Веселенька Дачниця

Сторінки (2/112):  « 1 2 »

Класні були гонки

Зібралася  на  весняне,
Спортивнеє  свято
Наша  публіка  весела
Й  роками  багата.

У  травичці  два  онуки
Жучків  розглядали,
На  кущику  внучка  з  дідом
Павучка  гойдали.

А  бабусі  –  щебетухи,
Роками  багаті,
Готували  щось  смачненьке
За  столом  у  хаті.

Було  весело,  цікаво,
Сонце  добре  гріло  
Компанія  веселилась,
Як  собі  хотіла.

Пограли  дружно  у  футбол,
Набігались  в  травиці,
Із  криниці  принесли  
Свіжої  водиці.

У  дитячому  садочку
Дітки  розповіли,  
Як  провели  вихідні
І  що  зрозуміли.

-  Суперово!  Каже  Вітя
За  столом  подрузі,
Нагулялись  із  м’ячем
Ми  гуртом  на  лузі.

Запитали  і  Марічку.
-  Класні  були  гонки,
Як  дід  бабці  у  водичку
Підлив  самогонки!
                                                                                 12.05.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835631
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 15.05.2019


Ще варить клепка

Оженився  старий  дід-                                                                      
Воли  та  корови  -                                                                                    
У  жіночки  молодої                                                                                  
Лише  чорні  брови.
                                                                               
-  Навіщо  нам  ті  воли?                                                          
Нащо  ті  корови?
Тут  змарнію  я  сама                                                                                              
І  вицвітуть  брови.
                                                                                                 
Давай  все  це    продамо,                                                                          
Купим  нову  тачку.                                                                                          
Любитиму  я  тебе,
Мопсика  –  собачку.
                                                                                             
Може  б  воно  так  було,                                                                                    
Якщо  жінка  кепська,  
Та  у  діда  в  голові                                                                                                        
Іще  варить  клепка.
                                                                                             
Він  з  волами  працює,                                                                                        
Подоїть  корови,                                                                                                        
Йому  жінка  немила,                                                                                            
Сил  нема  на  брови.
                                                                                                     
Добре,  коли  лад  в  сім’ї  -                                                                              
Милі  чорні  брови,                                                                                                      
Як  доглянуті  стоять                                                                                                      
Воли  та  корови.                                                                                                              
                                                       14.03.19    
                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         
       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835354
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 12.05.2019


ЧАСТІВКИ - 4

Не  дивуйтеся,  люди,                                                                                                Задивився  я  на  Машу,
Чого  ховаю  очі.                                                                                                              Яка  красотуля!
Помішала  Васю  з  кумом                                                                                      Хотів  обняти  за  бочок  -            
Тай  посеред    ночі.                                                                                                      Вона  тиче  дулю!  
             *  *  *                                                                                                                                                        *  *  *
Розгорілися  у  нас                                                                                                        Оженився  старий  дід  -
Гарячі  дебати  -                                                                                                              Одна  срамотище!
Самостійні  будемо,                                                                                                    Жінка  з  хлопами  гуляє,                  
Чи  нас  будуть  мати...                                                                                            А  дід  носом  свище.
             *  *  *                                                                                                                                                      *  *  *
Ой  сподобалась  мені                                                                                              Розболілась  голова                                                                                                                                                                                                      
Кумася  Матрона.                                                                                                          Ще  й  праве  вухо.
Десять  зубів  золотих,                                                                                            Лежу  собі  та  думаю                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              
Не  треба  мільйона!                                                                                                  Буде  дощ,  чи  сухо.                                                                
             *  *  *                                                                                                                                                    *  *  *                                                
Мій  миленький  постарів                                                                                    Якщо  буду  в  Зе-  зелен  саді,                                                                                          
Зробився  маленький…                                                                                        Покажу  я  всій  громаді  !          
Полечу  я  до  Петра  –                                                                                              Якщо  буде  По-  рошенко-                  
Він  хоч  веселенький.                                                                                            Затягну  пояс  гарненько…                
                                                                                                 *  *  *
                                                                     Висіяла  гречку  й  овес,
                                                           Щоб  Пегас  підносив  до  небес.
                                                           Щоби  було  весело  нам  удвох,
                                                           Посадила  квасолю  ще  й  горох.  
                                                                                                                                                                   01.05.2019                                                                                                      


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834570
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 05.05.2019


Так хочеться вже тепла

Хмари  сумні,  непривітні
Вкрили  небесну  блакить,
Аж  мерзнуть  руки  у  квітні,
Чомусь  телефон  мовчить.

Наче  зима  вже  далеко
Бутон  вибива  тюльпан,
Мостяться  в  гнізда  лелеки
Лиш  холод  не  відступа.
 
І  до  рожевих  пелюсток  
Крадеться  мороз  вночі,
Засумували  весною
Любимі  мої  паничі.

Людині,  як  і  природі,
Так  хочеться  вже  тепла,
Щоб  Віра,  Любов,  Надія
В  кожному  серці  жила.                17.04.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833550
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.04.2019


Квітень на дворі

Квітень  вже  на  дворі                                                                                    
Місяць  світла,  сонця,                                                                                  
І  радісних  турбот.                                                                                            
Боже,  дай  нам  миру,                                                                                    
Щоби  був  щасливим                                                                                    
України  народ,
                                                                                                     
Щоб  спокійно  вийшов                                                                                                                                                                    
Землю  засівати,                                                                                                
Ростити  достойні                                                                                            
Щедрі  врожаї.                                                                                                      
Дай  тепла  і  ласки                                                                                          
У  кожнеє    серце                                                                                                                                                                          
Ми  ж,  Боже  мій  милий,                                                                                                                                                    
Діточки  твої...  
                                                                                                           
Щоб  з  новим  врожаєм                                                                                  
Росли  й  наші  діти                                                                                              
В  спокої  й  теплі.                                                                                                  
Щоб  любов  і  ласка                                                                                            
Серця  лікувала,                                                                                                    
Щоб  не  сум,  а  радість                                                                                  
Була  на  Землі.                                                    01.04.19                                      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831749
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.04.2019


Заспівала моя мила

Заспівала  моя  мила,
Як  пташка  весною,
Що  не  хоче  зустрічатись
Більш  вона  зі  мною,

Що  сусід  її  Микола
Так  гарно  танцює,
І  до  неї  щовечора
Клинки  підбиває.

Тепер  ходжу  і  думаю,
Щось  робити  мушу...
Потрясу  того  Миколу,
Як  з  плодами  грушу!

Почешу  я  йому  боки
Добре  кулаками,      
Щоби  знав,  як  загравати
З  чужими  дівками!      
                                                                                                 07.02.19                
                                                                                                                                                                                                                                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831366
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 01.04.2019


ЧАСТІВКИ - 3

                                                                         
Дід  у  березні  проснувся,                                                                          Захотілось  закадрити
Як  наш  кіт  і  кози…                                                                                            Гарну  молодичку!
-  Злазь,  бабуля,  швидше  з  печі,                                                    Як  проснувся  з  бодуна  -
Пострибаєм  в  лози!                                                                                        Баби  Дуні  личко…
             *  *  *                                                                                                                                              *  *  *        
Ой  любила,  так  любила,                                                                          У  лісочку  на  поляні
Майже  усі  ночі!                                                                                                    Кабани  валялись  п’яні.
Сім  раз  в  зуби  получила                                                                          Самогонки  кум  нагнав,
Ще  треба  під  очі!                                                                                              Добре  їх  почастував.
             *  *  *                                                                                                                                              *  *  *
Рекламують  депутати                                                                                  Надоїдлива  свекруха,
Лише  свою  платформу.                                                                            Як  отії  блохи.
Похудали,  поблідніли,                                                                                Достає,  як  сонце  сходить,
Утратили  форму!                                                                                                Ще  б  поспати  трохи.
             *  *  *                                                                                                                                            *  *  *
Скоро  йтиму  з  милою                                                                                  Якась  музика  незвична
На  масову  тусовку.                                                                                        В  сусіда  через  стінку…                                          
39  претендентів,                                                                                                Мов  сидить  він  на  горшку,
Всі  неначе  з  шовку.                                                                                      Чи  має  другу  жінку.
             *  *  *                                                                                                                                          *  *  *
Як  женився,  то  потів,                                                                                  Чоловік  мій  гоноровий
Як  ті  активісти!                                                                                                    Любить  лиш  репризи.
Повна  хата  дітей,                                                                                              В  спальні  все  порозкидав,
Що  ніде  присісти!                                                                                              Як  побачив  ризи.
                                                                                                                                                                                                                                                                                                           
                                                                                                                                                                                                               23.03.19



                                                                                                                                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830126
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 23.03.2019


Не всі ягоди солодкі


Росла  –  цвіла  калинонька
У  лузі  зеленім,
Як  дівчина  молоденька  
У  батька  і  нені.
Квітнуть  сонце  помагало,
Цвіти  –  розвивайся,
Молодий  клен    коло  неї,                                                                                      
Радій  та  кохайся.

Шепталися  дві  подружки,
Що  клен  гоноровий.
Красень  має  гарний  стан
І  листя  чудове…

Швидко  росли,  виростали
Вже  он  осінь  котить…
Дві  подруги  біля  клена
Зігрітись  не  проти.

Опадають  клена  шати
І  нічим  зігріти.
Нема  гонору  й  тепла
Ніде  правди  діти.

Пощіпало  теж  калину
Осіннім  морозом…
Вона  в  ягодах  міцніла
Не  втратила  розум.
А  ягідки  червоніють,
Аж  душа  співає!
Поруч  з  нею  дуб  розлогий
Стоїть.  Він  кохає…  

Чи  та  ягода  солодка,
Морозом  прибита?
Чи  та  жінка  є  щаслива  -    
Туманом  сповита?
Не  всі  ягоди  солодкі  -
Морозом  прибиті…
Жінки  лише  ті  щасливі,
Що  теплом  зігріті.
                                                                           12.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828871
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.03.2019


СОРрі (sorry)

                                                     
         СОРрі    (sorrу)
                                         Переклад    однойменного
                                         Вірша  Є.  Познанського

Як  той  жук  із  Колорадо,
Звідкіля  взялось  це  горе?
Там,  де  треба  і  нетреба,
Всюди  лізе  слово  "sorrу".

Зачепив  в  трамваї  жінку,
Чи  зі  другом  різко  спорив
Ти,  ледве  посміхнувшись,
Говориш  привітно  "sorrу".

Із-за  моря  незамітно,                            
Як  і  всякий  інший  хлам,
Це  маленьке  слово  "sorrу"                                                                                        
Нащось  знадобилося  нам.          

Як  в  чужім  якомусь  місті
Дуже  часто  у  розмові,
Замість  слова  «  вибачайте»                
Ми  почути  можем  "sorrу".

Скільки  ще  таких  злодіїв
В  українському  просторі…
Крадуть  слова  десятками,
Нам  підсовують  лиш  "sorrу".

Пробачте,    але  скажу  я,                          
Хоч  англійський  у  фаворі,
ЗаSORRYли  свою  ми  мову,
І  не  тільки…  Проте,  "sorrу".

Мову  Шекспіра  знати  -  круто,
Але,  невже  ми,  у  просторі
Нашої  мови,  чому-то,
Не  знайшли  заміну  «sorrу».

Таких  прикладів  багато…
Псують  мову,  ось  в  чім  горе  !
Не  судіть  надто    суворо
Вибачте,  тільки  не  «sorrу»  !        
                                                                                               27.02.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828503
рубрика: Вірші, Поетичні переклади
дата поступления 10.03.2019


Восьме березня

Запитав  якось  Микола
Свою  половину
-  Восьме  березня  це  свято,
Чи  не  свято  нині?

Переніс  би  святкувати
Я  його  на  літо,
Коли  тепло,  і  земля
Квітами  облита.

Тоді  б  вивів  тебе  в  гай  -
Красота,  тай  годі!
Які  захочеш  вибирай
В  гаю,  чи  в  городі!

А  то  бреду  по  грязюці
За  тою  лозою,
А  ти  носа  відвертаєш,
Щось  не  так  з  тобою.

Дарував  ще  ту  мімозу  -
Це  ж  бур’ян,  тай  годі!
Її  повно  скрізь  росте,
Вже  є  в  огороді!

Відмінити  треба  моду
Дарувати  квіти,  
Бо  жінки  такі  капризні,
Як  маленькі  діти.

Я  носив  снопами  лози                                                                    
Ще  й  оту  мімозу,
Із  жінками  щось  не  те  –
Становляться  в  позу!
 
Нема,  кажуть,  в  мене  шарму…
Подавай  їм  рози!
Може  б  ви  пішли  задарма
По  болоту  в  лози?
                                                                                   05.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827805
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.03.2019


РУККОЛА

Запитав  у  продавця
Садовод  Микола
-  Розкажи  мені  до  ладу,
Що  таке  руккола?

Це  трава  така,  чи  плід,
Як  його  вживати?
Можна  їсти  на  обід,  
Чи  лише  смоктати?

Продавець  -  ще  той  жучок,
Він  сказав  Миколі,
Що  потрібно  її  їсти
Лиш  у  вузькім  колі...

Тоді  буде  сила  та,
Що  аж  гори  зносить.
І  жіночка  не  одна
Рукколи  попросить.

Накупив  повний  мішок
ЇЇ  наш  Микола.
Тепер,  куди  не  поглянь,
Скрізь  одна  руккола.
       
Тільки  шуму  наробив
Дурний  той  Микола...  
Нема  картоплі  в  городі,  
Лиш  одна  руккола...
                                                                   15.02.19                                                                                                                                                                                                                    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827298
рубрика: Вірші, Іронічні вірші
дата поступления 01.03.2019


Присіло, дрімає десь сонце

Вечір...  Опустилося  сонце  із  неба
Й  тихенько  весь  світ  засипає.
Лиш  дід,  як  той  бусел,  тупцює
Самотньо,  йому  вже  спокою  немає.

В  дворі  сновигає,  загляне  у  хату,
Наче  щось  загубив.  Шукає…    
Не  чути  голосів  веселих
І  сміх  дітвори,  як  колись,  не  лунає.

Журба  і  розлука  давно  вже  усілись  
На  плечі  згорблені  й  кволі.
І  гнуть  до  землі  без  пощади.
Пітьма...  Уже  не  видно  світлої  долі.

А  було  так  затишно:  весело  й  дзвінко,
Діти  були,  онуки  й  жона…
Не  стало  дітей  і  дружини,
Бо  всіх  розметала  ця  проклята  війна.

Присіло,  дрімає  десь  сонце  у  полі
І  залишило  небесну  блакить…
За  що  так  сувора  до  діда  ти,  доле?
Чом  душа  його  плаче  й  болить  ?
                                                                                         10.12.2018





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826592
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 23.02.2019


Стоїть кінь біля води

Коло  річки  сивий  кінь
П’є  холодну  воду
Задивився  вдалечінь
В  дощову  негоду...

-  Ой,  ти  коню,  коню
Тай  срібляста  грива,
Чи  була  у  тебе  
Доленька  щаслива?

Чи  знав  ти  простори                    
І  щастя  свободи?  
Чи  один  лиш  хомут          
В  жару  і  негоду?

-  Була  моя  молодість
Весела  й  щаслива,
Бо  поруч  подруга  -
Струнка,  злато  грива.

Дружно  гарцювали
З  нашим  возом  щастя
Думали  -  гадали,
Що  в  житті  все  вдасться.

Не  ваблять  простори  -
Не  стало  подруги...
Вже  мені  всерівно  -
Радість,  чи  наруги.
                                                                                                                                         
Стоїть  кінь  біля  води
Аж  мороз  по  спині...  
Усе  згадує  свою
Подругу  єдину…
                                           17.02.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826204
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.02.2019


ЧАСТІВКИ - 2

Капризні  наші  чоловіки,                                                                      І  не  спиться,  не  лежиться,
Як  маленькі  діти.                                                                                          Аж  чешуться  вуха!  
Прийшла  додому  в  новій  шубі                                                    Скільки  можна  ще  терпіти,
Чому  б  не  радіти…                                                                                      Як  засне  свекруха.
             *  *  *                                                                                                                                        *  *  *
І  яка  тут  рибалка                                                                                          Задивилася  на  Васю,
В  морозну  погоду!                                                                                      Мене  очима    тішив.
Примерзають  поплавки  -                                                                  Як  побачив  мій  жених  -
Вирізаєм  з  льодом…                                                                                  Обом  синців  навішав.
             *  *  *                                                                                                                                      *  *  *
Замакітрив  дід  бабусі                                                                              Як  я  міг  так  лоханутись!                                                              
Сиву    голівоньку                                                                                            У  ногах  судома…                                                                                        
Думала,  що  її  любить  –                                                                        Прибігаю  серед  ночі,  
Дід  сватає  доньку!                                                                                      Жінки  нема  дома!                                                                                        
             *  *  *                                                                                                                                        *  *  *
Не  для  мене  Васильок,                                                                          Мій  миленький,  як  бичок,                                                              
Оплата  мізерна!                                                                                              В  клумбі  мочить  пісок.
Ненароком  ухватилась,                                                                        Я  з  собакою  стою,
Як  бобові  зерна…                                                                                          Щоб  змінить  його  струю.
               *  *  *                                                                                                                                        *  *  *
Засвітилися  вогні…                                                                                      Вибирали  ми  обранців
Мабуть,  вже  Європа!                                                                                Багатих,    небритих…
Це  контакти  перепутав                                                                        Тепер  маємо  ми    все:  
Наш  електрик  Стьопа                                                                              Роги,  ще  й  копита…
             *  *  *                                                                                                                                          *  *  *
Пролетіла  по  всім  світу                                                                        Ой,  погляньте,  у  Данила
Новина  бентежна,                                                                                      Виросли  вже  другі  крила!
Що  у  нас  у  президенти                                                                        Треті  роги  він  спиляв,
Черга  вже  безмежна.                                                                              Як  ще  першу  жінку  мав!                                                                                                                                                                                                                                              
                                                                                                                                                                                                         04.02.19



                                                                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825472
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 14.02.2019


Як були ми молоді

Як  були  ми  молоді,
Веселі  й  здорові
Любили  нас  парубки
Гарні,  чорноброві.

Давно  збігли  ті  роки,
Як  весняні  води,
Не  залишили  нічого
Від  краси  і  вроди.

Дісталися  нам  у  спадок
Мудрість  і  терпіння,
Плоди  нашої  любові  –
Золоте  насіння.

Осінь  вже  повернула
До  лІта  сідниці,
Рідко  хто  поглядає
На  наші  спідниці.

Голови  посивіли,
Як  хмари  дощОві,
Не  запитує  ніхто
-  Де  ж  ви,  чорні  брови?

Не  сумуємо  давно  
За  тими  роками,
Ще  пів  осені  й  зима
Залишились  з  нами.

І  хоч  сиплеться  пісок
Й  ноги  не  гарцюють,
А  душа  і  серце  ще
Співають  й  танцюють!

По  сніжку  дружно  йдемо
ЛітА  замітає….
Кожен  з  нас  своїм  піском
Дорогу  прокладає…

Щоб  не  впали  молодІ,
Хай  сміло  крокують!
За  прожитими  літами
Нехай  не  жалкують!
                                                                     24.01.19


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824644
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 08.02.2019


Чи прийшла уже весна?

Чи  прийшла  уже  весна?
Замурчали  коти.
Кумцю,  люба  щебетухо,
Під  бочок  хоч  впусти.

Я  тихенько  примощусь,
Гарно  заспіваю,
Подарую  тобі  все
Чого  сам  не  маю.

Борщу  з  м’ясом  навари,
Щоб  була  лиш  сила
Та,  що  двадцять  літ  мене
До  дівиць  носила,

А  прийде  твій  чоловік,
То  втечу  із  хати.
Тебе,  кумонько  моя,
Буду  вік  кохати.
                                                                                                         03.02.19                      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823997
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 03.02.2019


А дівчина гнівом запалала

На  пенсії  він  давно,  та  весь  час  у  роботі
Помагаю,  каже,  людям  в  їх  вічній  турботі.
Творчість  дуже  я  люблю,  прямо  поважаю
Заповіти  й  доручення  всім  людям  складаю.

Зайшла  бабця  в  кабінет    і  тихенько  присіла.
-  Три  дні  збиралася  до  вас,  нічого  не  їла.
Допоможіть,  прошу  вас,    дайте  хоч    пораду,
Розділити  як  добро  на  родичів  громаду.

Нотар  за  справу  взявся  охоче.  Провіряє,  
Світла  пам'ять  у  бабусі,  чи  її  немає.
Як  ділили  -  розділяли,  в  очах  потемніло…
Помічниця  нудьгуючи,  мало  не  зомліла.

Необачно  положив  їй  на  коліно  руку
Розвіяти  захотілось  із  обличчя  скуку.
А  дівчина,  не  на  жарт,  гнівом  запалала
І  старому  ловеласу  прямо  так  сказала

-  Не  дзвоніть  мені,  вас  прошу,  і  не  шліть  привітів
Голова  ваша  затьмарилась  від  тих  заповітів.
Для  доручень  ви  собі  іншу  підшукайте
Чи  здоровий  в  неї  розум  -  її  провіряйте.    
                                                                                                                                 02.09.2018



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823001
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 27.01.2019


ЧАСТІВКИ

                                                                                     
Перестали  ми  сміятись,                                                                      І  нащо,  скажіть  із  ранку,                      
Самі  винуваті  –                                                                                              Мені  рахуба  отака!
Ходим,  ледве  тягнем  ноги,                                                            Сонна  вибігла  із  хати
Мов  чимось  напхаті.                                                                              І  присіла…  на  їжака  !
                 *  *  *                                                                                                                                    *  *  *
Новорічні    свята  в  нас                                                                        Ой  впаду!  Який  орел,          
Це  важка  робота:                                                                                      Як  гарно  посміхається!
Олів’є,  сир,  голубці  -                                                                            В  зуби  «двинули»  йому
До  сьомого  поту.                                                                                        Рот  не  закривається.
               *  *  *                                                                                                                                      *  *  *
Помінявся,  мабуть  світ,                                                                      Зимові  свята  у  нас  -
Чи  щось  інше  стало.                                                                              По  два  їх  і  зразу  !
Сьому  бабу  міняє  Боря,                                                                    Наготовили  салатів
Усе  йому  мало.                                                                                              По  свинячім  тазу.
             *  *  *                                                                                                                                        *  *  *
Вже  доїли  ми  козу,                                                                                  У  сусіда  –  деревій,
Осталась  лише  шкура.                                                                      В  мене  росте  гречка.
Моя  зшила  полушубок                                                                      Любитиму  тебе  вічно  -
Стрибає,  як  дура.                                                                                    Почеши  яєчка.
             *  *  *                                                                                                                                        *  *  *
Вредне  бісове  створіння!                                                                Прибіг  кум  до  куми,
Що  ж  ви  наробили?                                                                                Що  казати,  не  знає.    
Не  встиг  зайти  до  куми  -                                                            -  Ти  вже  куме,  щось  роби,  
Жінці  доложили…                                                                                      Як    Петра  немає.
             *  *  *                                                                                                                                        *  *  *
Закінчилися  свята,                                                                                  У  синів  такі  жінки,
Настала  відлига.                                                                                        Як  у  горлі  кістка.
Василь  так  назасівався  -                                                                Якщо  зробиш  щось  не  так  -                                  
Язиком  не  двига…                                                                                    Це,  мабуть,  невістка.
                                                                                                                                                                                                           15.  01.2019

                                                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821555
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 16.01.2019


Романтичне, неповторне

На  курорті  лікування,
Рано  зранку,  до  смеркання:
Хто  лікує  ноги  й  спину,
Хто  п’є  воду  безупинно,
Хто  сидіти  в  ваннах  мусить,
Хто  грошима  всюди  трусить,
Під  б’юветом  хто  співає
Й  про  «Нафтусю»  забуває.
Хто  на  танцях  скрізь  гарцює,  
А  хто  й  дома  не  ночує…
Хто  в  походи  різні  ходить  -
Це  здоров’ю  не  нашкодить.

Аж  кипить  життя  курортне,
Романтичне!  Неповторне!

Молодички  дві  із  ранку
Росять  ноги  до  сніданку,
За  ними  гарні  молодці  –
По  стежині  назирці.

-  Що  шукаєте  в  травиці?
Чи  не  xолодно  роситься?
-  Як  гуляли  ми  вночі,
Загубили  тут  ключі.
-  Вам  не  лячно  так  ходити?
На  зміїв  можна  наступити?
Он  погляньте  в  кущі  тії,
Там  кубляться  лише  змії.
-  Ми  тих  змій  не  боїмося,
У  них  мудрості  вчимося.
Вже  самі,  як  тії  змії:
І  кусючі,  і  прудкії.  
-  Ви,  бачу,  гострі  на  язик!
До  таких  я  ще  не  звик.
-  Їди,  козаче,  по  дорозі,
Не  брудни  ти  душу  й  нозі.
Не  відмиєш  їх  потОм,
Ти  гарячим  кип’ятком.

Ось  таке  життя  курортне!
Романтичне,  неповторне.
                                                                           04.09.2018                                



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821132
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 12.01.2019


ЛЮБОВ І ВІРА - ДВА КРИЛА

[b]Л[/b]    ину  в  далекий  край,  де  квітувала
[b]Ю[/b]  ність  наша,  років  розмай.  Сльозою
[b]Б[/b]    рались  очі  у  мами.  Хилила  голову,
[b]О[/b]  бличчя  ховала,  коли  з  журбою
[b]В[/b]  дорогу  далеку  нас  проводжала

[b]І[/b]    на  чужині  шануватись  казала.

[b]В[/b]  же,  як  зорі,  роки  ті  далекі.  Діти
[b]І[/b]    внуки,  наче  лелеки,  до  бабці  летять.
[b]Р  [/b]азом  щоб  зігрітись,  щоби  порадіти,
[b]А[/b]  ж  голоси  їх  веселі  далеко  дзвенять.              

[b]Д[/b]  ружно  живіть  і  світіть!  Лиш  не  тлійте!
[b]В[/b]  іра  і  правда  хай  буде  глава,
[b]А[/b]  коли    важко    -  вистоять  умійте!

[b]К[/b]  ажу  своїм  дітям  мами  слова  
[b]Р[/b]  адійте  життю,  як  раділа  бабуся.
[b]И  [/b]хоч  у  мене,  як  лунь  голова      
[b]Л  [/b]юбити  і  вірити  не  розучуся…
[b]А  [/b]нашій    бабусі  –  пошана  й  хвала.  
                                                                                                             19.12.2018




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820475
рубрика: Вірші, Акровірші
дата поступления 07.01.2019


Новорічні веселинки

                                             
                                                           [b]            З[/b]  нову  шум  і  суята  в  магазині…
                                                                             Особливий  стан  об’явили  нині.
                                                                             Мило  й  сіль  гребуть,
                                                                             А  вірьовки  так  дають…
                                                                             Пригодяться:  народу,  чи  скотині.
                                       

[b]Н[/b]    е  везе  останнім  часом  мені.                            [b]            Р[/b]  ози,  маки  дарував  тобі  я  тут…
       Приснилася  кохана  у  сні.                                                                      Тепер  лише  бур’яни    ростуть.                                                
       Розказав  сон  жінці                                                                                          Осот  польовий                                                          
       Одержав  по  вінці.                                                                                            І  полин  гіркий…
       Під  очама  ліхтарі  чарівні.                                                                      Вже  відбуяли  наші  весни,  мабУть.  
                                                                                       
[b]О[/b]  сипається  листок  календарний,                      [b]      О[/b]  й  велика  рахуба  в  Палажки,
       Визирає  п’ятачок  чиїсь  гарний.                                                      Наварила  діду  вівсяної  кашки.
       І  найкраще  все                                                                                                      Дід,  як  кашу  поїв
       Хай  він  принесе.                                                                                                  Гарцює,  мов  кінь.
       Рік  надії,  щоби  був  не  марний.                                                        Одягла  йому  конячу  упряжку.  
                                                                                       
[b]В[/b]  ипав  перший  сніжок,  замело  доріжки,        [b]  К[/b]  олись  були  роки  молоді                                                    
     Захотілось  погуляти  на  самоті  трішки.                                    Райдугою  цвіли  в  житті.
     І  згадав  я  знов                                                                                                        Стала  тиха  хода
     Свою  першу  любов                                                                                            Роки  збігли,  як  вода.
     Попетляв  до  неї  сім  кілометрів  пішки.                                      Щось  не  так,  чи  ми  вже  не  ті?  
                                                                                                                               
                                                                                       
[b]И  [/b]  пішла  через  поле  я  пішки…                              [b]      О[/b]    х  вигнав  я  кріпкий  самогон,
       Утомилась  натягувать  віжки.                                                            Два  відра  -  це  ж  повний  бідон!
       Для  всього  свій  час                                                                                        Буде  чим  святкувати.  
       Відпочинок  у  нас                                                                                              Поліцай  зайшов  в  хату
       І  земля  перепочине  трішки.                                                              Наяву  це,  чи  страшний  сон  …
                                                                                                                     
[b]М[/b]    и  каталися  на  санках  з  гори,                      [b]        М[/b]  істо  все  сяє,  аж  сміється,
       Радість  у  дорослих  й  дітвори.                                                        Новий  рік!  І  так  ведеться,
       Веселилися  всі                                                                                                  Вас  всіх  хочу  привітати
       Дорослі  й  малі.                                                                                                  І  здоров’я  побажати,
       Щасливої,  мирної    Вам  пори!                                                        Що  задумали  -  хай  вдається!
                                                                                                                                                                                                                     22.12.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819071
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.12.2018


Ой роки-роки, мої соколята

Ой  роки  -  роки,  мої  соколята!
Колись  було  вас,  роки  багато
Молоді  веселі,  ще  й  співочі
Усміхалось  щастя,  як  сонце  в  очі.

Промайнули  весен  ті  п’янкі  чари,
Попливли  у  небі  літні  хмари.
Змужніли,  підросли  соколята,
Осінь  наступає  тихо  на  п’яти

Золото  природі  кругом  розлила
Мені  чуба,  бороду  посріблила.
Осінь,  ти  ж  мене  зачарувала!
Не  прудкою  вже  хода  моя  стала…

Соколята  підросли  так  давненько
Осталася  лиш  соколів  жменька.
Літає  молодість  високо  в  небі,
Не  ятріть,  рідненькі  душу,  не  треба…

Моїх  соколів  зосталось  три  лише,
Які  мене  гріють,  ще  й  тішать.
Буду  з  ними  жити    в  любові,
Збігли  вже  роки    тії  кольорові.

Зима  в  хату  зазира,  як  лисиця,
Бери,  діду,  валянки  рукавиці,
Щоби  зігріти  спину,  ще  й  ноги
Вилізай  на  піч  собі  без  підмоги.  

Ох,  напевне,  так  потрібно  зробити,
Спину  ще  й  ноги  трішки  погріти.
Щось  не  спиться,  я  лише  дрімаю,  
І  думки  рояться  та  серце  крають

Колись  бігав  з  чубом  і  бородою,
Ой  що  сталося  нині  зі  мною...
Дотягнувсь  до  чуба  -  віє  вітрище,
На  місці  бороди  одне  попелище

Краще  вже  без  бороди  й  чуба!
Була  з  ними  одна  лиш  рахуба…
Колись  жінки  ласо  скубли  за  них,
А  тепер  дід  заспокоївся,  притих.
                                                                                             05.12.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818040
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.12.2018


Вже на порозі рік Свині

Про  аграріїв  була  передача  оце,
Як  вирощувати  українське  сальце.
Ой  нелегка  ця  селянська  робота,  
Лише  на  їхніх  плечах  ця    турбота.

Як  потрібно  таку  важку  працю  любити,
Щоби  сало  рідненьке  у  нас  ростити.
Державної  не  діждешся  підмоги,
Тільки  наставляє  селянам  роги.

Про  себе  наші  керманичі  добре  дбають,
Кошти  держави  лише  тратити  знають.
До  аграріїв  клопоту  немає,
Кожен  лише  з  держкорита  хапає.

Одні  балачки  по  радіо  й  на  екрані,
Всюди  їх  обличчя  лисніють  рум'яні.
Може  б  вони  зрозуміли  тоді  щось,
Якби  в  селі  працювати  довелось.

Як  поглянути  на  льоху,  таке  буває,
Цілий  рік  вона  собі  відпочиває.
Все  їсть  і  спить  -  салу  ніщо  не  шкодить,
За  ніч  десяток  поросяток    плодить.  

Про  що  ця  мова?  Це  тварини,  а  ми  ж  люди!
Лише  у  праці  достаток  у  нас  буде.
Радіймо,  вже  на  порозі  рік  Свині!  
Свинячим  справам  наше  дружне  «НІ»  !
                                                                                                       04.11.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817249
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 12.12.2018


Явися хоч у сні

Як  все  змінилося  для  нас
ураз…
Чом  радості  час  так  швидко
погас?

Без  тебе  холодно  мені
в  ці  дні…
Являйся,  сонечко  моє,
хоч  в  сні.

День,  наче  рік,  як  не  почую
тебе…
Змія  –  розлучниця  в  душі
шкребе.

Хоч  би  побачитися  нам  
на  мить…
Без  тебе,  серденько,  душа
болить.

Нащо  роки  ці,    сумні  та
прісні?
Явися  хоч  у  сні,  моя  ти  
пісне…  
                                                                                             30.10.2018




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816041
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2018


ВЕСЕЛИНКИ-8

Чоловіки  доміно  грали  в  дворі                              Задивився,  аж  примружив  очі,
Фокуси  показували    дітворі.                                    як  почув  я  лементи  сорочі.                    
Каратист  їм  узяв  і                                                                  Чого  поліз  я  туди?
Свій  фокус  показав.                                                          На  одежі  їхні  сліди
Під  очима  в  чоловіків  ліхтарі.                              Мабуть,  на  удачу  чи  гроші…


Дід  Микола  взявся  за  лопату                                Хвалилася  всім  Леся  у  сільмазі
Прочищає  доріжку  від  хати.                                  Розписались  ми  з  Юрою  на  бумазі.
Сваха  тут  прийшла                                                            Вже  тепер  навік
Торохтить,  як  мітла                                                          Мій  він    чоловік.
Не  встигнеш  їй  слова  сказати.                          А  Юрко  ночує  у  подруги  Азі.


                                                 Розігралися  передсвяткові  дебати,
                                                 Що  народу  в  Новий  рік  подарувати.
                                                 Тут  один  слово  взяв,
                                                 Свої  вила  дістав.
                                                 Народ  вилами  буде  сніг  розгрібати.
                                                                                                                                                                       30.11.2018


   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815906
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 01.12.2018


Одна в самотині

Проводжала  мати
сина  у  солдати...
-  Ой  що  ж,  тобі  сину
у  дорогу  дати...
-  Зігрій  мене,  мамо.
Дай  лише  тепла,
Щоби  моя  доля
світлою  була.
-  За  тебе,  дитино,
молюся  щоднини...
Ще  тобі  в  торбину
поклала  калину.  
Хай  доля  боронить
у  лиху  годину.
Не  забувай,  сину,
якого  ти  роду.
Бережи  країну  
і  нашу  свободу.
...........................    
А  матуся  молиться,
синочка  згадає...
Одна  в  самотині  
сльози    утирає...                                                                                                                                                                                                                                
                                                                               03.11.  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815544
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 28.11.2018


А коли ж кохати?

Як  ходила  ще  у  школу                                                        
Хлопця  полюбила.                                                                          
Мама  мене  за  кохання                                                              
Частенько  сварила.                                                                          

-  Мамцю  рідна,  мамцю  люба,                                        
А  коли  ж  кохати?                                                                                  
Всі  дівчата  хлопців  мають                                                
І  я  хочу  мати.                                                                                              

-  Ще  устигнеш,    моя  доню,                                                
Зі  своїм  коханням.                                                                                
Викинь  хлопців  з  голови                                                        
Займися  навчанням.                                                                            

Як  пройшло  років  із  десять,                                                
Стала  вибирати…                                                                                        
Чи  кохання,  чи  кар’єра,                                                                    
Як  краще  діяти?                                                                                              
                                   
-  Доню  моя  ріднесенька,                                                                                                                                                              
Що  таке  з  тобою?                                                                    
День  і  ніч  ти  на  роботі                                                          
Не  знаєш  покою.  
                                                                             
-  Мамцю  рідна,  мамцю  люба,  
Головне  –  робота.
Відпочити  ще  устигну
Не  твоя  турбота.                                                                                
                                                                                   
Мені  скоро  тридцять  вісім,
Не  ходжу  нікуди.
Заміж  вийшли  уже  давно
Всії  добрі  люди.

-  Мамцю  рідна,  мамцю  люба
Я  уже  доросла
Знайти  милого  для  серця
Не  так  то  і  просто.

-  Ой  годі,  доню,  вже  тобі
Сидіти,    скучати.
Пора  зятя  привести
До  рідної  хати.

-  Мамцю  рідна,  мамцю  люба,
Де  ж  зятя  тай  взяти?
За  коханого  не  вийшла,
Других  не  хочу  знати.
                                                     20.09.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815502
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.11.2018


Я не знаю

Я  не  знаю,  що  сталося  зі  мною…                                      
Можливо  винен  похмурий  листопад,                                      
Який  б’є  по  нервах  мокрими  гілками,                          
Вже  не  повернути  теплих  днів  назад…                    
                                                                                                                                                   
Як  не  повернути  сонячних  світанків            
І  не  порадіти  співам  солов’їв,                                  
Бо  зима  уже  мережить  візерунки                  
Таких  коротеньких  і  холодних  днів.                  

Десь  у  небі  місяць  вигляне  із  хмари          
Сонце  вже  не  гріє  -  полином  гірчить.              
Візьму  лише  радість  й  любов  із  собою        
Навчусь  цінувати  кожну  світлу  мить.                    

З  вірою  у  теплу  і  щасливу  днину                
Помолюся...  тихенько  заспіваю…                              
Ніжно  берегтиму  всю  свою  родину,                  
Що  сталося    зі  мною,  я  не  знаю…              
                                                                                                                             02.11.  2015
                                                                                                                     Нова  ред.22.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814936
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.11.2018


Пізня владарює пора

[b]П[/b]  -  ірнає  у  хмари  неспокійне  сонце  
[b]І[/b]        якось  несміло  полином  гірчить,
[b]З[/b]        дощем  у  двобої  вітер  розбишака  
[b]Н[/b]  -  агадає  кожну  неповторну  мить.
[b]Я[/b]  -  лини  лапасті  повисли  в  тумані

[b]В  [/b]-  іти  полохливі,  як  вуха  зайців
[b]Л  [/b]-  ише  калинонька  сміється  рум’яно
[b]А[/b]  -  дже  не  боїться  дощів  -  холодів.
[b]Д  [/b]-  ень,  мов  покотився  із  гори  донизу,
[b]А  [/b]    вже  по  обіді  -  бранець  ліхтарів.
[b]Р[/b]  -  ано  сповиває,  вкладає  в  колиску
[b]Ю  [/b]-рлива    довга  ніч,  хоч  би  не  хотів,
[b]Є  -[/b]  днаючи    небо  з  землею  для  снів.                      
                                                                                                           
[b]П[/b]  -  о  стежці  гарцює  туман,  наче  привид
[b]О  [/b]–  сінь  вже  гукає  зимоньку  здаля
[b]Р  [/b]-  уном  озимина  на  полях  взялася,
[b]А  -[/b]  ж  легкою  стала  і  дзвенить  земля.              
                                                                                                                                     07.11.2018
                                                                       


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813930
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 15.11.2018


І насниться ж отаке!

Жінки,  нам  чоловікам,
Голови  морочать.
Завжди  їм  все  щось  не  так,
Чогось  від  нас  хочуть.

Перебрав  я  тих  жінок,
Скажу  вам  не  мало,
Яких  тільки  не  було…
Всяких  вистачало...

Ось  зустрілася  мені
Не  жінка  -  Венера!
Я  до  неї  залицяюсь  -  
Зве  міліціонера.

Захищатися  я    став…
На  бік  повернувся,
У  холодному  поту
Нарешті  проснувся.

Може  б  ще  трохи  поспав,              
Якби  не  Венера,                            
Що  невчасно  позвала                      
Міліціонера.  
                                     
А  я  сонний  очі  тру,
Думка  лиш    витає,
Ну  для  чого  позвала
Того  поліцая…

А  було  нам  так  приємно!
Не  хтів  їсти-пити,
Щоб  з  тобою,  щебетухо,
Не  тільки  говорити.

І  насниться  ж  отаке  !
Не  жінка,  а  холера…
І  навіщо  нам  присутність
Того  міліціонера...
                                                                                         05.11.2018



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813130
рубрика: Вірші, Гумореска
дата поступления 08.11.2018


Гойдалася Павутина

Гойдалася    Павутина  десь  високо  на  гіллі  
У  мене,  каже,  не  життя  –  суцільне  дозвілля:                    
Хочу  в  низ  я  опущуся  до  Бджоли  на  віконце,                      
Хочу  –  в  небо  полечу,  світитиму  як  Сонце.                    
Легкий  Вітерець  примостився  собі  на  ялині.                          
Задививсь  на  її  вроду.    Шепче  Павутині:                                  
-  Тебе  виткали,  лебідко,  не  для  праці  важкої,                      
Ще  не  бачив  красоти  я  у  житті  такої.                                                  
Тепер    будемо  ми  в  парі  гойдатися,  літати,                        
Що  там  у  небі  -  на  землі...  Нам  на  все  начхати...  
А  Град  розсердився,  як  почув  казочку  не  нову.                    
З  ледацюгами  такими  він  повів  розмову.                                  
-  Розвелося,  у  нас  бачу,  лише  одне  ледащо,                            
Освіжу  вас  трохи  градом,  не  питайте  зА  що...  
                                                                                     30.10.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811884
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 30.10.2018


Стоїть верба над водою

Стоїть  верба  над  водою
Одна  в  самотині,
Ой  немає  щастя-долі
В  рідній  Україні.

Стоїть  верба  над  водою
Мочить  коси  сиві…  
Коли  ж  люди  в  Україні
Вже  будуть  щасливі?

Стоїть  верба  над  водою
Праворуч  світає…
Мама  синочка  на  війну
В  горі  проводжає...

Стоїть  верба  над  водою
Наліво  погляне,
Нема  спокою  і  правди
Скрізь  життя  погане.

Стоїть  верба  над  водою
Плачуть  сиві  коси…
Оділлються  ворогам  ще
Тай  пекучі  сльози...

Стоїть  верба  над  водою
В  воді  сходить  сонце...
Щедра  доля  заглядає
У  наше  віконце...

Розіб’єм  ворогів  клятих,
Геть  сміття  із  хати!
Розквітну  я  над  водою
Вік  би  так  стояти…
                                                         23.10  2018





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811377
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 26.10.2018


У суді

У  суді  -  чесно  сказати,                                              
Всяке  теж  буває.                                                                      
У  розквіті  літ  суддя                                                          
Справу  розглядає.                                                                
Збоку  тихо  позивач                                                          
Примостився  в  залі,                                                        
І  не  зводить  оченят                                                            
Зі  своєї        Галі.  
                                                                       
Суддя  справу  розглядає,                                              
Важно  супить  брови,                                                
-  Чого,  каже,  розвестися                                              
Надумали  знову?                                                                    
Чи  пройшла  у  вас  любов,                                                              
Вже    зів’яли  рози,                                                                    
Чи  вас  остудили                                                                        
Холодні  морози?  
                                                                     
Позивач  важко  підвівся,                                                  
Зітхнув,  відповідає:                                                              
-  Краще  рідної  Галини                                                    
У  мене  немає.                                                                                  
Якби  ви,  шановний  пане,                                            
В    сім’ю  не  вмішався,                                                      
То  з  Галиною  моєю                                                        
Вік    жив  би,  кохався.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      
                                                               04.08.  2018                                            
                                                                                                                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810565
рубрика: Вірші, Гумореска
дата поступления 19.10.2018


Веселинки з перлинками

Не  люблю  оте  слово  «якби».                                                  Чого  розходився,  Семене?                                    
Не  лінися.  Хоч  щось  роби.                                                          Ти  напився?  Моя  ти  нене!…
Дрова  рубай,                                                                                                        Таки  сядь  сюди,
Трави  збирай.                                                                                                      Попий  он  води…                                                                                                  
Не  виростуть  в  роті  гриби.                                                          І  подальше  лягай  від  мене…

Ой  була  в  Лесі  хата  велика                                                      Як  збирався  кум  у  дорогу,
Не  було  тільки  чоловіка.                                                              Він  спіткнувся  на  праву  ногу.
Появився  чоловік,                                                                                        Не  піду,  каже,  все!…
Зразу  бійки  і  крик…                                                                                    Зять  нехай  принесе…
Лежить  п’яний,  не  в’яже  лика.                                              Самогон  продають  за  рогом.

                                                                                           *        *      *      *      *
Коли  говориш  ти  слова                                                                          Чого,  скажіть,  нам                              
Хай  буде  світла  голова,                                                                        так  не  йметься?    
Слово  випущене  на  волю                                                                  Усе  ж  проходить…
Буває  важке,  аж  до  болю.                                                                і  це  минеться…

Ой  як  швидко  час  біжить,                                                    Які  гарні  і  теплі  слова!
Не  повториш  жодну  мить.                                                    Від  них  йде  кругом  голова.
Прийде  осінь  бистрокрила                                                  На    грам  похолодало  -
Позолотить  і  нам  крила.                                                        Вже  теплих  слів  не  стало.

Теорію  я  шаную,                                                                              Не  від  дорогого  каміння  
До  неї  прислухаюся.                                                                  Золота  голова  і  руки.
В  житті  практику  люблю                                                      Це  людини  творіння
У  практиці  кохаюся.                                                                  Працювати  уміння.

                                                                           *      *      *      *      *
                                                 
Сваха  свасі  нарікала,  що  знову  рахуба…
-  Ваша  Галя  мому  сину  вирвала  пів  чуба!
-  Не  меліть  дурниці!
Дам  ще  я  по  пиці!
Нічого  він  не  уміє…  не  зятьок,  а  згуба!


Вечір.  Йдемо  з  дачі.  Нічого  сказати…
Темно.  Спотикаюсь.  Наступаю  на  п’яти.
-  Годі  вже  кректати…
-  Перестань  сопіти…
Приповземо  в  хату,  будем  відпочивати.        
                                                                                                         20.09.2018  



                                                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809963
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 14.10.2018


Вибирала теща зятя

Вибирала  теща  зятя,
зятя  –  бізнесмена.          
Ой  же  гарна  донечка,
одна  вона  в  мене.
А  багатство  і  краса,
то  велика  сила.
Віддам  дочку  заміж
і  буду  щаслива.

-  Ой  щось  в  мене,  зятю,  
тиск  став  вже  скакати.
Не  поїхати  б  мені
хоч  десь  у  Карпати?
-  Тещо  рідна,  тещо  мила,  
нащо  ті  Карпати?
В  холодочку  під  вербою
можеш  подрімати.

-  Підкинь,  зятю,  грошенят
зуби  підлатаю.
Вони  мене  так  дістали
не  їм,  не  дрімаю.
-  Тещо  рідна,  тещо  мила,
тещо  норовлива,
нащо  тобі  тії  зуби?
Ти  і  так  щаслива.

Ой  вибрала  зятя,
зятя  бізнесмена,
Гребе  собі  гроші,  
не  дбає  про  мене.
Як  вибрати  зятя,
радити  не  буду.      
Чи  я  вже  щаслива,
не  питайте,  люди...      17.08.2018                                                                                                                                                  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807997
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 27.09.2018


Кмітливе внучатко

                                           
Сидить  бабця  на  порозі
На  сонці  дрімає,
А  маленьке  онучатко
У  дворі  гуляє.

Скубне  курочку  за  хвостик,
Собачку  -  за  носа,
І  тихенько  поглядає
На  бабусю  скоса.

Закрилися  в  неї  очі,
Голова  вже  схилилась…
Онучатко  палки  носить,
Щоб  бабця  не  звалилась.

Вкрило  її  одіялом,
і  палками  підперло…
Прийшла  дочка  на  обід,
Ледь  з  сміху  не  вмерла.

Сидить  бабця,  як  грибочок,
Палками  підперта.
В  онучати  з  дідусем
Розмова  відверта.

Ти  навчив  мене,  дідусю,
Як  носик  підтерти.
Коли  тин  наш  похилився  –
Як  його  підперти.
                                                                 11.09.2018



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806999
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 18.09.2018


З осені у вЕсну в'яжу перевесло

Вже  кружляє  листя  по  сивих  стежинах
І  в  душу  щемливо  журбу  засіва.
Якби  не  піддатись  настрою  сумному,
Бо  ще  попереду  осінь  золота.

Усміхнеться  сонце  ніжно  -  колисково
Ще  бабине  літо  зігріє  теплом.
А  дощик  у  небі    чаклує  любов  нам,
Розмочує  душі  й  наповнить  добром.

Осінню  цю  втому  швидше  б  пережити,
І  зимові  сни  із  їх  холодами...
Під  зонтиком  любов  принести  додому,
Щоб  не  було  суму  ніколи  між  нами.
 
Стоптані  ногами  ще  не  всі  доріжки,
Ще  цвістимуть  квіти  у  нашім  саду
І  розквітне  любов,  прив'яла  роками,
Зустрінемо  вЕсну,  весну  не  одну…
                                                                                                           02.09.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806961
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.09.2018


Географ натураліст

Покохав  я  жінку
скажу  вам,  нівроку.
Є  на  що  подивитись
із  різного  боку.

         Спереду  погляну,  
         аж  обдає  жарою,
         неначе  у  Єгипті
         курортною  порою.

Під  бік  умостився,
м’які  ніжні  хмари…
Лечу  на  тих  хмарах
прямо  на  Канари.

         Як  погляну  ззаду...
         недостатньо  слів!
         Наче  в  Україну
         знову  прилетів.
 
Таке  у  мене  хобі...
Географію  вивчаю.
І  свою  дружину  
Я  вірно  кохаю.
                                                         11.09.2018

                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806486
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 13.09.2018


Наука свекрухи

Навчала  мене  свекруха,
Щоб    в  житті  не  кисла,
Щоби  вчилася  співати
Веселеньку  пісню.

Я  співаю,  не  горюю,
Чого  маю  киснуть?
Зустрічаюсь  з  парубками
Як  тільки-но  свиснуть.

Не  свербить  мені  у  носі,
Не  чешеться  в  вусі.
За  все  дякую  тихенько
Я  рідній  свекрусі.

Бо  від  вас,  моя  рідненька,
Я  таки  навчилась…
Не  склалося  з  вашим  сином
За  свекра  вхопилась.
                                                                     07.09.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806465
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 13.09.2018


А ти люби мене

Чого,  
ти  сонечко  моє,                      
таке  сумне?
Чи  ти  не  любиш,
чи  забуло
вже  мене?

Поїду
знову  я  в  далекії
світи…                                                                
А  ти  люби  мене,  
не  забувай  
хоч  ти…    
                           02.09.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806157
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2018


Щаслива днина

Випала  обом  щаслива  днина,                                                            
Зустрілись  берізка  й  калина.                                                                                            
Було  їм  про  що  говорити,
Одна  одній  душу  відкрити.
         Шепотіла  берізка    калині,
         Як  важко  жити  на  чужині.
         Рідне  слово  рідко  почуєш
         Все  чужими  стежками  тупцюєш.
Українську  коли  серце    чує,
Наче  бальзам  вона  душу  лікує.
Очі  стежечку  рідну  побачать,
То  від  щастя  радіють  і  плачуть.
         Її  слухала  калина  уважно,
         До  землі  аж  клонилася  важко.
         Ой  доленька  тяжка  в  берізки,
         Пролила  молоді  вона  слізки.
На  чужині  нелегко  живеться
І  додому  душа  щира  рветься.
Бо  своє  тут,  рідне  коріння,
Цінувати  б  любов  і  вміння...
         Що  робити,  яку  дати  пораду,
         Як  повернути  берізок  громаду
         У  їх  світлий  березовий  гай  ?
         Вони  ж  люблять  свій  рідний  край.
……..........................
Все  шептались,
Гомоніли
Берізка  й  калина…
Випала  щаслива  їм  днина…
                                                                                     01.09.2018

                                                       


                                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805468
рубрика: Вірші, Патріотичні вірші
дата поступления 04.09.2018


ВЕСЕЛИНКИ-6

Ой  велика  рахуба  у  Вані,                                                      В  серпні  пахне  медом  навкруги,                                                            
Загубив  труси  він  у  бані.                                                        Джмелі  гудуть  собі:  ги  -ги,  ги  –ги.  
Його  жінка  зразу  в  крик                                                          Жара  так  дістала  
Гуляка,  не  чоловік!                                                                        Трава  вже  зівяла      
Тепер  голий  лежить  на  дивані.                                      Похилили  голови  луги  .

Подивіться  на  цю  красоту!                                                  Ох,  життя!  Ти  весела  штука!
Охоронець  спить    на  посту.                                                Оженився  –  подвійна  мука…
Торби  ми  дістали                                                                                Дуже  мучився,  страдав,
Кавунів  нарвали                                                                                  Не  жінку  -  тещу  вибирав.
Пострижуть  йому  чуприну  густу.                                  Важка  буде  з  двома  розлука…
 
Щось  Матрона  стала  худати                                                Літо-літечко,  кругом  врожаї,                                                
Не  може  спокійно  їсти  і  спати.                                          Ой,  нема    нам  різниці,  чиї  !
Виною  є  кіт  Баюн                                                                                Швиденько  нарвали,
Полосатий  ,  як  кавун                                                                    В  багажник  напхали
Ночами  зове  кицю  гуляти.                                                      Унести  б  тільки  ноги  свої  !  

                                                       На    курорт  кум  поїхати  хоче    
                                                       Ходить,  ледве  ноги  волочить.  
                                                       Він  тепер  розгубився
                                                       У  двох  зразу  влюбився
                                                       Кумі  тільки  голову  морочить.  
                                                                                                                                     17.08.  2018
                                                           
         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804697
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 28.08.2018


Люблю я пісню заспівати

Люблю  я  пісню  заспівати:
де  б  не  була,  де  б  не  ходила,
бо  пісня,  як  вода  джерельна,
поп’єш  і  виростають  крила.

Люблю  я  пісню  заспівати:
на  дачі,  вдома,  у  дорозі  -
усюди  пісня  допоможе  -
ізцілить  душу,  що  в  тривозі.

Люблю  я  пісню  заспівати:
про  край  лелечий  і  калину,      
і  маму  рідну,  й  чорнобривці,
і  незабутню  ту  стежину…    
           
Люблю  я  пісню  заспівати:
і  авторську,  а  ще  -  народну,
таку  журливу    і  веселу!
І  жартівливу,  й  хороводну.

Люблю  я  пісню  заспівати:
про  те,  чого  навчала  мати      
у  босоногому  дитинстві  -    
трудом  висот  лиш  досягати.

Бо  пісня  -  це  душі  молитва,
криштально  -  чисте  джерело,
журбу  розвіє,  ще  й  зігріє                                      
хоч  би  як  важко  не  було.        
                                                                     14.08.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803082
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.08.2018


Чи я вже не мила?

Ой  трудилась  наша  Леся                                                        
безупинно.                                                                                                    
Болить  тепер  голова,  ще                                                        
хвора  спина.                                                                                            
Нема  кому  погладити                                                                  
хвору  спинку.
Побіжу  я  до  сусіда                                                                                                                                                                            
на  хвилинку.  
А  в  сусіда,  через  двір,                                                                  
теж  тривога.                                                                                                  
Болить,  каже,  поперек,                                                                
хворі  ноги.  
                                                                                                     
Леся  біжить  до  Мартина                                                          
край  села.                                                                                                  
В  нього  проблема  із  проблем  –                                        
й  не  мала.
Господарство  в  занедбанім
тут  стані
Купа  немитої  посуди    
очі  п’яні.

Побрела  Леся  по  вулиці,
аж  до  кума…
Може  кум  щось  придумає,
нехай  дума…                                                    
Кум  побачив  Лесю,  каже,
от  рахуба!
Почесав  потилицю,  гладить
собі  чуба…
Дав  джерельної  води.  –  Кумо,
напийся!
Щоб  остила  ти,  холодною
умийся…

Прісне  життя  Лесю  вже  так
задавило.
У  сільпо  купила  вірьовку
ще  й  мило.
Ще  вірьовочку,  як  слід,    не  
намотала,
Тут  сорока  –  скрекотуха  
мило  вкрала…
Ох,  ці  чоловіки!  Обламали
мої  крила…
Чи  то  старість  підходить?  Чи  я  
вже  не  мила?
                                                               30.07.2018

         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802121
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 06.08.2018


А все ж

Одцвіло…
Пожовкло…
Відболіло…
Вже  нема  вороття        
Назад…
Тільки  очі
Твої    карі
Нагадають  мені  
Наш  сад…

Квітували  в  нім                                                                              
Пишні  черешні,
Рум’яно  вишні
Росли,
Стиглих  груш
Нектарне  диво
Зберегти
Назавжди  
Не  змогли…

Вже  для  інших
Буяють  сади,
Солов’ї
Шаленіють  
Піснями,
Що  було,
Того  не  вернеш…
А  все  ж…
Кохання  було
Між  нами…                      20.07.2018



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800628
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2018


В очі заглядає


Ходить  парубок  усе
Насіння  лузає.
Молодій  дівчині
В  очі  заглядає.

-  Запитай  батьків  коли
Вони  підуть  з  хати,
Щоби  нам  із  тобою
Добре  погуляти.

-  Ой  не  знаю,  мамо,
Чи  він  мене  кохає.
Майже  місяць    ніжно
Він  в  очі  заглядає.

-  Скажи,  доню,  що  батьки
Підуть  в  ліс  по  опеньки.
Запроси  його  до  хати
І  веди  себе  чемненько.

Музику  йому  включи,
Щоби  не  скучати,  
Сама  вийди  на  кухню,
Чай  приготувати.

Доня  маму  послухала
Все  так  і  зробила,
Свого  парубка  до  хати  
Чемно  запросила.

Ще  не  встигла  дівчина
Чай  приготувати,
Як  батьки  вже  злодія
Вивели  із  хати…
                                                                 17.07.  2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800035
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 20.07.2018


Уже велика

Як  була  у  мами
Донечка  маленька,              
Мудрості  навчала  
Її  рідна  ненька.

-  Годі  вже  ревіти,
У  мене  ти  велика!
Подивись  у  свинки
Яка  брудна  пика.

Вона  у  грязюці
Красу  свою  губить,                                                
Таку  грязну  свинку
Ніхто  не  полюбить.
 
Ми  утремо    сльози,
Вмиємся  гарненько,
Ти  моя  принцеса,
Сонечко  ясненьке.
 
І  сказала  дочка:
 “Мамо,  я  вже  велика.                      
Треба  мені,  мамо,
Знайти  чоловіка”.  
   
Заохкала  тут  мати:
“Який  чоловік?
Походи  ще  в  дитсадок
Хоч  останній  рік!”
                                                           17.07.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800023
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 20.07.2018


Дивлюся на тебе

Дивлюся  на  тебе  часто,  мила
Яка  пишна  ти  у  мене,  красива.
Мене  обіймеш  і  пригорнеш,
Хоч  буває  в  очах    чорно.
І  спина  болить  від  любові,
А  думки  мої  завжди  здорові.

           Любуватися  б  твоєю  красою…  
           Та  не  всиджу  я,  і  не  встою,
           Бо  дивлюся  так  за  тобою,
           Мов  наречений  за  молодою.
           Зустрічатися  з  тобою  приємно,
           Любов  наша    постійна,  взаємна.

Ти  своєю  красою  полонила
Мене  в  зрілі  роки,  моя  мила.
Ні  дня  не  всиджу  я  вдома,
Любов  ця  усім  вже  відома.
Якщо  любиш  ти  свою    дачу,
Від  щастя  радієш  і  плачеш.
                                                                                             20.05.2018                


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799181
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.07.2018


Жити в ногу з часом

   Прийшла  баба  із  базару  сумна  й  невесела.  
Зять  побачив  і  питає,  а  що  це  ви,  мамо,  такі  сумні,  наче  у  вас  хтось  гаманець  з  грошима  поцупив?
-  Та,  слава  Богу,  не  поцупив,  бо  й  цупити  було  нічого.  Хіба  що  порожній  гаманець.  Нічого  такого  й  не  купила,  а  сюди-туди,  вже  й  грошей  немає.
 Зустріла  я,  Васю,  свою  давню  подругу  Леську,  оту  що  коло  млина  за  селом  жила.  Ми  вже  добрий  десяток  літ  не  бачилися…  Вона  такого                понарозказувала:  і  що  в  них  тепер  новий  комп’ютер,  і  що  дочка  її  з  якимсь  новим  ухажором  безплатно  по  телефону  говорить.  Вайбер,  чи  Вебер,  уже  я  забула.
 Запитувала,  чи  є  в  нас  комп’ютер,  то  могли  б  ми  спілкуватися.  Я  кажу,  що  є,  але  спілкуватися  не  знаю,  чи  получиться,  бо  він  у  нас  часто  “зависає”,  той  комп’ютер.  А  яка,  цікавиться  Леська,  у  вас  програма,  може  вона  вже  устаріла  ?    
В  програмах,  кажу,  не  дуже  розбираюся,  вроді    би  «ХаеР».  Леська  сміється  і  каже,  а  може  «ІксПі».  Та  ні,  говорю,  все  таки  «хаер»,  бо  коли  зять  сердиться,  то  так  і  кричить,  що  знов  той  хаер  завис…
-  Тоді,  Галю,  каже  вона  мені,  давай  по  телефону  будемо  спілкуватися.  Зараз  такі  можливості,  стільки  нових  версій...  
-  Дочка  Лесьці  подарувала  якийсь  крутий  телефон.  Цілими  днями  говорять  з  цим  Вайбером.
-  Знаю  я  тих  її  «вайберів»,  -  вмішався  в  розмову  дід.  У  неї  їх  стільки  було,  як  в  собаки  бліх.  То  Сашко,  то  Гарик  якийсь,  а  тепер  ще  Вайбер.  Хто  він  по  національності,  звідки  взявся,  Леська  хоч  знає?  
-  Не  знаю,  каже  баба.  Стидно  було  якось  питати,  бо  Леська  така  вся  якась  кручена,  як  в  молоді  роки…    Каже  вона,  що  ми  з  тобою,  Ваню,  живемо  з  часом  не  в  ногу…  
-  Мало  її  покійний  батько  кропивою  шпарив  по  тих  ногах,  все  бідкався,  щоб  скоріше  видати  Леську  заміж.  А  пам’ятаєш,  Галю,  що  було  як  Леську  заміж  видавали?
-  А  що  було,  тату,  розкажіть?  –  втрутився  в  розмову  зять.
-  Ой  було,  синку!  Жила    Леська  з  батьками  коло  млина,  що  був  колись  за  селом.  Там  ще  текла  річечка  невеличка.  Жінки  приходили  на  річку  прати  білизну,  бо  вода  в  річці  була  така  чиста,  що  видно  було  голку  на  дні.  Ми  пили  воду  жменями  прямо  з  річки.  Навіть  не  думали  і  не  боялися,  що  хтось  захворіє:  тут  і  купалися,  і  прали  білизну,  і  худоба  в  жару,  як  залізе  в  воду  по  самі  ребра,  то  також  хоче  напитися  прохолоднішої  води.
-  Щось  ти,  діду,  заговорився,  перервала  розмову  баба.  Вася  цього  всього  вже  не  пам’ятає,  бо  з’їла  все  меліорація.  І  річечки  не  стало,  бо  перерили  всі  луги  тракторами,  і  млини  порозвалювались…  
-  Ну  так  от  -  каже  дід,    коли  видавали  Леську  заміж,  то  сміялися  і  плакали  з  радості  всім  селом.  Жінки  раділи  і  плакали,  що  не  буде  Леська  їхнім  чоловікам  голову  більше  морочити,  а  чоловіча  половина  плакала,  бо  багатьом  з  них  Леська  голову  таки  закрутила.  І  на  всі  випадки  в  Леськи  були  всякі  версії:  то  для  Сашка,  то  для  мене…
-  О,  діду,  згадав  як  баба  дівкою  була!
-  А  чого  вона  суне  носа  не  в  своє  діло,  та  Леська?  -  каже  дід.  То  ми  не  в  ногу  живемо  часом,  то  давай  спілкуватися  через  двадцять  літ…  Звідки  вона  взяла,  що  ми  живемо  часом,  і  яке  їй  до  цього  діло?    Ось  скоро  пенсії  получимо,  тиждень  -  два  будемо  жити…
-  Та  вгомонися  ти,  Ваню!  Леська  мала  на  увазі,  що  живемо  ми  не  часом,  а  те,    що  не  вміємо  ми  жити  в  ногу  з  теперішнім  часом…
                                                                                                                                                                                     05.07.18                                        



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798251
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2018


СТАРЕНЬКА КИЦЯ

Як  веселий  дощик
Поливав  травицю,
То  замерзли  лапки  
У  моєї  киці.

І  сховалась  киця
У  теплу  перинку.
Погріє  тут  лапки,
Животик  і  спинку.

На  чотири  лапки
Пошила    рукавиці.
Зв’язала  жилетку
Для  своєї  киці.

Хоч  на  дворі  літо,
Киця  мерзне    частенько.
Тепер  ходить  одіта,
Бо  вона  старенька.
                                                   03.07.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797956
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 03.07.2018


ВЕСЕЛИНКИ-5

Задрімала  і  шльопнулась  у  воду                        Гарно  жити  на  білому  світі  !      
Розсердилася  на  сонну  погоду.                          Вже  літечко  стоїть  у  зеніті.                
Стид,  а  не  рибалка:                                                              Лежу  собі  в  бур’янах      
Черевик,  або  п’явка                                                              Тільки  чути  “ох”  та  “ах”.  
Упіймала  черепаху  в  нагороду.                          На  природі  ми  всі,  як  діти.


Курять  на  балконі  «несміянки»                            Бізнесмен  на  курорті  побував
Не  розбереш,  сонні  чи  по  п’янці.                      Як  я,  каже,  від  життя  відстав.
Валить  дим                                                                                            Кукурудзи  качан
У  вікна  всім                                                                                            Там  за  горілки  стакан
Хоч  визивай  пожарників  зранку.                      Три  мішки  кукурудзи  наламав.


Ой  гуляв  на  дачах    природолюб                        Розсердився  Микола  на  куму,
Збирав  овочі  і  ягоди  скуб.                                            Що  не  так  робив,  не  пойму
Природу  шанував                                                                      Огірки  поливав,
І  гербарій  збирав.                                                                    Ще  картоплю  сапав.
Поскубли  йому  чуба,  вибили  зуб.                      Дарувала  кума  ласку  не  йому.


Ще  такого  дива  в  нас  не  було                            Записались  дід  і  баба  в  карате
Приїхали  екстрасенси  в  село.                                Баба  погано  бачить,  а    проте              
Хліб  і  сало  їм  несуть,                                                            Дід  бабусі  на  вушко  
Ще  чарчину  дають.                                                            Не  дрейф,  подружко,
Заощадження  селян  як  підмело.                    Захистимо  усе,  що  в  нас  росте.


                                                                   Наша  кума  пофурчала  в  Карпати.
                                                                   Захотілось  на  Говерлі  побувати.
                                                                   Кум  собі  не  дрімав
                                                                   Він  трактора  наняв.
                                                                   Зі  снігу  будемо  куму  рятувати.
                                                                                                                                                                     30.06.18                                                                                                        


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797715
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 01.07.2018


Декларація

         
Розглядали  баба  з  дідом
Важливу  ситуацію.
Треба  було  їм  швиденько
Заповнити  Декларацію.

Баба  сердита  неспроста.
Весняна  пора  жарка:
І  в  хаті,  й  в  огороді.
-  Он  вже  травень  добігає,
А  у  нас  ще  номерка
На  прийом  немає.
Дід  насупивсь:  -  Годі!!!
Встигнеш    ще,  бабо,
Посапати  в  своїм  огороді.

Ой  весела    ситуація
Заповнити  Декларацію.
Житлову  субсидію  мати
Все  потрібно  записати:
Коли  і  де  народився,
Як  у  житлі  опинився,
З  ким  і  як  проживаєш,
І  яке  клеймо  ти  маєш.

Серед  ночі  дід  бабусі
Не  дає  поспати:
-  Треба  Мурку  і  Шарика
У  декларацію  вписати.
І  чого  там  не  питають
Про  собак  та  котів?
На  них  також  заробляють,
Хто  і  як  зумів.

-  Ой,  поглянь  но  сюди,  Маню,
Розділ  2  –    сімейний  зв'язок.
Із  Шариком  це,  що  -  мотузок?

А  доходи  від  тварин,
Звісно  всім    відомі
Їх  видно  на  вулиці,
Під  столом  у  домі.

Ох,  а  транспорт!  Забули  
про  велосипед  і  тачку!
На  них  можна  заробляти
Ще  й    ховати  в  заначку.  
Розділ-4    в  краску  їх  увів.
Баба  каже,  треба  вписати,
Дід  декларувати  не  хотів.

Розігралися  між  ними
Не  прості  дебати.
Баба  з  дідом  три  ночі
Не  могли  поспати…

Як  тут  вирішить  між  ними
Не  просту  задачку?

Записали  велосипед,
ще  й  садову  тачку!

-  А  у  розділі  у  тому,  
Де  великі    витрати
Що,  бабулю,  з  тобою  
Будемо  ми  писати?
Таких  грошей  з  пенсій
Нам    не  назбирати.

-  Ох,  нащо  оті  пусті
Між  нами  балачки!
Пішла  я  в  свій  огород,
Ти  йди  в  сад  до  тачки.

Походили  зо  два  тижні
Поки  все  владнали...
А  тоді  вже  свої  грядки
Спокійно  сапали.

А  у  розділі  у  тому,
Де  захмарні  витрати
Записали:  автомат,
І  ще  й  дві  гранати.
Внуку  нашому  малому
Буде  що  подарувати.
                                                                   29.05.2018
 







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795553
рубрика: Вірші, Гумореска
дата поступления 14.06.2018


Забалакалась

Запитала  якось  сусідка  сусідку:
“Як  проводиш  відпустку  ти  влітку?
Розкажи  мені,  де  ти  побувала,
Що  новенького  в  світі  узнала?
-  Що  казати  тобі,  я  не  знаю,
Практично  не  відпочиваю,
Бо  роботи  усюди  доволі,
Не  встигаю:  і  вдома,  і  в  полі.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          
Твого  Колю  недавно  зустріла,
Як  у  сад  за  травою  ходила.
Розмови  вели  ми  етичні
Не  любовні,  а  все  політичні.
Там  якийсь  маніяк  у  кущах
Кричав  і  нагнав  на  нас  страх.
Ми  швиденько  сховалися  в  сіно
Тепло  там  було  нам  і  привітно…
Буде  ще  маніяк    нас  лякати,
То  вдома  у  мене  будем  гуляти.

Ой,  щось  я…  забалакалася,  сусідко,
То  жара  так  на  мене  впливає  влітку.
                                                                                                         05.06.  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794838
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 08.06.2018


Ой поле, моє золотисте

Ой  поле,  моє  золотисте,          
ти  щедро  в  дитинстві  цвіло:
пшениця  й  жита  колосисті,
картопля  і  все  тут  росло.

         Зерном  наливалось  колосся
         вклонялося  рідній  землі,
         школярів  рясне  стоголосся                                        
         дзвеніло  в  труді  на  тобі.

Пробігли  роки  бистрокрилі
не  видно  картоплі    в  полях.
Кукурудза  та  соняхи  милі
затьмили  й  закрили  їй  шлях.

         А  поле,  як  доля  в  людини:
         віддячить  врожаєм  рясним,
         або  бур’яном  заростає,
         якщо    не  справляєшся  з  ним.  
                                                                                                                                 
І  прикро,  як  земля  не  квітує,
не  врожай  тут  -  осот  польовий…
Хто  ж  так  рідну  землю  шанує,                                                                                                                                                      
господар?  Чи  варвар  чужий?  
                                                                                                                                           
         Хапали  земельки  побільше:
         у  власність,  в  оренду,  про  всяк…      
         Не  думали,  що  робимо  гірше
         вважалось,  що  кожен    мастак…

І  серце  сльоза  обпікає,                            
як  бачу  -  земля  в  бур’янах.  
Голів,  чи  вже  рук  в  нас  немає,
чому  ж  опустились  ми  так?
                                                                               09.06.2017
                                                                                           
                               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794587
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 06.06.2018


Без любові не проживеш

Зажурилася  країна  наша
Випала  не  легка  їй  чаша.
Живемо  не  в  кращий  час,
Сум  і  біднота  всюди    у  нас.

Подивись,  людино,  навкруги
Як  же  гарно  цвітуть  сади!
Красоту  цю  не  ламай  -
це    є  рідний  наш  край!

Це  чудова    наша  земля:  
І  вода,  і  ліси,  і  поля.
Бережи,  не  погань  її,
Тут  -  діти  і  внуки  твої.

Тут  діди  і  батьки  полягли
Берегли  землю,  як  могли.
Любили  вони  свій  край
Ти  про  це  теж  памятай!

Ти,  людино,  життю  радій!
Бережи  і  шануй  край  свій!
Без  любові  не  проживеш,
Що  посієш,  то  те  пожнеш.  
                                                                                               17.05.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793609
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 29.05.2018


Буду їсти лободу…

Находилися  до  лікарні,
надивились  на  ціни  захмарні.
Зазирнули  в  саму  суть:
кому  і  скільки,  і  як  несуть.

Скажу  вам  по  секрету  -
завтра  сідаю  на  дієту.
Буду  їсти  лободу,
а  в  лікарню  не  піду!

Бо  в  лікарнях  ціни,  як  змії
рятуйтесь,  люди,  хто  як  уміє.
Буду  їсти  кропиву  і  лободу,
Поки    в  грядці  не  впаду!...
                                                                                           01.04.2018    



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792744
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 22.05.2018


Соловеєчку, ти співай…

                                                                                                   
Соловеєчко  тьох  і  тьох…
Ловим  рибку  ми  удвох.
Соловейко    співає
Моє  серце  радує.
Карасики  “скуб”  і  “скуб”,
Вже  спітніли  спина  й  чуб.
Соловейко  виспівує,
Аж  гаєм  луна  гуляє.
З  водою  вітер  грається,
Очерет  ледве  гойдається.
Не  гарцюй,  вітре,  дуже  ти
Заспокойся  –  цвітуть  сади.  
Вже    сонечко  піднялося,
Заіскрились  трави  в  росах.  
Сонцю  ніжно  посміхнуся
Із  криниці  води  нап’юся.
Тут  водиця    студеная
Добра,  як  пісня  солов’я.
Все  це  –  рідна  земля  моя,
Яка  гріє  душу,  звеселя.
Надивлюся  на  цю  красу
І  карасиків  відпущу.
Будьте  вільні,  як  соловей,
Що  співає  для  нас,  людей.
Чи  веселе,  чи  сумне,
Життя  в  кожного  одне.
Нехай  буйно  квітує  земля,
Бо  ріднішої  у  нас  нема.
Соловеєчку,  ти  співай
Піснями  снаги  додавай.  
                                                                                   20.05.  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792739
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.05.2018


ВЕСЕЛИНКИ-4

                                                                                                                         
Наш  Іванко,  як  дрова  рубав                            Скупердяга  сусід  Микола  -                        
Задивився  на  любку,  обняв.                            не  позичить  грошей  ніколи.
Відлетіло  поліно                                                                  Каже,  грошей  не  має                                              
поранило  коліно.                                                              їх  у  банки  він  ховає.
Чортяка  б  те  поліно  узяв.                                  Банки  трьохлітрові  довкола.
                       
З  перепою  валяюсь  на  дивані                    У  бабусі  поселився  квартирант.
важко  суплю  очі  свої  п’яні.                              Із  виду  був  він,  так  собі,  франт.
У  вікно  дивлюся,                                                              Як  прийшла  із  дачі,
може  це  «білуся.»                                                        щось  змінилось  наче.
Думки  мої  і  справи  погані.                                Залишив  тільки  книги  і  сервант.  

На  курорті  лікувався  Іванко.                        Посварилися,  розбіглися  давно,
Любувався  красою  до    ранку.                    було,  як  у  бразильському  кіно.
Ой  великі  затрати:                                                      Речі  викидали,
ні  поїсти,  ні  поспати                                                    сусіда  злякали.
Медсестра  йому  носила  сметанку.        Розділили  ми  так  нажите  майно.

Завела  тітка  Варка  козу,                                      Наш  сусід  відомий  поліцай
яка  любить  зелену  лозу.                                      горланить  всюди:“Лови,  хапай”!  
Коза  лугом  стрибає                                                      Ухватилась  спереляку
І  пісні  співає.                                                                          за  його  кобуряку.
Мабуть  її  до  цирку  відвезу.                              Кричу  йому:  “Пістолет  витягай”.  

                                       Дозволили  утеплитись  в  добрий  час.
                                       Вже  не  квартири,  а  курятники  у  нас.
                                       Ой,  тут  фантазії  які:                                                                                            
                                       і  червоні,  і  голубі  !...
                                       Тепер  висиджуємо  яйця  про  запас.                                                                                                                                                                                                                                                        
                                                                                                                                                         15.05.2018    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792046
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 17.05.2018


Кувала зозуленька…

Кувала  зозуленька  на  тополі,
Зажурилась,  що  не  має
У  козака  долі.

                     Кувала  зозуленька  та  й  у  лузі,
                     Мила  дівчинонько,  
                     Не  кажи  подрузі,

Що  не  можеш  жити  без  нього,
Коханого  свого,
Орла  степового.

                   Чи  ти  веселішої  та  й  не  знаєш?
                   Жалісно  і  сумно,  
                   Ти,  сива,  співаєш…

Бо  вже  ворогів  нам  розгромить  пора
Накуй  же,  голубонько,
Миру  ще  й  добра.

                   Ой  сіла  зозуленька  на  калині,
                   Радісно  кувала
                   На  щастя  Україні.    
                                                                         10.05.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791619
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.05.2018


Я чогось не розумію…

     
Щось  у  природі  помінялось,
Чи  вже  так  кажеться  мені?
Спекотне  літечко  настало
в  першотравневі  тихі  дні.

             Літо  жарке  вже  настало,
             нічого  я  не  розберу:
             вчора  сердились  на  холод,
             а  сьогодні  лаємо  жару.

Ще  недавно  сніг  лежав
тепер  квітує  все  –  краса!
У  природі,  як  в  людини  
є  чорно-біла  полоса…

             То  придавить  до  нуля,
             то  до  тридцяти  пече,
             то  замерзли  в  роті  зуби,
             то  по  спині  піт  тече.

Я  чогось  не  розумію…
напевне,  роки  вже  не  ті.
Колись  було  років  багато,  
тепер  вони,  як  золоті…  
                                                   03.05.2018






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790252
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 04.05.2018


Розкрилися вишні…

Розкрилися  вишні,
зацвіли  вже  вишні!
Стоять,  як  наречені,
красиві  та  пишні.
Вас,  мої  тендітні,
поглядом  ласкаю.
Пустуна  вітриська
тихенько  вмовляю,
щоб  не  ламав  цвіту
і  не  робив  шкоди,
дав  налюбуватись
з  такої  нагоди.
-  Біжи  собі,  вітре,
у  зелені  лози.
-  Ви  лягайте  спати,
старенькі  морози.
В  білім  цвіту  вишня  -
як  молода  -несміла.
У  червоних  ягодах-
це  вже  жінка  зріла.                                                      30.04.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790175
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.05.2018


ВЕСЕЛИНКИ-3

Як  зарплату  за  півроку  видавали              Ми  картоплю    в  полі  садили
рукавиці  і  лопати  всі  дістали;                      там  ненароком  свата    загубили.                                  
не  потрібні  лопати,                                                    Один  кум  копав,
нема  чого  рахувати  -                                              а  другий  загортав.        
половину  на  борги  ми  віддали.                    Ой  не  гарно  з  сватом  поступили.                                  
                                                                                                     
       
Як  збирав  народ  в  лісі  опеньки                    Коля  з  Олею  пішли  до  криниці,
прихватив  мухоморчиків  жменьку.          в  чужій  грядці  загубили  рукавиці,                                                                                        
Мухомори  у  нас                                                            а  господар  прийшов
їдять  тільки  один  раз.                                            рукавиці  знайшов.
Ворогів  годуватимем  тихенько.                  Надавав  їм  рукавицями  по  пиці.  


Як  ходили  дівчата  в  гастроном,                  Ой  побігла  я  щаслива  на  дачу
там  зустрівся  їм  Іван  агроном.                    надіялась,  що  там  кума  побачу,
Агроном  не  дрімає                                                      а  якісь  гамнюки
мак  і  коноплю  збирає.                                            залишили  ямки
З  Ванею  попали  ми  в  дурдом.                        від  зелених  кущів.  Тепер  плачу.                          
   
                                                                                                                                                                                                                             
Ну  чому  мені  так  не  везе?                        У  селі  в  нас  постійні  "концерти":
Жінка  вдома  часто  гризе.                                повінчатися  не  можна,  ні  вмерти.  
До  Марії  пішов,                                                              Попи  ділять  приход,                                                                                    
мир  і  спокій  знайшов.                                            протестує  народ.
А  моя  вже  качалку  несе…                                Не  помирять  їх  ніякі  експерти.


                                                                                                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787922
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 18.04.2018


Жіноча натура

Жартував  над  жінкою  Микола
Ти  поглянь,  моя    кицю,  довкола,
які  гарні  кругом  жіночки
сяють,  як  у  небі  зірочки.

-  Ти  б  модніше  одягалася
чепурися  і  старалася  ,
щоб  нам  завидували  всі:
молоденькі  ще  й  дідусі.

Жінка  на  "вуса  намотала",
до  науки  хист  бо  мала.
Пішла  в  модні  магазини
й  накупляла  одежини.
Щодня  ходить  по  салонах,
як  черговий  по  перонах.

Не  впізнає  Микола  жінки,
не  жінка,  просто  тигриця,  
перед  дзеркалом  годинами  
крутиться,  все  чепуриться.
Стала  модна,  червонощока
не  відірвеш  від  неї  ока.

Микола  просить:  “Борщ  давай!”
-Краще  візьми  чаю  посьорбай!
Ніколи  возитися  з  борщем,
з  подругами  в  солярій  ми  ідем.

Від  почутого  Микола  аж  зомлів,
бо  вже  місяць,  як  борщику  не  їв.
-  Я  варити  сам  борщу  не  вмію.
Научив  на  свою  голову  -  жалію,
що  не  знав  я  жінчину  натуру.
Наказав  дурниць  їй    всяких  здуру.

Я  собі  спокійно  спав  би,  борщик  їв,
через  «науку»  осунувся,  постарів…

-  Не  буду  із  жінками  жартувати!
Хочу  борщу  й  спокійно  спати!!!
                                                                                                                                                               01.04.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786428
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 07.04.2018


Опустилася чайкою…

                                                                                                                                         
Говорив  мені  ти  –  уперед  сміло  йди,
не  оглядайся  назад,  моя  мила.
Між  чужими  людьми  все  забудемо  ми,
бо  вже  чайкою  любов  відлетіла.

                   Промайнули  роки,  наша  чайка  літа
                   самотинно  в  безмежному  небі,
                   попідтинню  блука,  як  ота  сирота,
                   до  якої    немає  потреби.  
     
У  чужій  стороні,  хоч  приснися  мені
Тяжко  жити  у  краю  чужому:
і  серденько  болить  і  душа,  як  в  огні…
Шлях  закрито  до  рідного  дому.

                   Ти  не  снився  ніколи,  мене  ти  знайшов!
                   Почуттями    душа  аж  кипіла…
                   Опустилася  чайкою  з  неба  любов
                   нам  в  дарунок  дала  свої  крила.                                          12.03.2018                                            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785912
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2018


Творчий дует

                                                                                 Вітаю  з  Днем  сміху!
                                                                           Нехай  добрий,  щирий  сміх
                                                                           нас  об'єднує  усіх!


Читав  твої  рифмопльоти:
-  Так  собі,  смішок…
Можу  таких  настрочити
хоч  цілий  мішок.

 Їх  в  каталог  занеси
в  мішок  поскладай,
Як  не  буде  у  нас  дров,
будем  гріти  чай.

-  А  я  в  твої    настрочилки
таки  зачиталася…
Прийшлось  бігти  в  туалет,
бо  дуже  сміялася…

-  Ось  послухай,  моя  мила,
що  я  написав.
Ніч  трудився  безупинно,
практично  не  спав.

-  І  до  чого  ти  дожився?
Ой,  яка  рахуба!
Обскубла  я  тобі  вуса,
вискубу  ще  чуба…                                            17.02.2018


       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785370
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 31.03.2018


Моя Україна

Моя  Україна  –  це  мудра  жінка,                                                                                                                
у  якої  хата  щедрістю  багата.
Моя  Україна,  то  рідна  матуся,
до  якої  серцем  завжди  пригорнуся.  
Моя  Україна  -  квітуча  стежина,
що  веде    до  дому  у  віці  любому.
Моя  Україна  -  джерельна  водиця,
якої  нікому    повік  не  напиться.    
Моя  Україна,  то  хліба  шматочок,
завжди  пам’ятаєш  перший  кусочок.
Моя  Україна  –    це  в  намисті  калина,
яка  душу  лікує  і  береже  безупинно…
................……………..  
Щедра  Україно!!!
Жіночко  -    перлинко,
рідненька  матусю,  
жінко  -  берегине!
Будь  же  розважною,  
бо  рід  наш  загине!                                                    25.03.2018
                                                                                                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784738
рубрика: Вірші, Патріотичні вірші
дата поступления 27.03.2018


Юності стрічання…

                                                   Юності  стрічання
                                                   ніжні,  сором’язливі.
                                                   Разом  рука  в  руку  -
                                                   вже  йдемо  щасливі.

Травами  весняними                                            На  гнізді  лелека
ми  босими  ходили                                                лиш  розправив  крила.
в  кришталевих  росах,                                      Що  було  між  нами  -
неначе  щось  згубили.                                      ще  не  зрозуміли.    

                                 Роки  пролетіли,                                                      
                                 як  в  небі  жар  птиця.                                              
                                 Ти  прийшов  до  мене,                                          
                                 щоб  теплом    зігріться…                                        

У  гнізді  лелеки                                                            Як  лелеки  дружно
весело  курличуть.                                    у  вирій  летіли,
Очі  твої  чорні                                                                що  було  між  нами
світяться  і  кличуть.                                              ми  вже  зрозуміли.

                                                 Бережемо  щастя
                                                 й  любов  безупинно.
                                                 З  мудрими  лелеками  
                                                 вітаємось    родинно.            
                                                                                                                                             20.03.2018




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783809
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2018


Верба сива

                                                                                                                                                           слова  для  пісні  
                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     
Ой  згадалась  кладочка  на  річці,
потекла  сльозинка  тай  по  щічці.
Вже  давно  немає  тої  кладки
лише  верба  стоїть  там  на  згадку.

                               Приспів:
Зажурилась,  похилилася
наша  верба  сива...
Там,  під  тою  вербою,
була  я  щаслива.

Чому  сталося  так  поміж  нами?
Заросла  стежинка  полинами…
Берегти  кохання  ми    не  уміли,
швидко  наші  голови  посивіли…

                     Приспів:

Посадила  ще  тут  я  калину,
берегтиме    щастя  безупинно.  
Не  плач,  моя  вербонько,  ще  вернуся
з  тобою  й  калиною  обнімуся.

                     Приспів:
Зажурилась,  похилилася
наша  верба  сива...
Там,  під  тою  вербою,
була  я  щаслива.                    
                                                 11.09.2017                                          
                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781398
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2018


Як ми вчилися…

                                                                                                                                                                       Присвячую
                                                                                                                                                                     О.  В.  Хоменко
     Кінець  двадцятого  століття…                                    
Набирає  оберти  комп’ютеризація,  мобільна  телефонізація,  різна  інтелектуалізація.                                        
     Весь  народ  спішить  вчитися,  щоб    бути  в  ногу  з  прогресом,  не  відставати  від  інших.  Це  ж  так  цікаво  –  вийти  за  поріг,  а  тобі  вже  дзвінок:  -  «Ало!  -  де  ти  є?  -що  будеш  їсти  на  обід?-  коли  зустрінемось?»    -  так  повторяється  по  24  години  кожен  день.  
З  одного  боку  –  все  нове,  цікаве  і  зрозуміло,  що  захоплює.  Людям  хочеться  поговорити  по  новенькому  мобільному  телефону,  якого  ще  не  бачили,  а  тільки  чули  про  нього.  З  другого  –  можна  собі  уявити  картину,  якщо  на  підприємстві,  чи  в  організації,  де  працюють  групами,  або  по  3-7  працівників  у  маленькому  кабінеті.  Телефони  не  змовкають  –  суцільна  говорильня.  Хочеш  цього,  чи  ні,  іноді  з  розмов  працівників  узнаєш  таке,  про  що  не  хотілось  би  знати…  
       Потихенько  навчилися,  освоїли.  Правда,  не  всі  зразу  і  не  всі  освоїли.  Але  –  на  те  вона  й  наука,  щоб  вчитися…  
     З  комп’ютеризацією  справа  набагато  складніша.  Тут  тільки  появилися  комп’ютери  -  кожен  старався  себе  новішим  забезпечити,  а  такий,  що  похожий  на  «пузатого  дядька»  -  спихнути  сусіду…
     Так  було  скрізь:  обласні  організації  забезпечували  себе  новенькою  технікою,  а  стару  (  ксерокси,    комп’ютери,  калькулятори)  передавали  своїм  підлеглим  організаціям  у  райони.  Нехай  там  у  районах  третируються,  привикають  до  комп’ютерів,  бо  на  печатній  машинці  післявоєнного  періоду  багато  роботи  не  зробиш.  Хоч  і  на  цих  комп’ютерах  –  не  зробиш,  бо  вони  постійно  «зависають,  шкребуть»,  а  все-таки  –  це  техніка!    Тут  не  будеш  перепечатувати  цілий  лист  тексту  (якщо  допустив  помилку),    як  це  було  на  печатних  машинках.  Все  просто  і  ясно.  Нажав  потрібну  клавішу  і  помилки  немає.
     На  перший  погляд  –  все  швидко  і  красиво…  Але    не  все  так  швидко  робиться,  особливо  коли  люди  різного  віку  освоюють  нову  техніку,  тобто  -  старі  комп’ютери…  Тут  без  сміху  і  плачу  не  обійтися.  Складаються    навіть  вірші:
                                       Комп’ютер  –  гроб,  ми  з  ним  давно  на  «ти»
                                       він  став  усе  частіше  “зависати”  :
                                       шкребе,  пихтить,  як  березневі  коти.
                                       Хотіли  б  новий  …та  нема    проплати…
Хотіти,  як  кажуть,  не  шкідливо,  а  працювати  потрібно  на  тій  техніці  яка  є    на  даний  період.                                                                                                                                                                                                                                
     Уявіть  собі  картину  -  районна  нотаріальна  контора  тих  років:  черги,  тіснота,  бо  люди  ще  з  вечора  записувалися  в  чергу,  щоб  потрапити  до  нотаріуса  на  наступний  день…  Іноді  в  живій    черзі  люди  стояли  до  ранку.  По  всякому  було…    Все  залежить  від  людей:  тих,  хто  працює  в  нотаріальних  конторах  і  тих,  які  хочуть,  щоб  їх  якісно  і  швидко  обслужили.
     Розпочався  трудовий  день.  В  нотаріальній  конторі  черга  -  не  пройти,  не  протиснутись…  А  комп’ютер  взяв  і    «завис»,    не  хоче  слухатися,  хоч  плач…
Працівники  контори  зібралися  біля  комп’ютера.  Всі  гуртом    приводять  його  в  робочий  стан,  все  роблять  (що  можна  і  не  можна  з  ним  робити),  а  він  не  працює...  
     Молоденька  завідуюча  заспокоює  відвідувачів  і  просить  не  хвилювалися,  дзвонить  спеціалістам  –  комп'ютерщикам,  щоб  приїхали  –допомогли  наладити  роботу...  
А  черга  “хвилюється”,    гуде  як  у  вулику...  Людей  також  можна  зрозуміти.  Поприїжджали  з  району,  кожен  спішить,  щоб  встигнути  на  транспорт,  бо  приїхати  чи  добратися  додому  із  віддалених  сіл  не  так  просто.  
-  Ну  що  вони  там  роблять?,  -  ну  скільки  можна  чекати?/.  І  так  дальше,  і  тому  подібне…
     Одна  жіночка  з  черги  не  витримала,  відкрила  двері  кабінету  і  пару  хвилин  мовчки  дивиться,  чим  заняті  працівники  контори.  Тоді  мовчки  закриває  двері,  стає  в  чергу.  А  черга  гуде…  Всі  питають,  що  робиться  за  дверима,  чим  заняті  працівники?  Жіночка  не  витримує  і  кричить  на  всю  контору:  “Що  роблять,  що  роблять?  Зібралися  коло  столу  і  дивляться  телевізора”!  Тут  уже…,  в  кого  як  було  з  гумором,  не  передати:  хто  сміявся  до  сліз,  в  кого  сльози  бігли  від  тимчасових  труднощів...
       З  комп’ютеризацією  розібралися…    І  слава  Богу!    Тепер  будемо  ще  чомусь  новому  вчитися.
                                                                                                                                                                         05.03.2018





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780757
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2018


МУДРА ТЕЩА

                       Присвячую  
             Володі  Кирпалю

Теща  мене  завжди  вчила:
“Вова,  будь    розважний!
Ти  не  бігай  до  дівчат,
як  кіт  легковажний”.

Я  подумав:  “Мудра  теща.
Навіщо  ті  дівчата,
що  з  них  взяти,  молоді,
як  жовті  курчата.”

А  я  тещину  науку
люблю  і  шаную.
Кругом  гарні  молодиці,
до  них  помандрую!                          01.03.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780069
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 03.03.2018


ВЕСЕЛИНКИ-2

                                                         Моя  веселинка  -  життя  кожна  мить
                                                         Нехай  Вас  зігріє,  ще  й  розвеселить  !

Зажурилась  і  заплакала  кума                                У  селі  в  нас  велика  подія                                                                                                                                                                                                                                                                                      
дві  неділі  кума  дома  нема.                                          вийшла  заміж  сусідка  Марія.  
А  він  собі  не  горює,                                                          Три  дні  спокою  немає
куди  звуть,  там  ночує                                                    мужиків  сорок  ридає  
Чого  по  холоду  ходити?  Зима.                                наречена  –  заслужена  повія.

Як  з  бабусею  внуки  гуляли                                      Рік  Новий  молодята  зустрічали
каруселі  вони  провіряли,                                            через  вікна  тарілки  вилітали
а  бабуся  старалась  -                                                      Як  сусіди  зібрались  -
без  пенсії  зосталась                                                          феєрверком  любувались,
Буде  лапку,  як  мішка,  смоктати.                        на  безплатнім  кіно  побували.

Ми  дивились  цікаву  картину                                  Розгулявся  народ  на  весіллі
півень  виліз  курці  на  спину,                                    після  сьомої  -  всі  уже  смілі,                                    
як  побачив  онук,                                                                  сваху  катають,    
що  це,  каже,  за  трюк?                                                  з  зятем  вітають.  
І  швиденько  взяв  хворостину.                              Сваха  в  гіпсі  лежить  дві  неділі.  
                                                                                                                                 
Жаль,  що  заросли  вже    доріжки                        Завів  Коля  молоденьку  овечку,
де  з  тобою  гуляли  ми  пішки.                                  стрибає  потихенько  у  гречку
Голова  вже  сива,                                                                Давно  гречка  відцвіла  -
але  я  щаслива.                                                                овечка  в  блуд  пішла.
На  спині  моїй  спогадів  трішки.                              Ой  заболіло  Миколи  сердечко.

                                                                                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779870
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 02.03.2018


Перше березня

                                                                                             З  весною,  всіх  Вас  !

Перше  березня  –  це  свято
усіх  кішок  і  котів.
Ні  одного  не  побачиш,
хоч  би  як  хотів.

Так  хурделить  і  мете,
що  не  вийдеш  з  хати.
Як  тепер  нам,  люди  добрі,
Весну  зустрічати?                                    01.03.2018            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779625
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 01.03.2018


Крилаті слова

                                         
       Роки  студентського  безтурботного  життя  залишилися  десь  в  минулому  столітті.  Вже  їх  присипало  чималим  шаром  пилі.
       А  все-таки  часто  згадуємо  той  період:  квітує  юність,  бурлить  енергія,  зашкалює  максималізм...  Всі  молоді,  красиві,  веселі.  Одним  словом  –  студенти…
       Студенти,  як  кажуть,  від  сесії  до  сесії  живуть  весело.  Коли  ж  наступає  період  збирання  плодів  –  сесія,  тут  веселий  народ  збавляє  обороти.  За  день  -  два  до  екзамену  в  гуртожитку  поселяється  тишина,  як  на  цвинтарі.  Десь  хтось  на  кухні  ненароком  стукнув  чайником,  «заревли»  каналізаційні  труби,  сквозняком  закрило  двері  чи  вікно.  І  все…  Не  чути  студентів.  День  і  ніч  «гризуть»  граніт  науки…    
       Наука,  звісно,  річ  серйозна,  хоч  тут  без  курйозів  також  не  обходиться.
Ну  як  ,  скажіть,  не  пожартувати  коли  в  день  екзамену  стоїть  перед  дверима  група  студентів.  В  одних  трусяться  руки,  в  інших  дрижать  коліна  –  всі  серйозні,  наче  їх  хто  підмінив.  А  то  ще  буває,  що  колір  очей  змінюється,  якщо  не  поспав  пару  ночей…  
       Неможливо  впізнати  вчорашніх    весельчаків.  Проте  -  один  знайшовся.  На  екзамені  по  логіці  взяв  і  «видав  перед  дверима»,  чого  мол,  братці,  труситесь:  «Логіка  не  наука  –  Жерьобкін  не  кінь».
       Професор  Жерьобкін,  який  написав  підручник  логіки,  приймаючи  екзамен,  почув  ці  «перли»  студента…  
       Прийшлося  довго  ходити  студенту  до  професора,  щоб  здати  екзамен,  бо  професор  пообіцяв  студенту,  що  докаже  йому,  що  логіка  -  це  також  наука.  І  доказав.  Друга  частина  крилатих  слів  студента  якось  сама  по  собі  відпала.  
       З  тієї  пори  минуло  багато  літ…  Ще  до  сьогоднішнього  дня    колишні    і  теперішні  студенти  згадують  цю  незабутню  історію…





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779281
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 27.02.2018


БАХІЛІЗМ

                                                                                                                       Присвячую  подрузі  Катерині                                                                                  
                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               
   Ой  бахіли,    ви  бахіли,  що  ж  ви  наробили?
Як  раніше  в  Україні  без  вас  люди    жили?
                 А  тепер,  щоб  у  лікарню,  чи  обстеження  пройти
                       треба  взутись  у  бахіли  –  додержуватись  чистоти.
               Бо  бахіли,  як  рецепти  –  в  парі  ходять  молодці:
                   і  здоров’ю  помагають,  й  чистять    добре  гаманці.

                                             Люди  ходять  по  лікарнях,  аж  йде  кругом  голова  -
                                             взувайтеся  у  бахіли  -  медперсонал  нам  всім  гука.
                                           Збоку  глянеш,  як  у  театрі,  сміх  і  сльози  на  очах,  
                                             бо  не  встигнеш  їх  узути  -  вже  порвалися  по  швах.
                                   Жінка  вийшла  із  лікарні  -  три  рецепти  у  руках  
                                   й  пішла  собі  у  бахілах  по  калюжах,  по  ямках...

 Не  беруся  когось  вчити,  тільки  я  не  чула,
щоби  хоч  одна  Єврокраїна  бахіли  узула.  
     Можливо  там  із  бахілів    більше  буде  толку,  
       бо  в  лікарнях  там  і  меблі,  й  чистота  нівроку.

                             Бахілізм  в  нас  процвітає.  Щоб  таке  утнути?    
                     Може  депутатів  усіх  рівнів  у  бахіли  взути?
                     Прибиральниць  всіх  звільнити  швиденько,  
                             Це  ж  бо  яка  економія?  Матінко  рідненька!...
                         Згодом  можна  добратися  до  собак  й  котів  
               бахіли  всім    узувати,  хоч  би  й  не  хотів.

       І  не  модно  вже  ходити  в  шапках  та  хустинах
     скільки  пилі  в  головах,  аж  осіда  на  спинах.
     Замість  шапок  і  хусток  скафандри  вдягати,  
народ  буде  менше  їсти  й  повітря  вдихати.

   Як  поглянеш,  всі  в  бахілах  і  скафандрах  –  чистота!
 Тоді    наступить  мир  і  спокій  в  Україні!    Красота!...
                                                                                                                                                 22.02.2016    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777325
рубрика: Вірші, Іронічні вірші
дата поступления 16.02.2018


ВЕСЕЛИНКИ

Ой  як  стали  петарди  стріляти,                      Як  ходили  ми  в  ліс  по  грибочки,
страшно  вийти  із  рідної  хати.                          присідали  на  трухлі  пеньочки.
Кум  собі  запустив                                                        Тут  і  сталася  біда                                                                    
народ  зразу  остив,                                                      мурашня  доїда  
завали  пішов  розгрібати.                                      із  сідниць  гарненькі  кусочки.

 
Як  побігла  кума  на  рибалку,                            В  газеті  сьогодні  прочитали,
рукавом  зачепилась  за  палку.                      як  гонорар  поетам    вручали.
Ох,  не  палка  –  краса,                                              Одну  грамоту  на  двох                                                
розпустилася  коса                                                      ще  й  в  пакеті  горох  ,  
Ну  яка  вже  тут  в  біса  рибалка  ?                  щоб  таланти  ми  шанували.                


Вже  сьогодні  любима  субота                          Дід  заліз  на  гаряченьку  пічку
кум  не  буде  летіть  на  роботу,                      пролежав  там  цілісіньку  нічку.
Бо  сьогодні  у  нас                                                        Не  болить  спина,
з  кумом  тихий  час.                                                    надоїла  вже  стара
Відпочинемо  до  сьомого  поту.                      піде  завтра  шукати  молодичку.


                                                 На  базарі  ми  зустріли  куму
                                                 скоса  дивиться  на  мене,  чому,
                                                 Якщо  тільки  через  кума,
                                                 хай  дурного  не  дума,
                                                 бо  давала  тільки  ліки  я  йому.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774776
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 02.02.2018


Вибрики зими

                                                 З  -амело  вже  під  самую  хату
                                                 не  дістати  з  сараю  лопату.
                                                 На  мітлу  вмощуся
                                                 димарем  пропруся,
                                                 щоб  траншеї  зі  снігу  копати.

Н-ічим  сніг  у  дворі  прочищати,              Р-аптом  сонечком  день  заграв    
хтось  з  сарайчика  викрав  лопати                    на  дорогах  сніг  розтав.
О  -й    який  молодець…                                                    О  -й    таке  тут  було,
В  мене  лопнув  терпець                                                  К  -ругом  лід,  як  скло
Буду  сніг  решетом  розгрібати.                              Це  мороз  так  пожартував.  
 
ВИ  –просили  снігу  в  зими                                            О,  зимою  ми  снігу  діждалися  !  
Які  ж  раді  були  йому  ми  !                                            Гуртом  на  санчатах  каталися.  
М  –ете  сніг  на  кінець                                                        Кумів  зуб  на  полиці
на  дорогах  –  капець…                                                      М-ої    диряві  рукавиці
Не  проїхати,  не  проповзти.                                      Із  санчат  купа  лому  зосталася  
                                                                                                                                                                                     
                                                                                                                                                                         20.01.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772640
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 21.01.2018


Ще вчора…

Ще  вчора  листя  й  квіти  розкривалися,
А  сьогодні  градом  холодним  сипле.
Ще  вчора  з  тобою  садом  любувалися  -
сьогодні  горло  від  болю  охрипло.

Чотири  роки  війна  клята  затьмарює  сонце
народ  смута  огорнула,  -  як  жити,  що  чути?
Добре  тому  в  кого  хата  та  світло  в  віконці.
Тут  -  ні  хати,  нема  хліба  та  нічого  взути.

Забирає  війна  люта  кращих  із  собою
мрії,  плани  розтрощила,  наробила  горя.  
Опалила  людям  душі  -  немає  спокою.
Скільки  можна  вижидати  погоди  із  моря?
                                             
А  чекання  сушить  душі,  всьому  є  терпець…                                                                                                              
Годі  вже,  вам  блудослови,  словами  блудити,
поки  ще  не  згасла  віра  на  добрий  вінець.
Мерщій  хапайтеся  за  справу  землю  захистити.  
                                                                                                                                                         =  26.05.  2017  =        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772630
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 21.01.2018


31 грудня - передсвяткові котячі вітання

Десь  загуляла  гордячка  зима
вже  тиждень  у  Сумах  снігу  нема.
Діти  і  дорослі,  всі  ми  в  тривозі!
Зимонько,  де  ж  ти?  Новий  рік  на  порозі!
Все  перемінилося  в  житті  та  природі  -
замість  зими,  тут  весна  у  нагоді.
Господар  наступного  року  –  собака,
спить  спокійнесенько,  навіть  не  гавка.
Коти  веселенькі  підхопилися  зранку  -
вітання  котячі  на  кожному  ганку.
Басистий  котисько  нанюхав  веснУ  -
тваринам  і  людям  тепер  не  до  сну.
Ще  в  ліжку  лежу,  а  сміх  розбирає,
як  гарно  котисько  для  кішки  співає.
Тут  кішка  включилась  -  сопрано  виводить,
неначе  дитинка,  яка  ще  не  ходить.
Аж  серце  забилося;  коти  це,  чи  діти?
Бо  сонній  людині    це  не  зрозуміти.
Чудова  у  нас  новорічна  пора,
подумаєш…  снігу  м’якого  нема!
А  травичка  зелена  для  чого  росте?
І  скоро  підсніжник  в  Сумах  зацвіте.

Дружно  вітаймо  Новий  рік  із  весною!
Нехай  нам  від  щастя  не  буде  спокою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768966
рубрика: Вірші, Вірші до Свят
дата поступления 31.12.2017


Вже скоро новорічна ніч

     Вже  скоро    новорічна    ніч  казкова,
     навкруги  так  гарно,  загадково.
     Чути  веселий  сміх,  радіють  люди.  
     В  цей  час  дива  трапляються  повсюди:
     собака  цілий  рік  -  господарем  у  нас,
     півень  відпочиватиме  в  цей  час.
     А  дітки  всім  дорослим,  залюбки,
     підготували  вітання,  розкажуть  казки.
     Бо  мріється  дітям,  щоб  мама  із  татом
     всі  дружно  ходили  з  ними  гуляти,
     були  щоб  разом,  не  розлучалися
     в  мирі  та  щасті  сім”ї  кохалися.  
     Щоб  тато  не  залишав  родину  сумну
     завжди  був  поруч,  не  йшов  на  війну.
     Щоб  наші  старенькі  дідусі  й  бабусі,
     були  здорові,  ще  й  в  доброму  дусі.
     Бо  хочеться  всім  нам  щастя  і  миру:
     в  кожній  душі,  в  хаті,  квартирі.
     Щоб  жили  люди  в  радості  всі  :
     батьки  та  діти,  бабусі  й  дідусі.

     Всій  Україні  -  миру,  миру,  миру!
     У  кожне    серце,    хату,    квартиру!  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768705
рубрика: Вірші, Вірші до Свят
дата поступления 29.12.2017


Стара пісня на новий лад

Чорноморець,  матінко,                                                          Чорноморець,  матінко,                                                      
                         Чорноморець                                                                                      Чорноморець                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          
Вивів  мене  босую  на  морозець!                    Вивів  мене  босую  на  морозець!      
Вивів  мене  босую  та  й  питає:                          Вивів  мене  босую  та  й  питає:
"Чи  є  мороз,  дівчино,  чи  не  має?"            "Чи  є  мороз,  дівчино,  чи  не  має?
Ой  нема  морозу,  тільки  роса,                          Ой  нема  морозу,  лише  калюжі,
а  я,  молодесенька,  стою  боса.                      дружи  з  головою,  прошу  я  дуже.
Простояла  ніченьку,  тай  байдуже,            Нащо  та  розмовонька  між  нами
люблю  Чорноморчика,  люблю  дуже.    на  холоді  клацаю  я  зубами.
                                                                                                               Дай  хоч  свої  чоботи,  прошу  дуже
                                                                                                               Мабуть,  я  замерзну,  тобі  байдуже.                                                                                          
                                                                                                 А  я  стою  босая,  вітер  свище
                                                                                                 Він  –  в  теплому  кітелі,  в  чоботищах.        
                                                                                               -Ой,  матінко  рідная,  як  же  бути?-
                                                                                                 Любить  Чорноморчика,  чи  забути?
                                                                                               -Забувати,  донечко,  він  нахаба.
                                                                                                 Краще  я  віддам  тебе  за  араба.    

                       Чорноморець,    матінко,      Чор  но    мо    ре    ць…

                                                                                                                                                                                 10.12.2017



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768698
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2017


Вінегрет мій, вінегрет

                                                         Вінегрет,  мій  вінегрет,
                         смачненька  ти  страва.
                         Бурячки  та  огірочки,
                         ще  й    своя    приправа.
Що  за  шум  кругом  села?-                                    Огірочки  відрами  збирала,
то  Галя  пісню  завела.                                              в  діжку  з  хроном  закладала.
Збіглися  корови  з  лугу,                              Приїде  кум,  на  заробітках  він
щоб  послухати  подругу.                                      йому  будуть    огірочки,  мені-хрін                                                    
                                                                                                           
                         Ой  подружки,  мої  милі,  сьогодні    я  багата
                                         На  заводі  за  півроку  видали  зарплату.
                                         Ми  так  радісно  гуляли,  що  підпалили  хату.

Внуки  з  бабцею  гуляли,                                  Як  у  нашого  сусіда
каруселі  провіряли.                                                утекла  баба  від  діда.
А  бабуся  так  старалась,                                  Сусід  не  знає,  як  діяти                                                                                                                    
що  без  пенсії  зосталась.                                  буду  собі  бабу  шукати.  
                 
                   Ой  не  знаю,  що  робити,
                   не  заходить  кум  до  хати.
                   Як  грибів  моїх  поїв  -
                   ходить,  наче  він  здурів.
                                                                                                                                                                                                                                       
 Ходить  Вася  сам  не  свій,                              Ой  ви  чули,  мабуть,  ні  -
 після  п’янки  –  буревій...                                пристав  осел  до  свині.
 Не  може  вирішити  задачку,        Вона  його  так  любила,
 як  міг  пропити  всю  заначку.        що  в  кориті    утопила.
                                 
                                                         Не  варю  вже  я    борщу…
                                                         пампушок    Вам  напечу.  
                                                         Ой  смачнючі  ці  пампушки:  
                                                         в  них  і  сир,  і  з  маком  грушки.
Я  надіявся  дарма,                                                      Рецептів  нікому  не  даю,
що  в  мене  вірная  кума.                                      сама  експериментую…  
Один  раз  гвіздочок  випав,                            Сьогодні  хтось  мене  надув,
А  вона  вже…  у  Пилипа.                                      я  завтра    трьох  надую.
                                                                                                                                                                                                         
                                                     Вінегрет  мій,  вінегрет…
                                                     добренька  ти  страва.
                                                     У  всякого  свій  рецепт,
                                                     ще  й  своя  приправа…

                   
                                                                                                                                                                                                                                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768509
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 28.12.2017


Кому сподобався перший сніг?

                   Зима  одягнула  новенький  кожух
                   і  падає  з  неба  білесенький  пух.
                   Засипало  снігом  дороги.  Будинки
                   стоять  біленькі,  як  в  казках  картинки.
                   Наш  котик  маленький  ловить  сніжинки,
                   які  прилипають  на  хвостик  і  спинку.  
                   Д-ивується  котик,  -  холодний  цей  пух,
                   замерзли  від  нього  лапки  й  кожух.                  
                   І  -  кішка  старенька  лягла  на  поріг,              
                   не  сподобався  кішці  лапатий  сніг.  
                   Нічого  тут  цікавого  -  холодна  зима,
                   тепленького  сонечка  зовсім  нема.
                   Вилізла  курка  цікава.  Подвір’ям  іде.
                   Т  -равички  й  зерняток  не  видно    ніде.  
                   Холодно  в  лапи,  ще  й  сніг  на  дзьобі  -
                   мені,  каже,  зима  -  не  до  в  по  до  би.
                   Я  -к  весело  діти  у  сніжки  гуляють:
                   ліплять  фортеці,  з  гірки  з’їжджають.
                   Тут  лижі  й  санчата,  ще  й  ковзани,
                   зимою  в  нагоді  будуть  дітям  вони.
                   М  -алеча  сміється,  малеча  радіє  -
   хто  ще  зимою    веселитися  вміє?  
                                                                                                                                                                                                                                         

                                                                                                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768319
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 27.12.2017


ОЙ ЧОРНООКА…

Ой  був  би  в  мене  і  мир  і  спокій,
якби  не  бачив  я  ту  чорнооку.
Спокійно  спав  би  і  вільно  дихав,
якби  чорнооку  зі  серця  вирвав.
Вже  я  і  сивий,  станом  не  рівний  
був  щасливий  тому,  що  вільний.
Тепер  ходжу  я  в  смутку  і  тузі,
наче  той  бусел  в  зеленім  лузі.
Стрункий  зробився  -  жартують  друзі,  
що  це  з  тобою  -  любов  з  сивиною.
Пора    рішитись,  серце  шепоче,  
а  розум  тверезий  –  здаватись  не  хоче.
Пів  дня  лежу,  вже  сонце  високо,
де  ти  взялася,  моя  чорноока?
Чом  я  не  місяць,  не  ясне  сонце?
Я  любувався  б  тобою  в  віконце  .

Ой  чорноока,    дівчино    мила,  
що  ж  ти  з  козака  бусла  зробила?.

                                                 22.12.2017





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767548
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2017


ПРО САЛО

                             Було  колись  у  селах  ферми  скрізь  біліли
                             наші  люди    своє,  українське,  сало  їли:
                             розовеньке,  куцохвосте,  бігало  тут  сало.  
                             Нині  ферми  розвалені,  їх  майже  не  стало.
                             Росте  тепер  держкоритне  хамовите  сало.
                             Дорвалося  до  корита  -  всього  йому  мало.  
                             Подивишся  на  таке  –  не  живіт,  а  бочка,
                             тіло  жиром  заросло,  аж  тріщить  сорочка.
                             А  було  струнке,  привітне  без  цього  корита.
                             Зараз  –  лиса  голова,  ще  й  морда  не  брита.
                             А  ми,  славні  українці,  ціну  салу  знаємо,
                             що  ростили,  доглядали  –  те  тепер  і  маємо.
                                                                                                         01.04.2015                                                                                    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765732
рубрика: Вірші, Іронічні вірші
дата поступления 13.12.2017


СВІТАНКОВА РИБАЛКА

                   
Ох  рибалка,  ти  рибалка,
тонка  це  є  справа  -  каже  мій  внучок.
 
Як  випаде  можливість  -  за  вудочки  й  побігла  на  ставок...    
Ще  спить  натруджене  село,  вітрець  дрімає  десь  у  вітах,
а  мене  сонце  розбудило  ранніми  усмішками  квітів.
Уже  стою  коло  ставочка,  впиваюсь  тихою  красою,
а  навкруги  день  просипається,  умитий  щедрою  росою.
Над  нерухомою  водою,    мов  сивина…  висить  туман.
Щось  очерет  легенько  пише  на  воднім  дзеркалі.  Роман,
можливо  вірші  про  калину  таку  чарівну  над  ставком,
а  може  гладить  каченятко,  котре  згорнулося  клубком.
Тихо  ступаю  в  очеретах,  щоб  знайти  місце  -  моріжок  
швидше  б  впіймати,  лине  думка,  першу  рибину  на  гачок.
Вже  вудочки  налаштувала,  закинула  в  ставкову  гладь,  
а  поплавки,  наче  солдатики,    вже  насторожено  стоять.
 
Ох  рибалка,  ти  рибалка,
весела  ти  справа  …
Клюне  зліва,  поведе  вправо,  а  мені  -  забава.
Я  старалася  -  трудилась,  все  ловила  свій  улов
першим  був  малий  карасик,  а  линок  з  гачка  зійшов.
Як  дружно  півні  заспівали,  корови  пастися  пішли,
село  проснулося...  Усе  загомоніло…  уже  немає  тишини...
Для  мене  це  вже  не  рибалка:  крик  по  мобілці,  шум  та  гам,  
-  А  чи  клює?,  на  щО  клює?,  а  «МО»  скубнемо  по  сто  грам…
 І  наступає  дикий  вимір:  як  не  клює,  то  ні  х..,  а  наловив,  то  до  х..
 Складаю  вудочки  швиденько,  біжу  від  цього  шуму  я.

 Ох  рибалка  ти  рибалка,
 справа  для  фанатів…
 Можна  рибки  наловити,  а  можна  -  тільки  матів.
 Щоби  рибки  наловити,  потрібно  не  лінитись:  рано  
 встати,  у    Господа  попросити…  природі  вклонитись...
         
   Без  рибалки,  світанкової  краси,  не  можу  я  бути,
   словами  це  не  передати,  це  треба  відчути…
                                                                                                                                                       20.06.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765028
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 09.12.2017


В МОЇМ САДУ

В  моїм  саду,  в  моїм  саду
зустрів  тебе  я  молоду.
Побачив  й  зразу  закохався
тобі  освідчитись  боявся.
         В  моїм  саду,  в  моїм  саду
         квітують  вишні  на  виду.
         Згадалась  наша  заметіль:
         в  душі  і  щем,  і  тихий  біль.
В  моїм  саду,  в  моїм  саду
до  тебе  я  в  думках  іду.
І  хоч  пройшло  багато  літ
живе  любові  ніжний  цвіт.
       В  моїм  саду,  в  моїм  саду
       стрічаю  осінь  молоду  -
       Мою  голубку  сизокрилу,
       як  і  колись-кохану  й  милу.
В  моїм  саду,  в  моїм  саду
збираю  квіти  на  ходу.
Тобі  несу  вінок  любові,                                                          
щоб  ми  були  живі-здорові.  

В  моїм  саду,  в  моїм  саду…

                                         20.09.2015            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761579
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2017


КРИК МАТЕРІ…

                                                                                                                                                                                     присвячую
                                                                                                                                                                               Ніні  Ничвидюк
                                                                                                                                                                                     м.  Конотоп
 Мої  ви  люті  вороги…  не  так  давно  –  старші  брати,    
за  що  синочка  мого  вбито?  Я  вас  прошу  відповісти…
Мені  б  у  очі  подивитись,  які  так  брешуть  без  кінця,
я  б  вас  роздерла,  як  вовчиця,  як  кожна  мати  за  дитя!
Чого  мовчать  жінки  Росії?  Чи  поголовно  там  спите?
Чи  може  скурвились  –  спилися,  за  що  синів  продаєте?
А  вам,  ви  наші  блудослови,  не  надоїло  стільки  нить?
Людьми  торгуєте,  як  металом.  Пора  цю  бойню  зупинить.
Нащо  тепер  ваші  подяки...  материнське  серце  не  зашити…
Я  всіх  прошу,  я  вас  благаю,  війну  скоріше  закінчити!
                                                                                                                       10.11.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759712
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 10.11.2017


ТАМ, НА ДАЧІ…

 Як  не  любити  ці  куточки
де  ростуть  чудо-огірочки,
і  помідори,  і  морквина
і  чорнобривці,  і  калина…
                   *  *  *
 Там,  на  дачі,  наш  сусід
варив  кашу  на  обід.
Дрель  йому  дали  ми  нашу,
щоб  відбив  з  каструлі  кашу.
                     *  *  *
 Коли  картоплю  ми  садили,
то  сортову  нам    всім  носили.
Обійдемось  без  добрих  манер
ми  дачники  СТ»Селекціонер»!
                     *  *  *
 Огірочки  відрами  збирала,
в  діжку  з  хроном  закладала.
Приїде  кум,  на  заробітках  він,
йому  -  огірочки,  мені...хрін.
                   *  *  *
 Там,  на  дачі,  у  садочку  
сидів  зять  у  холодочку.
Ціле  літо  просидів  -
колорад  картоплю  з’їв.
                     *  *  *
 Ой  нема  вже  більше  сили…
вчора  ми  бур’ян  косили.
Заросло  все  лободою,
що  не  видно  нас  з  тобою.
                     *  *  *                          
 Ціле  літечко  на  дачі
практикуюсь  на  удачу:
то  змішаю  з  маслом  хрін,
то  в  грязюці  до  колін.
                     *  *  *
 У  сусіда  в  зеленім  садочку
гуляють  кралі  в  холодочку.
Сусід-сусіду  тисне  руку:  
-  Дай  одну  хоч  на  поруку.
                     *  *  *                            
 Майнули  крилами  роки,
їх  не  повернеш…пенсія…
Колись  були  працівники,
тепер–веселий  дачник  я...
                   *  *  *                                          
 Як  восени  часник  садили,
кума  у  грядці  загубили.
Весною  буде  що  згадати,
як  будемо  часник  сапати.
                   *  *  *
Там,  на  дачах,  від  снігу  до  снігу
дачникам  ніколи  скучати.
Скільки  радості  та  сміху,  
коли  зберемось  працювати.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759008
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 06.11.2017


ЗИЧУ ДОБРА ТА РІЗНОБАРВ'Я

Як  та  пташина,  що  в  зеленому  гаю
Про  що  я  хочу,  про  те  й  співаю.
Як  назвеш  мій  спів,  ти  друже,
Мені,  пробач,  зовсім  байдуже…
Критикувати  всяк  мастак  -  не  є  заборона
Як  співає  соловей,  чи  каркає  ворона.
Від  критики  виграє  справа  у  цілому.
Тож  добра  та  різнобарв’я  пташиному  дому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758203
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 01.11.2017


НАВАРИЛА Я БОРЩУ…

Наварила  я  борщу,  
сходжу  кума  пригощу.
Дуже  довго  кум  потів,
як  гарячий  борщ  поїв.
                 *  *  *
Ой  смачненький  мій  борщик.
в  ньому  -  м'ясо,  і  часник.
Як  поїсть  мій  чоловік  -
зразу…  спатоньки  на  бік.
                 *  *  *
Наварила  я  борщу,
               хоч  сусіда  пригощу.
Сусід  з‘їв  «мясну»  котлету-
               не  вилазить  з  туалету.
                                                   *  *  *
Ой  подружка  моя  мила,  
               що  ж  ти  наробила?
Борщем  я  Васю  пригощала,
               а  ти  …  вікна  побила.
                                                   *  *  *
За  вікном  холодний  дощ.
Буду  всім  варити  борщ.
Кому  з  грибами,  кому  з  м’ясом,
Вам  не  скучно  їсти,  часом?
  *  *  *
Я  трудилась,  так  сапала,
аж  звалилась  з  сіновала.
Щоб  тепер  назад  залізти  
треба  хоч  борщу  поїсти.
                                                   *  *  *
Зелений  борщ  -  велика  сила!  
               Тут  і  щавлик,  і  кропива,  
               Зеленого  борщу  я  наварила  -  
чистить  шлунок  краще  мила.
Як  вгостила  всіх  борщем  -
тепер  в  квартирі  в  нас  гарем.
                                           *  *  *
                 Наварила  я  борщу…  
                 свата  щиро  пригощу.
 Він  сьорбає,  чуть  не  плаче..
                 це  не  борщ,  це  щось  свиняче  .
                                                 *  *  *
 Хоч  тепер  мій  борщ  удався.
 На  «гачок»  сапер  попався.
 Як  я  стала    частувати  -
 Вибіг  дачу  підривати.
                               *  *  *
 Ой  скажіть  Ви,  добрі  люди,
 що  не  так  в  моїм  борщі?
 Я  старалася,  варила,..
 а  від  нього  -  прикрощі…
                               *  *  *            
     Не  варю  більше  борщу...
     Вас  я  чаєм  пригощу.
     Чай  мій    із  меліси  -  м’яти,
     Щиро  прошу  всіх  до  хати.
                                                                                           27.10.2017


                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757373
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 27.10.2017


ЩИРІ СУСІДИ

     Сусід  у  сусіда  в  саду
     Замітив  кралю  молоду.
 -  Це  родичка…сусід  зам*явся,
 -  А  я  в  цьому  не  сумнівався…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757039
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 25.10.2017


ДИВНИЙ ЯРМАРОК

         На  дивному  ярмарку  я  була,
         Що  у  тихому  ярочку  край  села.
         Там  поважні  клени  в  шатах
         Запрошували  всіх  до  хати.
         Берізки,  як  кізочки,  пустували,
         Листячко  в  косички  заплітали.
         Там  величні  здоровила  -  дуби
         Розфарбовували  золотом  чуби.
         Між  дубами  я  ходила-обнімалася,
         В  них  здоров'я,  сили  набиралася.
         А  крилаті  сосни,  що  в  рядочках
         Підказали  схованки  грибочків.
         З  червоною  калиною  я  віталася,
         Їй  в  шанобі  та  любові  зізнавалася.
         Дякувала  сонцю  за  тепло  та  ласку,
         Тихому  ярочку  –  за  чудову  казку,
         Осені  -  за  врожай,  що  ледве  несу.
         Дякувала  Богу  за  райську  красу…
         Цілий  день  на  ярмарку  провела,
         Що  у  тихому  ярочку  край  села.
         Не  дарма  ходила  -  ярмаркувала
         Корзину  груш  смачних  нарвала,
         А  між  соснами,  що  в  рядочках
         Я  назбирала  відерце  грибочків.
         Находилася,-ледве  ноги  волочу.
         Щедро  дарами  всіх  Вас  пригощу.
                                                                                 20.10.2017    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756733
рубрика: Вірші, Поетичний, природний нарис
дата поступления 23.10.2017


ВЗАЄМНІСТЬ

         
Вже  соловіють  твої  очі
І  чутно  вже  як  захропів,
Ой  не  забути  мені  ночі,
Коли  ти  спати  не  хотів.
А  зараз  –  ляжеш  на  дивані,
Включивши  серіал  «Сватів»,
І  так  виводиш  трелі  басом
Крутіше  «мартівських»  котів.
Дивлюся  –  відцвіла  калина,
І  я,  як  рівна  половина,
Виводжу  часом  такі  трелі,
Що  кіт  тікає  із  постелі.                                                          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754293
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 08.10.2017


ЗІ СВЯТОМ

                                             
                             ВІРА    зі  мною  крокує
                             радіє  життю,  не  нудьгує.
             НАДІЯ  -  не  падай  духом,
             держися  за  мене,  подруга.
             ЛЮБОВ  плекаю,  як  дитину,
             любити  вічно  не  покину.
             СОФІЯ  душу  теплом  зігріє
             вона,  як  матуся,  все  уміє…
                                                 *          *          *
                 Дякую  Богу,  що  доля  моя  не  сіра…
                 Вірю  в  добро  і  щастя,  адже  я  –  ВІРА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752868
рубрика: Вірші, Вірші до Свят
дата поступления 29.09.2017


У ДУШІ МОЇЙ - ОСІНЬ

                               
Знову  дощ  із  вітром  стукають  в  вікно,
Тривожачи  думки  й  серце  моє  заодно.
Сонце  ніжно  глянуло  в  душу  молоду,
Різнобарвне  листячко  кружляє  в  саду.
Іду  по  листочках,    неначе  по  перині,
А  туман  лахматий  стелиться  в  долині.
Біля  тину  калинонька  зі  мною  вітається,
На  райдужному  листі  павутина  гойдається.
Бабине  літо  сумним  кур-ли…  обізвалося…
На  щоці    стежинка  від  сльози  зосталася...
Красота  осіння,  як  хмаринка,  промайне.
Бистроплинність  часу  засмучує    мене.
Ждатиму  з  надією  на    цю  щемливу  мить,
Швидко  роки  пролітають  та  душа  не  спить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752867
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.09.2017


Стрибуни - козли

Чорний  колір  печаль  означає,
Це  відомо  із  давніх-давен,
А  козел  про  колір  не  знає
І  стрибає  собі  цілий  день.
Бо  козлу  нецікаво  знати,
Як  багато  в  житті  кольорів.
Своє  брюхо  швидше  б  напхати,
На  все  інше  він  чхати  хотів.
Між  людьми  трапляються  часто
Такі,  як  козли,  стрибуни.
Їх  мета  –  нахапати  побільше,
Як  до  справ…–  ні  при  чому  вони.
Не  дарма  поговірка  така:
«Ну  що  з  нього  взяти…  –  
                                               Як  з  козла  молока...»
Тож  мораль,  –  а    вона  тут    не  зла:
Не  опускайся  до  рівня  КОЗЛА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748862
рубрика: Вірші, Другая поезия вдохновления
дата поступления 02.09.2017


Запитала бабця…

Запитала  бабця:  «Що  таке  безвіз?»
–  Це  коли,  бабусю,  хоч  в  поле,  хоч  в  ліс…
Хоч  ти  їдь  до  океану,  хоч  у  тундру  йди,
Ніхто  тебе  не  зупинить,  не  спита  «куди?».
І  сказала  бабця:    «З’їжте  ваш  безвіз,
Вже  я  находилася  і  в  поле,  і  в  ліс…
Я  на  свою  пенсію  лиш  на  піч  залізу,
Де  вже  й  дожидатиму  одну  тільки  візу».


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745404
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 09.08.2017


СЕРПНЕВІ НІЧЕНЬКИ

     Яка  ж  ти  чарівна,  ніченька  серпнева,
     Океан  простору,    зорепадів  час,
     Можна  любуватися  тобою  до  ранку,
     Бо  заворожила  ти  красою    нас.
             Молоденький  місяць  виглянув  з-за  хмарки,
                 Скільки  юних  зірок  –  в  очах  мерехтить.
                 Стрибонув  до  низу  –  в  димар  заховався.
 Та  годі  ховатися  –  листя  шепотить.
       Молодик  смілішав,  набирався  сили,
       А  як  підріс  трохи  –пустився  у  пляс.
       Із  зірками  Діви  так  розхороводивсь,
       Що  заворожили  красотою  нас.  
 Як  зійшлися  Овен  із  Левом  у  танку,
 Аж  проснулась  риба  в  сонному  ставку.
 Зорепадом  сипало  з  під  копит  до  ранку.
 Де  можна  побачити  картину  таку.
       Любимо  ці  ночі,  ніченьки  серпневі.
       Вже  не  жаркий  вечір,  прохолоди  час,            
       Можна  любуватися      вами  до  ранку,
       Тому,  що  заворожили  ви  красою  нас.
                               


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744718
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 04.08.2017


ЛЕБЕДІ ВІЙНИ

                                     
                                               
                                                                                                           Всім  Лебідкам,  які  вірять  та  ждуть...                                                                                                                                                      Дві  пари  лебедів  весною  прилетіли,
А  ми,  як  малі  діти,  їм  раділи.
Підходили  до  лебедів  до  самої  води
Їх  годували  та  оберігали  від  біди.
             Як  зірочки  в  ставочку  ще  купались
             З  тобою  ми,  мій  милий,  попрощались,
             Бо  щастя  обминуло  нас  порою  весняною,
             В  Україну  "старші  брати"  полізли  війною.
Тепер  до  лебедів  приходжу  я  сама.
Сумуємо  -  лебедика  в  лебідки  вже  нема.
Поранили  лебедя.  Він  вижити  не  зміг.
Лиш  двоє  лебедяток  туляться  до  ніг.
                 А  друга  лебедина  пара  зірвалась  і  втекла.  
               Покинула  рідний  ставочок  край  села.
               У  тиховодді    спокійно  спить,  воркує,
               Радіє,  що  на  чужині  пострілів  не    чує.
Вже  підростають  у  лебідки  лебедята.
Чекають,  як  всі  ми,  на  свого  тата.
Україна  переможе  чорну  хмару.
Лебідки  наші  будуть  жити  в  парі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741314
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 09.07.2017


Дачникам

   

   Вже  вляглися  кури  і  кабан  не  хрюка.
   Ти,  моя  кохана,  теж  відпочивай.  
   Я  помию  ноги,  ти  помила  руки,
   А  що  буде  далі  –  спробуй  відгадай.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740906
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.07.2017