| Сторінки (11/1047): | « | 11 | » |
В житті часто в людей буває,
Слово-камінець з вуст зірветься.
Мало хто стерпить і прощає,
У відповідь самоскид висипає...
Слів не маю, щоб біль передати.
З хлібом-добром до людини ідеш...
А вона каміння починає кидати...
Важко! Дуже важко! Та маєм прощати!...
Та хто в нас камінням зла кидає,
Ми, стиснувши зуби від болю,
Хлібом добра маєм відповідати.
Так суперечку зможем владнати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638209
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.01.2016
Темною, темною нічкою,
Як ясна зоря на небі зійде,
Біля свого віконця сяду
І виглядатиму милий тебе.
Де ж миленький мій забарився?
Із доріженьки куди ти пішов
Мабуть із стежиноньки збився,
І в ліс густий той далеко зайшов
.
Піду я до лісу густого,
Стежкою високо в гори піду.
Зустріну коханого свого
До свого дому його проведу.
З ранковою зорею встанем,
І як сонечко на небі зійде.
Першоцвіту ми назбираєм,
Запашний чай нам з тобою буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2016
Чи є десь на світі доброта?
Як її в людські душі передати?
Чи є десь на світі правда?
Підкажіть нам, де їх відшукати?
Де заховалось добро?
Звідки прийшли підлість, та зло?
Хто може правду сказати?
Хто може пальцем показати?
Колись Правда серед людей була,
Та з Брехнею напевно подружилась.
Та й попід руки з нею пішла
І катком по світу покотилась.
Та й підім"яли під себе народи.
За насильство та жорстокість
Роздають грошові нагороди.
Та ще й медалі чіпляють.
Чи є ти, Правдо, на Землі?
Де ти небого заховалась?
Може сидиш ти в бур"янах,
Брехні та підлості злякалась?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2016
Один чоловік вдівцем став.
Перший рік раду якось собі давав.
Та важка наступила година.
На роботу йшов. Сама залишалась дитина.
Господиню вирішив привести ,
Щоб лад в госпдарстві навести.
-Не женися! Прошу я,тату, тебе!
Мене та жінка зі світу зведе.
Підступний характер вдови знала.
Ще й дочку однолітку приведе.
Душею дитина біду відчувала,
То й батька свого благала.
Та батько доні слухати не став,
Привів мачуху в батьківський дім.
І строго дитині своїй наказав
Не перечити та слухатись її в усім.
Мачуха пасербицю турботою оповила,
До роботи її зовсім не заставляла.
Свою ж сварила і до господарки привчила,
Лінувтись ніколи не давала, їй не потурала.
А пасербниця більше в ліжку лежала,
Застелити його бувало лінувалась.
Потихенько жирком обростала,
Та й на хлопців молодих заглядалась.
Та коли прийшов час заміж виходити,
То чоловікову дочку усі обминали.
А до мачушиної сватів слали.
Що роботяща вона - в селі знали.
Ви цю байку на вус мотайте,
Своїм дітям не потурайте.
Якщо до роботи будете привчати.
То й люди будуть їх шанувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636965
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 19.01.2016
По світу давно я іду.
Багато раз, бувало, падав,
Боровся і на ноги вставав.
Як було добре, то друзі були,
Важко стало, тихо відійшли.
Життя біжить, як бистра ріка.
І радує, що і в радості, і в горі
Завжди підтримує жінки рука.
Й під небом життя разом летимо,
Я праве крило, вона-ліве крило.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636743
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.01.2016
Біля плоту котик лежав,
Худий, знесилений помирав.
Важко котові раду собі дати
Без господарської хати.
Я його годувати почав,
Та довго він мені не довіряв.
Як побачить, то й утікав.
Напевно багато лиха він зазнав.
Тепер котик підріс. Котом став.
У хаті мишей половив, порозганяв.
На коліна до мене прибіжить,
Притулиться і вдячно мені муркотить.
Малюнок: Володимира-9р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636689
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2016
Морозно сьогодні надворі.
В лісі заховались снігурі.
Йду, а під ногами сніг рипить,
І мороз під одяг вліз за мить.
За вуха, руки, ніс, щипає,
В щілину кожну заглядає.
Сонечко за горами ще спить,
Але з'явиться воно за мить.
Теплом своїм мороз злякає.
Від сонця в гори він втікає.
По лісу між смерек піде,
В фату білосніжну їх одягне.
І настане в лісі холодна тишина,
Поховається, шукаючи тепла, звірина.
Тільки сухих смерек чути скрип,
Між собою розмовляють - рип, рип, рип.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636451
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.01.2016
Я піду далеко в гори зелені,
На полонину високу зійду.
І погляну на ті рідні простори,
На рідний край де родився й живу.
Приспів:
Карпати, мої чарівні Карпати,
Це край, де зустрів я першу весну,
Карпати, милі серцю Карпаити,
Це край де знайшов любов я свою.
До смереки підійду молодої,
І за віти її ніжно візьму.
А повітря, що так пахне смолою,
На повні груди його я вдихну.
Приспів:
Тут на поляні квітучій присяду,
Чарівну сопілку в руки візьму.
Коломийку веселеньку заграю,
Тут і розраду для серця знайду
Приспів:
Грай сопілочко моя калинова
Голосно, та й файно, й весело.
Щоби тя було в горах добре чути
Милій любці на третеє село.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2016
По діамантовій скатерті снігів,
Залишаючи запутане мереживо слідів,
Зайці кросворди для хижаків залишають.
Усе в бігах та страху, таке життя мають.
Та одну перевагу над хижаками,
Травоїдні від природи мають-
В достатку їжі впродовж зими,
У лісах вони завжди відшукають.
Найкраще ведмеді себе почувають.
Зимою в спячку впадають вони,
А з приходом ранньої весни
Пробуджуються і до пізньої осені гуляють.
Білочки феноменальну память мають,
Восінню горішки в землю загребуть.
Зимою з дерева швиденько збіжуть.
Під снігом знайдуть і в дупло тікають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636046
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.01.2016
Троянди розкидані на снігу.
Чому вони тут замерзають?
Хто залишив таку красоту?
Відповідь в себе шукаю.
Чи може кохана не прийшла?
І поступила зрадливо,
Серце юначе розбила вона,
В розпачі його залишила.
А може юнак молодий,
Дівчині їх дарував.
Та не щирий він був,
Бо ще другу обнімав.
Троянди розсипані на снігу,
Чому вони тут замерзають?
Через нещасливу любов,
Тут вони мабуть старждають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2016
А біля струмка дві жабки пустували,
Стрибали, одна одну переганяли.
Побачили банку у воді , на неї стрибнули
І разом в сметані потонули.
В сметані стали бовтатись,
Пробують з банки вистрибнути,
Не можуть до верху дістатись.
Сили почали їх залишати.
Знесилилась одна жабка, та й каже:
-Навіщо я буду мучитись, стрибати,
Вибратись не зможем , будем помирати.
Сказала ці слова та й на дно пішла.
А друга, не здавалась,
В сметані стрибала, бовталась.
Масло сколотила. Відштовхнулась.
І до краю банки дісталась.
Про байку так можна сказати:
-Надію на порятунок не можна втрачати,
Боротись, боротись, боротись!
І ніколи не здаватись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635690
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 14.01.2016
Пухнастим білим покривалом
Накрила зима гори, ліси та поля.
В сріблястий білий кожушок,
Одягнулась Карпатська земля.
Дрібний сніжок пролітає,
Неначе тополиний пух.
Вітерець його по полях розвіває.
Красота - аж перехоплє дух.
Морозець жартівливо за носа щипає,
Добирається уже і до вух.
Треба в теплу хату ховатись,
Та й шукати теплий кожух.
Святий вечір сьогодні родину збирає.
Почесне місце на столі дідух займе.
Вірую і Отченаш разом усі прочитаєм
І Господь нашу щиру молитву прийме.
Мир, щастя, радість та достаток
В кожну родину нам з неба зішле.
Вітаю усіх з Різдвянними святами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633797
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.01.2016
Коли Бог любов роздавав,
То він у дівчат та хлопців
Половину сердечка забрав,
А потім любов в них заклав.
Дівчатам половинку серця
Хлопців молодих віддав,
А хлопцям половинку серця
Дівчат молодих він поклав.
Тоді Бог сказав:
-Любов щаслива у тих буде,
Якщо хлопець, або дівчина,
Свою половинку серця знайде,
Тоді рана на серці їх заживе.
Тому від любові і страждають,
Бо половинку серця шукають,
Можна і із різними життя прожить.
Та тільки серце, чомусь, щемить.
В турботах про любов забувають,
Та спокою в душі ніколи не мають.
Усе життя половинку виглядають.
Що зустрінуть, таки надію мають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2016
Холодно. Мороз тріщить за вікном.
Вийдеш з хати до кісток пробирає.
Сонце за гори уже зайшло
І мороз ще більшу силу набирає.
Підкину в пічку букових дров,
Бо вогонь уже догорає.
На вулицю вийшов би знов,
Та грип мене не пускає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633218
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2016
Я сад весняний згадав:
-Як білий цвіт на землю опадав,
І вітерець подихом легеньким,
У танці пелюстки кружляв.
Немов метелики чарівні
В білім вихрі пливли,
То у верх у небо злітали,
То до землі опускались вони.
П"янким ніжним ароматом
Сад повітря наповняв.
Джміль гудів мохнатий поряд,
Нектар збирав, квіти опиляв.
Різнокольоровим килимом
Покрились луги і поля.
Неначе наречена до весілля
Одягалась матінка Земля.
Ароматом квітів польових,
Ранкова зоря життя наповняла.
Сизий туман в горах ховала
І сонечко яскраве визволяла.
...Усією душею весняну пору чекаю.
Холод, хвороби зими терплю.
Не скоро прийде весна- знаю,
Але перетерплю- я почекаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633165
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 03.01.2016
На горі чоловік хату мав,
Корови, вівці, коня тримав.
З праці своєї не легкої жив,
Усе життя важко працював.
Син по господарству ще допомагав.
Захотів син женитись і батька спитав:
- Тату, Ганусю з нашого села я покохав,
То сватів в неділю я б послав.
Про любов його, давно батько знав,
І що любить вона погуляти.
Інформацію кум йому дав,
Коли з ним по- стограм випивав.
Тому до сина він так сказав:
-Чув я, сину, хтось мені підказав,
Що з Ганусею кожен хлопець
В нашім селі уже переспав.
Задумався син. Вийшов на вулицю.
Подивився в низ де село пролягло,
Та й каже:"Що було ,то було,
Не таке уже й велике наше село".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2015
Якось один бідняк біля річки дрова рубав.
Раптом - дзень! -зіскочила сокира з топорища,
Та й слід її в річці пропав.
Заплакав бідняк:
-Ой, горе мені нещасному! Як без сокири дрова рубати?
Як без дров тепер сім"ю прогодувати?
Тут зашуміло, зашаруділо у кущах:
Топ-топ, хоп-хоп, ох-ох!
Вийшов з лісу дідусь кульгавий.
Замість бороди в нього-вицвілий мох,
Замість вусів-гілки соснові,
А замість носа-шишки ялинові.
-Чого плачеш, добрий чоловіче? -старий питає.
-Як же мені не плакати?,-бідняк відповідає.
-Моя сокира впала в воду. Сокири немає.
Чим мені тепер дрова рубати?!
Як без дров сім"ю прогодувати?
-Ну, цьому горю легко допомогти!-дідусь сказав.
Скинув тулуп, личаки і - бульк!- в річці пропав.
Бідняк і оком не встиг моргнути,
А старий з води срібну сокиру йому подав.
-Бери,-каже,- це ж твоя сокира?
-Ні, це не моя!-бідняк йому сказав.
Знов пірнув сарий. Бідняк навіть оком не моргнув.
І золоту сокиру з води йому показав.
-Твоя? -питає
-Ні, не моя!- бідняк відповідає.
Втретє старий у річку пірнає
І залізну з води витягає.
-А це твоя?
-Моя, моя!- радісно бідняк закричав.
Схопив він сокиру і хотів додому іти.
Але дідусь його попросив щоб почекав.
Стій!-каже. Бачу не жадібний ти.
Бери ще дві сокири. Можеш їх додому нести.
-Дякую тобі!-зрадів бідняк. -Довік не забуду твою доброту.
І радісно пішов він додому.
Три сокири на плечі поніс- залізну, срібну і золоту.
Почув багатий сусід про пригоду оту. Зібрався вмить.
Думає:"Піду я до лісу може й мені пощастить."
Прийшов на те місце, де бідний рубав.
Сокиру на топорище він легко дома набив,
То й пару раз розмахнувся і сокиру у річку запустив.
І сльози за сокирою, крокодолячі, проливати почав.
Тут і дідок так само з лісу з"явився.
Діставати з води сокири багатієві почав.
Срібну й золоту з води дідо сокири підняв,
Багтій не захотів їх брати. Діамантову він зажадав.
Дід на нього дуже розсердився і з лісу його прогнав.
Жадібну, брехливу людину в ньому розпізнав.
І багатія того ніхто з людей, більше не поважав,
Сміялися з нього, хто про пригоду ту знав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631069
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 24.12.2015
Жила в лісі лисиця. Злодюга була.
В селі кури в людей крала,
І в ліс густий їх несла,
У неї в землі нора там була.
Та старість не рідна тітка,
Сама до лисиці в гості прийшла.
Лисиця постаріла, знесиліла.
Не була як раніше прудка,
То й красти курей уже не могла.
І виникла в неї думка така:
-Хитрістю треба зловити в селі когута.
Уставши рано-раненько, в руки палицю взяла,
І в село попід плотами, подалась крадькома.
У селі на плоті когут сидів і кукурікав.
Будити людей, такий обов"язок Бог йому дав.
Побачив лисицю когут сказав:
-Ку-ку-рі-ку! Ох і хитрюща ти!
На палицю опираєшся, неначе немічна, стара.
Та бачу, хочеш мене одурити.
Мене ти лисице хочеш зловити.
-Гей, півню, не кажи такого,- лисиця сказала
-Я справді, немічною, старою стала.
Зубів гострих тепер я не маю,
Тільки овочі та фрукти споживаю.
-Ти правду кажеш, лисице?-півень запитав.
-Авжеж правду,-відповіла лисиця.
-Чи бачив ти, щоб на старості хтось брехав?
У лісі давно усі птахи знають,
Що у мене є гарний садок.
Там просо, пшениця на землю опадають,
Збирти урожай прийшов уже строк.
Сюди птахи щодень прилітають,
Пшеницю, кукурудзу, клюють,
В достатку вони тут живуть.
Когут подумав, подумав, та й каже:
-З тобою лисичко в садок твій піду,
А можна курочку з собою я візьму.
-А чогож не взяти? Ходімо її шукати.
Аж ось, на зустріч їм курка іде.
-Ко-ко-ко,- закричала вона.
-Рятуте люди! Це ж біда буде,
Ач,бісова лисиця когута одурила,
Та й на обід собі в ліс веде.
Лисиця помовчала, а півень відповідає:
-Гей,курко, не кажи такого.
Лисиця справді постаріла і зубів немає,
Тепер не кривдить вона нікого,
Тільки ягоди та гриби споживає. І більше нічого.
На старості чесною стала,
Не кривдити птахів, слово вона дала.
А вдома у неї є гарний садок,
Яблука та виноград гілки вигинає.
Просо і пшениця на землю осипались,
І ніхто їх не підбирає.
-Чи він правду каже, лисице? -курка запитала.
-Авжеш правду! -лисиця сказала.
-Невже ти не віриш родичу свому.
На власні очі усе побачиш,
Як прийдеш ти до мого дому.
І рушили далі уже втрьох.
Тут перед ними випурхнула перепілка,
В траві залишаючи вим"ятий слід.
Сіла на вершок пагорба й каже:
-От бісова лисиця, одурила півня та курку
Й веде в ліс собі на обід.
Лисиця та когут промовчали, а курка відповіла:
-Е, не кажи так, перепілко. Лисиця справді постаріла,
Більше нікого не кривдить вона
Гарний садок, як квітник, в лісі насадила,
Що лихого комусь зробила. Щиро кається.
Оце тепер в гості до неї в ліс йдемо,
Там просо, пшениця доспіли на землю осипаються.
-Гей, лисице, чи правда це? - перепілка запитала.
-Авжеш правда!- Лисиця хитро сказала.
Довгенько вони йшли, в ліс густий забрели.
Раптом лисиця стала просити:
-Ой, друзі, я дуже втомилася.
Недалеко є в мене хатка- нора,
Там зможем трохи перепочити.
Та й поїсти нам не завадить. Обідня ж пора.
Півенень з куркою і перепілка погодились.
До печери лисиця їх привела.
-Ну, щиро прошу, шановні гості, заходьте!,-
Так ласкаво до них мову лисиця повела.
- Ні, спочатку ви заходьте,- когут сказав,
-Ви ж на багато старші за нас. Будь- ласка, проходьте!
-Е, ні! - відповіла лисиця,- Я хазяйка, а ви гості,
Радо поршу до свого столу. Друзі заходьте!
Півень з куркою та перепілка в печеру зайшли,
Та й долю лихую вони там знайшли.
Усіх лисиця пропустила, на порозі сіла жваво.
-Тепер суд робити буду, - сказала лукаво.
-Ану, півнику - когутику, ближче підійди,
Що-небудь нам, козаче, розкажи.
-Я нічого не знаю, ви розкажіть,
Ви ж більше на світі прожили. Брехали,
То ж тепер і дальше брешіть.
Ну, когутику, за то, що нічого не знаєш,
Тай ще й так різко ти виступаєш,
Щоранку людям спати не даєш, голосно співаєш,
За усі ці гріхи смертну кару маєш.
Згодом лисиця звернулась до курки:
-Гей,курко, а тепер ти нам що-небудь розкажи.
Затремтіла курка від страху.- Я нічого не знаю.
В курнику я сижу, біля хати гуляю.
Ви мудріша від мене то й і розкажіть.
-А якщо нічого не можеш розказати,
То чому, як знесешся, голосно кудкудачеш,
І криком своїм глушиш людей.
За це смертною карою маю тебе наказати.
Потім до перепілки лисиця звернулась:
-А ти, перепілко, вину найбільшу маєш,
Пурхаєш ти під ногами і усіх лякаєш!
-Е, ні,- сказала перепілка,-цього позову я не приймаю.
Що правда на моєму боці двох свідків я маю.
Лисиця подумала коли перепілка ще двох приведе,
То їжі на зиму в неї ще білше буде.
-Гаразд лети і свідків побільше веди.
І двері з нори перепілці відкрила.
Випурхнула перепілка з нори на волю.
А в лісі мисливець з гончим псом полював.
Підсіла перепілка поблизу собаки,
Але так, щоб він її не впіймав.
І так вона часто сідала, а пес наздоганяв.
На лисячу нору він натрапив і лисицю впіймав.
Написано на основі однойменної казки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630084
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 20.12.2015
З далекої дороги додому приїхала мати
На зустріч висипалась дітвора.
З приїздом свою матусю вітати
Радісним криком дитячим - "Ура!"
Маму свою кільцем обступили.
Найстарша дочка її обняла:
-Я скучила за тобою , немов маківка
За сонячним променем,-сказала вона.
-Я ждала тебе, як суха земля жде дощу краплину,-
Так сказала друга дочка.
-Я плакала за тобою, як маленьке пташеня, безупину,-
Третя дочка так мову повела.
-Мені тяжко було без тебе, так бджолі без квітки буває,-
Маму свою четверта дочка запевняє.
П'ята сказала,- "Ти снилась мені, як троянді сниться краплина роси,
Без тебе не могла заплести я коси.
-Я виглядала тебе, як вишневий садок
Соловейка на світанку чекає,- наступна дочка промовляє,
-І веселим, радісним співом своїм
Серце і душу людей він звеселяє.
Сьома дочка нічого не сказала,
Вона взуття з ніг мами зняла.
Теплої води в миску налила,
Щоб натруджені ноги помила вона.
За мотивами однойменного твору - В. Сухомлинського.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629774
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2015
Один чоловік мішок цукру купив.
Вагу і суму продавець назвав ,
То він за те й заплатив.
На плече мішок він поклав.
Додому нести далеченько мав,
Трохи проніс і його сумнів узяв:
-Мабуть продавець недоважив - змахлював.
Та коли шмат дороги він подолав,
-Ні, добре зважив,- до себе сказав.
І так коли дорогу додому долав,
Мішок з цукром усе важчим ставав.
-Мабуть більше продавець дав,-
Так своїй жінці сказав,
Коли в хаті мішок на підлогу поклав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629593
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 18.12.2015
Народна мудрість каже:
-Маєш сина народити,
Фруктовий сад посадити,
Нову хату збудувати.
А я ще хотів би додати:
- Маєш дітей до праці привчати,
Щоб вони також так змогли поступити.
І мудрості народної своїх дітей навчити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629313
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.12.2015
Бог вигнав Людину з Раю,
Бо на спокусу Змія пішла.
З дерева "Знання добра й зла",
Заборонений плід Єва зірвала,
Сама відкусила, й Адамові з'їсти дала.
Пожаліли бджоли людину,
Бо в раю вони дружньо жили.
І на Землю в слід за нею
Цілим роєм великим пішли.
Щоб життя людям зсолодити,
Щоб не самотьно було.
Щоб від хвороб їх лікувати,
Стерегти їхнє житло.
Як Бог людей з Раю відправляв
На дорогу їм сказав:
- На Землі будете існувати,
Поки бджоли будуть літати.
І як остання бджола впаде,
То на Землі життя більше не буде.
Тож про природу дбаймо,
І cук на якому сидимо не рубаймо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629232
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.12.2015
Один хворий Сократа спитав:
-Що доброго про лікарів він би сказав.
Великий мислитель йому відповів:
-Лікар виняткове щастя має,
Бо сонце його успіхи осяває,
А сира земля помилки ховає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2015
Соломон давно царював,
Вликий розум цей цар мав.
Мудрі поради своїм людям давав,
То ж народ його горя не знав.
Одного разу хтось його спитав,
Що таке Закон, щоб розказав.
І він так сказав:
-Закон це тонке паутиння,
Малі мухи в ньому помирають,
А великі випутуються
І постійно тікають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628667
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.12.2015
Кум за кумом бігає:
-Куме чого мене обминаєш,
Знаю гроші в тебе є
Віддати мені маєш?
Ой , бачу, куме, совісті немаєш.
-А ти куме забув як я приходив,
Пороги не один раз оббивав.
Позичити гроші тебе просив,
Що немаєш, мені ти брехав.
То ти, куме тоді совість мав?.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628651
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.12.2015
Довгі роки в лісі лев царював,
Законами своїми він управляв,
Декого помилував, а декого карав,
Так в лісі порядок тримав.
Вовка з лисицею зобов"язав,
Хто як дотримується закону
В царстві його лісовому,
Щоб кожен з них йому доповідав.
Хоч він їм не довіряв,
Характер підступний знав, (розумніших не мав)
В рамках закону їх постійно тримав,
Розгулятись в лісі не давав.
Не сподобалась вовкові
Влада лева царя,
І щоб тигр царем став,
Звірів в лісі вовк намовляв.
Послухалась вовка звірина
І народ звірячий проголосвав,
Лева старого у відставку послав
А тигр молодий царем став.
І тепер в лісі тишина, тихо сидить звірина.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628425
рубрика: Поезія,
дата поступления 13.12.2015
Перше кохання, перша любов
Тільки раз у житті буває.
Той щем душі згадуєш знов і знов,
Кожну мить життя пам'ятаєш...
Події з роками швидко зітруться,
Забудеться усе, що раніше було.
Тільки чомусь не згасає, не зітреться,
В душі- кохання першого тепло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2015
Вбивця що найгірше може вбити,
Але таких карають.
Злодій обікрасти зможе
І на нього закон мають.
Та й зрадника на довго сажають.
Тільки байдужих не судять, не карають,
Хоч одночасно вони зраджують і вбивають,
Та ще й народ свій обкрадають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627906
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.12.2015
Україно, ти немов та квітка, що на вікні,
Не маєш ти щастя, не маєш ти долі.
Коріння твоє відрізають від матері землі,
Мучишся, біду терпиш, як в турецькій неволі.
Де пшениця росла, трави буяли,
Поля родючі заростають бур"янами.
Давно їх не орали, не обробляли,
Пустирями тепер вони стали.
Ліси в горах як бритвою вибривають, ,
Усе підряд клієнтам збувають.
Смереки - красу гір Карпатських,
Усе під корінь, як варвари пускають.
Хащі непролазні після себе залишають.
Як після буревію нещадного,
Гори Карпати вигляд мають.
Тільки пеньки з під землі виглядають.
Дітям та онукам руїни залишають.
Багатство дідів та прадідів наших
Чужі тут люди за вітром пускають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2015
Коли Людина твердо спала,
І Розум її відпочивав.
Думка з Словами сперечались
І кожен свою правду мав.
-Я найважливіша для людини,-
Так Думка мову повела.
-Вмить осягну простори,долини,
Полечу де Людина ще небула.
-А як зможеш це описати
Коли слів в тебе нема.
Без слів Думці не жити,
Без слів Думка німа.
Так довго вони сперечались.
А суть тут така-
Без розуму пуста буде думка,
Пусті будуть слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626922
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.12.2015
Світає. Чорне покривало ночі
Світанок незамітно знімає,
І день прийдешній
На світ божий випускає.
Життя після сну оживає.
Кожен свої турботи має.
Жінки в хатах порають,
Чоловіки за господарку дбають.
Перші машини проїжджають,
Хто батьків провідати,
Хто на базар щось придбати.
Різні плани люди мають.
Десь народилось хлоп"я,
В когось - дівчатко.
В декого щасливе буде життя,
А декому буде важко.
Та найважливіше сьогодні нам,
Щоб щасливі були усі ми нині.
Щоб сліз на очах не було,
Щоб добро панувало в родині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626260
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.12.2015
Мені усе одно, хто ти,
Українець, білорус, , єврей.
Мені усе одно, хто ти,
Християнин, католик, іудей.
Під одним сонцем ми живем,
Повітрям дихаєм ми одним.
Одним користуємось вогнем,
Одну воду природну ми п'єм.
Для усіх місце в серці знайду.
Тільки ти мене також поважай.
І ніж пропоганди брехливої,
Підло в спину мені ти не пхай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625790
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.12.2015
Впхався циган на весілля,
Всюди ніс свій пхає
-Що то у вас за подія?-
Він людей питає.
-Та весілля в нас, весілля,-
Кажуть йому люди,
-Будем їсти, вино пити,
Потім пісня буде.
-Їсти, пити, веселитись,
До того хист маю.
А як за то відробити,
Піду господаря спитаю...
Посадили цигана до столу,
Він веселиться, гарно співає.
За вухами аж лящить,
Усе в себе пхає.
А тут гості заспівали:
=Гірко, гірко, гірко гірко!.
Підхопився циган: "От дива,
Взяв би вас дідько.
Їсти,пити- стіл тріщіть,
А їм чомусь гірко."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625604
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 02.12.2015
Ось що хочу Вам сказати:
Помітив я, що тепер діти
На вулиці не бувають,
В комп'ютерні ігри грають.
Там вони шарики ганяють,
Скарби піратів шукають.
Яку кебету треба мати.
Щоб вільний час убивати.
Чи не краще на сонці гуляти,
Малювати, або вірші писати.
А вони грають, грають, грають.
Ще більшу тупість розвивають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2015
Може то вигадка, а може було.
Депутат колишній приїхав в село.
Тут він за себе агітував
Як соловейко весною співав.
Вірш Шевченка прочитав,
Та запнувся, не запам'ятав.
Не для того він голову мав.
Пластинку перекинув і знов заспівав.
Майже годину мізки вправляв
Обіццяв, усе в його силах було.
Тільки, щоб кожний проголосував,
Щоб за нього було село.
Коли відїжджав, руку подав.
І ніби жартома сказав:
-Щоб руки тиждень не вмивав,
Бо депутатську руку тримав!
Прийшов я додому, щось смердить.
Глянув по кутках, кіт мирно спить.
Подививсь на ноги свої,
Ноги чисті, а не в лайні.
Підніс руку до носа - запах впізнав.
Цей запах панський, смердючий,
Депутат мені передав,
Бо руку його я тримав.
І виникла в мене думка така:
-В країні порядку не буде,
Допоки в парламенті буде
Липка, смердюча "панська рука".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624828
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 29.11.2015
Війна! Яке страшне це слово!
Це розпач, це вбивство, це гріх.
Війна! Яке жорстоке слово!.
Це розруха для людей всіх.
Війна - це сльози материнські!
І сльози дітей та жінок,
Це сумні сльози закоханих,
Молодих синів та дочок.
Це найстрашніше на землі!
Його бояться люди усі.
Від нього з страхом лягають
Від нього із страхом встають.
Якщо в страшному слові "війна"
Замінити букви "ій" на "ес",
То від чарівного слова "весна"
Зрадіє і усміхнеться світ увесь.
Весна - це радість в душах і серцях.
Це новий шлях у наше життя.
Це впевненість в наших ділах.
Це для дітей і онуків щасливе майбуття.
Так змінім сташне слово - ВІЙНА
На чарівне, прекрасне - ВЕСНА!
І подаруємо усім людям
Найчарівніше слово - ЖИТТЯ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2015
Стерпіти можна геть усе.
Коли болить голова, нога муляє.
Не можна стерпіти тільки те,
Коли хтось язика свого розпускає.
І невидимими безжальними стрілами
Прямо в серце тобі попадає.
І довго мучимось, терпимо,
Бо рана така швидко не заживає.
Тому, друже, подумай ти,
Коли рот свій відкриваєш.
Для кожного щире слово знайди.
Багато друзів тоді відшукаєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624502
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.11.2015
Там у лісі сиза зозуля кувала.
А я сидів і собі рахував.
Ой зозуле, сизокрилая птахо,
Розкажи, скільки жити Бог ще дав.
Гучно зозуля кувала,
Аж по горах ішла луна.
Довгих років мені накувала.
Не пожаліла, щира птаха була.
Весна 2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623936
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2015
В лісі на високій старій смереці
Сизий дятел на гілці високо сидить.
Веселу пісню свою вибиває,
Дьобом голосно так на весь ліс стукотить.
Тук-тук-тук-тук-тук-тук-тук-тук-тук-тук-тук.
Потерпи ще трохи смереко цей мій стук.
Тебе полікую, жуків половлю,
Зеленітимеш довго в зеленім гаю
Смерека сумно йому відповіла:
-Ой даремна дятле оця праця твоя.
На світі я дуже довго прожила,
Помирати, мабуть, уже черга моя.
Тук-тук-тук-тук-тук-тук- тук-тук-тук-тук-тук.
Ще трохи лісова красуне потерпи
І довго, довго на світі проживеш,
Та й не здолають тебе морозні вітри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623918
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.11.2015
Приснилось мені уві сні,
Що в чарівний ліс я попав.
Тут дві жінки зустрілись мені.
Дорогу до щастя я в них запитав.
-Іди по стежині в круті гори.
Там відкриються тобі науки простори,
До щастя впевнена буде в тебе хода,-
Порадила жінка одна.
-Ні, друже, якщо вниз дорогою підеш,
Тут ресторани, курорти і море,
Тут щастя безмежні простори.-
Заперечила жінка друга.
Я пильно до них придивився,
І їх звичайно впізнав.
Біля правди й брехні я зупинився,
І дорогу до щастя в них питав.
І пішов по стежині високо у гори
До науки, світла, добра та тепла.
А стежина, що донизу ішла згори -
То дорога насильства, брехні та зла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623395
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.11.2015
Давай закуримо сигарету,
Давай присядемо в стороні,
Давай ми каски свої скинем,
Що запеклися у крові.
Давай присядемо... Поговорим...
Тебе, колишній друже. Прошу!
Бо ще більше біди наробим.
А я крові не переношу!
Давай з тобою поговорим...
Як колись, вип’ємо по сто грам.
Тобі дорогі твої простори,
І я край свій без бою не віддам!...
Давай, присядемо в стороні...
За руки зрештою візьмемся,
Та не такі ж ми уже й дурні –
У рідній хаті- розберемся.
Давай закуримо, сигарету…
Давай, ще з тобою,- по сто грам...
Тобі дорогі твої простори,
І я край свій без бою не віддам!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2015
Старий лист я альбомі я знайшов,
Який ти мені в далекій юності написала.
Питала чому не прийшов,
Що ти довго мене чекала.
Напружую пам’ять я свою,
І образ твій не можу пригадати.
Тільки запам’ятав прізвище твоє,
І як тебе звати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2015
Давно відбувалась подія ця.
Як росіяни кажуть,- «За батюшки царя.»
Тоді пани наймитів мали,
Неслухняних у солдати на 25 літ засилали.
І так:
Відслужили службу три солдати,
Разом додому порадились іти.
За довгі роки вони здружились,
Стали як рідні брати.
Довго дорогу долали,
Транспорт був тільки коні, воли.
Панські вози їх не підбирали,
Добиралися чим тільки могли.
У веселих розмовах час коротали.
Розказали як воювали, де були.
На долю свою нелегкую
З жалем нарікали вони.
В дорозі попутчика діда зустріли,
Його почекали, радо привітали,
Про життя – буття його розпитали.
І дальше разом по дорозі пішли.
Коли стало темніти – зупинились.
Вогонь в широкому полі розвели.
Харчами з дідіом поділились,
І спати в копицю сіна пішли.
Довго дорогою разом ішли,
До роздоріжжя вони прийшли.
Куди кому іти роздивились,
Коло Хреста стали, помолились.
На прощання дід сказав:
-Шлях нелегкий випав вам.
Щоб успішно могли подолати
Хочу вам три поради дати.
Перша порада така:
-Дорогу не простуйте,
На стежку не звертайте.
Якщо по широкій дорозі іти,
Тоді можна досягнути мети.
Другу пораду таку хочу дати:
-Не потрібно в чужі справи влізати.
Будете спокійно жити,
Будете спокійно спати.
Третю пораду від мене прийміть,
Прошу її запам’ятати:
-З висновками ви не спішіть,
Коли важливі справи будете рішати.
На прощання обнялися,
І дороги їх тут розійшлися.
Старий дід пішов мудрості навчати,
А солдати - до рідної хати.
От підійшли вони до того села,
Де домівка одного солдата була.
Не послухав він діда поради,
По стежинці через ліс попрямував.
А в лісі лихий розбійник «господарював».
Чи вбив його, чи з собою забрав.
Ніхто так і не взнав.
Ніхто його більше не зустрічав.
А тут другий до села підійшов,
Та вогник у лісі побачив.
З цікавості в ліс цей зайшов,
Більше і його ніхто не побачив .
А третій додому щасливо прийшов,
Три поради він запам’ятав.
У вікні світло світилось,
Під вікном він став.
І побачив таку він картину:
Його жінка посеред хати стоїть,
Обнімає молодого хлопчину,
Радісно сміється, щось йому шепотить.
Серце люттю його закипіло,
З плеча зірвав він рушницю:
-Уб’ю жінку-зрадницю
І коханця її я вб’ю!
Та згадав він діда пораду,
І від серця його відлягло:
-Встигну я їх покарати,
Краще до хати зайду.
Зайшов він до хати.
Жінка впала на груди його:
-Ой ,як довго тебе виглялала,
І сина плекала твого!
А син на коліна впав:
-Ой, як же я довго, татусю,
Із війська тебе виглядав!
Малюнок Володимира.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623083
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.11.2015
Я вірш хотів би написати,
Щоб в не було стандартних слів.
Я вірш хотів би написати,
Щоб серце теплом він зігрів.
Щоб не був сухий, та холодний,
Щоб ніби душу людську мав.
Хто прочитав би його уважно
Хоч хвилинку радості зазнав.
Згадав про перше своє кохання,
Юначе захоплення, страждання,
Гіркоту розлуки, розставання.
Велику радість зустрічі знов...
Я вірш хотів би написати,
Щоб мелодією скрипки звучав.
Такий вірш для Вас написав би,
Щоб пелюстками троянд кружляв.
Якби від Бога талант такий мав,
Гарний вірш для Вас би написав,
Щоб до вірності лебединої,
Завжди він усіх нас закликав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2015
Із кам’янистого бідного краю,
Від лихоліття та біди
Дві подружки, білі ромашки,
Кращу долю шукати пішли.
Довго, довго ішли пісками.
Через гори, долини, поля.
Сонце палило нещадно,
Спека страшенна була.
Аж ось і криницю зустріли,
Де джерельна, холодна вода.
-Дай водиці напитись,- попросили,
-Замучила нас спека страшна.
-Дам напитись,- криниця сказала.
-Тільки в мене умова одна:
-По пелюстку киньте ви в мене,
Щоб смачніша була вода.
Одна ромашка, мила та щира,
Пелюсток свій віддала.
Води вона вдосталь напилась,
І дальше в дорогу пішла.
А ромашка красива та горда
Пелюсток свій не дала.
Води вона не напилась,
Вроду свою берегла.
І так по усій їх дорозі,
Там, де була вода,
Одна пелюстки дарувала,
Друга красу свою берегла.
І ось та поляна квітуча,
Де річка, де водограй виграє.
Впала щира ромашка безсило,
Висипала в землю насіння своє.
І тепер, на родючому полі,
Красиві білі ромашки цвітуть.
Закохані пари часто приходять
І віночки з них гарні плетуть.
А друга ромашка, гонорлива,
До поляни вона не дійшла.
Зів’яла, пропала безслідно.
Така в неї доля була.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621197
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2015
Божа заповідь каже:
-Не вбий, не дури, не кради.
Якщо кожен прожити так зможе,
То не буде в Україні більше біди.
Правда, добро запанує.
Кожна дитина буде щасливо рости.
Час не скоро душевні рани лікує,
Та нам суджено разом іти.
Берімся міцно за руки,
Щоб ніхто з нас не впав.
За плечима у нас діти, онуки.
Борімся, щоб ворог нас не здолав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2015
В горах Карпатах зелених,
Де туман долиною пливе.
У хатині смерековій ,
Тут дівчина кохана живе.
Зійду на гору високу,
На найвищу вершину зійду.
І едельвейс сніжно-білий
Для дівчини своєї знайду.
Ця квітка біла чарівна,
То є символ кохання й краси,
Знайду цю квітку для тебе,
Тільки заміж за мене піди .
Обійшов гори Карпати,
На Полонині я побував.
Квітку цю ніжну чарівну,
В краях далеких також шукав.
Зійшов я на скелю стрімку
Над нею орел в небі літав.
Де квітку знайти чарівну
Дорогу він мені показав...
Едельвейс, цей сніжно-білий
Його горах для тебе знайшов.
У волосся кучеряве,
Заплести тобі його прийшов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2015