф. – 01.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882370
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2020
А день біжить, і ніч повзе...
Хтось зупинивсь, хтось обійде
Висить життя тоненька нить,
Як оступився в нім на мить…
Чому накоїв – не пита …
Осудить словом – страмота!
І відверне зверхньо лице,
Крутий і білий, мов яйце,
А в житті є гострі грані...
І вам відомо, пани й пані,
Що не застраховані ми,
Як від сумИ, так і тюрми…
В.Ф. - 02.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020
В’ється річенька, в'ється річенька вздовж дороги, слова для пісні
А в коханої, а в коханої босі ноги.
Босі ніженьки, ласкаві руки
Не знає серденько, не знає серденько про розлуку…
Біжать ніженьки, біжать ніженьки по кам’яниці
І б'ють пальчики, І б'ють пальчики до кровиці.
Кохані рученьки обнімають,
Який розлуки час, який розлуки час ще не знають…
В обіймах річенька, в обіймах річенька з берегами,
Що ж це сталося, що це сталося поміж нами…
В воді хлюпочуться лиш гусята,
Коли ж скінчиться та, коли скінчиться та війна клята…
В.Ф. – 03.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2020
Коли б мені сови розум,
Ще й крила орла
Я б в своєму курятнику
Першою була.
А то прийшла молодуха
Худа, як билина,
Лапи, наче у страуса,
В хвості лиш пір’їна.
Щось белькоче, наче індик,
Лапами дригає
Нас, заслужених несучок,
Мов не помічає.
Якби мені сови розум,
Ще й крила орла
Я б в своєму курятнику
Лад тай навела.
Півні в мене не ходили б
В чужі огороди,
Своїх домівок береглись
Не робили шкоди.
Запровадила би для них
Ще й трудовий оброк -
Даром не трясти повітря-
Навчати діточок.
Увела би люстрацію
В курячій громаді,
Було б видно, хто несеться,
А хто тільки гадить.
Голосистий і дзьобатий
Курячий народ
Поважав би чесну працю
Зась… в чужий город!
В.Ф.- 26.06.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2020
Люблю щире мовчання слова,
А очі добрі і ласкаві
Тоді ідилія, як в казці -
Щаслива казка, наче нова.
Люблю важку правдивість слова,
Серце не знає тут спокою -
Шукає істину душа -
Життя сторінка оживає…
Люблю, коли слова по суті,
Тоді достойно їх сприймаю -
Чи ранять, а чи пестять слух
Вони назавжди незабутні…
В.Ф.- 17.06.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2020
Горобці стали сміятись - У травневому саду
Скрізь одна картина, Квітне любов і ласка
То опудало у масці, Вуркочуть, як голубки,
Чи жива людина? Але… мішає маска.
* * * * * *
Чогось мила, як хмаринка Молодий ще риболов
Каплями пролилась, Задививсь на щуку…
Цілувались через маски - Без маски страшна вона,
Мабуть розсердилась… Ще відкусить руку!
* * * * * *
На вулицях одні маски, Кума ласкава була
На екранах шоу-маски… Ще до карантину,
Набридають народу, Загнуздалася у маску -
Лиш обіцянки і казки. Стала, мов скотина!
* * * * * *
Самогону нализався В магазинах лиш вапно
Агроном наш Степан, Для дерев купляли,
Дихнув раз у чистім полі - Як продати інвентар
Зів’яв раптом весь бур’ян! Продавці не знали…
* * * * * *
Купив масок п’ять десятків, У маршрутці з переляку
Щоб було не мало, Баба учудила,
Закрив вуха, рот і очі – Колорадів респіратор
Як же їсти сало? Й дві маски наділа.
* * * * * *
Добру справу робить маска, Ой думали депутати,
Теща не бурчить – це казка! Що народу розказати…
Жінка теж миліша стала, Знімемо маски, закінчимо шоу
Хоч би масок не знімали! Розкажем народу казочку нову…
В.Ф. – 27.05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2020
Ой настало літо,
ой прийшло вже красне
Чом же ти сховалось,
сонце, тепле ясне?
Чом не грієш землю,
не радуєш око?
Чи смутку не чуєш,
там в небі високо?
Ой раде б я зігріти
і землю, ще й око,
Та маю проблемну
велику мороку...
Затягнули хмари
кольчугою небо,
Не дають світити,
їм мене не треба...
Лиш на вітер буйний
ще маю надію
Він, як друг надійний,
мене зрозуміє…
Ми з вітром у парі
морок цей розвієм
Щедрістю й теплом
на добро засієм,
Щоби була радість
і любов, і світло,
Щоб земля, як квітка,
під сонцем розквітла.
В. Ф.- 01.06.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020