Едельвейс137

ЛЕДЬ ВГАДУЄТЬСЯ ОСІНЬ

Вже  тайні  Ознаки  осінні
Явили  літа  неспромогу,
у  сонця  скошенім  промінні
зимових  днів  глуху  тривогу.

За  літа  край  немов  пір’їнки
Біжать  легесенькі  хмаринки;
Ще  літо  з  ними  грається,
Ще  сонце  усміхається.

Та  вже  угадуються  зміни
В  обличчі  матінки-природи;
У  трепеті  листків  осини
З’явились  перші  зморшки  вроди.

Ледь  мріє  просінь  в  небесах,
У  кучерявих  шатах  буйних.
А  літо  мчить  на  парусах
До  днів  фатальних,  звійно-сумних.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2013

НЕ ЗАСПОКОЮЙСЯ, ДУШЕ МОЯ…

За  мотивами  Одкровення  Йоана  Богослова

Не  заспокоюйся,  душе  моя,
а  прагни  щораз  вище.
Туди,  де  всіх  святих  сім’я,
А  не  туди,  де  нижче.

Там,  де  стоїть  Святий  Престіл,
Де  старці  возсідають.
Там,  де  пройшов  водорозділ,
Де  Бога  прославляють.

В  одежах  білих  люд  стоїть,
За  руки  в  колах  взявшись.
З  земних  прийшовши  лихоліть,
У  Дусі  поєднавшись.

Туди,  туди  лети  душе,
Коли  прийде  пора.
Там  знайдеш  спокій.  Так  лише
Ввійдеш  до  Божого  Двора.

Там  слів  високих  похвала
Звучить  у  силі  Духу.
Там  славослів’я  і  Хвала
Сягає  твого  слуху.

Туди,  туди,  де  мій  Господь
Я  прагну  безупинно.
Почути:  в  круг  святих  заходь
У  радості  нестримно.

Не  заспокоюйся,  душе,
А  прагни  до  вершини.
Туди  бажай,  туди  лише
Прощальної  хвилини.

Післяслово:

Ніхто  не  відає  того,
Та  забувать  не  треба:
Не  знаєш  віку  ти  свого,
Коли  підеш  до  Неба.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445901
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2013

В КІНЦІ СЕРПНЯ

Дощ  розігнав  жару  і  спеку,
Зволожив  ніч  і  днину;
І  записав  у  картотеку:
Хвала  дощу  від  нині.
Хвала  дощу,  хвала  від  нині
За  прохолоду  й  воду,
Що  відпочинок  дав  людині,
Зберіг  Землиці  вроду.
Землиця  дощиком  умилась
І  ожила  природа,
Усе  живе  розвеселилось  –
Змінилася  погода.
Хоч  літо  щедро  нас  пригріло,
Та  в  спеку  буть  не  сила.
В  ранкових  росах  я  ходила
І  дощику  просила.
Відкрив  Господь  небесні  ставні
І  дощ  проллявсь  на  Землю.
Прохання  були  не  даремні  –
Вода  прорвала  греблю.
Збігають  дні  і  серпень  сходить,
До  школи  дітям  скоро.
Вже  по  городах  осінь  ходить,
Їй  на  Землі  просторо.
Надія  є  на  щедру  осінь,
На  урожай  багатий.
Хоч  в  небі  вже  не  літня  просинь,
Та  літо  ще  крилате.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2013

ПОКОТИЛИСЬ ЗБОЛЕНІ ТУМАНИ

Покотились  зболені  тумани
у  ранкову  досхідсонця  млу.
Під  моїм  вікном  обрізані  каштани
Образно  нагадують  мітлу.
Не  один  каштан  так  поплатився
За  примхливі  настрої  людей.
Може  б  хто  коли  у  тінь  сховався,
Але  ж  ні  –  поцілив  біль  грудей.
Вже  сконали  дуб,  береза,  слива
Ради  європейських  модних  зел.
Була  то  хвилина  нещаслива
Варта  зведення  шпичастих  стел.
Сльозою  скапнула  береза  на  прощання,
дуб  знекровлений  сусідів  відсахнувсь.
Їм  вмирати  було  ще  зарання,
 люд  невдячний  на  життя  їх  замахнувсь.
Мій  син  стояв  в  вікні  і  плакав  тихо,
Жалів  березу,  дуба  пожалів.
Він  смерть  дерев  прийняв,  як  справжнє  лихо,
Дитяче  серце  пронизав  дорослий  гнів.
Ще  не  раз  дерева  падали  по  місту,
Без  пори  вмирали  на  очах.
Зменшуючи  прохолоду  зелен-листу,
Гинули  беззахисно  в  ночах.
Одні  люди  зелень  насадили,
Інші  нищити  бездумно  узялись.
Заживо  дерева  вони  вбили.
Чи  прийде  час  розкаяння  колись?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445620
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.08.2013

СУПЕРЕЧКА

Пожежа  так  раптово  зайнялася:
Вогонь  з  очей,  з  вуст  грому  шквал.
Де  ця  причина  нетерпимості  взялася?
Збудився  звір    -  нервовий  шал.

Згоріло  все,  що  будували  стільки  часу.
Поверх  за  поверхом  до  тла  згоріли.
Вогню  пожерти  віддали  сердець  окрасу,
Любові  мову  солов’їну  отруїли.

Удари  грому  потрясли  свідомість,
А  душ  єднання  блискавиці  спопелили.
Стріла  ворожості  вп’ялась  натомість
на  злагоди  чуття  камінні  впали  брили.

Судитися  не  підуть.  Мовчання  візьме  слово,
Вируватимуть  думки  без  виходу  у  світ.
Тільки  тиша  задзвенить  грозово,
Не  вперше  бачити  опалий  миру  цвіт.

післяслово

В  одного  сон  пропав,
а  другий  спить,  немов  убитий:
Два  різні  сприйняття,  два  різні  відчуття.
Не  спить  голодний  хтось.  Заснув,  звичайно,  ситий  –
Не  писаний  ніким  смішний  закон  буття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445456
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2013

МНОГОЛИКА ОСІНЬ

***
Осінній  день,  мов  день  прощання.
Крізь  сльози  сміх  –  пройшло  кохання.
Буде  весна  і  знов  стрічання,
Почується  нове  признання.
Осінній  день.  Прощай  кохання!
Не  визнане  чиєсь  признання.
Крізь  сльози  сміх,  душі  зітхання.
Даремні  були  сподіваня.
Осінній  день.  На  сміх  кохання.
Навіщо  нам  таке  стрічання?
Даремне  вибачення  і  зітхання
Без  сліз  відбулося  прощання.

***
Причарувала  осінню  калина.
Цвіла  весною  молода  дівчина.
Наллялись  літом  соком  ягідочки  –
Тепер  вже  молодиця  в  вишитій  сорочці.
Весною  квітла  –  дівувала,
На  парубків  тихенько  поглядала.
В  гайку  до  пізна  хоровод  водила,
 та  цілуватись  мати  не  веліла.
Тепер  розкинула  червоні  грона.
Дивлюсь  на  них:  ах,  безсоромна!
Красу  свою  даруєш  дарма.
Хто  йде  –  скубне.  Гірка.  Та  ж  гарна!

***
Многолика  осінь,  многолика:
То  у  дзвони  б’є,  то  плаче  стиха.;
То  згорає  в  пломені  огнисто,
То  вбирається  в  калинове  намисто.
Многолика  осінь,  многолика.
Ти  чаруєш  здавна  чоловіка.
Хоч  літа  свої  з  тобою  губить,
Серцем  щиро  тебе  любить.
Многолика  осінь,  многолика.
Ти  прийшла  до  мене,  хоч  й  не  кликав.
Відцвітуть,  пройдуть  літа  крізь  серце,
І  затягнеться  льодком  життя  озерце.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445455
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2013

НА ПРОЩАННЯ

Не  вірю  аргументам,  доводам  твоїм,
Якими  ти  так  щедро  сиплеш.
Не  вірю  й  почуттям  уже  своїм.
Яких  у  чистоті  не  приймеш.

Моя  душа  з  твоєю  не  тотожна,
І  втратити  тебе  я  не  боюсь.
Нас  поєднати  доля  не  спроможна,
Можливо  знадобишся  ти  комусь.

З  полегкістю  мені  самій  дихнеться,
Мов  камінь  упаде  з  грудей  моїх.
Тож  хай  тобі  сторицею  вернеться
Час  неоправданих  надій  твоїх.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2013

ФОРТЕЦЯ

Сама  для  світу  я  –  фортеця.
Сердечних  почуттів  ослона.
Добутися  нікому  не  вдається,
Стоїть  на  варті  охорона.

Охороняються  чуття
За  мурами  стрімкими  кам’яними.
З  усіх  боків  тут  прикриття
Раменами  всесильно  крем’яними.

З-за  стін  бійниці  дивляться  у  світ,
Пильнуючи  підходів  неприступність.
І  зверху  не  можливий  тут  підліт  –
В  усьому  виявляється  могутність.

Сюди  закритий  ззовні  вхід,
Сюди  нема  чужим  дороги.
Не  бажаний  нічий  прихід,
Тут  неприступні  всі  пороги.

Лише  Один  є  Такий  Хтось,
Кому  немає  перепони.
Йому  без  труднощів  вдалось
Пройти  крізь  пильність  охорони.

Йому  відкриті  двері  всі,
Тут  в  радості  Його  стрічаю.
Назустріч    Йому  вирушаю
Щоранку  в  зоряній  росі.

Лиш  Він  Один  мені  жаданий,
Для  нього  серця  мого  стук.
Єдиний  мій,  навік  коханий,
Любові  ніжний  перегук.

В  фортеці  я  себе  сховала,
Себе  Тобі,  щоб  зберегти.
Тут  всі  скарби  свої  зібрала,
Щоб  Ти  Один  їх  міг  знайти

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444591
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.08.2013

ВОЛОДИМИР ВИСОЦЬКИЙ

Не  має  старості  поет.
Лунає  піснею  в  роках.
Його  життя  складний  сюжет  –
Сценічна  драма  у  віках.

Із  поколінь  до  поколінь
Підуть  його  пісні-вірші.
Це  його  образ,  його  тінь,
Порив  стражденної  душі.

Палало  серце  полум’ям,
Тому  й  не  довговічне.
Любові  уділило  нам,
Народжене  у  січні.

Палахкотіло  та  жило,
Себе  віддавши  людям.
У  пам’ять  вічну  увійшло,
Не  догодивши  суддям.

Та  щирих  друзів,  все  ж,  здобув,
Закоханих  у  пісню.
Того  ніхто  з  них  не  забув  –
Його  не  стало  в  липні.

А  пісня  залишилась  нам,
Навік  жива  у  серці.
Він  будував  Духовний  Храм
У  своєріднім  герці.

Не  був  байдужий  до  життя,
Згорів,  не  завагався.
Віддав  себе  на  розп’яття
і  з  Небом  поєднався.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444327
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.08.2013

ПРО БЛУДНОГО СИНА

Переспів  СЛОВА

Як  блудний  син  вертав  додому,
На  стежці  батько  перейняв.
Зустрів,  обняв,  не  мовив  й  слова.
Лиш  все  зітхав,  зітхав,  зітхав…
Прощає  дітям  серце  Отче
Їх  неслухняність,  впертість,  «глухоту».
А  як  поїдуть  світ-за-очі  –
Не  спить.  Лиш  витира  сльозу.
Надіється,  що  десь  озветься
Сердечний  крик  у  сині.  Мов
Той  голуб  сизий  у  гніздечку  б’ється.
Чекає  сина.  Полетів…  Замовк…
Пройшов  світи  той  блудний  отрок.
Все  прогуляв,  все  розгубив.
Згадав,  як  з  рідного  порогу
Колись  дивився  батько  вслід.
Не  стало  сили.  Серце  мліє.
«Татусю,  рідний…  Ось…  прийми…
Прости,  прости…»  -  упав  на  груди.
У  відповідь  почув:  простив.
……………………………………………………………………..
Життя  людське  –  наука  Божа.
Сини  і  дочки  не  блудіть!
Своєю  вірністю  стрічайте  Бога,
Щоб  не  прийшлось  колись  жаліть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444139
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2013

ЛЮБОВ’Ю ТИ МЕНЕ ЛІКУЄШ

Любов’ю  Ти  мене  лікуєш,
Лікуєш  серце  моє  й  душу,
А  я  навчитись  цього  мушу  –
Не  дарма  слово-зерно  сієш.
Воно  лягає  в  душу  і  свідомість  –
У  грунт,  що  з  радістю  приймає.
Господь  достойно  ниву  засіває,
А  нива  заколоситься  натомість.
Багато  літ  родились  тут  плевели:
Чи  то  негода  тому  заважала,
Чи  то  земля  хворобою  страждала,
Що  в  бур’яни  посіяне  умерло?
Не  залишив  Господар  Свого  поля,
Хоч  і  часу  потратив  Він  не  мало,
Щоб  в  добру  землю  зернятко  упало,
Щоб  не  загинула  знедоленою  воля.
Очистив  від  плевел  й  каміння,
Примусив  відступити  сушу;
В  сльозах  розкаяння  зволожив  душу,
І  в  добрий  грунт  поклав  насіння.
Теплом  і  сонечком  воно  зігріте,
Надія  є  на  урожай  багатий,
Бо  грунт  ранковим  дощиком  политий,
А  зерно  від  плевел  прикрите.
Ти  серце  моє  й  душу  будиш,
Ти  ліки  від  недуг  всіх  знаєш:
В  любові  жить  мені  бажаєш,
Любов’ю  Ти  мене  лікуєш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444138
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2013

ПОЕЗІЯ ДУШІ

Свої  емоції  й  амбіції  лишаю
На  перехрестях  життьових  доріг.
Поезію  із  суєтою  не  змішаю,
Очистившись,  переступлю  поріг.

Бо  там,  де  слово  –  чистота  й  високість,
Незаплямованість  і  серця  і  душі.
Любов’ю  гаситься  людська  жорстокість,
І  все  це  виливається  в  вірші.

Душа  віршованою  мовою  говорить,
Їй  вторить    волі  й  честі  неослабний  Дух.
А  при  потребі  себе  упокорить,
Й  продовжить  до  вершини  рух.

Ніщо  не  може  руху  припинити,
Хоча  можливі  тимчасові  перешкоди.
Душа  продовжує  свій  ріст  творити,
долаючи  бурхливі  води.

У  водах  вона  силу  здобуває,
А  вогняне  горнило  гарту  додає.
В  випробування  Долі  пробуває,
Надії  ворогу  на  перемогу  не  дає.

Дорога  визначена  їй  у  тернях,
Та  що  ті  терні,  коли  є  мета!
Не  захлинається  у  хвиль  високих  гребнях,
Рятує  душу  духу  чистота.

Тому  й  поезія  душі  –  всепереможна,
Все  впевненіше  й  впевненіше  духу  сила.
З  любов’ю  й  вірою  вона  тотожна,
Злоба  і  нечисть  душу  не  скорила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443658
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2013

ПІЛІГРИМ

У    спраглості    моя    душа,
мов      пілігрим,    у    пошук    вирушає.
Достиглі    верстви    потом    ороша,
І    хліб    небесної    духовності    вкушає.
*
Немало    сходжено    доріг-стежок,
Кривавляться    пошерхлі    п’яти.
Прийшлося    ночувати    де    стіжок,
А    в  голод    тятиву    ладнати.
*
Аж    поки    не    наповниться    душа,
і    спрагу    утолити    зможе  –
мій    пілігрим    на    віри  Зов    руша
а    це,    як    є,    знамення    Боже.
*
В    пошукуваннях    стільки    літ,
Та    недоречно    тут    щось    говорити.
Іду    шляхом    Вселенських    міт,
Які    не    кожному    під    силу    зрозуміти.
*
Та    не    лякає      мене    стежка    кам’яна.
Я    пілігримом    научилася    ходити.
Мені      упертість    у    характері    дана.
За    те    не    знати    чи    хвалити,    чи      судити.
*
Якби    не    ця    упертість    у    мені  –
Невігластво    затятістю    здолало    б.
Бродила    б    бездоріжжям    по    стерні,
Кровопролиття    значення    не    мало    б.
*
Не    заспокоюйся,    душе    моя.
Іди    за    пілігримами    услід.
Це    будучність    свята    твоя,
Це    до    духовності    твій    хід.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443437
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.08.2013

ДО МУЗИ

Пустунко  Музо,  озовися,
Розвесели  мене  слівцем.
Веселим  сонечком  явися,
Чарівних  римувань  гінцем.
Будь  щедрою  в  своїх  дарунках,
Співай,  співай  свої  пісні.
У  тих  словесних  візерунках
Даруй  управності  мені.
Вправляти  думкою  і  словом
І  розуміти  почуття,
Щоб  зазвучати  віщим  дзвоном
І  Боже  славити  Ім’я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443268
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2013

РАНЕСЕНЬКО, АКАЦІЇ ЩЕ СПАЛИ

На  поезію  Л.  Костенко

Ходіть  тихенько,  не  будіть  акацій.
Нехай  акації  заквітчані  посплять.
І  не  читайте  одне  одному  нотацій,
Бо  ваші  голоси  риплять.
Кущі  посплакувалися  росою,
А  з  вишні  цвіт  рожевий  облітає.
Під  вишнею  дівчина  з  русою  косою,
А  над  дівчиною  бджола  літає.
Над  придніпровим  плесом  чайка  пролітає,
Черкає  плесо  зігнутим  крилом.
Косою  дівчина  цвіт  вишні  підмітає,
я  записала  вірша  чайчиним  пером.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443039
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 13.08.2013

ЛЮБОВ AGAPE

Година  –  північ.  Я  не  сплю.
Вслухаюсь  в  звуки,  що  бентежать  душу.
Зізнаюсь  чесно:  я  люблю!
Утаємничувати  почуття  не  мушу.

Любов  належить  лиш  мені.
Її  у  серці  не  таю.
Це  їй  присвячено  пісні,
Подібно  тим,  що  співані  в  раю.

Любов  несе  у  рай  мене.
Душа  там  в  щасті  пробуває.
Висот  блаженства  досягне,
Бо  чар  хмільного  почуття  спиває.

Я  прагну  і  не  стримую  себе,
Переживаю  миті  небувалого  екстазу.
О,  мій  Коханий,  як  люблю  Тебе!
До  безкінечності  співатиму  цю  фразу.

Не  має  значення  приймаєш  Ти,  чи  ні
Оце  зізнання  –  щирість  моїх  слів.
Палка  любов  назавжди  при  мені,
Як  Духом  творений  кохання  спів.

Звучить  любов  у  тиші  ночі,
Це  серце  любляче  співає.
Хай  не  досплять  й  цю  нічку  очі,
Бо  над  усе  душа  кохає.

Любов’ю  ткана  ніч  оця.
Хто  зрозуміє  її  чар?
Любов  agape  –  суть  Отця,
Людським  серцям  від  Нього  Дар.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442830
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2013

ГОСПОДЬ ГОВОРИТЬ

 «Який  народ  –  така  йому  і  влада
дана  від  Господа»  –  цю  істину  прийміть.
Закон  цей  Мій  –  для  вас  буття  засада
за  вчинки  ваші  –  одкровення  мить.

Не  правда  це,  що  хтось  в  тім  винуватий,
що  ви  сліпі,  і  хтось  вас  так  повів.
Не  правда,  що  ви  зроду  глухуваті,
що  ворог  лютий  так  підвів.

Це  совість  в  кожного  із  вас  дрімає,
ще  дух  свободи  не  у  всіх  збудивсь.
Бажання  вирватись  з  кайданів  в  вас  немає,
в  гріхах  своїх  з  вас  кожний  заблудивсь.

Тож  нарікання  йдуть  на  Небо  і  на  Бога,
в  незадоволенні  народ  весь  шамотить.
Це  вами  вибрана  собі  дорога,
в  випробуваннях    пробуваєте  щомить.

В  усьому  легко  винуватить  Бога,
вину  свою  на  інших  покладати.
Тому  і  звітність  буде  строга:
За  себе  кожному  відповідати.

Серед  усіх  народів  світу
народ  вкраїнський  –  біль  Моя.
Сама  собою  зраджена  сім’я,
віками  гнана  у  кайданах  гніту.

Не  всі  ще  пройдені  випробування,
до  волі  устремління  спить;
Тому  безсилі  всякі  намагання,
якщо  свободою  народ  лиш  снить.

Пробудження  зі  сну  –  це  час  майбутній,
в  прийдешніх  поколіннях  він  іде.
Коли  звучатиме  призив  могутній:
повстань,  Вкраїно!  Бог  гряде!!!
……………………………………
А  як  стояти  осторонь,  коли  ґвалтують  Україну
ці  самочинні,  посіпаки  темних  сил?
Ввергають  в  пекло  матір  і  дитину,
здіймаючи  брехнею  пил.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442829
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.08.2013

ЛЮБИ ЖИТТЯ

Люби  життя,  а  надто  Божий  світ
І  все  живе,  що  в  ньому  є.
Невідворотністю  над  вами  смерті  гніт,
Тому  віддай    любові  все  єство  твоє.

Любов  –  свята.  У  ній  гріху  нема.
Тому  наповнюй  нею  повну  Чашу.
Усе  разом  люби  і  кожне  зокрема
Все  те,  що  повнить  Землю  вашу.

Тваринний  і  рослинний  світ
І  людське  плем’я,  бо  йому  належиш.
Життя  любов’ю  помережиш
На  многа,  многа,  многа  літ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442648
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2013

ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ

*
Поєднались  три  сестри
Богом  послані  згори,
Щоб  живили  дух  людини
На  теренах  України.
*
Мудрість,  Мати  їх,  Софія,
Про  покров  Вкраїни  мрія.
Ця  духовності  сім’я
Дарувала  нам  ім’я.
*
Божа  Віра  і  Любов  –
Це  Надія  на  Покров.
Україночки  дівчата  –
Богу  нашому  присвята.
*
Мудрістю  у  них  освята
На  людські  серця  багата.
Щоб  в  духовності  нам  жити
І  з  сестрицями  дружити.
*
Наречені  іменами,
Божа  Мудрість  поряд  з  вами.
Віра,  Люба  і  Надія  –
В  іменах  духовна  дія.
*
Пам’ятайте  це,  дівчата,
Ви  –  духовності  присвята.
Бог  у  ваших  іменах
Вам  послав  найвищий  фах.
*
Україна  –  ВІРА,  ЛЮБА
І  НАДІЯ  завжди  буде.
Буде  ненька  наша  люба
І  духовно  гарні  люди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442285
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2013

МОЄ БАЖАННЯ

А  я  бажала  б,  щоб  серця  в  людей  горіли
І  Слово  в  них  Святе  жило.
На  зов  Господній  щоб  спішили,
Щоб  це  святковістю  було.
Ти  можеш  все  оце  зробити.
Святеє  Слово  –  Твій  Закон.
Зроби,  щоб  люди  зрозуміли,
Звільни  їх  врешті  від  оков.
Хай  їх  освітить  світло  Правди
І  Істина  хай  зазвучить.
Не  дай  в  кайданах  всім  пропасти,
Даруй  у  волі  їм  пожить.
Хай  серцем  вчують  Святе  Слово,
Полуда  хай  зійде  з  очей;
Ісус  Христос  хай  ще  промовить,
Прогонить  темряву  ночей.
Сподіюся  я,  що  так  і  буде,
Коли  прийде  і  час  й  пора.
Однак  кажу:  спішіть  о,  люди,
Час  не  чека,  час  не  чека!
Спішіть  пізнати  свого  Бога,
Відкрийте  перед  Ним  серця;
Прийдіть  молитвою  до  Нього,
Вшануйте  Славою  Творця!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441923
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.08.2013

НОСТАЛЬГІЯ

Ностальгія  –  це    коли    додому    хочеш,
В    рідний    край:    чи    місто,    чи    село.
І    коли    по    ночах    у    подушку      плачеш.
Уявляючи,    як    добре    там    було.

Хоч      сум    і    плач  –  ти    все    одно    щаслива
Тим    ,  що      десь    є    ота    земля,
Від    якої    силу    брала,
Вчилася    любити    і    росла.

Там  –  твоє    коріння.    Тут  -    твоє    колосся,
Тут  –  життя    достиглий    урожай.
Хоч    роки      розлуки    пережить    прийшлося,
Без    розчарування    в      долю    їх    приймай.

Почуття    святе  –  сердечна    ностальгія,
Ця    любов    людину    прикраша.
В    ній  живе,    не    умираючи,    надія,
В    ній    живе    окрилена      душа.

Є    куди      летіти,    є    про      що    співати,
Той    не    розуміє,    хто    не      пережив      цього.
Я    не    перестану    серцем    пам’ятати
Дивокрай-Полісся,    рідного    мого.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441922
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2013

СЬОГОДНІ АКТУАЛЬНО

Тяжка  віків  твоїх  хода,
Пустелею,  Вкраїно  бродиш.
Спливають  роки,  як  вода,
Чи  ти  Мойсея  собі  вродиш?

Пророки  були  у  тебе,
Та  віри  їм  ти  не  йняла.
Тож  продала  сама  себе
І  недоторканість  зняла.

Подобається  це  тобі,
Коли  тобою  хтось  керує.
А  той  пророк  хай  пророкує,
Пророки  вірять  лиш  собі.

А  ти  невіглаством  прибита
Стяжаєш  зрадників  й  невдах.
Сама  від  себе  будеш  бита,
У  небуття  твій  «славний»  шлях.

Зреклась  сама  своєї  цноти,
Сусід  північний  тебе  мав.
Хоча  були  такі,  хто  проти,
Та  волю  долар  їм  зламав.

Тепер  кому  та  цнота  треба?
В  музей  її.  Хай  буде  там.
Нема  у  ній  тепер  потреби,
Ми  старшим  віддані  братам.

Тяжка  віків  твоїх  хода,
Пустелею,  Вкраїна  ходить.
Мойсея  так  ніхто  й  не  вродить.
Даремна  віра,  а  шкода…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441592
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.08.2013

ОПТИМІЗМ

Не  хочу  бути  втомленою  від  життя,
Бадьоритись  серцем  і  душею  буду.
Не  визнаю  насмішок,  ні  осуду.
Не  виявлю  й  краплинки  каяття
за  те,  що  весни  і  літа  любила,
за  те,  що  віхолі  ішла  наперекір.
Осінніми  ночами  не  скимліла
І  догори  підносила  свій  зір.
Не  хочу  долею  розчавленою  бути,
Життя  люблю  і  не  змирюся  з  тим,
що  хтось  підносить  в  келиху  отруту
І  поглядом  вбиває  мене  злим.
Виховую  себе  і  утверждаюсь
у  русі  переможному  вперед.
За  пізнання  й  здобутки  не  розкаюсь,
хоч  був  прорив  не  ,  як  солодкий  мед.
Не  підкорюсь  утомі  і  хворобі,
триматимусь  життя,  що  буде  сил.
Не  закричу  в  випробуванні  –  «пробі!»,
не  дам,  щоб  осідав  на  мене  пил.
Бо  тільки  так,  насправді,  ти  щось  вартий,\
Так  звершується  подвиг  твій  живий.
Так  духу  й  віри  випробовуються  гарти,
Так  у  майбутнє  шлях  торується  прямий.
Бажань  і  мрій  високий  літ  орлиний
продовжується  в  неосяжних  небесах.
Душа  моя  –  незримий  волі  птах.
І  дух  навіки  –  незборимий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441401
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.08.2013

МОЛИТВА

Дай  з  рук  Своїх  із  Чаші  причаститись,
І  хліба  звідати  духовного  Твого.
Не  дай  гріху  моєму  проявитись
Й  зробити  так,  як  не  бажав  того.
Наповни  мене  силою  й  терпінням,
Не  дай  спіткнутися  в  дорозі,  коли  йду.
І  научи  коритися  велінням,
Які  у  послуху  я  вірою  прийму.
Ти  учиш  нас,  як  правильно  молитись,
Як  вірою  приймать  слова  Твої,
Щоб  не  змогли  ми  в  світі  загубитись
І  перли  розгубить  святі.
Молюсь  Тобі,  мій  Боже  милий.
Прийми  поклін,  любов  мою  прийми.
Ти  –  Господь  мій,  навік  Єдиний,
Моє  невміння  не  вміни
Мені  у  гріх.  Я  буду  вчитись
І  правильним  словам  й  поступкам  тим,
Які  дадуть  з  Тобою  примиритись.
Повір  мені  і  молитвам  моїм.
Я  не  прошу  послаблення  для  себе.
Хай  буде,  як  призначено  мені.
Усі  Твої  закони  знати  треба,
У  всьому  покорятися  Тобі.
Засвоїти  науку  Твою  мушу,
Без  неї  не  злетіти  мені  ввись.
Я  віддаю  і  серце  своє  й  душу,
Помилуй  і  не  відвернись.
Дай  з  чаші  благодаті  причаститись,
І  Духа  Істини  пізнать  Твого.
Навчи  мене,  у  послуху  молитись,
Не  відкидай  від  Імені  Свого.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441229
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.08.2013

ЗВІСТКА В ГАЗЕТІ

У  храмі  пролилася  кров.
Святиню  осквернив  убивця.
Його  насильник  сатана  зборов,
Наймення  давши:  кровопивця.

Там  де  стоїть  святий  престіл,
Де  Лик  Господній  спокій  зберігає,
зійшов  на  дно  пекельних  кіл
хто  душі  людські  убиває.

Розп’яття  куля  рознесла
І  краплі  крові  бризнули  на  Лик.
Це  жертву  скверна  принесла  –
Упав  замертво  чоловік.

Кров  пролилась  і  храм  стенувсь,
Здвигнулись  стіни  зойком  неба.
Так  у  безодню  світ  ввергнувсь.
Чи  рятувати  є  потреба?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440856
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.08.2013

ГОСПОДЬ ГОВОРИТЬ

Народжується  нове  покоління.
Це  діти  серця,  вольності  й  душі.
Вони  –  Моє  життєве  устремління:
Пісні  любові,  радості  вірші!
Слухняні  діти  поруч  і  зі  Мною,
Виконують  веління  Моїх  дум.
Встають  слова  готові  йти  до  бою,
На  подвиг  устають  і  відкидають  глум.
Це  воїни  Мої,  це  справжні  Мої  діти.
Не  зрадять,  знаю,  бо  віддані  Мені.
Слова  живі  –  душі  Моєї  квіти,
Підтримають  в  невидимій  борні.
Я  посилаю  їх  у  світ  перемагати.
Це  боротьба  Моя  за  Правду  і  Життя.
Їх  научив  без  втоми  працювати,
Вивершувати  те,  що  зветься  –  майбуття.
Слова  Мої  не  раз  були  стражденні,
Не  раз  захоплювали  їх  в  полон.
Та  все  одно,  ішли  вперед  уперто
І  не  ставали  перед  ворогом  в  поклон.
Слова  Мої  –  прості,  та  Духом  сильні,
І  звикли  до  тернових  колючок.
Їх  не  скують  в  кайдани,  вони  –  вільні,
Здолають  безлічі  наводнених  річок.
Летять  слова  у  просторі  і  часі,
Торкаючись  тонких  сердечних  струн.
Їх  сила  і  принада  не  погасне,
Вони  –  всеоживляючий  чудесний  струм.
Упевненим  лишаюсь  в  Своїх  дітях.
Моя  надія  і  опора  в  них.
Проходитимуть  роки  і  століття,
Та  час  і  старість  не  здолають  їх!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440638
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.07.2013

ДВІ НОЧІ З ЖИТТЯ ПОЕТА

1

О,  НІЧ!

О,  ніч  –  темниця!
Не  спиш,  а  воно  сниться.
Сниться  незугарне  і  погане,
Комусь  скажи  –  душа  зів’яне.

О,  ніч  –  пітьма!
Моєї  долі  у  тобі  нема.
Її  прогнала,  не  допустила  СЛОВА,
Морозом  вдарила  раптово.

О,  ніч  –  зима!
Регоче  віхола  ридма.
Плачем  зайшлась  душа  осиротіла,
Тобі,  розлучнице,  нема  до  того  діла.

О,  ніч  –  нездара!
Моєї  долі  зла  покара.
Не  хочу  в  ніч  ні  тілом  ні  душею,
Не  назоветься  ніч  глуха  моєю.

2

БУЛА    ІНША    НІЧКА

А  інша  ніч  була,  мов  сонце,
Усю  ніч  ми  світило.
Дивилась  темінь  у  віконце,
А  нам  було  так  мило.

Зліталися  в  кімнату  вірші,
Та  й  спати  не  хотілось.
Злітались  вірші  менші  й  більші,
Проміння  струменилось.

І  муза  була  при  мені,
Натхнення  не  дрімало.
Це  як  життя,  що  на  весні
Відроджуватись  стало.

Папір  біленький  й  олівець
Найбільш  з  усіх  старались.
І  кожний  з  них  був  молодець,
Віршами  ніби  грались.

У  ніч  віршовану  погрались,
аж  поки  день  до  хати.
Бадьорим  духом  перейнялись
Та  й  знову  віршувати.

Три  крапки  тут  уже  поставлю,
Продовження  там,  далі.
Я  Сонце,  музу  й  нічку  славлю,
P.(пост)  S.(скриптумом)  деталі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440397
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2013

ЗВЕРНЕННЯ

Господь  говорить:
Уславлені  Мої  герої,
Бійці  невидимого  фронту:
Поети,    музиканти  –  Вої,
Ви  побратими  всі  по  зброї.

В  вас  щит  і  меч  завжди  в  руках,
Ви  завжди  на  передовій.
Вам  не  відомий  бою  страх,
Звитязі  вірні  трудовій.

Кровопролиття  –  не  ваш  шлях,
Ви  дух  підносите  людини
І  до  останньої  хвилини
Знамено  Духу  у  руках.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440175
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.07.2013

БЕЗУМСТВО

Рябить  в  очах.  Дзвенить  у  голові.
І  мухами  обсиджене  вікно.
Спливає  тихо  по  моїй  крові,
Від  голови  до  ніг,  п’янке  вино.

Пила  його  не  знавши  міри,
Там  було  літрів  два  чи  три.
Та  ви  не  слухайте,  не  йміть  ми  віри,
Слова  мої,  мов  безум  світогри.

Пограюсь  у  безумство,  отупіння,
У  невиправний  недорікуватий  розум.
Прийму,  як  вигляд,  навіжене  тупотіння
І  видам  за  реальність  безум.

І  ось  трясе  уже  невпинна  пропасниця
В  нестримності  емоцій  ґвалтівних.
Немов  капусту,  нерви  струже  шатківниця,
Хоч  застосуй  кайданів  рятівних.

Проснись!  Очумайсь!  Сонце  встало!
А  ти  у  пеклі  день  весь  проживеш.
Невже  тобі  безумства  іще  мало?
В  реальних  снах  цю  школу  ти  пройдеш.

Та  краще  повертайся  у  оселю,
Де  все  твоє  і  розуму  буття.
Тебе  чекають  там  веселі  менестрелі,
Вони  –  супутники  твого  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439845
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2013

ОЙ, ТУМАНЕ

Ой,  тумане,  туманочку,
Чом  сховався  у  лісочку?
Чом  сховався  у  гайочку,
Заховав  свою  сорочку?

А  сорочка  –  білосніжна,
Як  дівчина  ніжна,  ніжна…
А  сорочка  вишивана,
Білим  шовком  ткана,  ткана…

Ой  тумане,  туманочку,
Чом  лежиш  ти  у  клубочку?
Розстелися  понад  річку,
Бо  вже  виспався  за  нічку.

Заклубочився  туман,
Наче  сніжно-білий  лан.
Покотився  по  долині
Де  цвітуть  волошки  сині.

Де  цвітуть  волошки  сині
Відпочити  ліг  в  долині.
Поки  сонце  ще  не  зблисне,
Над  долиною  повисне.

А  як  сонце  засміється  –
Д’горі  враз  він  підніметься.
Розрідиться,  наче  пух,
Від  туману  –  один  дух.

–  Ой  тумане,  туманочку,
Чом  не  сів  ти  на  горбочку?
–  Бо  горбочок  –  не  долина,
На  горбочку  болить  спина.

А  ’дгорі  я  піднімуся  –
Краще  землю  роздивлюся.
Чи  вгорі,  а  чи  в  долині
Сплять  іще  тумани  сині.

Ой  тумане,  туманочку,
Зачепився  за  гілочку.
Та  й  повис  на  деревині,
На  високій,  на  соснині.

Пісня  довга  може  бути,
Бо  легкі  слова  і  нути.
Варіантів  є  багато,
Віршування  –  моє  свято!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439616
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2013

СЛОВА ПРИХОДЯТЬ І ВІДХОДЯТЬ

Слова  приходять  і  відходять,
Якщо  не  встиг  їх  записать.
Поета  іншого  знаходять,
Котрий  встигає  їх  прийнять.

Слова  приходять  і  відходять,
Лови  не  гав,  а  їх  лови.
Можливо  вірш  таки  ся  вродить
У  геніальній  голові.

Слова  приходять  і  відходять,
Їх  так  ніхто  й  не  зрозумів,
Відкинуті,  самотньо  ходять,
Чекають  ще  ненароджених  умів.

Слова  приходять  і  відходять
У  таїні  ночей  сліпих.
Пісень  неспіваних  мотиви  водять,
Що  були  у  вустах  німих.

Слова  приходять  і  відходять,
Слідів  не  залишають.
Ніхто  увагою  не  нагородить,
Непізнані  зникають.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439405
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2013

СТИХІЯ

Від  граду  і  зливи
                                                                                                   Небо  рушиться,
Громи  валунами
                                                                                                             Ефір  перекочують.
Все  живе
                                                                                       Зі  страху  мучиться,
А  люди  знаменням
                                                                                                         Себе  оточують.
Зміями  блискавки
                                                                                                                       Землю  пронизують,
Могутні  дерева
                                                                                                         Вогняно  колються.
В  безсиллі  люди
                                                                                                             Плечима  знизують,
Проти  стихії
                                                                                                 Ніхто  не  бореться.
Ніхто  не  в  силі,
                                                                                                         Не  в  змозі  устояти,
Сльозами  її
                                                                                                                               Не  спинить,  не  приборкати.
У  її  задумі
                                                                                 Небо  розкроїти
І  валунами
                                                                                                 Сердито  розгуркати.
Грому  всесила,
                                                                                                             Блискавиць  згарища,
Людських  страхів
                                                                                                                             І  молитви  схрещення.
Десь  у  лісах,
                                                                                                             У  язичницьких  капищах
Хтось  не  прийняв
                                                                                                           Ідолів  зречення.
Голос  громів
                                                                                                       І  вод  переповнення,
Гнів  на  землі,
                                                                                                                     Понад  хмарами  чується.
У  безпросвітності
                                                                                                             Світла  творення,
Поступ  свободи
                                                                                                         І  віри  гартується.
Не  вбережеться
                                                                                                                       Від  грому  і  блискавки,
Що  має  бути  –
                                                                                     Буде  і  станеться.
Буря  –  не  жарти,
                                                                                                                 Не  жарти,  не  витівки
З  страху  сльози  не  лий,
                                                                                                                           Бо  не  зглянеться.
Грому  не  бійсь,
                                                                                                                             Десь  за  горами  вляжеться.
Сонце  розтопить  град,
                                                                                                                   Не  залишиться.
Зелень  розшарпана
                                                                                                                       Знову  зав’яжеться,
Спокоєм  люд
                                                                                                     І  миром  утішиться

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2013

Я - СЛОВО!

Господь  говорить:
Століття  пронеслись.  Я  на  сторожі!
Отець  Мене  поставив.  Я  стою!
Я  –  ваш  Ісус,  Я  –  Боже  Слово!
Хай  всі  це  знають.  Я  -  ІСУС!
Несу  Отця  і  волю  й  Славу.
Хто  слухає  Мене,  той  не  скоривсь,
Не  впав,  не  вмер,  а  буде  жити.
Я  на  сторожі!  Я  –  живий!
Прийміть  Мене  в  Хвалі  і  в  Славі,
З  достоїнством  Мене  прийміть!
Приніс  вам  хрест,  це  Моя  Слава!
Я  на  сторожі!  Я  –  живий!
В  Отці  Я  був  ще  від  початку,
Коли  не  було  неба  ні  світів.
Стою,  як  і  тоді  на  славній  варті.
Я  тут!  Я  з  вами!  Я  –  живий!
Почуйте  Голос  Мій!  О,  люди!
Мене  впізнайте.  Я  –  Пастух!
Отара  ви  Моя,  це  знайте.
Я  на  сторожі!  Я  –  Ісус!
Та  не  чекайте  доказів  від  Мене.
І  не  перечте.  Я  –  Ісус!
Я  –  Син  Отця!  Я  був,  і  Є,  і  буду!
Мені  нема  початку  ні  кінця!
Я  –  Слово  Боже!  Хай  усі  це  знають.
І  доказів  не  буду  Я  давать.
Я  –    Свідок  Сам  в  Собі.  Хай  це  почують.
Усі  хай    знають  і  усвідомлять!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439253
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.07.2013

Я ЧУЛА СЛОВО

*
Я    чула    Слово!
Глибоко    у    снах    воно    витало.
У    ореолі    слави    прозвучало,
Крильми    змахнувши,    наче    птах.
*
Звучало    Слово!
Красою    слух    мій    полонивши.
І    я    чарівний    звук    той    пивши,
Натхнення    Духом    пройнялась.
*
Так    діє    Слово!
І    на    яву    і    в    сни    приходить,
І    душу    з    тьми    у    світло    вводить,
Неначе    в    храм,    в    Святе    Святих.
*
О,    Світло-Слово!
Звучання    хай    не    проминає,
Хай    безкінечно    так    витає,
Розбурхуючи    крові    плин.
*
О,    вибір-Слово!
Не    замовкай!    Звучи!    Звучи!
Ослаблий    дух    з    собою    получи.
Життя    верни    душі    зів’ялій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439030
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2013

ДРАМАТУРГ І ВИКОНАВЕЦЬ РОЛІ

ГОСПОДЬ  ГОВОРИТЬ:
Своїй  волі  Режисер  Я  Сам  і  Постановник,
Гра  відбувається  на  зоряному  тлі.
Костюмер  Я  Сам  і  Сам  закрійник
І  головною  є  роль  Моя  у  грі.

Я  Сам  пишу  до  гри  лібрето:
Поет  і  виконавець  –  Я.
Мої  у  грі  цій  задуми  й  сюжети,
Я  –  Диригент!  І  музика  –  Моя!

Один  реальний  –  Я.  Гра  –  ілюзорна,
Та  зрозуміти  це  кому  удасться?
Не  кривить  рот  хай  вам  усмішка  ця  потворна,
Замаскувать  її  –  багато  гриму  здасться.

Та  хто  з  смиренністю  приймає  Моє  Слово,
Й  виконує  всі  Мої  вказівки,
Для  того  гра  скінчиться  пречудово,
Того  овацією  проводжатимуть  зірки.

Духовний  зміст  у  мові  вірша  цього,
Уважно  прочитай  і  розберись
До  чого  тут  і  гра,  і  поетичне  слово,
І  як  у  грі  цій  музика  й  оркестр  злились.

Не  мало  каші  треба  з’їсти  людям,
Та  гра  не  була  б  тоді  грою.
Своєї  режисури  не  довіряю  суддям.
Я  Сам  судитиму  –  пізнайте  волю  Мою.
…………………………
Я  не  насмілюсь  після  слів  оцих
Поглянути,  бодай  на  мить,  угору.
Прошу  про  відпуст  всіх  гріхів  моїх,
Тримай  мене  у  всякий  час  і  пору.

З  усім,  що  Ти  сказав,  погоджуюся  я
І  мову  Твою,  також,  зрозуміла.
Хай  під  Твоїм  крилом  буде  сім’я  моя,
А  душам  нашим  дай  орлині  крила.

Приймаю  я  Твоєї  гри  умови,
І  що  відведено  мені  –  все  виконаю  я.
В  ім’я  Святої  Покровительки  –  Любови
Задумана  у  грі  цій  роль  моя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438807
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.07.2013

ЛЮДИ ПОВЕРТАЮТЬСЯ В СЕЛО… *

Люди    повертаються    в    село,
Щоб    в    землі    повічно    тут    лежати.
Десь    світами    їх    життя    вело,
Та    село    вже    кличе    спочивати.
*
Відпочити    від    земних    доріг,
Від    тривог,    від    сліз,    від    ностальгії.
Перейшовши    вічності    поріг
Тут    прощати    роки    молодії.
*
Тут    прощати    сум    свій    і    печаль,
Тут    навічно    поєднатися    з    землею.
І    сльозою    не    ронити    жаль,
Бо    стає    ця    місцина    твоєю.
*
Тут    усі,    хто    жив    в    селі    здавна,
Розоравши    поле,    жито    сіяв;
На    вітрилах    вічності    човна
Вже    далекі    обрії    поміряв.
*
Легкокрилою    невидимою    тінню,
Не    здійнявши    куряви    в    пісках,
Подихом    легким    по    бадилинню,
В    ангела    свободи    на    руках
*
Повертаються    в    село    навічно    люди,
У    човнах    без    весел,    пливучи.
Повертаються    додому    звідусюди,
Пам’ять    ностальгії    несучи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438805
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.07.2013

НІМЕЦЬКИЙ ГЕТЕ В УКРАЇНСЬКОМУ ЗВУЧАННІ

 (ПЕРЕКЛАДИ      Й.-В.  ГЕТЕ.    Василь  Стус  ТОМ  3)

Знов  образ  твій  незримий  постає,
З  рядків  «ЕЛЕГІЙ»  витончених  Гете.
Його  це  задум,  але  слово,  факт,  твоє.
Переклад  геніальний  о,  поете!

Захоплююся  знов  і  знов,
Твоєю  працею  –  знаннями  інших  мов.

Крім  рідної,  якою  в  досконалій  формі
Ти  передав  красу  поезій  Гете.
Всі  мовні  засоби  і  образи  –  у  нормі,
Так  геніально  вдав  духовні  злети.

Німецький  Гете  в  українському  звучанні  –
Це  кришталеві  виблиски  в  ігристих  вод  дзюрчанні.
Переливання  граней  самоцвітів,
Букет  троянд  –  кохання  квітів.

Цей  різнобарвний  шал  словесних  перевтілень,
Уявою  вражає  час  поезії  відвідин.
Усе,  як  в  Гете,  але  стиль  і  мова  Стуса.
Відповідальності  за  слово  не  боюся.

Нас  доля  чи  випадок  зводить  знов,
Чи  це  проявлена  у  світ  палка  любов,
Що  поєднала  дух  поезії  у  слові
Із  геніальними  можливостями  мови?

Що  водограєм  образно  стає
Твоє  уміння  і  уявлення  моє.
Що  голосні  і  приголосні  звуки  –
Немов  чаруючого  співу  згуки.

Із  люблячих  сердець  коханням  вилітають,
Духовністю  й  любов’ю  світ  єднають.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438640
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.07.2013

ГОСПОДЬ ВСЕДЕРЖИТЕЛЬ

ГОСПОДЬ  ГОВОРИТЬ:
Тому  хто  шукає  являюся  Я
Така  Моя  воля  і  сила  Моя.
Тому  хто  захоче  Мене  розпізнати
Зі  щедрістю  буду  знання  відкривати.
Живу  Я  у  русі,  не  люблю  застою.
За  Правду,  за  Істину  йду  Я  до  бою.
Могутністю,  величчю  завжди  красивий,
Дружити  з  неправдою  це  –  не  під  силу.
Вселенною  Я  переможно  крокую.
Від  гніту  й  кайданів  творіння  рятую.
Усіх  научаю  як  правильно  жити:
Гріху  не  творити  і  Правду  любити.
Народжую  нові  людські  покоління,
Пильную  ще  з  древності  їхнє  коріння.
Не  дам  на  поталу  земного  народу;
Мій  Син  подарує  всім  мир  і  свободу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438638
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.07.2013

ТАЛАНТ

Це  люди  кажуть,  що  талант,
Талант  –  дар  Божий.
Художник  це,  чи  музикант,
Чи  словоспівець  гожий.

Я  не  противлюся  тому,
Від  назви  ЩО  залежить?
Хай  буде  так,  по-вашому.
Не  стану  противажить.

Чи  розкриваються  таланти,
Чи  то  Господь  усе  дає:
Співать  пісні,  співати  канти
Про  геть  усе,  що  в  світі  є?

Усім  вділив  Творець  потроху,
Та  чи  зумів  узяти  ти;
Чи  з  того  всього  лиш  мороку
Зумів  Творцеві  принести?

Хтось  на  добро,  а  хтось  на  зло
Присвоїв  ті  собі  таланти.
І  понесло…  і  понесло…
Де  ділися  пісні  і  канти?

А  де  талант?  Пропав  талант,
Скорцюбившись  сидить  загнаний.
І  музикант  –  не  музикант,
І  словоспівець  препоганий.

Пішов  талант  весь  на  сміття,
Там,  як  на  диво,  квітне.
Вже  має  славу  й  здобуття,
Не  знать  кому  підзвітне.

Колись  цінився  дар-талант,
І  люди  поважали.
Був  музикант,  як  музикант,
Й  поезію  не  крали.
……………………………..

А  чи  не  закид  це  мені.
Що  я  талант  украла?
Вірші  свої  нечитані
В  шухляду  заховала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438461
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2013

Я – ІСУС

Я  –  ІСУС

Господь  говорить:
Я  –  Ісус!  Лунає  на  землі  і  в  небі.
Я  –  Ісус!  І  це  Ім’я  Моє.
Я  –  Ісус!  Вам  іншого  не  треба.
Я  –  Ісус!  Прийміть  в  серця  Мене.

Я  –  Ісус!  Я  –  Бог  ваш.  Ви  це  знайте.
Скільки  б  не  було  імен,  та  серед  них,
Лиш  Моє  Ім’я  Отець  звеличив.
Шанувать  Його  вам  повелів.

В  Ньому  ви  знайшли  своє  спасіння.
В  Ньому  перемога  і  вінець.
В  Ньому  вам  Отця  благословення.
Я  –  життя  початок  і  кінець!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438458
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2013

ПРИСВЯТА

Неначе  подих  вітерцю
Війнув  в  лице,  коли  читала
Твої  поезії  і  цю,
Що  тихо  в  ній  душа  прохала.
Щоб  Богу  помолилася
У  пам’ять  Лепкого  Богдана
І  я  молитву  вознесла
За  українського  Бояна.
Бог  ніжну  душу  дав  йому,
Залюблену  в  високе  слово.
І  його  пісня,  ось  тому,  –
барвиста  тайстра  в  нашій  мові.
Пішов  він  в  неба  синю  даль,
Галичини  співець  народний.
І  грою  дивних  моря  фаль
Рознісся  спів  його  чудовний.
Співець  вкраїнської  землі,
На  жаль,  так  дуже  мало  знаний,
Любов’ю  серця  полум’яний
Він,  як  зоря  на  неба  тлі.
Знайшла  і  я  в  піснях  отих
Ту  близькість  духу,  що  єднає
Давніх  поетів  й  молодих.
Хто  слово  мовить,  той  це  знає.
У  кожного  своя  рілля:
Тут  трудиться  і  урожай  збирає.
І  пісня  в  кожного  своя:
Як  любить  світ,  так  і  співає.
Зітхне  моя  душа  колись,
Голубкою  злетить  у  небо.
Попросить  тихо:  –  помолись,
А  більшого  мені  не  треба.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438260
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.07.2013

ЛІТО КОЛЬОРОВЕ

Веселкове  літо  закотилось  в  жито.
Маки  і  волошки  розбрелись  в  хлібах.
Синьо-жовтим  цвітом,переливом-квітом
Виграє  веселка  в  Божих  небесах.
Літо  кольорове  на  ліси,  на  гори,
Буйноцвітом  літом  веселиться  зір.
У  зелених  травах,  в  вербах  кучерявих,
Барвах  сонця-злата  видива  без  мір.
Виграє  на  струнах  піснею  крилато,
Кришталеві  роси  ранками  дзвенять.
А  духм’яні  ночі  видивляють  очі,
У  небеснім  морі  досвітки  не  сплять.
Утішаюсь  літом,  літом-самоцвітом,
Благодаттю  неба,  раєм  на  землі.
Хай  летять  привіти  у  світи,  мов  квіти,
Мої  вірші-діти  в  пісні  на  крилі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438043
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2013

Nasz Swięty Bóg

Nasz  Swięty  Bóg  był,  jest  i  zawsze  będzie!
Nasz  wielki  Bóg  istniąncy  wszędzie.
Podniosł  na  krzyź  swój  los  za  wolność  narodowu,
Teraz  ma  ciаło  w  niebie  całe  j  zdrowe.
Swój  Duch  zasyła  nam  dła  naszej  duszy.
W  modlitwach  przeprosimy  Jego  duźo
źe  popęlniajemy  grzechy  w  tym  zyćiu,
Niech  miłośćiwy  Pan  ich  nam  nie  liczyć.
Miłośći  Twej  potrzebujemy,  Boźe,
Bez  niej  codziennie  nam  jest  gorzej,  gorzej.
Niezapominaj  swoje  nieposłuszni  dzieći,
Niech  Twoje  swiatło  niepogaśnie  świeći.
Potrzebujemy  słów  ućiechy  i  radośći
źeby  nawiek  pozostać  nam  w  Twojej  miłośći.
Nasz  ukochany  Jezus  Chrystus,
odwieczny  Bóg  nasz  –  Santa  Skryptus!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438041
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.07.2013

К Ю. ЛЕРМОНТОВУ

Как    много  слов  посвящено  прекрасных
Загадочной  и  милой  букве  К*.
В  любви  своей  безудержной  и  страстной
Поэта  признавалася  рука.
Но  образ  тот  достоин  уваженья,
Поэт  воспел  прекрасные  черты.
Ему  приятны  были  ей  преподношенья,
Чрез  них  он  воплощал  свои  мечты.
Но  сердце  оставалось  непонятым,
И  от  того  в  глазах  тоска  жила.
Казался  он  для  всех  занятным,
Но  только  К*  всегда  холодною  была.
Упрёка  нет,  всё  в  прошлом  безвозвратно.
Но  от  чего  тоскует  так  душа;
Иль  от  того,  что  был  он  непринятый,
Иль  от  того,  что  К*  не  полюбив,  ушла?
И  отпечаток  на  судьбе  остался,
Остались  страстные  мечты.
Не  мог  забыть  он  К*,  как  ни  старался,
Не  мог  из  сердца  выбросить  любви.
Возвышенные  чувства  в  нём  остались,
Но  так,  как  К*  не  приняла  его,
В  стихах  он  преподнёс  их  сладость
И  нам  любимы  стали  от  того.
И  лермонтовские  стихи  читая,
находим  в  них  любовь  и  скорбь.
Не  потому  свою  судьбу  уж  зная,
Он  часто  вспоминал  печальный  гроб?
Он  был  пророк,  Премудростью  избранный.
В  нём  встал  поэт  и  мною  он  любим.
Он  был  готов  на  шаг  воинственный  и  бранный,
И  в  чувствах  к  К*  он  был  непогрешим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2013

НЕВІДВОРОТНІСТЬ ТРАГЕДІЇ

Пташенятко  випало  з  гніздечка,
А  матусі  обрубано  крила.
Потяглась  біди  вервечка,
Пережити  горе  нема  сили.

Пташенятко  –  ангелочок  білий.
Матінка  в  знесиленні  ридає.
Боже  правий!  Боже  милий!
За  що  душенька  страждає?

За  що  душенька  страждає,
Хто  їй  крила  так  обтяв?
Б’ється,  тужить  і  ридає,
Хтось  синочка  її  взяв.

Де  поділася  пташина,
Чом  з  гніздечка  раптом  впала,
Де  та  взялася  причина,
Що  до  гробу  дитя  вклала?

Несподівано,  раптово
Вихор  злоби  крутонув.
На  вустах  вніміло  слово,
Вічним  сном  синок  заснув.

Світе,  Боже!  Боже  нащо
Ангелочка  ти  забрав?
Не  віддам  його  нізащо,
Пощо  світ  мене  скарав?

Полечу  за  ним  у  Небо,
Чи  в  могилу  –  все  одно.
Утішать  мене  не  треба,
З  ним  вмираю  заодно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2013

І ЗНОВУ СПИС В МОЇЙ РУЦІ

І  знову  спис  в  моїй  руці,
І  знову  я  –  до  бою.
Як  бистрина  в  швидкій  ріці,
Що  повниться  добою.
Доба  –  як  день,  а  потім  ніч,
Або  навперемін.
Подекуди  утома  віч,
А  в  іншому  –  без  змін.
І  поле  бою  те  саме,
І  військо  те  –  слова.
Мене  такою  світ  сприйме,
Та  дорікне  –  овва!
Це  не  твої  були  слова,
Це  військо  –  не  твоє.
Не  вповноважені  права.
Ти  знала  лиш  своє…
Не  погоджуся  з  світом  я,
Та  й  оправдань  не  буде.
Хоч,  як  боєць    –замолода,
Та  з  мене  будуть  люде.
Бо  не  шукаю  слави  я,
У  бій  іду  по  СЛОВУ.
І  щит  і  меч  –  моя  броня,
За  рідну  вільну  мову.
Хай  недосвідченість  моя
Вас,  судді,  не  шокує.
Але  любов  моя  палка
До  СЛОВА  шок  вгамує.
Дорогу  я  не  перейду
Досвідченістю  вищим.
Дорогою  своєю  йду,
Й  свого  не  дам  понищить.
Невидимим  і  видимим
Всезлоязичним  ворогам
Нагрудник  мій  УРІМ  й  ТУММІМ
Суддею  буде  вам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2013

МАЛЕНЬКІ ВІРШИКИ-ІСКРИНКИ

           Мов  інкрустації  із  неба
Злітаються  вірші  до  тебе.
Мов  кришталеві  блискітки
Маленькі  вірші-іскорки.
На  голубі  поля-сторінки
Сідають  віршики-хвилинки.

***
Зловтішне  марево-пора,
Ніч  безголоса  у  полоні  думки.
У  неприступності  звеличена  гора,
Де  Бог  ховає  обладунки.
І  щит,  і  меч,  і  шлем
Надякісної  сталі;
Гартовані  вогнем
Надміцності  деталі.

***
Знецінились    слова  людські,
Словеса    Божі  –  камінь,    криця.
Людські    слова  –  сухі    піски,
А    Божі  –  то    жива    криниця.
Криниця    Божої    душі  –
Невичерпана    і    животворяща.
Єдина    у    Своїй    красі,
У    вічності  –  непреходяща!

***
Підносить    Бог    на    висоту    духовну
Людину  –  творення    Своє.
Орлині    крила    додає
І    долю,  благодаттю    повну.
Безцінний    дар    не    занедбай,
Зумій    цим    даром    скористатись.
Про    вічності    високий    статус
Земним    життям    своїм    подбай!

***
О,  це  бездонне  джерело
Видобутку  слів  моїх!
Його  піском  не  занесло
У  куряві  століть.

Не  занесло,  й  не  занесе.
Воно  любов’ю  серця
Наповнене  по  вінця.

***
Знову  просяться  СЛОВА:
–  Випусти  нас,  голова!
Хай  солоденькі  вуста
Нам  відкриють  ворота.
Вийдемо  у  білий  світ,
Нас  тобі  тримать  не  слід.
Ми  для  того  народились,
Щоб  у  мові  пригодитись.
Не  тримай  нас  голова,
Ми  тобі  не  половА!

***
Моя  душа,  як  свіжозорана  рілля,
Яку  Господь  з  любов’ю  засіває;
Неначе  дерева  розложисте  гілля  –
Зароджує  прещедрим  урожаєм.
Я  з  радістю  у  Твої  руки  віддаюсь,
Надіюсь,  що  посіяне  зросте.
У  щирості  сердечній  помолюсь  –
Тобі  дарую  почуття  святе.
Бодай  два  слова  Господу  скажу
В  любові  і  благоговінні.
Не  нарікаючи,  не  покажу
Знесилення  в  терпінні.

***
Слова  –  то  довгі  думки-ниті,
Вони  тоненьким  шовком  шиті.
Слова  нанизую,  мов  перли.
Слова  –  то  сходи  на  Говерлу  –
Вершину  Божої  гори.
Мені  б  туди  ще  до  пори.
Туди  мені  ще  до  пори,
Дістатись  Божої  гори.
…………………………..
Кодована  словами  мова,
Із  слова  в  слово  ,
З  слова  в  слово.
Та  СЛОВО  Боже  треба  знати,
Щоб  ці  слова  розкодувати.

***
Для  Тебе,  Господи,  пишу  вірші.
Одержала  від  Тебе  і  Тобі  дарую.
Вони  квітують  у  душі.
 Я  ними  світ  віншую.

Я  посилаю  у  віки,
У  всесвіту  безкрай-простори.
Моїх  віршів  гучні  вінки,
Хай  ними  повниться  житейське  море

***
Яке  це  щастя  БУТЬ  щасливим  в  Бога!
Хіба  якихось  слів  іще  тут  треба?!
Тут  серце  за  себе  саме  говорить.
А  свідок  цьому  –  надвисоке  небо.

Там,  в  надвисоких  почуттях
Душа  перебуває…

***
Не  бійся  Богу  говорити  про  любов,
Бо  це  Його  Любов’ю  ти  живеш.
Божественна  Любов  не  має  меж.
Не  бійся  Богу  говорити  про  любов.

***
Бажаєш  мудрості  собі?
Шукай  її  у  Бога.
Підкаже  Він  завжди  тобі
Де  пролягла  дорога,
Якою  забажав  іти,
Яку  пізнать  бажаєш.
Благословенний  в  Бога  ти,  –
Знайдеш,  чого  шукаєш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2013

ПРОСТИ (псалом)

Я  у  розкаянні  стою
Перед  Тобою,  Боже  правий.
Ти  у  суді  Своїм  ласкавий,
Хай  милість  звідаю  Твою.

Прости  поповнені  гріхи,
Які  свідомо,  чи  у  нехоті  вчинила,
Немов  змію  в  собі  пригріла…
Прости,  прости  мені  гріхи.

Я  не  бажала  осквернитись,
Та  воля  моя  заслабка.
Але  любов  Твоя  палка
В  мені  готова  довершитись.

Збудуй  в  мені,  ЛЮБОВЕ,  храм
Пречистий,  світлий  і  духовний.
Твоєю  славою  надповний.
У  ньому  оселися  Сам.

Ти  –  у  мені,  а  я  –  в  Тобі,
Обітницю  Свою  зверши.
Гріховну  нечисть  заглуши.
Бажаю  святості  собі.

Бажаю  святості  собі
І  волю  звершувать  Твою.
Гріховність  знищити  свою,
Що  значить  –  уподібнитись  Тобі.

Прости,  прости  мої  гріхи!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437035
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2013

БУЛО…

В  далекім  спогаді  ночей
Застиг  кохання  слід.
Як  тихий  сум  твоїх  очей,
Закам’янілий  лід.

В  далекім  спогаді  ночей
Лише  холодний  лід.
Та  розпач  зраджених  очей
Не  побіжить  услід.

Не  побіжить  услід.  А  ніч
У  забутті  дрімає.
Забутий  погляд  твоїх  віч
Хтось  інший  вже  кохає.

Нема  у  пам’яті  ночей
Того,  що  не  збулося.
Не  обіймав  моїх  плечей
І  навіть  не  здалося.

Лише  в  уяві  все  було,
Надумане  кохання.
Як  спогад  ночі  відійшло
Без  жалю,  без  зітхання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437034
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2013

СИЛА ЛЮБОВІ

Ніч  безневинно  розп’ялась
На  темних  вікнах.  Сон.
Вродитися  не  зачалась
Навальна  думка-клон.
Заморені  чуття,  думки
Утратили  хоробрість.
Не  вишикувавшись  в  рядки,
Полинули  у  безвість.
Та  є  ще  інших  …надцять  п’ять,
Розбурхано-відважних.
Вони  надвище  всіх  стоять,
Геройськи-недосяжних.
Оці  підуть  усі  у  світ,
Мов  блискіт-зоряниця.
Благословила  їх  політ
Духовності  криниця.
Вони  віршами  йдуть  у  світ
І  проза  їх  посестра.
Із  року  в  рік  –  то  дивний  літ,
І  якість  їхня  –  екстра.
Звучання  дивне  й  назва  теж,
Не  всім  до  розуміння.
Але  уваги  варті,  все  ж,
Предивні  ці  творіння.
Ніхто  їх  силою  не  шле,
Вони  самі  –  всесила.
У  них  орієнтир  –  не  зле,
У  них  любові  сила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436577
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2013

ПОКИ ЖИВЕ ЛЮДИНА…

Аж  до  знесилення  працює  голова,
Та  добре,  якщо  праця  плідна.
Якщо  увагою  не  бідна,
Тоді  у  голові  не  половА
.
Аж  до  знеможення  працюють  руки.
Та  чи  вартує  діло    муки?
Якщо  воно  на  користь  людям,
Тоді  ті  руки  без  облуди.

Дороги  сходжують  в  знемозі  ноги,
У  жиляках  й  до  крові  збиті.
Їм  підкорилися  пороги.
Ходою  ще  вони  не  ситі.

Непереможений  знемогою  язик.
Молоти  без  упину  в  роті  звик.
Охочий  до  пустих  розмов,
Нічого  корисного  так  й  не  намолов.

Нікому  не  до  пари  лише  очі,
Їм  споглядання  світу  –  миле  і  охоче.
Усе  б  дивилися  на  світ,  усе  б  дивились.
Якби  на  сон  довічний  не  закрились.

Поки  живе  людина  –  все  у  ній  працює:
І  руки  й  ноги,  і  язик  і  очі.
На  всякий  рух  і  до  пізнань  охоча,
Собі  спочинку  ні  на  мить  не  подарує.

А  про  лінивого  –  то  інша  пісня,
Її  співати  не  завжди  охота.
Із  працьовитістю  лінивство  не  сумісне,
Тому  і  згадувать  про  нього  –  не  робота.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436576
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.07.2013

ВКРАЇНCЬКЕ СЛОВО

Моєї  сутності  святе  Начало,
Мого  буття  святий  Пролог;
Як  зов  Божественний  Ти  вперше  прозвучало,
Натхненний  звершувач  духовних  перемог.
*
Вкраїнське  Слово!  Це  тобі  висока  слава,
Це  тобі  людських  сердець  горіння.
Роду  українського  в  тобі  коріння,
у  віки  майбутні  непоборна  слава.
*
Пречисте  джерело,  буття  Першооснова,
вкраїнське  Слово  –  молоко  і  кров.
Поезія  душі    і  мого  серця  мова
Безмежжям  стелиться  палка  любов.
*
І  знов  і  знов  насіння  Твоє  сходить,
Колосся  буйно  викидає  жниво.
Врожаєм  стоголосим  жито  родить,
В  любові  сили    набирає  Божа  нива.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436387
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2013

ЗНЕДОЛЕНІ

Знов  повторюються  у  дворі  «плачі»,
Знов  підкидають  песиків  безжально;
І  знов  це  чується  вночі,
А  серце  стискує  сльоза  печальна.
Жорстокість  й  біль  пронизують  цей  світ
І  переповнюються  кривдами  вокзали;
Розвозять  поїзди  вже  сотні  літ
В  усі  кінці  знедолені  печалі.
І  дивляться  на  нас  крізь  дим  століть
Страждаючі  осиротілі  очі;
До  них  би  небо  прихилить,
Зігріть  холодні  омертвілі  ночі.
Життя  у  ночах  тих  нема,
Лиш  зашкарублі  на  вітрах  сльозинки;
І  вічна  у  снігах  зима,
І  в  серці  замерзаючі  кровинки.
А  скільки  їх  на  цій  Землі
Вигнанців  долі  по  підвалах,  попідтинню?
У  серце  й  душу  ввібрані  усі  жалі,
І  біль  за  ними  ходить  тінню.
Можливо  песика  хтось  підбере
І  десь  в  теплі  він  заночує.
Та  хто  знедолених  знайде,
Хто  крик  душі  і  біль  почує?
Проблему  вирішити  цю  не  вдасться,
Бо  надто  зачерствілі  стали  ми.
Хоча  й  існує  у  людей  поняття  щастя,
Та  птаха  зникла,  стріпнувши  крильми.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435998
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.07.2013

ПОЕТАМ

Сини    вкраїнської    землі:
Поети    всіх    віків    і    поколінь;
І    читані    й    не    читані.    Великі    і    малі  .
Ви    всі  –  співці    високих    устремлінь.
*
Вам  слово    вручено    Божественне    високе.
Ви    узяли    його    й    до    нині    несете.
Ні    в    який    бік    від    нього    ані    кроку,
Вінок    поезії    вкраїнський    плетете.
*
І    будь    що    будь,    і    хай    що    буде.
Над    вами    Слово,    як    знамено    майорить.
Натхненням    й    радістю    наповнюються    груди,
І    Слово    вічне    у    віках    гримить.
*
Гриміло    і    гримить.    Гримить    повсюдно,
Нема    звучанню    цьому    перепон.
Звучить    у    всесвіті    і    в    Україні    привселюдно
Життям    і    силою    наповнений    протон.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435782
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.07.2013

УКРАЇНЦЯМ ЗА КОРДОН

*
З  далеких  закордонів  і  близьких
Нам  дивляться  у  душу    очі  милі.
Ніде  ви  не  побачите  таких,
Як  ті,  що  ностальгією  зболілі.
*
Їх  тисячі,  а  може  більше  ще
Журавок  цих,  що  десь  по  закордонню.
Для  когось  закордон  –  це  ігрище,
А  тут  –  тур  праці  по  безсонню.
*
Із  давніх  тягнеться  давен
Цей  журавлиний  ключ  понад  світами.
І  множиться  в  безмежності  імен,
Що  стали  вже  посестрами  й  братами.
*
Галина,  Ольга,  Мирослав,
Ірина,  Ксеня  і  Богдана…
Хто  в  світ  дорогу  вам  прослав?
Кровить  у  серці  туга-рана.
*
Зоряно,  Анно,  Вірочко,
Оксано,  Даріє,  Нелюсю,
Іване,  Юро,  Ніночко  –
За  вас  я  Богу  помолюся.
*
Наталю,  Лесю,  Катерино,
Світлано,  Ігоре,  Тарас…
Продовжується  літ  невпинно,
Вкраїно,  не  осуджуй  нас.
*
Оленко,  Даночко,  Маріє,
Надійко,  Людо,  Юлечко…
Додому  серце  хоче,  мліє  –
Не  радісна  копієчка.
*
Орися,  Віточка,  Тамара,
Уляна,  Валечко,  Михась…
Ця  долі  усмішка,  мов  кара,
Їй  безперечно  удалась.
*
Тут  всяке  можна  говорити
Про  долю,  про  удачу…
Та,  як  без  України  жити.
Розлука  –  що  то  значить?
*
Не  затихає  ностальгія:
Туди…  туди…  додому…
У  серце  стукає  надія,
Минаючи  утому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2013

ПЕРЕСПІВ СЛОВА

Той  перший  світ  не  знав  покори
І  знищить  Бог  його  узявся:
Відкрив  на  небі  вод  комори
І  без  упину  дощ  поллявся.
Вже  сорок  днів  і  сорок  ночей,
Як  ллється  дощ,  не  затихає;
Землі  не  видно,  вир  клекоче
Ковчега  хвилею  гойдає.
Сховали  води  під  собою
Весь  грішний  світ  –  таки  уйнявся;
В  глибинах  вічного  спокою
Від  гніву  Божого  сховався.
Скінчилося  буття  негідне,
З  лиця  Землі  вода  гріх  змила.
А  чи  знайдеться  час  погідний,
Щоб  Землю  знову  благодать  покрила?
Та  благодать  і  не  втікала,
Вона  про  все  давно  подбала:
Ковчег  вода  не  потопила  –
Надію  Божу  залишила.
В  ковчезі  Ной  і  вся  родина  –
Це  спас  Господь  послушні  душі;
Вцілілі  птаха  і  тварина
Нове  життя  почнуть  на  суші.
Багато  днів,  багато  ночей
Чекати  довелось  в  ковчезі,
Аж  поки  день  настав  урочий
І  ось  спинивсь  ковчег  при  брезі.
Голубка  біла  повернулась
І  гілку  принесла  зелену;
І  крики  радості  почулись:
Тому  раділа  вся  Вселенна.
Відкрився  вихід  із  ковчегу
І  привіталися  з  Землею;
І  кожний  вийшов  в  свою  чергу
І  тішився  життям  і  нею.
Господь  дивився  на  те  з  неба,
Хоч  мудрість  Божа  все  це  знала;
І  знала  що  зробити  треба,
Щоб  праця  Божа  не  пропала.
Нове  життя  прийшло  на  Землю,
Веселка  в  небі  засіяла.
Це  Сам  Господь  поставив  греблю,
Щоб  більш  Земля  не  потопала.
Не  вчинить  більше  Бог  потопу,
Бо  хоч  і  грішні,  та  жаліє.
Життя  Він  творить  рік  від  року
І  бути  в  мирі  з  дітьми  мріє.
Та  чи  сповнЯться  Його  мрії?
(Чи  хтось  з  людей  тим  перейнявся?)
Він  від  потопу  у  надії,
Бо  веселковий  знак  зостався.
Веселка  в  небі  ясно  грає,
Та  серце  тому  не  радіє,
Бо  на  Землі  ще  гріх  триває
І  розганяє  Божі  мрії.
Не  допустить  Господь  потопу,
Він  слова  Свого  не  міняє,
Та  все  ж,  проявить  він  турботу,
Бо  мир  на  гріх  не  проміняє.
Але  задуматися  варто,
Яке  ж  майбутнє  світ  чекає?
Тому,  що  з  Богом  несумісні  жарти,
Який  кінець  –  ніхто  не  знає.
Не  оцінили  дар  спасіння,
Хоч  стільки  раз  він  проявлявся.
«Засіялося  зле  насіння
І  урожай  не  зовсім  вдався»
«Не  хочу  віять,  але  треба,
Старе  зерно  новим  міняти.
Дощу  тепер  не  буде  з  неба,
Та  й  Бог  не  хоче  програвати.
Молітеся  за  милість  Божу,
І  ще  продовжити  терпіння.
Відкине  силу  Він  ворожу
І  вкотре  явиться  спасіння»!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435200
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.07.2013

ПРОРОЦТВО

До  самознищення  прямує  світ,
Потоп  не  вирішить  проблему,  як  раніше.
Панує  над  людиною  «содомський  гріх»,
Історія  свій  присуд  пише.

Вже  не  отямитися  більшості  людей,
Занадто  довго  Я  просив  їх  схаменутись.
Погрузли  в  пам’яті  своїх  ідей,
Не  забажавши  на  минуле  оглянутись.

Що  ж,  доля  людства  –  у  його  руках,
Та  не  усім  в  те  віриться,  як  видно.
Повторюється  гріх  в  земних  роках,
Творцю  дивитися  на  те  –  огидно.

Насильство  вершить  над  народами  народ,
Людина  над  людиною  зловладна.
Ніхто  гріху  не  ставить    перешкод.
І  думка  знищена  далекоглядна.

І  день  при  дні  вершиться  гріх,
Чи  знайдуться,  хоч  десять  непогрішних?
Звертаюся  до  вас,  усіх  живих  –
не  відбирайте  в  Господа  надій  утішних.

Вже  не  до  пафосних  тепер  промов,
Занадто  близько  світу  до  розв’язки.
Не  буде  прийняття  Моїх  умов,
Уже  відомий  день  поразки.

Поразка  світу  –  не  поразка  для  Творця,
Під  новим  небом  Земля  нова  буде.
Новим  початком  станеться  кінець  кінця
І  новий  світ  заселять  нові  люди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435044
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.07.2013

І СЛОВО БУЛО БОГ

До  знеможення,  але  не  нарікаю.
До  знесилення,  але  мовчу.
Коли  приходить  слово  –  не  зволікаю.
Старанно,  благоговіючи,  пишу.

Це  моє  ставлення  до  Бога  СЛОВА,
Воно  проймає  мою  людську  суть.
Із  СЛОВА  стала  українська  мова,
І  це  навіки  Богом  дана  путь.

Для  України,  для  її  народу,
У  мові  –  слава,  мовою  хвала.
Хто  б  не  чинив  для  мови  перепону
Вона  –  твердиня,  дух,  скала.

Непереможна,  рідна,  сокровенна,
Свої  достоїнства  Творець  їй  передав.
В  красу  її  закохана  Вселенна,
Так  за  приниження  Господь  воздав.

Не  задушили  її  й  не  задушать,
Многостраждальне  в  славу  її  сходження.
Звучання  мови  громами  не  заглушать
У  кожному  із  нас  її  відродження.

Народжується  слово  у  дитині,
Продовжується  у  поета.
Від  віку  було  так  й  донині  –
Багатозначуща  майбутнього  прикмета.

СЛОВОМ  Бог  являється  людині
І  стає  знаменом  для  народу;
Воскресає  в  Славнім  Своїм  Сині,
Гарантуючи  життя  свободу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434929
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2013

НА РУБАЇ ОМАРА ХАЙЯМА-1

«Цей  гордий  небосхил,  байдужий  лиходій»,
Йому  з  упертістю  всією  протидій.
Якщо  упертості  в  тобі  іще  замало  –
Купи  її,  щоб  на  протидію  стало.
***
«Ні,  не  гнітять  мене  перестрахи  й  жалі»,
Я  заховавсь  від  них  в  далекому  селі.
Там  спокій  і  природа  мене  тішать,
Троянди  і  вино  старече  серце  ніжать.
***
«Як  жалко,  що  мені,  прихильнику  вина»
В  кабак  перепустка  на  проби  не  дана.
А  там  вино  сьогодні  дегустують!
І  проби  ті  нічого  не  коштують!
***
«Коли  єство  моє  Творець  ліпив  із  глини»,
Додав  ще  трохи  в  тіло  солонини.
Тепер  та  солонина  розрослася,
Нащо  вона  мені  була  здалася?!
***
«Коли  у  небуття  і  ймення  наше  кане»,
Тоді,  можливо,  світ  тверезим  стане.
Не  буде  вже  кому  від  вин  хмеліти,
Не  буде  і  Мілявської  Лоліти.
***
«Хіба  не  дивно,  що  пани  чиновні»
Долярами  кишені  мають  повні?
Та  я  не  заздрю  повним  тим  кишеням,
Що  уподібнюються  грабежу  мішеням.
***
«О  світе!  Знаєш  сам  які  твої  діла!»,
І  що  кипить  для  діл  твоїх  смола.
Та  і  смола  тебе  вже  не  страшить,
Бо  кожен  до  гріху  свого  спішить.
***
«О  Доле1  бідний  нам  ти  приділяєш  пай!»:
Візок  наповнений  гріхами  пхай.
Візок  гріхів  із  дня  у  день  сам  пхаєш,
А  Долю  безневинну  проклинаєш.
***
«Ті,  що  поклони  б’ють,  наслідують  ослам»,
Хто  є  невірний,  і  хто  сповідує  Іслам.
Поклони  –  це  іще  не  признак  віри,
А  радше  знак  глухої  спроневіри.
***
«І  юних  і  старих  –  всіх  поглинає  час».
Він  над  людьми  господар  повсякчас.
Лише  учора  ти,  здається,  народивсь,
А  вже  сьогодні  в  старість  сподобивсь.
***
«Як  жаль,  що  молодість  безслідно  протекла»,
Немов  лисиця,  вік  украла  й  утікла.
Хто  ту  лисицю  вже  наздожене?
За  нею  вовк  біжить  і  далі  все  жене.
***
«Хоч  гарні  щоки  й  кучері  я  маю»,
Та  чи  на  довго  буде  це  –  не  знаю.
Не  знаю,  коли  щоки  опадуть,
І  коли  кучері  з  залисин  упадуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434928
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 02.07.2013

НЕ УБИЙ!

Не  убий,  як  Каїн  брата.
Не  гніви  убивством  Бога.
Не  чини  із  себе  ката  –
Бог  спитає  тебе  строго.
Не  вбивай,  людино,  брата,
Ви  задумані,  як  друзі.
Хай  не  плаче  його  мати,
Побиваючись  у  тузі.
Не  убий!  Він  теж  людина,
Хай  у  муці  не  конає.
Жде  тебе  тяжка  година,
Підземелля  вже  палає.
Не  убий  в  собі  людину,
В  звіра  не  перекидайся.
Схаменися  в  цю  хвилину,
І  покаятись  не  гайся.
Не  роби  страшної  втрати,
Душу  від  гріху  прикрий.
Не  приймає  Земля-мати
Крові  брата.  Не  убий!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434630
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.07.2013

Ave Maria – Ф. Шуберт.

Земна  обраниця  Марія
В  музичні  шати  зодяглась.
Це  Шуберта  сердечна  мрія
У  ніжних  звуках  вознеслась.
Як  скрипки  пісню  чисту  й  світлу
Співає  Шуберта  душа;
Тебе,  обраницю  пречисту
Своїм  талантом  прикраша.
Свята  Марія,  ти  прекрасна!
Ти  Слово  Бога  прийняла.
І  над  собою  вже  не  владна  –
Під  серце  Сина  узяла.
Любов  і  ніжність  ти  віддала
Творінню  Духа  і  Отця;
Синочка  любого  прийняла
З  рук  Господа  Його  Вітця.
Ти  волі  Господа  віддалась,
Ісуса  привела  на  світ;
Ти  осуду  не  побоялсь,
Носила  в  лоні  Духа  плід.
Тобі  вклоняються  народи
І  ніжно  любить  Бог  Отець.
А    Франца  Шуберта  акорди
Сплітають  з  музики  вінець.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2013

ЗАКЛИКАННЯ ДОЩУ

Боже!  Дай  благодатного  дощу
На  землю  нашу,  на  ліси,  на  гори;
На  спрагле  від  безводдя  поле,
на  паростя  від  суші  хворе
дощу  подай.  Хоч  пригорщу.
Та  пригорщі  буде  замало.
Не  порахуй,  що  так  зухвало,
Настійно  прошу  я  води.
Ой,  дощику,  піди,  піди!
Рослинкам  пити  дай  води:
Деревам,  кущикам,  травиці
Дай  із  небесної  криниці.
Пролийсь  на  землю,  благодатний  дощик,
Ти  для  рослин.  Неначе  борщик.
Вони  від  спраги  уже  хворі,
Безводдя  –  їм  велике  горе.

«Іди,  іди,  дощику,
Зварю  тобі  борщику,
В  полив’янім  горщику»

Дай  водиці  для  пашниці
Із  небесної  криниці…

«Цебром,  відром,  дійницею,
Над  всякою  пашницею»

Хай  умиється  землиця,
І  дерева,  і  травиця…

Хай  пов’ялі  квіточки
Тішаться.  Мов  діточки…

Припусти  дощу,  дощу,
Не  краплинку  –  пригорщу..

Пригорщі  буде  замало,
Бо  усе  живе  пов’яло…

«Цебром,  відром,  дійницею
Над  всякою  пашницею»;
На  поля  і  на  ліси
Дощові  хмари  неси!

Іди,  іди,  дощику..
………………………………………………..

Озвалось  небо.  Дощ  пішов.
Який  не  є  –    все  ж  таки  дощик.
Весь  мокрий,  до  підошов.
Знать  з’їв  увесь  мій  борщик.

Радіє.  Тішиться  земля,
їй  личко  ся  вмиває.
Вологу  п’є  душа-рілля,
Наснагу  здобуває.

Благословлю  Тебе,  Господь
За  дощик  цей  із  неба.
Озимину  кидать  виходь,
Зародить  все,  як  треба!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2013

ОДА КОМАРАМ

Таки  зайшло  мені,  мов  зАшпари  у  руки  –  
Так  у  нестямі  своїй  комарі
Летять,  гудуть  творці  моєї  муки
Через  всю  ніч  до  самої  зорі.

Терпіння  набираюся  у  долі,
Говорять  так:  солодка  ти  єси.
Їдять  тебе  без  хліба  і  без  солі.
Чому  ж  ти  відсічі  їм  не  даси?

А  як  даси?  Воно  ж  мале  й  підступне,
Вертке  і  хитре  –  ради  не  даси.
Хоча  здавалося  б:  рукам  людським  доступне,
Та  перемоги  радості  нема  у  всі  часи.

Летять  й  летять  (запрошення  не  треба),
Ці  вороги  підступні,  комарі.
Людського  тіла  поневолювачі  з  неба
Через  всю  ніч  до  ранньої  зорі.

Поема!  Пісня!  Оду  комарам  співаєш,
Ще  й  інтернет  задіяний  бездарно.
Кому  прислужуєш  віршем  –  того  не  знаєш,
Так  всі  старання  твої  пропадають  марно.

Бо  комарам  прослава  не  потрібна,  
летять  й  летять  на  світло  у  кімнату.
 Зачувши  їх,  усяка  кров  поблідне,
Не  застосуєш  проти  них  гранату.

Летять  й  летять  із  вечора  до  рання,  
через  всю  ніч  посмакувати  крові.
Не  спиш.  Вдаєшся  до  змагання,
Товчеш  безтямно,  а  вони  –  здорові.

Тож,  хай  вам  грець!  І  ода  вашій  мамі,
І  роду  вашому!  Хай  трясця  вас  візьме!
Один  кінець  у  комаровій  драмі:
Це  ляпас  –  попадання  в  ціль  пряме.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433648
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2013

ВІДЛУННЯ

Смерть  завжди  страшною  видається,
бо  збирає  те,  що  тільки  раз  дається.
тільки  раз  дарується  життя  людині,
смерть  з  косою  ходить  вчора  й  нині.

Дань  збирає  з  світу  молоду,
За  плечима  чуть  її  ходу.
Косить  молодії  вона  трави,
Бачаться  їй  так  гучні  забави.

Із  покон  віків  боялись  люди  смерті,
Та  були  сміливці  духом  вперті.
Подивлялися  їй  з  гонором  у  вічі,
Граючись  в  бої  і  грізні  січі.

Над  такими  вона  косу  не  тримала,
Дань  із  них  нехотячи  приймала;
знала,  що  нелегко  їй  прийдеться,
радше  дань  з  її,  кістлявої,  візьметься.

Поборотись  з  смертю  були  молодці,
В  Запорожжі  гартувались  хлопці  ці.
Смільчаків  родила  Україна,
Кожний  з  них  –  то  був  її  дитина.

Дух  козацький  там  із  попелу  вставав,
Ланцюги  кістлявої  відважно  рвав.
Не  тонув  у  водах,  не  горів  в  огні,
Попереду  строєм  йшов  він  у  борні.

Те  відлуння  чути  із  давніх  давен,
Смерті  не  боялись,  гнали  в  поле  ген.
Та  й  заповідали  спадщину  в  віки,
Незборимі  смертю  були  козаки.

Де  ж  поділись  нині  спадкоємці  тих,
Хто  не  здався  смерті,  скошений  не  стих?
Гомін  бою  чути,  лиш  відлуння  це.
Нинішні  герої,  покажіть  лице!

Протистаньте  смерті,  що  Вкраїну  бдить,
Її  доля  нині,  чом  вам  не  болить?!
Не  болять  ні  ноги,  ані  голова,
Пустодзвонні  линуть  на  весь  світ  слова.

Не  хизуйтесь  словом,  в  руки  щит  і  меч,
А  то  смерть  позносить  голови  із  плеч.
Хто  тут  переможе:  ви,  а  чи  вона?
Хто  на  полі  брані  від  коси  скона?

Ворогам  Вкраїни  призовіте  смерть,
Викосить  хай  поле  будякове  вщерть.
Один  раз  разочок  смерть  признайте  ви,
доки  та  й  не  зносить  ворог  голови.

Отоді  повірять  в  славу  козаків,
Що  сміялись  з  смерті  у  віках  віків.
Нині  ще  раз  гляньте  в  смерті  очі  ви,
Не  проґавте  волі,  ані  булави.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433493
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2013

В ЛЮБОВІ ЖИТИ Й ПОМИРАТИ

Їм  призначено  в  любові  жити  й  помирати,
І  знову  в  вічності  любов  творити.
Роду  українського  і  батько  й  мати,
Їх  потомкам  Господу  служити.

України  вольная  сім’я,
Споконвіку  Богом  плекана.
Українці  –  їм  дароване  ім’я,
В  Божий  Дім  з  поверненням  так  чЕкана.

У  випробуваннях  вік  мина,
Не  найкращими  в  своїх  здобутках  були.
Мор  голодний  їх  косив  й  війна,
І  сучасності  незгоди  перебули.

Не  відкинули  ні  Бога,  ані  долю,
Роду  українського  кохані  діти.
Миром-злагодою  здобували  волю,
Крові  братньої  боялися  пролити.

Сатаніє  ворог  –  ворог  України:
Все  нові  й  нові  випробування.
Не  звершаються  на  краще  зміни,
І  життя  сприймається,  як  покарання.

Вистояти  треба  Україні
І  любов  застосувати  наче  зброю.
Не  перепустить  вагання  тіні,
Йти  в  майбутнє  мирною  ходою.

Вам  призначено  в  любові  жити  й  помирати,
Це  одвічний  України  ХРЕСТ.
Не  для  того,  щоб  ним  покарати,
Він  –  Вітцівської  любові  жест.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2013

ПОЧЕКАЮ ДО ПОРИ, ДО ЧАСУ

Присвячується  всім  українським  поетам:  великим  і  малим

Почекаю  до  пори,  до  часу
Поки  щедрий  дощик  упаде.
Поки  коника  мого  Пегаса
Господь  під  вуздечку  приведе.

Підведе  Пегаса  і  до  мене  скаже:
Ось  вуздечка,  ось  і  твій  Пегас.
Хай  на  твоє  серце  пісня  гарна  ляже,
Бо  тобі  співати  вже  надходить  час.

Заспівай  Ми  пісню  так,  як  ти  умієш,
Так,  як  любиш  серцем  і  душею  ти.
З  щедрістю  завжди  любові  зерно  сієш,
Тож  твоїм  віршам  у  вічності  цвісти.

Не  сама  собі  ти  слово  це  сказала,
Це  поет,  твій  геній,  до  тебе  прийшов.
Довго  ти  його  чекала-виглядала
Доки  в  небі  Ясний  Місяць  ізійшов.

Україно  мила!  Україно  люба!
Знову  лину  серцем  до  твоїх  красот.
Хай  тобі  не  шкодить  воріженьків  згуба,
Бо  тебе  пильнує  Господь  Саваот.

Співанки  твої  –  любі  мої  діти,
Словом  поетичним  плекані  серця.
У  Саду  Моїм  ви  –  наймиліші  квіти,
Вам  усім  належить  слава  від  Отця.

Буревій  не  зломить,  засуха  не  спалить,
Квітне    буйним  цвітом  України  сад.
Щонайменшу  квітку  Господь  щедро  вславить,
У  саду  словеснім  запанує  лад.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2013

ДУША ПРАГНЕ

Якщо  душі  запрагнеться  літати  –
На  волю  відпусти,  не  смій  тримати;
Їй  крила  дай  над  світом  політати,
В  високих  небесах  хай  учиться  бувати.

Якщо  душа  квилить  і  плаче  –
Утіш  її  дитину  наче.
Хай  мук  духовних  не  приймає,
Любов  і  ніжність  тільки  знає.

Якщо  душі  запрагнеться  співати  –
Спіши  найкращу  пісню  дарувати.
Хай  в  небесах  літає  і  співає,
Блаженства  чар  невідомий  пізнає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2013

НА ВЕРШИНІ БОЖОЇ ПРИСУТНОСТІ

Радіє  серце  –  оживає  думка.
Ріка  наповнює  русло  своє.
І  щастя  знов  всміхається  моє,
Аж  до  зірок  злітає  пісня  лунко
Десь  недалеко  ходиш  Ти,
Моя  любове,  ангел  Божий.
Чи  може  Хтось  на  Тебе  схожий?
Мою  розгубленість  прости.
Я  знову  в  дивовижних  чарах,
В  передчутті  п’янких  стрічань.
Як  кришталю  мінлива  грань,
так  осліпив  любові  спалах.
Відкрились  двері  в  тронний  зал,
Де  Ти  на  мене  вже  чекаєш.
Без  слів  із  серця  промовляєш,
Запрошуєш  на  казку-бал.
Чарівні  ллються  з  неба  звуки
І  ніжний  погляд  зустріча.
Зігріті  у  любові  руки
Торкнулися  мого  плеча.
Без  слів,  лиш  поглядом  своїм,
Ми  обмінялися  серцями.
І  у  любові  до  нестями
Злилися  подихом  одним.
Все  припинило  існування:
Лише  ми  вдвох  і  почуття.
Сердець  злагоджене  биття
Увіковічнило  палке  кохання.
Ти  нагороджуєш  мене
Цим  скарбом  серця  невимовним.
То  ж  хай  чуттям  Своїм  любовним
Твоя  присутність  обніме.
Я  входжу  у  любов  Твою,
Ти  в  ревності  охороняєш.
І  вихід  мій  від  Тебе  знаєш  –
Свободу  бережеш  мою.(Псалом№120)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432778
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2013

СХОДЖЕННЯ

Все  треба  спробувати  у  житті,
Щоб  було  що  колись  згадати
І  правнукам  розповідати.

Та  пробувати  лиш  такого,
Що  не  розрушить  серця  твого;
Щоб  зупинитись  вчасно  міг.

Тебе  несе  у  вир  життєвий,
Та,  все  ж,  кермо  в  руці  твоїй.
Покерувати  ним  зумій.

Вогонь  і  воду:  все  проходиш.
Своєї  цноти  не  всторожиш,
Якщо  впадеш  у  дикий  шал.

Усе  тобі  підвладне  стане
І  твоя  воля  не  зів’яне,
Коли  не  втратиш  глузду  ти.

Все  під  контроль!  Не  дай  здолати
Себе,  своїх  бажань  завзятих
Цим  вивертам  життєвих  проз.

Дорога  рівною  здається,
Та  доля  з  тебе  вже  сміється.
Чи  всі  спокуси  ти  пройдеш?

Чи  перейдеш  всі  перепони,
Чи  подолаєш  заборони,
Чи  істину  знайдеш  в  житті?

Чи  з  суєтою  ти  зростешся,
А  може  слави  наберешся?
Та  слава  всяка  може  буть.

Одну  і  другу  в  світі  чуть.
Лише  одну  з  них  притопчуть,
А  інша  сяєвом  засяє.

Бери  ту  славу  і  неси.
Піднось  щосили,  дай  їй  крила,
Щоб  не  тьмяніючи,  світила.

Тоді  у  перемозі  будеш,
Тоді  і  долю  не  загубиш,
Коли  вершини  досягнеш.

Вершини  духу  і  свободи.
Що  вже  тоді  ті  перешкоди?
Ти  –  на  вершині!  Ти  стоїш!

Своїми  твердими  ногами,
Не  впавши  до  бридкої  ями.
Ти  знамено  життя  підніс!

Ти  на  вершині  вже  стоїш.
Дивись,  щоб  не  піти  униз.
Тримай  достойно  знамено!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432777
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2013

БОРОТИСЬ ЗА ЖИТТЯ ВИХОДЬ

За  життя  борись!  Не  нарікай  на  долю.
Склавши  руки,  даром  не  сиди.
Прояви  до  перемоги  волю.
У  звитяжний  бій  вперед  іди.

І  не  допускай  у  серце  сумнів,
Кожний  крок  із  вірою  роби.
Не  міняй  на  свято  буднів,
Повсякденної  не  матимеш  злоби.

За  життя,  як  за  соломинку  хапайся,
Від  хворіб  найшвидше  утікай;
При  молитві  у  гріхах  покайся,
Господь  оправдає  тебе  хай.

Душу  очищай  свою  і  серце,
Око  не  злобливе  чисте  май.
Перемога  звершиться  у  герці,
Неодмінно  жити  будеш,  знай.

Сила  Духу  в  герці  непоборна,
Духом  божим  в  вічності  живеш.
І  якщо  любов  є  непритворна,
Вік  земний  до  строку  проживеш.

З  вірою  дивись  у  день  прийдешній,
З  вірою  живи  й  перемагай.
Проти  станеш  злу  й  пітьмі  кромішній  –
На  землі  уздриш  духовний  рай.

Все  пов’язане:  здоров’я  і  духовність,
Одне  одного  доповнює  щораз.
В  дусі  так  важлива  непритворність,
І  здоров’ю  служить  щирість  мовних  фраз.

Співжиття  з  оточуючим  світом  –
Непорушний  Господа  Закон.
Не  труждай  себе  духовним  гнітом,
Цього  так  бажав  тобі  дракон.

Все  пов’язане  у  Всесвіті  Всевишнім:
Твоя  доля,  Дух  і  плоть.
Знати  це  тобі  не  буде  лишнім,
Тож  боротись  за  життя  виходь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432590
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2013

ДІАЛОГ

А.
Десь  недалеко  ходиш  Ти,
Твій  чар  незримий  відчуваю.
Прийди!  Явись!  О,  як  чекаю!
Тож  не  барись!  Прийди!  Прийди!
Прийди,  явись,  моя  Любове.
Я  у  чеканні  вся  давно.
Вже  видивила  все  вікно.
Чому  ж  не  йдеш,  моя  Любове?
Почуй  моїх  чекань  плачі,
Почуй  розпачливі  призиви.
Моя  Любове  незрадлива,
Почуй,  утіш  мої  плачі.
Не  звикнути  до  цих  розлук,
До  випробовувань  чеканням.
Вони  –  породжувачі  мук,
Чом  випробовуєш  стражданням?
Та  я  згоджусь  на  все,  як  є,
Аби  лише  мені  те  знати,
Що  будеш  ти  мене  кохати
Через  усе  життя  моє.
Б.
Почув,  душе,  Я  твій  призив,
І  ось  –  вже  поряд  із  тобою.
Весна  кохання  у  розвою
Співає  свій  п’янкий  мотив.
Хай  не  дивує  тебе  те,
Що  восени  згадав  про  весну.
Чуття  святого  перевесло
Уцілоріч  любов  плете.
І  як  мені  те  показати,
Що  ні  словами  розказати;
Що  тільки  духом  можна  знати,
Як  вмію  Я  тебе  кохати?
Тож  слів  признання  не  чекай,
А  духом  ти  своїм  пізнай
Любов,  що  йде  із  серця  Мого,
Через  усі  твої  тривоги.
Моя  любов  не  проминає,
Вона  обранців  своїх  знає.
І  навіть,  коли  хтось  розлюбить,
Вона  не  мстить,  а  вічно  любить.
Твоїх  признань  не  відкидаю,
бо  вже  давно  про  них  Я  знаю.
Хоч  це  в  віршах  художній  образ,
Для  Мене  він  –  реалій  показ,
З  тобою  наше  спілкування
І  прояв  вічного  кохання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432397
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2013

ЖАРТІВЛИВА КОЛИСКОВА ПОЕТУ

Засни,    віршотворець,        Бо    ніч    вже    надворі,
Місяць    уповні          Затьмарив    всі    зорі.
Цвіркун    десь    цвіркоче,          Він    також    не    спить,
І    таракани  ,          Як    завжди,  –  у    зборі.

.
Спи,    о,    поете,          Хоч    в    цю    ніч    засни.
Можливо    присниться          Тобі    щось    у    сні.
Сниться    у    снах          Щось    дуже    цікаве,
І    навіть    таке,          Що    збувається    в    дні.

.
Люлі,    ой,    люлі,          Спи,    солоденький.
Завтра    допишеш          Свій    віршик    маленький.
Сил    набирайся:          Всю    ніч    спи    і    спи,
Чуєш,    в    комарика            Голос    тоненький

.
Голос    тоненький            Не    дасть    тобі    спати,
Хай    йому    грець!          Залетів    же    ж    до    хати.
Чи    то    «зальоти»          Він    тут    свої    має
поета    навмисне            Усю  ніч    кусати?
.
Ось  йому  зараз          «стипи»  зроблю,
Гріхом  це  не  буде,          Як  я  його  вб’ю.
Спи,  мій  поетику,          Спи,  засинай,
Вірші  твої,            Я  дуже  люблю.
.
Люленьки,    люлі,          Ой,  люлі  а-а…
Пісенька  схожа            На  віршика-  а…
Спи  віршотворчику,          Спи,  моє  серце,
Кращого  в  світі          Від  тебе  нема-а-а-а…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432201
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2013

ЛІТНІ МРІЇ

Не  на  Кіпрі,  не  на  Мальті  мої  мрії.
Вдома  всі  вони,  тут,  в  Україні.
Не  за  кордоном,  навіть  не  в  Росії,
Звичайні  людські,  не  позахмарні  –  міні.

Щоб  український  рід  по-людськи  вдома  жив,
Своєї  гідності  людської  не  втрачав.
Щоб  святкував  свята  обжинок-жнив,
І  зорі  ясні  у  любові  споглядав.

Щоб  для  народу  Україна  раєм  стала,
Садком  вишневим  в  солов’їних  співах  процвітала.
Щоб  з-за  кордону,  всі  хто  там,  вернулись  д’  хаті,
Щоб  українці  стали  вільні  і  багаті.

Щоб  я,  як  подивлюсь  на  нарід  мій,
У  океані  усмішок,  а  не  в  сльозах  купалась.
Щоб  діточок  у  школах  й  дитсадочках  –  рій,
А  Україна  неподільною  зосталась!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432192
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2013

’’УКРАЇНЦІ ЗА КОРДОНОМ”

1
Де  українців  наших  тільки  не  було!
Усі  світи  ногам  їх  підкорились.
В  Украйну  не  вернулись  –  там  життя  пройшло,
Не  раз  сльозами  гіркими  умились.
2
Пройшло  життя  в  надії  повернутись,
Та  заростають  тернями  стежки.
І  не  вдається  дум  тяжких  позбутись,
Біжать  домів  вишивані  стьожки.
3
Це  вишиває  доля  душу  так  печально,
Червоно  й  чорно  серце  у  журбі.
Ці  почуття  прийнявши  нелегально,
Вкраїнці  підкоряються  гнобі.
4
Хто  нас  навчить,  як  долю  обирати,
Хто  на  скрижалях  серця  випише  судьбу,
Щоб  в  безвісті  на  чужині  не  помирати,
І  з  віковічних  мрій  відсіяти  ганьбу?
5
Пересівати  треба  стигле  зерно:
Яке  на  хліб  піде,  яке  засіять  знов.
Вкраїну  полюбити  треба  ревно,
Просити  в  Бога  про  її  покров.
6
Щоб  не  ходили  українці  попідтинню,
І  щоб  не  сиротами  чутися  могли.
Веди  нас,  Господи,  шляхом  прозріння,
І  не  давай  для  мандрів  постоли.
7
Хай  господарять  тут,  на  Україні,
Ти  серце  й  душу  їм  Своє  віддав.
Поля  безкраї  і  Карпати  сині  –
Усе  найкраще  українцям  вже  роздав.
8
Шануйтеся,  вкраїнці  мої  любі,
Вкраїну  Матір  в  серці  бережіть.
Її  пильнуйте  і  себе  від  згуби,
Вам  у  віках  віків  ще  жить  і  жить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2013

НАСЛІДУВАННЯ

Після  прочитання  МАРУСІ    ЧУРАЙ  –Л.Костенко


Співай,  Мрусенько!
Співай  ,  полтавчанко!
Чураївно  славна,  ти  нам  заспівай!
Про  походи  Хмеля,
Хмеля  та  й  Богдана,
Про  Вкраїну  славну,  ти  нам  заспівай!
«Хрещатий  барвінку,
стелися  низенько.
Стелися  низенько  понад  битий  шлях.
На  шляху  тим  вбито,
вбито  козаченька,
знову  Україну  перестрінув  лях.
Під  кінським  копитом
стогне  земля  наша,
Стогне  Україна  під  польським  ярмом.
Матінко    ти  наша,
гірка  твоя  чаша,
Гіркі  твої  сльози  за  тим  козаком.
За  тим  козаченьком
при  битій  дорозі,
при  битій  дорозі  упав,  та  й  лежить.
Україна    мати
стогне  у  знемозі.
Як  же  їй,  небозі,  у  ярмі  цім  жить!»
Понеслися  роки
битими  шляхами.
Та  не  легше  неньці  з  того  часу  жить.
Нема  чим  хвалиться:
а  ні  козаками,
а  ні  байстрюками.
Чим  тут  дорожить?
Закурились  шляхи
та  поза  кордони,
Закордонні  шляхи  зажурилися.
Не  тримають  коней
шовки-перепони,
Козаки  надовго    пожурилися.
Закурились  шляхи
по  усьому  світі.
По  усьому  світі  наші  козаки.
Беззаконням  ситі,
Безглуздям  прибиті,
Воли  працьовиті  –
Славні  козаки.
І  тоді  –  не  з  медом,
І  сьогодні  мука.
І  сьогодні  туга  рідної  землі.
То  й  виходить,  друже,
Дуже  дивна  штука  –
Корисні  чужинцям  наші  мозолі.
А  не  краще  було  б
Нам  про  неньку  дбати,
Про  Вкраїну  дбати  нашим  козакам?
Та  пусті  дебати
Ведуть  депутати.
Доброго  нічого  не  надбають  нам.
Аж  тепер  вертайте
Козаки  додому.
Додому  вертайте  вольні  козаки.
Хто  бере  нагайку,
Хто  під  дах  солому.
Розберемось  в  тому,  хто  з  нас  козаки!
Як  терпець  урветься
Тоді  вийде  Правда.
Тоді  Правда    вийде  чиста,  як  сльоза.
Отоді  на  чисту
воду  вийде  зрада,
Отоді  і  влада  буде  в  нас  своя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431980
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2013

***

Не  вбивай  себе  пострілом  в  спину,
Сумом  днів,  що  уже  проминули.
Не  вертайся  назад  у  минуле,
Час  несеться  вперед  без  упину.
Не  бери  у  майбутнє  минуле,
Все  у  ньому  уже  відбулося.
Чи  насправді  було,  чи  здалося,
Тихим  шелестом  дум  промайнуло.
Не  жалій  про  те,  що  не  встигла,
Що  не  було  чогось  в  твоїй  долі.
Бо  реальність  завдячує  волі,
Те,  що  маєш  –  дорожче  від  срібла.
Срібла-злата  не  потребую,
Скарбом  істинним  вже  володію.
А  на  більше  не  претендую,
Не  сумую  за  більшим.  Не  смію.
Невпопад  знову  віджартувалась,
Втаємничити  хочеш  бажання,
Недоречними  були  старання,
Бо  крізь  сльози  безсилля  сміялась.
«Поет  від  себе  пише  і  про  себе»,
До  чого  тут  бажання  недоречні?
Безсилі  усілякі  суперечки,
Як  виявляється,  він  пише  теж  «для  себе».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431813
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2013

ЛІТО

Розтопилося.  Заіскрилося.
Розкотилося  горами-долами.
Придивилося.  Розсмішилося.
Заросилося  росами  босими.
Красне  літечко
через  ситечко
Умиває  вербиці  волоссячко.
Буйне  житечко
через  літечко
Виколихує  злото-колоссячко.

Переспівами,  переливами
Струменить  з  неба  жайвора  пісенька.
Вторить  їй,  біжучи  по  камінчиках
Веселенька  ріка  –  синя  стрічечка.
У  червонім  вінку  червень  тішиться,
Липень  липи  одів  жовто-сонячно.
Серпень  місячно-зоряно  світиться,
Літо  ласкою  Божою  ніжиться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431629
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2013

ЗАПЕРЕЧЕННЯ

Уявний  діалог  на  тему  вірша  В.Симоненка  «Так  пройде  все»

A:
– Страшні  слова!  Реальність  ще  страшніша,
Як  уявлю  себе  з  беззубим  ротом.
І  від  страху  «провалюється  криша».
Та  ж  не  обмащуй  мене  кволості  болотом.
Не  віриться,  що  я  такою  стану.
Пророцтво  твоє  гірше  віртуалу.
На  себе  в  дзеркало  таку  не  гляну,
Злобі  й  жалю  не  дамся  на  поталу.
Не  перейде  оце.  Душа  не  скам’яніє
І  не  у  снах  плекатиму  надію.
Весна  любов  у  ясності  леліє,
А  думка  буть  віршованою  мріє.
Б:
– Хоч  вір,  не  вір.  Отак  усе  і  буде.
Прийдеться  в  дзеркало  себе  побачить.
І  на  кінець  собі  втовкмачить  –
Не  вічна  молодість.  Не  вічні  люди.
Так  все  пройде.  Так  все  пройде.
Чи  хочеш  ти  цього  чи  ні.
І  дзвін  малиновий  проб’є
Із  сумом  в  вишині…
І  час  збайдужіє  до  тебе.
І  безпорадні  стануть  руки.
Вуста  не  змовлять  жодних  звуків,
А  думка  зродить  щось  мізерне.
І  на  нікому  непотрібний  гріб
Плити  на  згадку  не  положать.
І  твій,  колись  духовний  хліб,
сльозами  очі  не  зволожить.
А:
– Якщо  послухати  тебе,
То  можна  вже  тепер  вмирати,
Щоб  і  не  бачити  й  не  знати,
І  зненавидіти    себе.
Для  чого  нам  тоді  любов,
Та  й  оптимізм  для  чого,  брате,
Якщо  до  строку  охолов
І  безнадію  в  душу  хочеш  взяти?
Сама  собі  людина  творить  світ,
Сама  організовує  протистояння.
У  силі  духу  звершує  політ,
Не  допускаючи  свідомості  блукання.
Б:
– З  якою  легкістю  говориш  ти,
Неначе  сняться  сни  дівочі.
Та  правди  щось  не  бачать  очі  –
Тобі  у  казкарі  піти  б.
Плела  б  безглузді  хармани,
Тебе  життя  ще  не  крутило.
Ще,  видно,  добре  не  боліло,
Не  була  в  пеклі,  Боже  борони.
Живеш  романтикою  дня,
І  ніч,  як  видиво  минає.
Тебе  реальність  не  міняє,
Життям  прямуєш  навмання.
Ще  трохи,  та  й  усе  пройде,
І  млою  сизою  затягне  очі.
В  старечі  сни  і  довгі  ночі
Душа  закам’яніла  увійде.
А:
– Кінця  не  матиме  розмова.
Комусь  з  нас  меншим  стати  треба.
Вже  зупинитись  є  потреба,
Щоб  не  пустою  стала  мова.
Б:
– Однак  примирення  не  бачу.
Тут  кожен  сам  собі  господар.
Нерозуміння  передбачу.
Над  нами  часу  плин  володар.
……………………………………..
Не  закінчився  діалог,
Продовжується  в  сині  далі.
А  там  повис  туманний  смог,
Хвоста  ховаючи  в  проваллі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431628
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2013

ЕЗОТЕРИЧНО

Моє    життя  –  моя    світобувальщина,
Штормів    і    штилів    пережитий    океан.
Достигла    в    людськім    гроні    виноградина,
Зодіакально-зоряний  Баран.
2
Космічна    приналежність    до    Землі-планети,
Проявлених    енергій    співжиття  –
Матеріальної    Природи    це    секрети,
Нетлінна    пам’ять    вічного    Буття.
3
В    мені    заложений    Закон    Тяжіння,
Мого    життя    спіралітичний    стержень.
Як    Дерево    Життя  –  у    небеса    коріння
На    тлі    подій  –  гіллястих    помережень.
4
Моє    життя  –  повернення    додому.
Ступені    сходження    не    раз    вели    униз.
Та    визначено    було,    все  ж,    відродження
Із    безлічі    падінь    і    криз.
5
В    будові    Всесвіту    моя    присутність  –
Пірамідальний    відшліфований    кристал.
Мого    єства    людського    сутність,
Як    центр  обіжних    сил    накал.
6
Повернення    додому    я    чекаю,
Не    поспішаючи    у    плині    часу.
Терпіти    вчусь,    не    нарікаю:
До    дна    спиваю    долі    Чашу.
7
У    безнастанності    надій    і    сподівань
Дорогою    наміченою    йду    додому.
Дорогоцінні    перла    знань    й    пізнань
Полегшують    життєву    втому.
8
Щоразу    впевненіше    крок:
Утвердження    у    вірі    і    любов.
Неперевершений    Божественний    урок  –
Вселенної    надзоряний    Покров.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2013

ДВА ПСАЛМИ

На  дня  початку  помолюсь  –
Своєї  мрії  не  покину.
Надіятися  не  стомлюсь,
В  цей  ранній  час  Тебе  зустріну.
Приходиш  Ти  у  мої  сни,
в  мої  надії-сподівання;
у  мої  ночі,  в  мої  дні,
в  очей  моїх  зачарування.
Сплітаю  я  вінки  з  пісень,
дарую  їх  Тобі  у  спомин.
І  так  щоночі,  так  щодень
Не  гасне  серця  мого  пломінь.
Тебе  шукаю  і  люблю,
В  бажанні  вічному  згораю.
Прийди,  явись  –  Тебе  молю,
Дай  звідати  кохання  раю.
Належу  я  тільки  Тобі,
Тобі,  Володарю  мій,  Царю.
Тобою  сню,  Тобою  марю
В  життя  нестримній  суєті.
Все  залишаю  так,  як  є,
Чекає  хай,  чи  пропадає.
Дорогу  серце  моє  знає
Туди  де  дзвін  кохання  б’є.
Там  у  незвіданих  висотах
Ми  об’єднаємо  серця;
І  на  усіх  Земних  широтах
звучати  буде  пісня  ця.
Мого  кохання  честь  і  слава,
То  ніжно,  то  всесиллям  сил,
Вселенною  летить  прослава
У  розмаху  орлиних  крил!

***
Ну,  що  то  сон,  що  вартий  він,
Коли  зі  мною  Бог  говорить,
коли  в  цю  мить  Він  слово  творить,
а  я  беру  в  політ  розгін?
Що  то  за  сон,  що  за  утіха,
коли  його  в  очах  нема,
хоча  навколо  ніч-пітьма,
та  Господь  мовить  тобі  стиха?
Солодкого  не  хочу  сну,
хай  ніч  прощає  чорноброва;
а  завтра  знову  не  засну,
коли  звучати  буде  мова
мого  Учителя-Співця
найвищого  ґатунку  слова.
За  ніч  таку  віддать  готова
У  жертву  зрілого  тельця.
Як,  Господи,  Тебе  люблю,
Коли  до  мене  мовиш  стиха;
Тоді  відходить  зло  і  лихо,
тоді  лиш  Голос  Твій  ловлю.
Ловлю  і  тішусь,  мов  дитина,
вбираю  в  себе  слова  літ.
І  весь  навколо  мене  світ  –
Мов  фантастичних  снів  картина.
Чи  щось  миліше  може  буть
За  ці  хвилини  спілкування?
І  лиш  одне  в  мене  прохання  –
Завжди  зі  мною,  Боже,  будь!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2013

БОГ ТВОРИТЬ НАШУ МОВУ

У  Твоїй  волі  моя  доля,
Життя  дороги  і  спасіння.
Не  стане  долею  недоля  –
Таке  Твоє  благовоління.
Даруєш  Ти  Свої  щедроти
І  радощі  буття  земного;
Днів  довготу,  незгодам  спротив,
І  благодать  життя  людського.
Наш  Бог  предвічний,  Боже  Слово,
У  мудрості  віків  зіткане;
Вже  світом  йде  вкраїнська  мова
І  квіт  її  хай  не  зів’яне.
В  вустах  Шевченка  Тараса  пророка
Ти  освятив  й  леліяв  мову;
І  нині,  мов  ріка  широка
Вона  освячується  знову.
Радіє  наша  сива  мати,
Що  родяться  сини  живучі,
Що  не  вдалося  їх  приспати  –
Їх  будить  голос  всемогучий.
Вони  сягають  верха  кручі
І  оселяються  в  долинах;
Вони  палкі,  вони  жагучі  –
Це  скарб  дарований  в  перлинах.
Сини  живі  –  словеса  Божі,
Що  творять  мову  України.
Вони  –  твердиня  і  сторожа
На  ниві  мовної  святині.
Живу  я  Словом  Божим  нині
І  воду  п’ю  живу  духовну,
Згори  народжуюся  в  Сині,
Наповнюю  скарбницю  мовну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2013

ВАСИЛЬ СТУС

Чи  не  Василь  там  ходить,    Стус,
Туманною  імлою?
Та  ж  ні,  то  птах  лиш,  чорногуз
Погруз  в  росі  ногою.

Чи  не  Василь  там  стогне,  Стус,
Під  тяжкою  журою?
Та  ні,  то  птах,  то  чорногуз
Схилився  над  водою.

Ой!  Чи  не  Василь  там  часом,  Стус
Тримається  за  серце?
Ні,  ні!  То  хтось  у  далині
Несе  біди  відерце.

Та  не  кажіть,  таки  Василь,
Це    його  голос  чути.
І  це  до  нього  звідусіль
Ідуть,  щоб  пом’янути

його  зажурену  печаль
І  сльози  серця  ревні.
Проймає  душу  біль  і  жаль:
Пішов,  пропав  даремно.

Свою  Вкраїну  залишив
На  розтерзання  крукам.
У  казематі  хтось  звершив
Свій  гріх  над  тіла  струпом.

Затих  там  стогін  та  жура
пливе,  мов  птах  той  чорний.
Пора,  давно  вже  їй  пора
Ужить  свій  вирок  морний.

Стискають  в  силі  кулаки
Безкровні  пальці  тонкі.
Таки  далися  у  знаки
Тюремні  посторонки.

Та  вже  звільнилась  з  упряжі
Душа  і  її  мова.
Ніхто  не  буде  в  розтяжі
В  погоні  Стуса-слова.

В  туманній  млі  лиш  чорногуз
Один  понад  водою.
Василь  живий,  поет  наш,  Стус,
А  як  же  буть  з  журою?

Пристала  і  не  відстає,
Не  в  силі  відігнати.
Хоч  слово  вільне  устає,
Та  як  журу  здолати?

Як  вивільнитися  із  пут,
Із  нових  посторонок?
Хіба  зірвати  собі  пуп?
За  вітром  мчи  вдогонок…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430754
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2013

УДАВАНИЙ ДІАЛОГ

УДАВАНИЙ    ДІАЛОГ
Омара  Хайяма  з  українцем

Українець:
Немає  у  нас  злидарів,  немає  і  п’яниць,
Нема  з  кого  вірші  писать,  лежучи  горілиць.

Хайям:
Ой  щось  мені  не  віриться;  не  віриться,  не  йметься.
Поглянь,  он  там  йде  п’яниця  і  злидар  долу  гнеться.

Українець:
Ні,  вуйку,  то  не  п’яниця,  ніякий  то  не  злидар.
Не  піднімай  з-за  будь-чого  на  вулиці  гармидер.
Самі  розберемося  де  взялись  тут  ці  двоє.

Хайям:
Але  ж  поглянь,  поглянь  в  вікно  –  тепер  їх  уже  троє.
А  ти  казав:  нема  п’яниць!  Рахуй  же  скільки  їх!
І  злидар  там  якийсь  іде,  несе  подертий  міх!

Українець:
Не  смій,  не  смій,  Хайяме,  на  сміх  нас  підіймати,
Бо  не  така  погана  вже  Вкраїна,  наша  мати.
Не  всі  п’яниці  тут  у  нас,  не  всі  і  злидарі.
Є  хто  горілці  кажуть:  пас!  Й  не  люблять  хабарі.

Хайям:
От  вже  й  хабарник  виліз  ваш,  а  кажеш,  що  все  добре…

Укпаїнець:
Омаре,  не  принижуй  нас,  бо  скажу  щось  недобре…

Хайям:
Ого,  куди  нас  понесло  і  як  тебе  вчепило!

Українець:
А  ти  хотів,  щоб  пронесло,  чи,  може,  щоб  убило?

Хайям:
Ой,  друже,  що  це  ми  таке  з  тобою  учинили?,
Почавши  з  злидаря  й  п’яниць,  ще  гірше  натворили.
Для  чого  нам  сваритися,  нащо  цей  «хай»  знімати?
Тож  краще  помиритися  і  спір  вином  владнати.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2013

НА ПЕРШУ ЗАПОВІДЬ

Скільки  слів  любові  вже  Тобі  сказала,
Не  розкаююсь  ні  за  одне.
Тебе  я  Господом  своїм  назвала,
ти  не  відкинув,  а  прийняв  мене.

Прийняв  мене  такою,  як  я  є,
Із  щирозвучними  моїми  почуттями.
Утішив  і  розрадив  серденько  моє,
А  я  від  щастя  не  добула  тями.

Злітала,  мов  на  крилах  в  небеса,
У  океан  любові  поринала.
Довкола  бачилась  Твоя  краса,
Тобою  день  новітній  починала.

Сьогодні  не  затихли  почуття,
Не  згас  вогонь  у  люблячому  серці.
Та  якось  ніби,  знітилось  життя,
Сама  з  собою  наче  в  герці.

Колись  сказав  –  пошлеш  випробування,
На  мою  долю  їх  не  мало  припаде.
випробуватиметься  так  моє  зізнання,
і  з  тим  любов  моя  у  вічність  увійде.

Що  ж,  заради  цього  варто  жити,
Випробувань  ще  більше  прошу  я.
 Сили  дай  ще  відданіш  любити,
Хай  спопелить  мене  любов  Твоя.

Я  усвідомлено  любов’ю  пломенію,  
І  усвідомлено  Твою  Любов  люблю.
Якщо  не  так  люблю  –  навчитися  зумію,
З  Твоєї  Чаші  цей  нектар  я  пригублю.
24.05.13.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430554
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2013

ПЕРШОПРИЧИНА

Першопричиною  Господь  явив
Себе  в  мені  й  тобі;
Могутність  Свою  проявив
Буть  наслідком  Собі.

Першопричиною  Господь  явив
Себе  в  світобудові.
Цей  світ  любов’ю  Він  створив
І  став  в  його  основі.

Першопричина  –  Він,  а  ми  –
Насліддя,  Його  діти.
Отця,  як  Істину  прийми,
У  Ньому  вчися  жити.

Першопричиною  –  Любов,
Як  наслідок  –  весь  світ.
Бог  –  над  Вселенною  Покров,
Життя  –    Його  Завіт.

Тож  заповів  Господь  нам  жить
У  Правді  і  Любові.
Любов  жертовністю  творить,
Як  клятвенністю  крові.

Незмірна  жертва  Кров  й  Любов,  –
Першопричинність  світу.
Наріжний  Камінь  всіх  основ
І  Нового  Завіту.

Дорогу  Промінь  освітив  –
Орієнтир  для  тебе;
У  вічність  входу  лейтмотив,
У  приналежність  Небу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430358
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2013

ЖІНКА З ІМЕНЕМ – ЛЮБОВ!

Кохана    жінка    з    іменем  –  ЛЮБОВ  –
Мого    життя    омріяний    причал.
Я    зачаровуюсь    тобою    знов    і    знов,
В    тобі  –  моя    і    радість    і    печаль.

Найщасливіший    я    в    присутності    твоїй.
Печалюся,    коли    тебе    не    бачу.
Ти  –  цвіт    нев’янучий    в    душі    моїй.
ЩО    у    цім    світі    я    без    тебе    значу?

Дозволь    торкнутись    уст    твоїх,
Дай    подивлюся    в    очі.
Ти  –  світ    кохання    мрій    моїх,
Ти  –  в    снах    моїх    щоночі.

Любові    ніжний    паросток  –
Ти    в    кожному    світанні.
Усіх    дівчат,    усіх    жінок
Переросла    в    коханні.

ЛЮБОВ    ЛЮБОВІ!    ТИ  –  МОЯ!
Моя    дружино,    Люба.
На    всі    віки    лише    моя!
Любові    Боже    чудо!

Хай    буде    вічною    ЛЮБОВ.
В    любові  –  Ладо-Лада.
ЛЮБОВ  –  основа    всіх    основ,
Усіх    основ    Всевлада.

Так    поєднало    Небо    нас,
ЛЮБОВ    між    нами    люба.
Отак    до    віку    повсякчас
У    нашій    долі    буде!

Щаслива    жінка    з    іменем  –  ЛЮБОВ!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430357
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2013

Без молитви не лягаю спати

Не  ляжу  спати
Заки  не  вклонюся  Богу

З  подякою
За  день  прожитий.

Що  у  трудах  земних
Давав  підмогу,

А  хліб  насущний  
нас  наситив.

Я  дякую
І  славлю  Тебе,  Боже.

Через  ніч  
Переведи  мене.

Мирний  сон
Зішли  на  моє  ложе,

Страх  нічний
Хай  душу  обмине.

Благослови  людей
Ніч  ночувати,

На  ранок  всім
Здоровими  ся  чути.

Новий  день
В  любові  зустрічати,

Ради  цього
Дай  у  спокої  заснути.

Мій  людський  дух
Вручаю  в  Твої  руки,

Збережи  у  вірі  
І  у  правоті.

Не  допусти
Духовної  розлуки


Не  віддавай
У  руки  самоті.

Дякую
За  те,  що  Ти  прийшов,

Вислухав
Й  прийняв  молитву.

Щиро  дякую
За  Твій  покров,
 
За  душі
Обнову  світлу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429946
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2013

ПОЕТИЧНЕ СЛОВО

Залюбленість    у    поетичне    слово,
У    жанрів    легкокриле    розмаїття,
О,    всеохоплююча    неповторна    мово!
Ти    України    Роду    многовіття!

Нищили    тебе:    рубали    і    ламали,
Та    ти,    мов    фенікс,    з    попелу    вставала.
В’язали    і    у    застінках    тримали,
Крізь    ґрати    знову    в    небеса    злітала.

Звучала    ти,    як    ВІРА    і    ЛЮБОВ,
Сподіючись    на    волю    і    свободу..
Живила    і    розбурхувала    кров,
Споконвіків    незрячого    народу.

Звучи,    Надієчко    правдива,
Цвітінням    перлів    доленосних    вигравай.
Нема    подібного    у    світі    дива,
Ніж    Родом    творений    словесний    водограй!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2013

ДО ЛЕПКОГО БОГДАНА

Яке  зачудуваня:
із  вечора  до  рання
вірші  твої  читаю  –
душа,  неначе  в  раю.

Поете,  ох,  Богдане!
Слів  похвали  не  стане.
Не  стане  в  мене  слів,
як  ти  співати  вмів.

Твойого  серця  мова
була  така  чудова.
Летіла  аж  до  зір,
плела  із  слів  узір.

А  я  ж  то  так  не  вмію
вторити  соловію.
Навчи  мене,  мій  брате,
пісні  дзвінкі  співати.

Як  легко  пісня  ллється,
Немов  барвінок  в’ється.
Немов  барвінок  в’ється,
Немов  дівча  сміється.

А  пісня  з  серця  лине
Карпатського  легіня.
Легіня  з  Прикарпаття,
«Гей,  нумо!  Нумо,  браття!

Круг  ватри  станьмо,  браття,
Аркан  додасть  завзяття.
Аркана  починаймо,
До  ватри  вогню  даймо»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429736
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2013

БОЖЕ СЛОВО

«Кто  поверил  слышанному  от  нас,
И  кому  открылась  мышца  Господня?»
Исаия,  гл.  №53.

Чи  приймеш  ти  у  серце  Боже  слово,
Чи  геть  відкинеш  і  не  воздаси
Йому  за  те,  що  воплотилось  Слово
І  Бог  прийшов  на  Землю,  щоб  тебе  спасти?
Кому  відкрилася  ця  істина  пророча,
І  кому  Бог  це  слово  передав;
Прозріла  у  кого  душа  незряча,
Кому  Господь  правицею  вказав?
Хто  у  захопленні  читає  Слово,
Яке  через  пророка  Бог  сказав;
Хто  зрозумів  Його  духовну  мову,
Хто  мудрості  науку  перейняв?
Хто  перейнявся  духом  тим  пророчим,
Що  відкриває  істину  святу;
У  кого  день  прославився  урочий,
Коли  зійшов  на  гору  пресвяту?
Хто  прагнув  скуштувать  води  живої,
І  пив  її  і  спрагу  утолив;
Хто  зміряв  силу  духу  у  двобої,
Хто  перемогу  над  собою  учинив?
Хто  падав,  і  з  колін  хто  піднімався,
Хто  хрест  свій  ніс  і  зранений  упав;
Кому  у  тіло  цв’ях  налаштувався,
І  хто  від  болю  в  німоті  мовчав?
Хто  сміло  йшов  через  бурхливі  води,
І  кому  спис  крізь  серце  перейшов;
Хто  хрест  прийняв  не  ради  моди,
І  на  Голгофу  не  з  цікавості  пішов?
Хто  учинив,  як  Слово  научає,
І  духом  не  упав  і  не  скоривсь;
Хто  Слово  пізнає  й  вивчає  –
Той  ранами  Його  зціливсь!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2013

21 ТРАВНЯ

Дощ  мов  з  відра.  Та  не  біда!

Бідою  назветься,  коли  стріха  займеться.

А  поки  вода  –  яка  біда?

Хіба  розіллється.

Тоді  вже  назветься  бідою  вода.

Вода-вереда.

Дощ  мов  з  відра  –  весняна  пора.

І  літом  буває  –  дощ  не  вщухає.

Води  забагато  –  готуйся  до  втрати.

Усе,  що  посіяв  –  не  вітер  розвіяв.

Залляла  вода.

Пропало.

Шкода.

А  що  тут  поробиш?  Дощу  не  зашкодиш.

Паде  та  й  паде.  Усе  пропаде.

Лише  на  горбочку  картопля  в  рядочку.

А  ще  на  горбочку    зійдуть  огірочки.

Внизу  у  долині  все  гине  безвинно.

А  дощ  припускає,  бідою  карає.

Вода  розіллється  –  це  повінню  зветься.

Велика  вода  і  людям  біда.

Біда  не  біда  –  врожаю  шкода.

Бо  їсти  щось  треба,  (не  спуститься  з  неба).

Зернятко  в  землі  –  хліб  на  столі.

Дощик  проллється  –  землиця  нап’ється.

Дощик  впаде  –  зернятко  зійде.

Подасть  голосочок  гінкий  колосочок.

Сонечко  встане  землю  огляне.

Пустунчик  промінчик  зігріє  пагінчик.

Сонячний  зайчик  з’їсть  хлібця  окрайчик.

В  житі  волошки  й  собі  бодай  трошки.

Житечко-жито  дощиком  вмито.

Місяць  травневий  тебе  поливає,

Сонечко  літнє  життям  наливає.

Тому  і  вода  –  ніяка  біда,

А  дар  щедрий  з  неба.

Чого  іще  треба?!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429534
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2013

ПОЕТАМ частина перша

ПОЕТАМ    
ВІД    ВІКУ    ЗНАНИМ    І    НЕ  ЗНАНИМ

Звучить,  як  виокремлена  цивілізація  –  ПОЕТИ!
На  протязі  віків  і  поколінь.
А  пам’ять  вимальовує  портрети
Майстрів  віршованих  умінь.

О,  зірко  рання!  Диво-край,
Світів  далеких  сподівання!
Душі  даруєш  світлий  рай
У  радості  сердець  єднання.

Твої  ми  діти,  Отче  наш!
Любов’ю  творчості  натхненні.
Несем  скарбів  Твоїх  багаж
Через  віки  життя  стражденні.

Та  не  маліє  в  нас  Твій  Дух,
Являючись  у  образі  пташини.
В  Твоїй  Всевладі  невтомимий  рух
І  устремління  наше  до  вершини.

Вершини,  що  над  нею  Ти  Єси
У  світозоряних  небесних  шатах;
у  невимовності  словесної  краси
поривами  сердечними  багатих.

Даруєш  нам  цей  світ  Земний
І  кличеш  за  Собою  у  Небес  простори.
То  знову  засіваєшся  в  зерні,
Народжуючи  поетичні  твори.

Цей  безнастанний  рух,
Тобою  творених  поетів,
Вивершує  вітцівську  благодать
У  дивосвіт  словесних  злетів,
Щоб  там  у  вічності  з  Тобою  пробувать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2013

ПОЕТАМ

А  скільки  їх,  тих  знаних  і  не  знаних,
Від  віку,  що  були  і  дотепер;
І  тих,  що  будуть,  серцем  полум’яних,
Тих,  хто  страждаючи  не  вмер.

А  СЛОВО,  що  дає  життя,  і  нині
Відроджується  в  новім  поколінні.
Воно,  як  скарб,  дарується  людині,
Освячення  зливаючи  в  промінні.

Поети!  Побратими  по  перу,  посестри!
Ви  –  цвіт  садів  квітуючих  розкішних,
Виплеканих  словом.  Вас  беру
За  приклад,  голосів  всевишніх.

Ніщо  не  ціниться  в  житті,  як  СЛОВО.
Це  СЛОВО  –  Бог,  Творець,  Митець!
Бо  СЛОВО  –  лавру  й  терену  вінець
Любов,  як  жертву  принести  готове.

Хто  естафету  Слова  ніс  й  несе,
І  хто  підхопить  –  вічністю  прийнятий.
Господь  Ісус  –  Він  вас  пасе,
З  вас  кожний  Духом  вуст  Його  пройнятий.

Тож,  знаний  хто  і  хто  не  знаний,
Іще  хто  немовля,  а  хто  мудрець  –
Усім  вам  Дар  від  Бога  даний,
Цей  полум’яний  стук  сердець.

І  на  закінчення  –  привіту  слово
І  слово  приязні  в  цей  слушний  час.
Мені  із  вами  буть  –  чудово!
Тож  Слово  Боже  хай  пробуде  в  вас!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429053
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2013

«КРІЗЬ ТЕРНЯ ДО ЗІРОК»

На  гребені  шаленства  хвилі
Життя  п’ю  насолоду.
Стрічаю  ночі  й  ранки  милі,
Спиваючи  їх  вроду.

В  усяку  пору,  час  й  годину
Збираю  чисті  перли.
Щораз  –  сильніш  люблю  Вкраїну
Від  Криму  до  Говерли.

Несуть  мене  дніпрові  хвилі
Аж  ген,  у  Чорне  море,
Де  чайки  білі  легкокрилі
І  в  море  сходять  гори.

Неначе  морем  хвилі  степом
У  буйних  травах  грають.
В  Різдвяну  ніч  понад  вертепом
Вкраїнські  зорі  сяють.

Вкраїни  знатні  солов’ї
Дивують  співом  Всесвіт.
В  заморські  шириться  краї
Вітрів  свобідних  легіт.

Це  Україна  все  моя
З  прадавніх  днів  й  до  нині
Утверджує  своє  ім’я
Й  сердець  биття  вірлині.

Сучасний  статус  яничар
Вкраїна  подолає.
Цих  недобитих  сну  почвар
На  голову  скарає.

«Терпіли  більш  –  потерпимо
У  дусі  нескоримо.
Під  стріху  півня  пустимо,
На  шал  вогню  воззримо.

Не  раз  було  таке,  не  раз,
Та  бій  буде  останній.
Найвищий  стане  проби  час
У  силі  нездоланній».

До  дна  ще  Чашу  не  спила
Стражденна  Україна;
Ще  сльози  всі  не  пролила,
Гірка  її  година.

На  протязі  віків  й  століть
Не  мало  крові  спито.
Вкраїнці,  Бога  ви  моліть,
Щоб  менше  було  бито

Вас.  Щоб  шкур  не  дерли  з  вас,
Дочасно  щоб  не  вмерли.
Щоб  сіялося  жито-спас
Від  Криму  й  до  Говерли.

Ще  не  одна  стече  ріка
З  сучасності  в  майбутнє
Та  Божа  над  усім  Рука,
Всесильна  і  могутня.

шкодує,  то  порою  б’є,
Науку  Свою  знає.
Терпіти  силу  вам  дає
І  в  боротьбі  єднає.

Вам  долю  вибрав  не  легку,
Зате  у  славі  й  силі.
В  терпінні  болями  тривку,
Мов  Борисфена  хвилі.

Судилось  Україні  буть
Обраницею  Бога.
І  в  тім  обранні  –  вища  суть
І  сходження  дорога.

Через  віки  випробувань,
Через  пустині  Рок.
В  нестримній  силі  поривань
Крізь  терня  –  до  зірок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429052
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2013

«ПАЛІМПСЕСТ»

Пам’яті  Василя  Стуса

В  застінку  кам’янім,
у  казематі,
Заживо  нищений,
розп’ятий
за  світло  правди,
як    Ісус,
син  України  –  СЛОВО-СТУС.
Від  світу,
від  людей  відтятий,
у  правді  й  істині  затятий.
Тамуючи  журу  і  скруху,
Нескорений  у  силі  духу;
Пощади  й  милості  не  попросив,
, Натомість  біль  в  собі  носив.
Прийняв  на  себе  люті  кпини
Ненависників  України.
Безликих  зайд  на  кров  охочих,
Душителів  воззвань  пророчих.
Пройшовши  Адові  застінки,
Залишив  «ПАЛІМПСЕСТ»-сторінки.
У  них  вся  туга  і  печаль,
Сердечний  біль  і  вічний  жаль;
Життя  й  трагедія  країни,
З  безсмертним  іменем  –  Вкраїна.
На  зло  катам  і  ворогам
Поет  звіщає  СЛОВО  нам
ЖИВЕ  від  віку  і  до  нині
у  долі  неньки-України.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428914
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2013

ПРИСВЯТА ГАРНІЙ ЖІНЦІ

Негадано,    неждано    ти    з’явилась,
В    руках    тримала    сонця    квітку.
Кохання    поглядом    на    мене    подивилась,
Залишивши    на    серці    долі    мітку.
*
Чарівна,    витончена,    до    нестями    гарна
(таких    на    пальцях    перерахувати);
Ураз    над    серцем    моїм    стала    владна,
Дозволивши    себе    кохати.
*
Таких    жінок    ніколи    ще    не    бачив,
Не    розумію    де    такі    беруться.
І    за    що    Бог    красу    призначив?
Лише    від    споглядання    струни    серця    рвуться.
*
Нічого    вже    не    хочу,    не    бажаю.
З    усіх    скарбів    земних    ти  –  найцінніша.
Я    так    тебе    кохаю!    Так    кохаю!
Одну    на    цілий    світ!    Одну    і    лише!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2013