Білоозерянська Чайка

Сторінки (1/97):  « 1»

Одинокий човен

[b]На  щоці  палаючій  –  дощ  гіркий,  безжальний.
У  обіймах  обрію  сонце  ледь  дріма.
Одинокий  човен  на  ріці  дзеркальній
Човняра  чекає,  а  того  -  нема…

Чом  усе  так  сталося?  –  б’ються  в  сумі  хвилі.
Він  же  був  з  коханою  тут  удвох  завжди.
Берегом  кохання  все  блукали  милі,
А  тепер  зостались  на  піску  сліди…

Дерев’яний  скрип  човна...стогоном  -  зітхання…
Хвилі  озиваються  плескотом  сумні.
 І  дощем  печальним  хлипає  прощання  –
Одиноке  серце  плаче  у  човні…[/b]


(Фото-  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877287
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020


Світанок

[b]Торкаючись  промінням  до  землі
Дарує  день  нови́й  усім  світанок.
Колише  вітер  жито  на  стеблі,
А  всюдисущі  гомінкі  джмелі
У  пахощах  п’янких  збирають  ранок…

Роса  в  промінні  сонця  виграє
На  маках,  що  вквітчали  щедро  поле.
Така  краса  –  життєвий  зміст  дає  –
Співає  серце  в  почуттях  моє,
А  сонце  гріє  небо  захололе…

Краса  світанку  в  полі  у  жнива...
Від  сну  щойно  прокинулась  природа:
В  духмяних  квітах  сонце  ожива,
Буяє  пахощами  вся  трава,
Спів  жайворонка  –  справжня  насолода…

Розіллється  таке  тепло  в  душі
Під  відчуттям  природного  спокою.
Так  світанко́ві  пишуться  вірші  –
В  житах,  у  чебреці  та  спориші,
А  мак  лоскоче  ніжно  під  щокою…[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877131
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2020


Закат любви

[b][i]День  с  алых  красок  солнца    вмиг  превратился  в  пепел,
Внезапно  догорел  он  и  навсегда  утих.
Закат  своим  багрянцем  вдруг  мудрость  неба  встретил
И  солнце  растворил  в  ней  беспечно  в  тот  же  миг.

На  скатерти  небесной  луна  нам  показалась
И  тихо  уронила  пытливый,  робкий  взгляд.
Любовь  казалась  вечной.  Но  это  -  лишь  казалось…
Мы  с  грустью  наблюдаем  теперь  ее  закат.

Глаза  молили  небо,  как  в  зеркало  смотрели
Вечерним  солнцем  грусти  блеснула  вдруг  слеза…
Не  бьются  больше  в  сердце  любви  шальные  трели,
И  сумраком  встречают  любимые  глаза.

Природа  засыпает…в  прохладе  мысли  сжаты…
На  звездных  горизонтах  –  художника  рука:
Изобразил  прощанье  он  в  красках  сероватых,
Закат  на  полотне  том,  застывший  на  века.

Засуетятся  утром  вокруг  чужие  люди,
Опять  подарит  солнце  тепло,  надежду,  свет  –
Вот  только  больше  [u]вместе[/u]  мы  никогда  не  будем,
И  каждый  в  своей  жизни  встречает  [u]свой[/u]  рассвет…[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877122
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 24.05.2020


Перше кохання

[b]  Крізь  дикі  терни
проб’ються  вперто  перші  сходи.
Кохання  зерна
в  серцях  зростуть  без  перешкоди.

 І  заспіває
у  почуттях  чудове  літо,
Бо  хто  кохає,
того  уже  не  зупинити.
           Чуттєва  врода…
тепло  стосунків  серце  тішить.
Кохання  сходи  –
Найперші…  мабуть,  найсильніші…
           Який  безмежний,
раптово-трепетний  цей  спалах.
Кохання  перше  –
як  теплий  дощ,  що  так  чекали…[/b]



(Фото  -  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876923
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020


Присмак полину

     [b]  [i]Відпущу  все  погане  –
І,  кажуть,  що  серце  відтане…
Хвилюватись  не  буду
про  сум…я  давно  уже  звикла.
         Відфільтрую  старанно
із  серця  ще  ниючі  рани,
Й  безпорадно-болюча  полуда
з  очей  моїх  зникне…

         Відчиню  почуттям
всі  старанно  змуровані  грати,
В  повні  груди  вдихну
ці  безхмарні,  замріяні  сині…
         І  вбереться  життя
у  яскраво-безболісні  шати  –
       Так  прокинусь  від  сну,
У  якого  цей  присмак  поли́ну…[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876917
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020


Лиманське хачапурі

[b]Всі  мої  друзі  знають,  що  в  Лимані
Готують  українське  хачапурі.
Воно  завжди  -  духмяне    та  рум’яне,
Додайте  в  нього  ложечку  сметани  –
І  не  здолають  Вас  життєві  бурі…

     Коли  проблеми  в  друзів  чи  образи,
Чи  пристрасті  навколо  них  лютують  –
Замішується  тісто  і  одразу,
Вже  хачапурі  є  дороговказом
У  місце,  де  проблеми  їх  почують.

Не  можемо  ми  жити  без  мучного,
Ви  скажете:  зашкодить  це  фігурі…
Та  з'їхалися  гості  до  порогу,
Бо  їдуть  в  пошуках  чогось  значного  –
…Мабуть,  таки  корисне  хачапурі![/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876846
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020


Сонце у росі

[b]Ще  ранок  вмився  сонячними  росами,
Та  я  забула  про  травневий  сон.
Я  бігла  по  росі  ногами  босими
Назустріч  серцю,  що  так  б’ється  в  унісон…
               І  радість  напувала  душу  досита,
Так  мліла  та  від  сонця  і  тепла.
Була  душа  беззахисною  й  босою  –
Вона  усю  себе  -  коханню  віддала.
             Веселкою  два  серця  поєдналися  
В  сліпучо-  ніжній,  сонячній  красі  –
В  безмежних  хвилях  почуття  купалися,
І  посміхалось  ніжно  сонце  у  росі…[/b]

(Фото  -  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876826
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020


Імла

[b]Серпанок
Темною  вуаллю
Закрив  туманною  душею
Від  підлої  твоєї  зради.
Цей  ранок  
З  сірою  печаллю
Образи  стиглою  іржею
Мене  продовжує  карати…

Туманом
Нарізно  блудили
В  німому  відчаї-чеканні
в  глибокім  сумі  мли  тієї.
Ті  рани  -
Ще  не  відболіли,
В  тумані  –  силует  кохання:
Забутий  ключ  душі  моєї…

Обманом  –
Любому  не  стати.
Не  буду  більше  я  твоєю,
В  імлі  образ,  брехні  і  бруду.
Хай  тане
Морок  цей  проклятий,
Я  вирвусь  птахом  над  землею  –
Й  -  забуду![/b]
   
(Фото  -  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876786
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020


На Красноградщині

     Куди  не  глянь  –  поля,  степи  безкраї,
Родючі  красноградські  чорноземи.
Душа  співа,  як  в  гості  приїжджаю,
До  рідного  та  щемкого  Едему.

     Тут  все  –  дитинство,  рідна  перша  школа,
Педколедж,  юність  на  плечах  колише…
Тут  моя  мама  –  мудра,  сивочола,
Тут  рідний  сад  із  біло-пінних  вишень.

     Стрічає  сонця  лагідним  промінням
Усмішка  мами  на  порозі  знову.
Мій  рідний  край,  моє  міцне  коріння!
Тобі  -    безмежні  прояви  любові.

     Гостини-зустрічі  такі  -  нечасті,
Та  вдома  –  і  душа  відпочиває.
Бринить  у  душах  рідних  тепле  щастя  -  
Матусин  світ  стає  для  мене  раєм.

     Так  хочеться  спинити  ті  хвилини,
Надовго  так  від  неї  не  зникати.
Та  час  такий  безжалісно-невпинний  –
І  знову  день  за  днем  чекає  мати…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876711
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020


ОБЕРІГ

           Із  неоліту,  саме  із  Трипілля
Нам  стала  вишиванка  добрим  дивом.
Це  славне  та  магічне  рукоділля  –
З  енергією  світла  й  позитивом.
           Свою  любов  –  найкращий  подарунок,
Всім  серцем  мама  вишивала  дітям,
Молитву  вклала  в  кожен  візерунок  –
Частинка  мами  стала  з  ними  жити…
           Давала  сину  оберіг-молитву,
Щоб  він  був  дужим  у  бою  і  вправним,
А  раптом  кулею  зачепить  в  битві  -
То  вишиванка  зцілить  його  рани…
           І  зберігали  вправні  господині
         Свої  секрети  вишиванки  свято,
         Мистецтво  з  покоління  в  покоління
         Своїм  нащадкам  вміли  передати.
Сучасні  зараз  вишиванки  носять,
Та  все  ж  на  оберегу  всемогутнім
Зійшлись  троянди,  маки  та  колосся  –
Теперішнє.  Минуле  .  І  майбутнє…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876653
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2020


МАМИНІ МАКИ

Чудо  -  вишиванку  з  чистими  думками
Під  молитву  світлу,    в  тиші  мовчазній,
На  щасливу  долю  вишивала  мама  –
Оживали  маки,  мов  вогонь  на  ній…

Мова  її  серця  –  дивні  візерунки,
В  них  вона  вкладала  всю  свою  любов.
Не  було  для  доні  кращого  дарунку  –
Мамине  мистецтво,  сила  молитов...

І  горіли  маки  –  обереги  долі,
Зцілювали  душу  у  момент  біди.
Так  щезали  з  серця  негаразди  й  болі  –
Мама  була  поряд  з  донею  завжди…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876652
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2020


Лиман

[b]...Вже  вісім  років  збігло,  як  здале́ку
Приїхала  на  славну  Зміївщину.
В  Лиман,  де  над  оселями  лелеки,
У  край,  де  люди  щедрі  і  гостинні.
                 Водойма  на  усушеній  сториці,
Де  Сіверський  Дінець  був  повноводий  -
Це  озеро  Лиман,  що  в  мріях  сниться,
Куточок  мальовничої  природи...
                 Солончаків  долина  уціліла  -
У  регіоні  більш  таких  немає.
Урочище  під  назвою    Горіле,
Болотами  там  чайки  крик  лунає.
               Сухий  Лиман  і  озеро  Світличне,
І  Ямка,  й  Чайка  і  Комишувате  –
В  краю  лелек  -  дрібні  озера  звичні,
Продовжують  красою  дивувати…
               Блиск  храму  возвеличує  довкола
І  золотом  всю  землю  осяває.
Поряд  із  ним  -  сучасна,  гарна  школа,
Сільрада  наша  -  всіх  теплом  вітає.
               Співочий  голос  -  гордощі  лиманські:
Пісні  в  місцевім  клубі  солов’їні,
Народні,  і  сучасні,  і  козацькі,
Цінують  їх  у  неньці  -  Україні.
             Приїдете,  і  кожен  Вам  покаже
Для  промислу  місцевого  лаштунки:
Тільки  лиманці  віники  так  в’яжуть  –
Вони  тут  якнайвищого  гатунку!
               На  береги  прозорого  Лиману
У  вихідні,  ледь  вибравши  хвилинку,
В  місця  курортні  їдуть  всі  містяни,
Заповнивши  всі  бази  відпочинку.
           І  озеро  свою  небесну  вроду
Дарує  і  місцевим,  і  туристам.
Ви  тільки  бережіть  таку  природу  -  
Цей  край  лелек,  чудовий  та  барвистий![/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876497
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020


Мрія

[b]Знов  тулилась
Я  до  Вашого  тепла,
Мов  не  бу́ло
тих  покритих  сумом  років.
Так  світилась...
як  раніш  для  Вас  цвіла,
Все  відчула,
що  дрімало  в  снах  глибоких…  

Наша  мрія
Раптом  спурхнула  з  душі.
Лиш  від  того,
Що  теплом  одним  зігріті.
Ностальгія
Забуяла  в  спориші,
Всі  тривоги
Полишивши  в  теплім  літі…[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876459
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020


Вологий вірш

[b]Весняний  дощ  на  шибці  плаче  –
Сум  для  натхнень.
Тебе  в  житті  я  не  пробачу  –
Згорає  день.
             Хвилюють  сльози  сизе  небо,
Та  я  німа.
Не  хочу  вибачень  від  тебе,
Тепла  нема.
             По  склу  стікають  силуети  –
То  я  і  ти.
Та  почуття  потрібно  стерти  –  
Разом  не  йти.
           Течуть  краплини,  терпне  мука
Крізь  це  лиття.
У  шибку  стукає  розлука
На  все  життя…
         Прогонить  сонце    хмари  знову
За  небокрай,
На  склі  краплинами  два  слова:
Навік  прощай.    
           Залишу  в  спогадах  дощеві
Вологий  вірш…
А  ті  слова  твої  дешеві  -  
Собі  залиш.[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876391
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2020


Яблуневий сад

[b]Яка  краса  в  квітучі  дні  травневі!
Вона  лягає  фарбами  на  пензлі.
Із  захватом,  всі  квіти  яблуневі
Митець  малює,  доки  ті  не  щезли.

Адже  краса  квітуча  ця  -  не  вічна,
І  зникнуть  з  яблунь  білосніжні  шати.
Та  біла  мить,  що  як  весна  магічна,
Нас  не  повинна  зовсім  полишати…

-  Зумій  для  нас  плин  часу  зупинити,-
Благання  яблуні  тремтить  в  росині...
-  Художнику,  зумій  нас  захистити,-
Красуні  тягнуть  руки  лебедині.

...Пейзаж  під  білим  квітом  оживає,
Серцебиттям  пульсує  вся  картина:
У  квіті  пишнім  яблуня  буяє  -
Радіє  вся  родина  біло-пінна…[/b]


(Картина  "Яблуневий  сад  у  квіту"  Марини  Данилович)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876381
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2020


Овод

             (  По  мотивам  романа  Этель  Войнич  «Овод»)

[b]…Ступеньки  каменные  -  без  конца,
И  каждый  шаг  -  все  ближе  час  расплаты,
Не  смог  я  в  жизни  обрести  отца,
Последний  дом  мой  –  стены  каземата.

Отец  мой  –  всемогущий  кардинал,
Сутана  красная  огнем  горела.
Он  веру  в  своем  сердце  не  предал,
Благословив  меня  перед  расстрелом…

Немного  в  жизни  я  встречал  тепла,
И  в  теле  и  в  душе  кровили  раны.
Но  все  ж  любовь    в    моей  душе  жила,-
Хоть  был  для  всех  по  жизни  грубияном…

Я  правда  –  хулиган  и  балагур,
Бунтарь,  мятежник,  революций  сила.
А  где-то  в  глубине  я  тот  Артур,
Которого  Вы,  Джемма,  полюбили.

Пусть  выстрел  обрывает  жизни  нить,
В  свободу  вера  –  мой  единый  довод.
Я  в  Вашем  сердце  буду  вечно  жить.
…Прощайте,  Джемма.  Ваш  навеки  –  Овод.[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876301
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 17.05.2020


Дивный сад

[b]Всегда  одна  теперь  в  саду  заброшенном,
Лишь  ветер  навевает  свой  сонет,
Стою,  росой  умытая  непрошено,
И  вижу  того  сада  буйный  цвет…

В  весеннем  счастье  наши  души  пели,
Уютно  было,  шумно,  хорошо.
Волшебно  птицы  заводили  трели  –
Пока  к  чужому  саду  не  ушел.

И  те  шипы,  вонзенные  тобою,
Рвала  из  сердца,  губы  с  силой  сжав.
…Тот  сад  в  цвету,  посаженный  с  любовью,
Погиб  в  печали,  все  тепло  отдав.

А  я  цвету…Я  не  должна  сломиться…
Весна  моя  -  рассвет,  а  не  закат,
Сонетом  ветра  в  воздухе  кружится
Моей  любви  цветущий  дивный  сад…[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876231
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 17.05.2020


Переможена

     [b]  Зійшлися  двоє
В  нерівнім  герці,
В  кінці  двобою  –
Розбите  серце.

     Було,  мов  криця,
Тверде  й  безпечне,
А  славний  лицар
Його  знівечив…

     Мистецтво  крові
Та  груба  сила
З  її  любові
Мішень  зробили.

     І  в  поєдинку
Додолу  впала
Ота,  єдина,
Що  так  кохала…[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876167
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020


ДОБРОГО РАНКУ!

Мелодія  ранку
У  спалаху  нового  дня...
Про  радість  світанку
Співає  пташина  рідня.

Я  слухаю  тишу,
Її  я  люблю  над  усе.
Цю  велич  залишу  –
Хай  рими  ранкові  несе…

Всю  свіжість  повітря
Я  віршем  до  Вас  донесу,
В  барвистій  палітрі
Ранкову  чарівну  красу.

Дивлюсь  крізь  віконце:
Рожеві  бринять  промінці,
Наповнились  сонцем
Всі  фарби  природи  оці.

Метелик  літає,
Стріча  новий  день  у  красі:
-  Вставайте,-  благає,-
І  доброго  ранку  усім!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876102
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020


Верьте в чудеса

     [b]Прошу,  не  бойтесь  заглянуть  в  себя,
В  душе  найдите  огненную  силу,
Черпайте  столько  света  и  огня,
Чтоб  солнцем  та  энергия  светила!

       Не  бойтесь  радость  для  других  дарить,
Тогда  вокруг  не  будет  серых  будней.
Не  бойтесь  все  вокруг  себя  любить,
С  улыбкой  будьте,  как  порой  не  трудно.

       Не  бойтесь  Вы  по  лужам  –  босяком,
Таким  весна  поет  свои  романсы…
Не  бойтесь  жизни  тридесятый  том,
Быть  может,  в  нем  у  Вас  –  большие  шансы…

       Когда  начнете  Вы  себя  ценить,
Полюбит  счастье  новую  оправу.
Как  Вы  себя,  так  будут  Вас  любить,
Будьте  собой  и  верьте  в  чудеса  Вы![/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876048
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 15.05.2020


Звездочка заветная моя

[b]Вы  –  звездочка  заветная  моя,
В  моей  судьбе    Вы,  как  на  небосводе.
Находитесь  в  неведомых  краях,
А  здесь  немыслимо  тоскует  кто-то…
       Приходите  теперь  Вы  только  в  снах,
В  те  дни,  что  счастье  на  двоих  делили.
Вернетесь  –  и  заплещется  весна.
Забьется  сердце  вновь  волшебной  силой.
   Окутает  спокойствия  волна,
 Еще  бы,  столько  счастья  Вы  вложили,
Что  от  него  я  попросту  пьяна,
И  сердце,  и  душа  мои  -  ожили…
     Идет  тепло  от  Ваших  глаз-лучей,
 Мне  хорошо,  когда  Вас  слышу,  вижу,
И  даже  сердце  стало  горячей…
Скорей  бы  звездочка  была  поближе…
         Когда  покинете  Вы  те  края?
Считаю  дни  я  до  конца  разлуки,
Вы,  звездочка  заветная  моя…
Я  мысленно  сжимаю  Ваши  руки…[/b]


(Фото  -  интернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875977
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 15.05.2020


Любовь убить

[b]Я  не  хочу  тебя  любить,
Мечтаю  с  сердца  вырвать  жало,
Порвать  струну,  убрать  ту  нить,
Что  так  меня  с  тобой  связала.
Убить  любовь!

Я  вырвусь  раненной  душой,
Из  рук  пустого  серцееда.
Верни  мне  сердце  и  покой,
Не  буду  я  твоей  победой!
Любовь  –  убить!

Плохой  ты  -  все  так  говорят,
Зачем  не  поняла  я  сразу?
Твой  взгляд…О,  Боже,  этот  взгляд!
Теперь,  пожалуйста,  ни  фразы  –
Убить  любовь!

Я  не  хочу  тебя  любить,
Ведь  ты  же  не  один  на  свете!
Убить  любовь!  Любовь  –  убить!
На  зло  тебе  –  другого  встретить.
Любовь  –  убить!
[/b]

(Фото  -  интернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875853
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 14.05.2020


Волошковий чар

[b]Проміння  сонця  –  
                         мов  кохані  очі.
Ласкавий  усміх,
                         погляд  той  привітний.
І  линуть  квітом
                           почуття  дівочі.
В  щемливий  спогад  –
                                                 волошкове  літо…

На  тій  стежині  
                           серед  трав  шовкових,
Де  мак  у  полі
                           розквіта  багрянцем,
Зустріла  доля  
                           очі  волошкові  –
Забилось  серце
                           у  незнанім  танці.

Ромашка  мило
                               щебетала  житу,
І  дихав  світ
                               того  кохання  жаром.
Проміння  сонця  
                               будуть  вічно  жити
В  коханім  серці  
                             волошковим  чаром.  [/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875838
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2020


Отчий край

[b]Величні  гори,  лагідні  моря,
Бурхливість  рік  і  голубінь  озер.
О,  Україно,  батьківська  земля!
Квітуча  й  мальовнича  ти  тепер.

Далеких  гір  виводить  акварель
На  фоні  моря  грізний  силует.
Ця  лірика  усіх  твоїх  земель  –
Гора  та  море  –  істинний  дует.

 В  твоїх  хребтах  -  величний  водоспад,
Хвилюється  прозорість  прохолод.
Виблискує  каміння  -  зорепад  –
Гірська  ріка  несе  бурхливість  вод.

І  не  один  митець  намалював
Твоїх  степів  зелений  океан.
Безмежжя  квітів  та  пахучих  трав
Волошок  синь,  що  ронить  вітрюган.

І  гуси,  подолавши  сотні  миль
Заводять  вдома  пісню  весняну́.
Здавалося,  повітря  з  синіх  хвиль
Про  отчий  край  співає  та  весну.[/b]

(Фото  -  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875769
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2020


Дві іпостасі

[b]Любов  і  вірність  –  сильні  іпостасі.
Людську  ворожість,  долю  всю  лиху,
Наперекір  бездушній  сірій  масі  -
Дуетом  все  здолали  на  шляху.

В  розлуці  не  здалися,  у  стражданнях
Душа  одна  до  одної  ішла.
Ці  почуття  –  сердець  гучне  послання.
А  відстань  –  що?  В  коханих  два  крила…

І  кожен  мріє  про  своє,  єдине,
Що  фарбами  прикрасить  все  життя.
Хай  Бог  дає  для  кожної  людини
Ці  неземні  та  справжні  почуття.
[/b]



(Фото  -  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875766
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2020


БЕЗ ТЕБЯ

[i]Без  тебя  в  этом  мире  нет  больше  тепла,
Ведь  разлука  сожгла  мое  сердце  дотла.
Не  могу  я  ни  с  кем  поделиться  собой  –
Повторяю  одно:  ты  со  мной!  Ты  со  мной!

Ты  со  мною  всегда:  днем  и  ночью.  Тогда
Я  тебя  отыщу  без  труда  и  стыда,
Просто  сердце  укажет  дорогу  к  тебе,
Роковую  дорогу  в  несносной  судьбе.

Ты  услышишь  меня  и  посмотришь  в  глаза,
И  они,  как  никто,  смогут  все  рассказать.
Ты  согреешь  меня,  уняв  страшную  дрожь,
Успокоишь,  что  вновь  никуда  не  уйдешь.
 
И  в  душе  моей  вспыхнет  безоблачный  свет  –
Ведь  теплее  тебя  никого  в  мире  нет…
[/i]


(Фото  -  интернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875694
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2020


МОЯ ПЕСНЯ

[b]На  свете  много  песен  есть  хороших,
Что  вызывают  слезы  на  лице.
Хочу  я  написать  такую  тоже:
Я  напишу  о  маме  и  отце.
Сегодня  папы  больше  нет  на  свете,
Душа  его,  наверное,  в  раю…
Он  на  пороге  больше  нас  не  встретит
И  не  услышит,  как  его  люблю.
Все  вспоминаю  его  взгляд  лучистый,
Теплый  и  синий,  словно  небосвод.
Стоит  он  у  ворот  –такой  плечистый.
И  кажется,  что  он  вот-вот  войдет…
А  моя  мама  –  вся  ушла  в  работу.
Стараясь  на  плечах  нести  наш  дом.
Как  белка  в  колесе  она  –  в  заботах,
Так  глушит  боль  она  своим  трудом.
Как  мало  в  жизни  она  видела  хорошего,
Как    хочется  почаще  наших  встреч…
Пишу,  а  слезы  падают  непрошенно:
-  Как  же  тебя  мне,  мамочка,  сберечь?
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875692
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 12.05.2020


Біля струмка

[b]Біжить  униз  стежина  до  струмка,
Мов  спрагла  і  води  попити  хоче.
Бо  та  вода  –  холодна  і  м’яка,
Щоразу  їй  про  це  струмок  дзюркоче…

Бере  початок  він  в  старій  вербі,
На  волі  –  трохи  набирає  силу.
Я  вдячна  за  таку  красу  тобі,
Що  ми  у  тому  лісі  заблудили.

Мов  у  люстерко  дивляться  хмарки
Які  вони  легкі,  красиві  й  милі.
Мелодію,  що  знають  лиш  струмки,
У  лісі  ми  з  собою  прихопили.

Звучить  вона,  доноситься  здаля
Іде  відлуння  чистим  небокраєм.
Немов  тендітні  руки  скрипаля
Біля  струмка  для  двох  про  вічне  грають…[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875542
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2020


Всегда

[b]Казалось,  сердце    общее  –  напополам,
Теперь  от  мыслей  горьких  -    стынет  кровь…
И  как  же  мне  любовь  дарить  не  Вам?
Зачем  Вы  режете  и  топчете  любовь?

Кричу  теперь  бессильно  в  пустоту:
-  Уходите...а  как  же  наше  счастье?!?
Убили  Вы  в  душе  своей  мечту,
Мою  же  душу  -    рубите  на  части…

Я  никогда  Вам  в  жизни  не  отдам
Всю  эту  песню  счастья  лебединую.
И  как  же  мне  любовь  дарить  -  не  Вам?
Зачем  Вы  меня    губите  -  единую?

 Не  жгите  же  мосты  Вы  за  собой,
Не  рвите  чувств  весенних  эту  нить.
И  то,  что  нам  написано  судьбой:
Всегда  друг  друга  преданно  любить...
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875523
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 11.05.2020


Черемховий сон

[i]Черемха  ронить  білі  квіти,
Мов  гонить  час.
І  як  же  серцю  не  радіти  –
Зустріла  Вас.

Ви  серед  квіту  зупинились,
Та  все  –  дарма.
Гадала    я,  що  все  наснилось,
Бо  Вас  –  нема…

Той  рай  черемховий  розтане,
І  сон  мине.
А  все  ж  повітря  це  весняне
На  двох  –  одне.

Духмяні  квіти  ці  по  вітру  -
Без  вороття.
І  хоч  одне  на  двох  повітря,
Та  два  життя..

Як  розійшлися  дві  дороги  –
Сади  цвіли.
Та  все  ж  щаслива  я  від  того,
Що  Ви  –  були…
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875394
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2020


Заплутані стежки

[b]Кружляють  над  домівкою  лелеки,
Милує  око  їх  політ  легкий.
Думки  мої  полинули  далеко,
В  мого  дитинства  стоптані  стежки.

Ось  бачу  молодими  маму  й  тата,
На  іншій  –  юність  енергійно  б’є,
Було  стежок  в  житті  таких  багато,
І  кожній  в  серці  місце  є  своє.

На  цім  шляху  –  зустрілась  я  із  сумом,
Він  звивистий,  немов  круте  піке.
Заплутані  стежки  -  одвічні  думи,
Моє  життя  насичено  –  стрімке.

Стрічала  я  людей  невипадково  -
Глибокі  рани  гоїли  вони.
Падіння.  Зліт…  я  йшла  стежками  знову,
Шукала  дні  квітучої  весни.

В  душі  усе  було  –  зима  і  спека,
Літала...  і  зривалася  з  орбіт.
Та  щиро  вірю:  навесні  лелеки
Дають  надію  на  новий  політ…[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875393
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2020


Стихи памяти

[b]Памяти  прадеда  Омельяненко  Самуила  Корнеевича…
     Смотрела  часто  о  войне  кино,
Читала  много  о  героях  книжек.
Великая  война  была  давно,
Когда  мой  прадед  был  еще  мальчишкой.
Он  редко  говорил,  что  воевал,
Но  хромота  секреты  выдавала…
По  праздникам  медали  доставал,
Восторженно  я  их  перебирала.
Он  не  любил  об  этом  говорить.
Уйти  старался  от  военной  темы…
-  Не  надо,  внучка,  это  ворошить,
Хочу,  чтоб  раны  залечило  время.
Запомни  лишь  –  что  Родина  –  одна,
что  сердце  там  –  где  есть  родные  корни.
Я  помню,  дед,  слова  твои  всегда  –
Твой  гордый  профиль  и  нагрудный  орден…  

Памяти  деда  Зозули  Якова  Моисеевича…

Мой  дед  немало  пережил  в  войну  –
Он  рядовым  служил  тогда  в  пехоте…
Я  слышала  историю  одну-
Как  в  окружение  попала  рота.
    Жена  его  искала  -  где  могла,
               А  он  -  в  плену  с  ранениями  в  ногу
             Чужая  мать  его  тогда  спасла,
             И  вытащила  с  плена  чуть  живого…
А  сколько  их  –  и  жен,  и  матерей,
С  концлагерей  так  раненых  спасали,
Давайте  же  в  Победы  юбилей
Мы  вспомним  ИХ  –  ведь  ордена  им  не  давали…
Пусть  помнят  все  о  страшной  той  войне,
Пусть  память  дедов  никогда  не  угасает…
Пусть  мир  настанет  на  родной  земле,
И  пусть  НИКТО  и  НИКОГО  не  убивает![/b]

(  На  фото  прадед  Самуил  Корнеевич  с  женою  Александрой  Петровной.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875239
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 09.05.2020


До Дня Великої Перемоги

   [b]Про  щиру  вдячність  від  душі
У  Перемоги  день  чудесний
Я  серцем  напишу  вірші
Для  тих,  хто  дбав  про  наші  весни.

       Край  відстояли.  Зберегли
Від  лап  фашистів  розпроклятих
У  небі  -  аси,  мов  орли,
А  на  землі  –  гучні  гармати.

Стрілки,  піхота  чи  морфлот,
Зв’язок,  сапери  чи  танкісти  –
Одна  земля,  один  народ,
Єдині  мрії  –  світлі  й  чисті.

…В  цей  день,  коли  весна  цвіте
На  обеліску  –  знову  квіти,
Герої  полягли  за  те,
Щоб  ми  продовжували  жити.

 Мовчання.  Сум.  А  що  -  слова?
Звучить  мелодія  «Смуглянки»  …
Уклін  цей,  ветерани,  Вам
За  всі  квітучі  наші  ранки![/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875207
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2020


Дві душі

[b]На  площі  виступає  для  народу
Циганка  незвичайної  краси.
Закоханий  в  красуню  Квазімодо
Для  неї  зробить  все,  що  не  проси.

Він  з  Клодом  Фролло  виріс  у  Соборі,
Священника  вважав  опікуном,
Усе  життя  ділив  з  ним  радість,  горе
Та  стала  Есмеральда  їхнім  злом.

Священник  закохався.  Сили  неба!
Про  Есмеральду  мріє  повсякчас…
А  та  не  зводить  чорні  очі  з  Феба,
Який  її  від  викрадення  спас.

Циганка  Квазімодо  пожаліла,
Біля  стовпа  дала  йому  води.
У  дзвонаря  немов  з’явились  крила  –
Він  цілував  коханої  сліди…

Її  в  Соборі  він  сховав  від  страти.
Від  злих  людей,  як  міг  –  оберігав.
Глухий  дзвонар,  який  умів  кохати
Священника  за  смерть  її  скарав.

А  потім  їх  знайшли  в  одній  могилі
(Про  це  складають  у  віках  вірші.)
Навіки  разом  вже  тепер  спочили
Горбун  і  Квітка  –  дві  нескорені  душі…[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875124
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020


Заборонене кохання

[b]У  юнім  серці  -  заборонений  роман...
І  виклик  долі  лине  в  небеса.
Любов  до  Бога,  ще  й  духовний  сан
Ніс  у  собі  отець  де  Брікассар.  

Кохання  зломить    і  обітницю  й  закон  -
Їх  пісня  серця  злине  крізь  віки,
Крізь  відстань,  осуд,  біль  від  заборон,
Крізь  створені  тернові  колючки.

Кохання  вічне  в  терні  навесні  -
Співає  пташка  і  хвилює  кров.
Звучать  у  серці  ці  сумні  пісні,
Що  в  Бога  вкрали  –  йде  до  неба  знов.

За  смертний  гріх  він  Меггі  покара,
Все  найдорожче    забере  назад.
Залишить  слід  від  невигойних  ран  
Та  вічний  спогад  -  попіл  від  троянд…[/b]

(Фото  -  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875102
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020


Жасминовая иллюзия

[i]Выброшен  цветок,
Как  выброшена  мечта.
Ты  уже  не  тот,
Я  уже  не  та…[/i]

[b]Смоченный  горячею  слезой
Пал  у  ног  последний  прах  жасмина.
Ты  теперь  далекий  и  чужой,
Раз  ушел  и  смог  меня  покинуть.

Перед  тем,  как  пасть  в  небытие,
Поцелую  я  любви  остатки.
Имя  заклинанием  твое
Начерчу  в  зарошенной  тетрадке.

Чем  хранить  иллюзию  -мечту  -
Выброшу  ее  без  сожаленья.
Снова  счастьем  нежно  зацвету,
Пышною,  красивою  сиренью...

Снова  радость  в  сердце  будет  жить,
И  новым  светом  мой  зажжется  взгляд  -
Нужно  лишь  иллюзию  забыть,
Как  те  цветы,
                         что  по  ветру  летят…[/b]


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875016
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 07.05.2020


Образа

                                 Справжня  мудрість  –    небагатослівна.  
                                                                                           Л.Толстой
[b]Спалах  за  спалахом  той  гнів,
Слово  -  пекельно-гостре,
Погляд  Ваш  полум'ям    горів  –
Осад...і    -  все  непросто…

Вирвалась  все  ж  від  Вас  вона  -
Пізня,  щемка  провина.
Біль  та  страждання  –  це  ціна
За  вибух  той  хвилинний.

Жертва  гарячої  руки…
Серце  болить  щоразу,
Серед  людей  Ваш  крик  лункий,
Злі  та  колючі  фрази.

Нащо  Вам  був  отой  конфлікт?
Лють  -  це  є  Ваша  сила?
В  серці  моїм  -  холод  і  лід  -
Врешті,  Ви  зрозуміли...

Пройде  вибух,  стихне  мова  -
Хвилями  сумнів  б’ється:
Зможе  стати  теплим  знову
 Враз  схололе  серце?![/b]

(Фото  -  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875008
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2020


Сіверський Донець

Окрасо  краю,  Сіверський  Донець,
Побачиш  –  не  забудеш  твою  вроду.
Несеш  спокійно  ти  могутні  води,
Красою  вразив  тисячі  сердець.

На  березі  -  змережані  ярами,
Мов  білі  вежі  –  скелі  крейдяні,
Ось  риба  б’ється  в  синій  бистрині,
В  запла́ві  –  сиротинці  з  болота́ми.

Найбільше  озеро  твоє  –  Лиман.
Уквітчане  лататтям  чисте  плесо,
Лиш  чути  хлюп  в  воді  рибацьких  весел
Та  інколи  пройде  катамаран.

Всі  їдуть  до  Козачої  гори,
А  не  в  Єгипет,  Грецію  чи  Сочі.
Приймають  всіх  бажаючих  охоче
Місцеві  Коробові  Хутори.

Є  лавра  Святогорська  у  долині,
Біля  заплави  –  листяні  ліси
Вдивляються  в  спокійну  твою  синь  –
Красу  величну  Сходу  України…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874807
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020


Програш

[b]Кохання  -  гра.
Та  ставки  тут  великі.
Тобі  -  пора,
Але  запал  вже  дикий.

Ідеш  ва-банк.
І  кожен  нерв  лоскоче.
Та  з  гри  однак
Ніхто  іти  не  хоче.

Такий  турнір.
І  "пас"  казати  пізно.
Прошу,  повір,
бувають  ставки  різні.

А  ти,  картяр,
Забув  їм  істинну  ціну.
Тепер  –  злидар,
Було  кохання  на  кону...[/b]



(Фото  -  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874805
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020


Книга жизни

[b]Первый  вечер  вдвоем,
Страх  и  счастье  начала.
Сладость  губ,  первый  гром  –
Все,  о  чем  так  мечтала…

Свет  в  глазах  и  туман,
Робко  жмурю  ресницы,
Первый  в  жизни  обман  –  
Я  листаю  страницы…

Книга  жизни  моя  –
Привкус  губ  и  дыханье.
Лишь  она  не  тая
Вспоминает  свиданья.

Первый  вечер  вдвоем…
И,  казалось,  навечно.
Лишь  теперь  мы  поймем,
Что  любовь  –  человечна.

Другой  привкус  любви
На  губах  твоих,  милый.
Страсть  бушует  в  крови
Для  другой,  с  новой  силой.

А  моя  любовь  –  бесконечность.
Сердце  девичье  –  вечная  вьюга.
У  истока  любви  –  человечность,
Эпилог  же  ее  –  бессердечность.
-  Я  встречаю  другого  друга…[/b]

(Рисунок  -  интернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874692
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 05.05.2020


Травнева злива

   [b]Привітне  небо  скинуло  блакиті,
Стало  раптом  темно  та  похмуро,
Линуть  хмари  дощові,  понурі,
Їх  рими  всі  -  поривчасто-сердиті.

Ось  блискавка  розрізала  край  неба,
У  диво  -  барабани  вдарив  грім,
Хизується  характером  своїм  -
Сподобатися  хмарі  дуже  треба…

Здавалось,  нагорі  йде  суперечка,
Та  щедрий  дощ  спинив  конфлікти  ці.
Ми  бігли  під  дощем  –  рука  в  руці,
А  він  все  лив  на  села  та  містечка.

Вируючі  потоки  по  дорозі
Змивали  вмить  з  асфальту  -  пил  і  бруд.
Краса  у  травні  -  дощовий  етюд,
Палітру  підібрати  я  не  в  змозі…

…Все  рідше  вибухають  звуки  грому,
Вже  небо  прояснятись  почало,
І  сонячне  та  райдужне  тепло
Нам  посміхнулось,  мов  старим  знайомим…[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874686
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2020


Пусть Бог тебя хранит

     [b]Когда  исчезнут  те  сомненья,
Что  нам  не  быть  вдвоем,
Увянут  все  стихотворенья,
И  я  взгрустну  о  том,
Что  мрак  тобой  не  озарится,
Во  мне  не  вздрогнет  сердце  птицей
Ни  завтра,  ни  потом.

   Я  буду  жить  в  реальном  мире
И  отрекусь  от  грез,
Которые  боготворили,
Проли́ли  столько  слез.
Мне  сто́ит  мысленно  проститься
С  тобой.  Ведь  все  –  не  повторится  -
Вот  он  –  ответ-вопрос…

   Слова  твои  не  ранят  душу,
И  сердце  не  болит.
Уйду  –  и  слова  не  нарушу,
Разбившись  о  гранит.
Меня  зажгут  чужие  лица,
И  с  этим  я  смогу  смириться  -
Пусть  Бог  тебя  хранит…[/b]

(фото  -  интернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874607
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 04.05.2020


Ты – мой рассвет…

 [b]    Мерцает  лунный  свет,
Зажглась  звезда  в  ночи.
Шепчу:  ты  -  мой  рассвет,
Ты  полымя  свечи.
Ты,  как  реки  исток,
Ты  –  небо  и  вода.
То  близок,  то  далек,
Как  алая  звезда.
Усталая  луна
Укажет  сердцу  путь.
Возьму  бокал  вина
И  пригублю  чуть-чуть.
         Вдруг  фосфорным  теплом
Из  глаз  прольется  свет,
И  хрупкий,  как  стекло
В  них  вспыхнет  мой  ответ.
         Ресниц  короткий  взмах,
Взгляд,  кажется,  суров,
Но  счастье  на  устах
Расскажет  все  без  слов.
…  Мерцает  лунный  свет,
Зажглась  звезда  в  ночи.
Шепчу:  ты  -  мой  рассвет,
Ты  -  полымя  свечи.[/b]


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874606
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 04.05.2020


НИКОГДА

[b]Я  никогда  тебе  не  уступлю,
Не  дам  согласие  на  униженье.
Потерпишь  ты  двойное  пораженье.
Когда  увидишь  вновь  весну  мою.

Я  никогда  тебе  не  уступлю,
Меня  понять  ты  даже  не  пытайся.
Шепчу:  уйди.  А  мысленно:  останься.
Молю,
                     горю,  
                                       корю
                                                             и  все  ж  –  люблю.

Мои  мольбы  по  -  прежнему  глухи.
Умолкли  все  слепые  навожденья  –
Ведь  взгляд  пустой  с  неистовой  сиренью,
Теперь  другим  я  напишу  стихи.

Я  никогда  тебе  не  уступлю,
Поэтому,  пожалуйста,  не  трогай!
И  попрошу  я  мысленно  у  Бога:
Дай  счастья  ты  тому,  кого  люблю…[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874493
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 03.05.2020


Пам’яті прадіда

[b]Пам’яті  прадіда  Омельяненка  Самійла  Корнійовича  (02.09.1909  -08.09.1996).
Воював  з  1941  по  29.09.1943р.    у  175  гвардійському  стрілковому  полку
 58-ої    Красноградсько  -  Празької  стрілкової  дивізії.
 Нагороджений  орденом  Вітчизняної  війни  І  ступеня.

Мій  прадід  воював  за  Україну,
Та  в  сорок  третьому  у  битві  за  Дніпро
Багряним  маком  запеклася  кров  –
Бо  кулею  роздроблене  коліно.

Він  чудом  вижив,  ледь  не  втратив  ногу,
У  госпіталі  на  околицях  Дніпра,
Та  кожну  ніч  кричав  вві  сні:  Ура!  -
Усі  думки  були  за  перемогу.

В  бригаді  тракторній  він  стільки  літ  і  весен,
Хліб  для  солдат  -  тепер  його  курок...
А  як  згадає  свій  стрілковий  полк  -
То  в  серці  сум,  немов  пройшлися  лезом.

   Із  хромотою  прадід  залишився,
Та  він  не  скаржився,  не  жалкував  про  те,
 Бо  захищав  все  рідне  та  святе,
 Для  України  все  життя  трудився.

…В  травневі  дні,  коли  земля  вквітчалась
Ми  згадуємо  тих,    хто  переміг  війну  -
Уклін    і  дяка  їм  за  цю  весну!
…  Як  шкода,  що  Вас  майже  не  зосталось…[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874481
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020


Увяли розы, увяли…

[b]  Увяли  все  розы,    увяли…
Лишь  память  осталась  о  них.
Хранило  их  сердце  в  печали,
Не  нужно  мне  было  других!

Увяла  любовь  -    да,  увяла…
Уже  и  ее  не  вернуть.
На  месте,  где  роза  стояла,
Остался  -  терновый  наш  путь.

 На  сердце...    колючие  речи,
И  взгляд    -  застилает  роса.
Не  ляжет  рука  вновь  на  плечи,
Застыла  обида  в  глазах.

Сломила  жестокая  вьюга,
И  летние  дни  не  придут.
Легко  потеряла  я  друга  –
Увяли  цветы,  не  цветут…

Две  розы  сухие  остались  –
Насмешка  от  глупой  мечты.
Мы  –  видимся,  но  –  мы  расстались.
Увяли,  увяли  цветы.[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874302
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 02.05.2020


Матіола

[b]Наснилося  бабусине  село…
Колодязь  сивочолий  біля  хати,
Повітря  чисте  з  пахощами  м’яти  -  
враз  защеміло  в  серці,  ожило...

Усміхнена  стрічає  матіола.
Колодязь,  дивні  квіти  запашні,
Духмяні  ноти,    що  звучать  в  мені  -
вже  не  забути  у  житті  ніколи.

Вишняк  гуде  –  там  бджоли  та  джмелі
Мелодію  виводять  стоголосу,
І  спомином  -  ясного  неба  просинь  -
Ця  насолода  рідної  землі.

Побачу  я  бабусю  молоду
На  фоні  споришевого  покосу,
У  саме  серце  теплоту  доносить
Мій  сон  про  матіолу  у  саду.[/b]


(Фото  з  інтернету  -  Станіслав  Антонюк  "Криниця  душі")

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874288
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2020


Пробач мені

Сяє  в  далині  вогник  у  вікні,
Опадає  листя  на  тополі…
Зрозумій  мене  і  пробач  мені,
І  прошу:  не  випробовуй  долі.
         Ти  не  почуєш  болю  і  жалю
За  тим,  що  нами  уже  втрачено.
Не  дізнаєшся,  як  палко  я  люблю,
Як  тяжко  вразило  мене  побачене.
       Нехай  же  дні  минають  як  роки,
Та  серце  дише  вогняним  запАлом.
Ти  доторкнешся  до  її  руки  –
Й  заб’ється  моє  серце  так  невдало…
     І  усміх  зникне  твій,  як  зрозумієш,
Що  одиноко,  тяжко  мені  в  світі.
Але  повір,  нічого  тут  не  вдієш  –
Ні  ти,  ні  я  у  цьому  не  в  отвіті.
       Опадає  листя  на  тополі,
Сяє  вогник  у  твоїм  вікні.
Я  прошу:  не  випробовуй  долі  –  
Повертайся!  І  пробач  мені…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874150
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.05.2020


Одна

Я  шла  одна  и  думала,  как  часто
Не  замечаем  счастья  мы  вокруг.
Стучало  сердце,  как  всегда  в  ненастье  –
Теперь  одна.  Увы,  мой  добрый  друг...
       Я  шла  одна  и  думала  о  многом  –
О  том,  что  я  скучаю  по  тебе,
Что  уступила  место  я  тревоге,
Что  приклонилась,  что  сдалась  судьбе.
     А  ты…тебя  ищу  –  и  не  найду,
Бываю  там,  куда  ты  не  вернешься.
Иду  одна,  в  слезах,  и  как  в  бреду
Все  думаю,  кому  ты  улыбнешься?
     Кто  расцветет  от  счастья  за  тебя,
Кто  пожалеет  в  трудную  минуту?
Кто  может  жить,  как  я  –  всегда  любя?
Откроешь  душу,  как  и  мне  кому  ты?
       -  Не  плач,-  твержу  себе  я  вновь  и  вновь,-
Земля  кругла  и    встретимся  мы  снова.
Если  сильна  –  останется  любовь,  -
…Так  я  столетье  ждать  тебя  готова.

Я  шла  одна  и  думала,  как  часто
Не  замечаем  счастья  мы  вокруг…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874148
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 01.05.2020


МОЯ ЗВЕЗДА

[b]О  чем  грустишь,  моя  Звезда?
Зачем  сияешь  мрачным  светом?
За  тем,  что  больше  никогда
Не  повторится  наше  лето?

За  тем,  что  гордый  Млечный  путь
Подарит  свет  другим  влюбленным?
Что  наши  встречи  не  вернуть
И  на  щеках  –  лишь  след  соленый?

Я  помню,  как  ты  сотни  раз
Нас  грела  фосфорным  лучом.
И    холод  потому  сейчас,
что  сердце  режет  боль  мечом...

О  чем  грустишь,  моя  звезда?
Свети!  Сияй!  Ведь  я  смирилась.
И  хоть  сиять  еще  не  научилась  –
Я  не  бываю  мрачной  никогда.
Смирись  и  ты.  Сияй,  моя  Звезда![/b]


(Фото  -  интернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874019
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 30.04.2020


Зачем слова?

[b]Зачем  слова,
когда  душа  цветет?
От  счастья  –  кругом  голова,
А  сердце  ждет…
От  наших  встреч  –
Короткий  и  счастливый  миг.
Безумство  рук,  и  губ,  и  плеч  –
Я  не  хочу  других.
Зачем  слова?
Ведь  обо  всем  расскажет  взгляд.
А  дни  летят.
И  сердце  бьется  невпопад.
Я  в  первый    раз  свои  стихи
Пишу    без  горести  –
Безумству  рук,  безумству  губ,
Безумству  этой  повести.
[/b]



(Рисунок  -  интернет)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874015
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 30.04.2020


Дозволю собі

Я  дозволю  собі  помилятися  –
Бо  людина  не  буває  без  гріха.
І  весні  дозволю  дивуватися
Не  чекатиму  того,  хто  не  кохав.

Свої  зруйную  я  стереотипи  -
Буду  мріяти  про  те,  що  не  бува.
Скажу  «Ні»  -  снігу,  що  раптово  випав,
«Так»  -  скажу  весні,  хай  серце  ожива…

Я  забажаю  мріями,  що  треба  –
Здоров’я,  злагоду  -  чому  нема  ціни.
Квітуче  намалюю  мирне  небо,
Мрії  -  щирі...  Вірю,  збудуться  вони!

Дозволю  я  собі  не  хвилюватись
Минулим...бо  воно  навіки  втрачене.
Почну  життю  та  сонцю  посміхатись  –
Дозволю  все.  Чи  справдиться?    Побачимо…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873937
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.04.2020


Любимый

     [b]Зачем  тебе  пишу  я  эти  строчки,
Зачем  мечтаю  я  опять  сквозь  ночи,
Зачем?
Зачем  люблю  безропотно  и  нежно,
Ведь  не  осталось  у  меня  надежды
Совсем.

Зачем    ты  едешь…и  будешь  далеко  -
С  сердцем  справиться,  поверь,  мне  нелегко!
Оно
Также  тебя  любит,  как  и  год  назад,
Хоть  и  под  ноги  цветы  твои  летят
Давно.  

Но  на  душе  июнь.  Начало  лета,
И  кружится  от  счастья  вся  планета
Земля.
Ладонь    твоя  –  мою    нежно  сжимает,
И  жизнь  опять  поет,  и  жизнь  играет
Моя…

Зачем  пишу  тебе  я  эти  строчки,
Зачем  мечтаю  о  тебе  сквозь  ночи
Одна?
Ведь  смеюсь  теперь  сквозь  слезы  я  всегда,
Но  и  слезы  –  это,  впрочем,  ерунда.
Стена

Между  нами  той  весною  пролегла,
Все  терпела  я  и    преданно  ждала
Сквозь  зимы.
Весною  ты  ушел  и  не  вернулся,
Сказал:  «Прости  меня»  и  улыбнулся,
Любимый…[/b]

(Фото  -  интернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873886
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 29.04.2020


КОРОЛЕВА СНЕЖНАЯ

Ты  слез  хотел?  Ну  что  же,  были  слезы.
Любви  хотел?  Была  одна  любовь.
Зачем  теперь  нелепые  вопросы?
Не  расцвести,  не  возродиться  вновь.

Я  сделалась  и  будничной,  и  серой,
Лицо  увяло,  потускнел  мой  взгляд.
Спросишь  ты,  зачем  на  зло  все  сделала?
Да  брось,  уже  никто  не  виноват…

Просто  я  сломилась  этой  осенью,
И  как  же  ждать  мне,  что  придет  весна,
Ведь  глаза,  горя  знакомой  просинью,
Мне  говорят:  ты  больше  не  нужна.

И  печаль  моя  полынно-  горькая
Стыла  от  фразы:  как  твои  дела?
Тушила  чувства  жар  довольно  стойко  –
Да  только  затушить  все  не  могла...

Потом  привыкла  жить  сама  собою,
И  стала  сильной  без  твоей    руки,
Дни  уходили  дождевой  водою,
А  сердце  стыло.  Это  –  пустяки.

И  на  звонок  я  больше  не  бежала,
Чтоб  распахнуть  пошире  свою  дверь.
Я  просто    потихоньку  застывала,
Я  –  Королева  Снежная  теперь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873800
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 28.04.2020


Чаїний крик

Тужно  та  розпачливо
Чайки  лине  крик.
Так  лунає  втрачене  -
Милий  серцю  зник...

Чому  туга  на  крилах,
Як  цвіте  весна?
Плаче  вона  і  квилить  -
Пісня  ця  сумна.

Йде  шляхами  битими
Доля  нелегка:
Так  в  риданні  й  житиме  -
Милого  шука.

В  хвилях  у  вічнім  русі  -
Вірний  білий  птах,
Серце  б'ється  у  тузі
У  чужих  світах.

Знайде  ще  пернатого  –
Роки  молоді.
Тільки  крик  лунатиме
На  сумній  воді…

(Фото  -  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873790
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.04.2020


ДА!

[i]День  зимней  сказкой  во  дворе
Предметы  все  припорошил,
Как  будто  снова  в  декабре
Метели  не  хватило  сил.
     Так  я  бежала  за  тобой,
Хоть  понимала  –  в  никуда.
Теперь  навеки  ты  с  другой,
Как  поздно  я  сказала  :  Да!

Да…  Вновь  ты  мне  снишься  сквозь  года,
Да…не  забуду  никогда,
Ты  слышишь?
Да…Я  чересчур  была  горда,
И  сердце  стонет  иногда,
Что  не  сказала  тебе:  Да!

Мороз  рисует  на  стекле
Души  терзанья  и  печали,
И  слово  «Да»,  что  в  декабре
Друг  другу  так  и  не  сказали.
   Я  снова  мыслями  с  тобой
Иду  по  кромке  изо  льда,
И  пусть  рискую  головой
Кричу  тебе  я:  да!  Да!  Да![/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873619
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 27.04.2020


ДЕВОЧКА - ПАЙ

[b]Вот  и  все.  Я  поняла,  что  нам  с  тобою
Не  встречать  вдвоем  закаты  и  рассветы,
Не  смеются  больше  за  моей  спиною
И  не  жду  тебя  я  снова:  С  кем  ты?  Где  ты?
       Не  печалюсь  я  теперь,  не  сплю  в  тревоге,
Увы,  не  жду,    пока  ко  мне  ты  подойдешь,
Думаю  не  о  тебе  я  по  дороге,
Ведь  по  ней  другую  ты  -  не  меня  ведешь.
       Теперь  живу  и  веселюсь  судьбе  назло,
Пусть  мое  сердце  заколотится  не  раз,
Я  говорю  себе:  мне  крупно  повезло,
Что  я  с  другим  иду  и  без  тебя  сейчас.
           ...  А  сердце  снова  дрогнет  с  «Девочкою  -Пай»,
Что  так  свою  судьбу  пропела,  как  и  я.
Ты  бьешь  по  сердцу,  как  по  струнам,  но  –  играй.
Прошу  тебя,  играй!  И  Бог  нам  всем  судья…

И  на  знакомой  улице  на  склоне  лет,
Из  уст  какого-то  бродяги  -  подлеца,
Услышу  плач  гитары  -  «Девочки»  куплет  –
И  смахну  украдкою  след  дождя  с  лица…[/b]

(  Фото-  интернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873616
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 27.04.2020


Осень

Листья  шуршат.  И  в  воздухе  мороз.
А  сердце  до  тебя  не  достучится.
Задумалась  над  жизнью  я  всерьез  –
Мне  осень  золотая  ночью  снится.

Та  бархатистость,  что  подарит  иней,
Морозный,  светлый,  этот  чудный  день.
Вновь  я  будто  вижу  глаза  синие,
И  сердце  снова  тянется  к  тебе…

Осенний  парк.  Он  на  тебя  похожий.
Он  дарит  теплый  и  красивый  цвет.
И  кажется,  сейчас  в  толпе  прохожих
Ты  улыбнешься  моему  «Привет».

Вдруг  снова  все  закружит    силой  жизни,
И  возвратится  прошлое  назад.
     Но  наяву  остались    только  мысли    –
Да  верный  и  морозный    листопад…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873522
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 26.04.2020


Поминальна

[b]В  день  поминальний  добрим  словом,  щиро
Померлі  душі  треба  пригадати.
За  спокій  їх  –  молитву  прочитати,
Щоб  вічно  спочивали  вони  з  миром.

Звертаюся  до  тебе,  любий  тату!
Тебе  в  думках  я  згадую  постійно,
Твоя  душа  хай  буде  там  спокійна  –
Я  зможу  про  сім’ю  нашу  подбати.

У  ті  світи  пішло  Вас  так  багато,
З  тобою  поряд  –  всі  мої  бабусі,
Діди  та  інші  рідні  –  що  боюся
Бодай  когось  сьогодні  не  згадати…

Щоб  Ваші  душі  відпочили  в  ра́ю,
В  молитві  Бога  я  просити  мушу.
…І  плаче  свічка  за  спочилі  душі
Всіх  тих,  кого  люблю  та  пам'ятаю.[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873488
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2020


ФОТО

[i]Мне  было  суждено  с  тобой  проститься,
И  на  столе  теперь  осталось  фото.
И,  может  быть,  меня  осудит  кто-то  –
С  тех  пор  мне  по  ночам  совсем  не  спится.

Мне  воздух  не  подходит  и  вода,
И  всех  друзей  мне  стало  вдруг  не  надо,
Когда  не  бьется  сердце  твое  рядом
Не  станет  хорошо  мне  никогда.

Мне  было  трудно  пережить  разлуку  –
Душа  металась,  разрывалась  болью.
Я  расставалась  со  своей  любовью,
И  не  решалась  взять  тебя  за  руку.

Я  так  боялась,  что  вот-вот  сорвусь,
На  шею  брошусь  и  –  все  расскажу,
Как  я  тобою  очень  дорожу!
Ты  только  позови  –  и  я  вернусь.

Но  я  сумела  все  перетерпеть.
И  плакала,  что  все  прошло  так  скоро,
Я  вынесла  себе  часть  приговора:
-  Уехать,  позабыть  и  перетлеть.

 Мне  было  суждено  с  тобой  проститься,
И  на  столе  осталось  только  фото.
И,  может  быть,  меня  осудит  кто-то  –
С  тех  пор  мне  по  ночам  совсем  не  спится…[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873362
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 25.04.2020


О СЕБЕ


[b]Моя  душа  с  природы  поэзию  черпает,
А  краски    щедро  дарит  мне  тот  край,  где  я  живу.
Работе  это  творческой    очень  помогает
И  прочно  держит  лагерь  наш  в  районе  на  плаву.
На  краски  жизни,  чувства  и  всякие  волненья
Адреналином,  сердцу  в  такт,  стучится  моя  кровь.
Забыв  о  всем  на  свете  –  пишу  стихотворенья,
Огнем  в  стихи  вливаются  и  вера,  и  любовь.
Земли  люблю  щедроты  –  она  у  нас  богата,
У  солнца,  неба,  воздуха  –  мелодию  ловлю.
Люблю  стихов  душевных  цветные  ароматы  –
Я  тоже  так  –  поэзией  –  рисую  жизнь  свою.
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873357
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 25.04.2020


ВЫ

[b]А  Вы  мне  снова  снитесь  по  ночам,
Ваш  светлый  профиль,  гордый,  благородный,
Что  так  идет  расширенным  плечам
И  речи,  той,  что  льется  так  свободно.
               Вы  в  снах  моих  довольно  частый  гость,
Приятный,  честный,  ласковый  и  нежный.
И  если  бы  уехать  не  пришлось
Сказала  бы:  «Люблю  Вас»,  как  и  прежде…
       Но  -  уехала...  Вы,  как  всегда  правЫ-
Теперь  Вы  только  в  сладких  снах  со  мною,
В  кусочке  неба  и  в  снежинке  –  Вы,
Я  думаю  о  Вас  всегда  –  не  скрою.[/b]

…  [b]В  слезинках  –  тех,  что  просто  капли  крыш,
В  простых  дождинках,  чистых,  как  кристалл,
Передо  мною  снова  ты  стоишь,
Ведь  о  разлуке  той  совсем  не  знал…
         Я  щеки  вытирала  от  дождя,
Просила:  Нет.  Меня  не  провожай!
Ты  прошептал:  Не  забывай  меня.
Сказал:  до  встречи!  Я  в  ответ:  прощай![i][/i][/b]
       
[b]...  Тогда  я  знала:  больше  не  вернусь,
Мне  было  бы  несносно  расставаться,
Я  прятала  тоску  свою  и  грусть,
А  так  хотелось  навсегда  остаться!

Теперь  зима.  И  холод  по  плечам…
Вернуться  -  я  живу  одной  надеждой.
       …И  мне  все  так  же  снится  по  ночам
Ваш  светлый  образ,  ласковый  и  нежный.[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873249
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 24.04.2020


БІЛИЙ ТАНЕЦЬ

     [i]У  будинку  -  ні  шелесне,
Світло  в  вікнах  де-не-де.
Скоро  обрій  вже  воскресне  -
Сонце  день  новий  веде.

   Час  летить,  рахує  зими  -
Це,  звичайно,  знаєш  ти,
Ніч  малює  світлі  рими  -
Й  знов  спішить  в  свої  світи.

   Стане  день  яскравим  точно,
Зникне  швидко  все  бліде,
Бо  на  зміну  темній  ночі
В  люди  світлом  він  іде.
 
   В  білім  танці  знов  кружляють
Рими  потай  від  людей:
В  щире  серце  вмить  вселяють
Справжню  віру  в  новий  день…[/i]

(  Фото  з  інтернету.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873226
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.04.2020


ПОЭЗИЯ МОЯ

[i]…Так  как  же  без  стихов?
Мне  без  стихов  не  надо
ни  сказок  о  любви,  ни  песен  соловья.
Со  мной  всегда  должна  быть
и  горечь,  и  награда  –
Поэзия  любви  несносная    моя.

Пусть  я  уйду  к  другим
и  пусть  в  другие  страны,
Пусть  буду  я  писать  мелком  и  по  доске  -
О  своей  поэзии
Я  забывать  не  стану,
Лишь  в  ней  я  расскажу  о  мучившей  тоске.

Поэзия  моя!  
Как  мало  в  жизни  надо!
С  тобой  уходит  все  –  и  боль,  и  суета.
Так  как  же  без  стихов  я?
Они  -  моя  награда.
Они  –  вся  моя  жизнь,  без  них  –  и  я  не  та.[b][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873146
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 23.04.2020


ФЕЙЕРВЕРК

Вся  жизнь  пестрела,  словно  фейерверк,
Который  был  у  местного  вокзала.
Я  вся  цвела.  И  вдруг  восторг  померк…
Тебя  я  в  своем  мире  повстречала.

Она  была  с  тобой.  И  как  всегда
Пронзила  взглядом  дерзким  и  ревнивым.
А  я  была  растроганно  горда,
И  от  души  сказала  Вам:  Счастливо!

Только  сейчас,  уйдя  от  суеты,
Как  -  то  померкла,  сникла,  растерялась  –
Твой  взгляд  чужой,  но  все  же  –  это  ты,
Биенье  сердца  эхом  отозвалось.

Лети!  Стучи!  Кричи!  Зови!  Живи!
Искрись  и  бейся!  Лейся  перезвоном!
Не  предавай,  не  забывай  любви!  –
Звучат  слова  мои  тяжелым  стоном…


(Фото  -  интернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873141
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 23.04.2020


Вокзал

[b]Падает  желтый  лист,
В  небе  видна  луна,
Воздух  так  свеж  и  чист,
А  ты  идешь  одна.
           Город  полночный  спит,
           Только  не  спит  вокзал.
           Тихо  листва  шуршит,
           Словно  хочет  сказать:

-  Почему  ты  не  спишь?
-  Где  ты  едешь  одна?
-  Почему  ты  грустишь?
А  в  ответ  –  тишина.
Не  услышит  листва
Даже  слова  в  ответ,
Боль  девчонки  сильна  –
Ведь  л  ю  б  в  и  больше  нет…

Так  печальны  глаза
Падает  желтый  лист,
А  на  щеке  –  слеза,
Слышен  лишь  ветра  свист.
         Сядешь  в  пустой  вагон  -
         Сердце  оставив  тут.
         Плачет  пустой  перрон:
       -  Больше  тебя  не  ждут…[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873038
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 22.04.2020


РАДУГА

В  жизни  каждого  всесильная  любовь,
Щедрым  солнцем  разгоняет  тучи,
Дарит  чувств  букет,  что  будоражит  кровь,
И  улыбки  незаметный  лучик.

Искренняя,  нежно-  полосатая,
Она  придет,  как  радуга  в  дожди  -
Оживет  опять  душа  с  заплатами…
Любовь  придет  к  тебе,  ты  только  жди!

Восторженно  споет  живую  песню,
Расправив  крылья,  с    ветром  полетит.
И  вдруг,  играя  красками,  чудесно,
Несмелая  весна  начнет  цвести.

И  бабочки  закружат  в  хороводе,
И  будет  счастьем  радуга  играть,
Палитру  чувств  тебе  подарит  кто  -то,
И  к  сердцу  краски  сможет  подобрать.

Во  взгляде  неба,  в  крике  чаек  –  всюду,
Увидишь:  твое  счастье  -  впереди,
Сумей  увидеть  радуги  минуту  -
Бесспорно,  это  будет  –  только  жди...

(Фото  из  интернета.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872996
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 22.04.2020


ЖАСМИН

[i]Глаза  полны  мученья  и  терзаний,
И  бледностью  покрыта  кожа  щек  -
Моя  любовь  не  терпит  испытаний,
Но  знай,  что  это  счастье  –  не  упрек.

Хоть  потемнел  и  сник  теперь  мой  взгляд
И  шелк  волос  не  для  тебя  дарю  я,
Все  правильно.  Ведь  нет  пути  назад,
Пускай  меня  глаза  других  волнуют.

Пусть  стану  зажигаться  я  для  них,
Для  тех,  других,  кто  может  недостоин.
И  пусть  не  напишу  я  больше  стих,
Как  для  тебя  пишу  –  но  будь  спокоен:

Ты  женишься  на  той,  что  все  ж  нужней,
У  вас  с  ней  будут  дочка  или  сын,
Что  станут  для  тебя  всего  важней,
А  летом  будет  расцветать  жасмин…

Сорву  я  ветку,  к  сердцу  приложив,
И  вспомню  тот  далекий  летний  день,
Когда  июнь,  жасмином  все  укрыв,
Раздаривал  любовь,  прохладу,  тень.

Глаза  смотрели  счастливо  в  глаза,
Твоя  душа  сливалась  вновь  с  моей,
И  когда  первое  «Люблю»  сказал,
Всю  красоту  неповторимых  дней.

В  тот  тихий  и  уютный  вечерок,
Ты  веточку  жасмина  мне  принес,
И  протянул  мне  крошечный  цветок,
Что  был  дороже  сотни  белых  роз.

Но  счастье  в  прошлом,  как  и  та  картина,
Что  вспомнила  я  будто  невзначай.
Я  шла.  А  веточки  прекрасного  жасмина
Роняли  цвет.  Прости  меня.  Прощай!
[b][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872881
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 21.04.2020


СВЕТ ДУШИ

[b]Есть  в  каждом  человеке  негасимый  свет,
Внутри  тебя  он  счастьем  озаряет.
И  окружающие  видят  только  след,
Не  видят,  как  огнем  душа  пылает.

А  излучают  свет  –  любовь  и  доброта,
Восторг  душевный,  что  с  теплом  прибудет.
Ведь  наша  жизнь  без  света,  собственно,  пуста  –
Дарите  свет  души  и  радость  людям.

Чем  больше  людям  отдаешь  –  сердцу  светлей,
Уйдите  от  обид    и  чувства  ревности.
Любите  жизнь,  себя,  природу  и  людей
И  находите  радость  в  повседневности.

Вселенная  так  будет  благодарна  Вам  –
За  жизнь  достойную,  за  веру,  позитив,
За  Вашу  искренность,  за  теплые  слова  –
Нужно  суметь  тот  свет  души  -  найти…[/b]


(Фото  из  интернета.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872864
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 21.04.2020


ДЛЯ ВАС…

[b]Для  Вас...
                                 Я  много  сделаю  для  Вас...
Я  напишу  для  Вас  стихи,  поэмы.
Пусть  день  уже  сегодняшний  угас,
Но  я  пишу  -  
                                   я  позабыла  время...


Для  Вас...    
                                   простите  глупую  меня  -
Все  поцелуи  -  словно  в  первый  раз,
И  ночи  -  полные  дурмана  и  огня,
Короткий  миг,  
                                     лучистый  взгляд  -
                                                                                         для  Вас...[/b]



(  Фото  -  интернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872737
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 20.04.2020


Золотое время

Дни  воспоминаний  в  серебре…
Отливая  золотым  пожаром,
Дни  и  ночи  в  звездном  сентябре
Мы  боролись  с  мраком  и  туманом.

Хоть  боролись,  все  же  мрак  настиг  -
Затушил  пожар,  проникнув  в  пламя.
Не  смогло  и  золото  спасти  –
Растворилось...  временем  и  нами.

От  тумана  мрачно  и  серО  –
Зябнут  руки  и  томятся  плечи.
А  в  глазах  –  все  ТО  же  серебро,
Словно  дань  последней  нашей  встрече.

Ты  не  будешь  с  нею  целиком!
Ведь  она  забрать  того  не  в  силах,
Что  покрыто  нежным  серебром  –
Наши  сны  и  все,  что  с  нами  было.

Пусть  туман  рассеется  весной,
Когда  травка,  дождь  и    первый  гром  –
Но  слова  :  «Ты  больше  не  со  мной»
В  сердце  бьются  вечным  серебром.

И  однажды,  выйдя  на  заре
В  парк,  где  свое  счастье  повстречала,
Я  увижу  надпись  на  коре  –
Плач  березки:  «Мы  с  тобой  не  пара».

(  Фото  -  интернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872733
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 20.04.2020


Лишний билет

Я  помню,  меня  спросили:
-  Есть  ли  лишний  билет?
   Ценою  огромных  усилий
Я  ответила:  НЕТ!
           Теперь  опираться  не  буду,
           Сказала  я  людям  ложь  –
Ждала,  что  случится  чудо,
И  ты,  наконец,  придешь.
         Что  ты  подойдешь  неслышно
И  губы  тронет  улыбка.
Билет  оказался  лишним,
И  в  этом  моя  ошибка.
     Глаза,  что  тебя  так  ждали,
Лишились  былого  огня,
Ведь  ты  улыбнулся  едва  ли,
Когда  увидел  меня.
     Душа  рыдала:  Не  верю!
А  разум  твердил:  Я  все  знал!
И  взгляд  снова  падал  на  двери,
Где  ты  в  проеме  стоял.
     
     Тебя  мне  вовек  не  дождаться  –
Единственный  верный  ответ.
И  слезы  катились  по  пальцам
На  скомканный  лишний  билет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872651
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 19.04.2020


Письмо из прошлого

   [i]Не  смейте  забывать  Вы  обо  мне
И  обо  мне  не  смейте  думать  плохо,
Когда  в  ночи,  с  моим  последним  вздохом,
Скажу  «Люблю»  в  угрюмой  тишине.
   И  пусть  Ваш  образ  сердце  пронесет,
Забудутся  пустые  увлеченья,
Тогда  пускай  наступит  Ваш  черед  –
И  я  останусь  тенью.  Вашей  тенью.
       Как  Вы  меня  любили!  Пусть  не  так,
Как  я  готова  жертвовать  собою,
Но  Вы  –  мучитель,  мой  любимый  враг,
Себя  сжигали  трепетной  любовью.
       И  пусть  нас  жизнь  разводит  по  углам,
С  другими  ищем  мы  теперь  покоя,
Пусть  я  дарю  любовь  уже  не  Вам,
Но  памяти  о  Вас  я  не  отдам,
И  правды  н  и  к  о  г  д  а    Вам    не  открою!

P.S.    Вы  обо  мне  не  смейте  думать  плохо…  [b][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872646
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 19.04.2020


БЕССОННЫЕ НОЧИ

Бессонные  ночи...Душа  рвется  в  клочья...
Нельзя...только  сердце  уняться  не  хочет...
И  мысль  слепо  бьется,  запекшись  в  мозгу:
-  Я  так  не  могу,  
                                           не  могу,
                                                                     не  могу!
   Бегу  -  возвращаюсь,  
                                                                 скажу  -  вечно  каюсь,
   Я  жить  без  тебя  очень  сильно  стараюсь.
     Забыты  поклонники,  сникли  цветы,
Остались  бессонные  ночи    и    ты...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872544
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 18.04.2020


Когда -нибудь…

[b]Когда  -  нибудь,  сквозь  много  долгих  лет,
Когда  мы  удалимся  друг  от  друга,
Когда  скажу  тебе  я  лишь:  
                                                                           -  Привет!
И  выйду  я  из  замкнутого  круга,

Когда  свиданья  наши  пролетят,
Когда  я  жизнь  свою  с  другим  свяжу,
Когда  ты  будешь  на  другой  женат,
Тогда  стихи  я  эти  покажу...

Мы  вместе  вспомним  радость  и  печаль,
Переживем  разлуки,  расставанья,
Но  никогда  не  скажем  мы:
                                                                             -    Прощай!
Даже  поссорившись,  мы  скажем:
                                                                             -    До  свиданья![b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872502
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 18.04.2020


ЗМІЇВСЬКИЙ ЕТЮД

[i]      Наша  природа  -  незабутньої  краси,
Візитка  неповторна  Зміївщини.
А  парк  природний  -  Гомільшанскії  ліси
Національна  гордість  України!
       Мжа,  повноводий  Сіверський  Донець
Та  ще  зелені  прибережні  кручі
Красою  полонили  тисячі  сердець,
Ви  закохаєтесь  у  край  цей  неминуче.
       Гаї  дубові  та  сосновий  бір
Наповнені  тваринами,  птахАми,
Байдаркові  маршрути,  велич  гір,
Гора  Козача    і  славетні  храми.
       Пташок  у  лісі  трепетний  акорд.
Ще  риболовля,  трофі-рейди  і  походи,
В  районі  дуже  люблять  велоспорт
Та  фестивалі  в  лоні  матінки-природи.
         Етнографічні  Коропові  Хутори,
А  ще  –  щорічні  свЯта  на  Купала,
Районний  заклад  відпочинку  дітвори  -
 «Біле  озеро»,  мене  з  ним    доля  поєднала…
         У  нас    такі    співочі  голоси,
Що  солов’ями    пісня  світом  лине!
Тож  завітай  у  край  мистецтва  та  краси
На  незабутню    та  славетну  Зміївщину![/i]



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872377
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.04.2020


Дівчинці, яку люблю

Ти  –  моє  серце  і  моя  душа,
Промінчик  радості  та  сподівання,
Життя  твоя  поява  прикраша,
Бо  ти  –  найзаповітніше  бажання.
Ти,  моя  доню,  віра  в  майбуття,
З  тобою  всі  здолаємо  вершини!
Хай  Ангел  зберігає  все  життя
Тебе,  мою  єдиную  дитину.
Без  тебе  –  мов  на  світі  не  жила,
Дитина  матері  -  дорожча  над  усе…
Здоров’я  тобі,  щастя  та  тепла,
Професія  хай  задоволення  несе!

Ти  –  моя  гордість,  впевненість  руки,
За  тебе  Бога  я  молити  буду:
Щасливими  хай  будуть  всі  стежки,
І  щирими  до  тебе  будуть  люди…
Ти  –  на  Землі  залишений  мій  слід  -
Розумна,  творча  –  не  злічить  талантів,
Будь,  Вірочко,  щаслива  сотню  літ,
Будь  коханою  і  умій  кохати!

Грай  на  гітарі  і  пиши  вірші,
(А  я  тебе  підтримати  готова!)
Даруй  тепло  своєї  ти  душі,
Купайся  в  хвилях  радості  й  любові!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872367
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.04.2020


Дідусеве поле

В  різнотрав’ї    -  поле  при  дорозі,
Пахощі  медово-запашні,
Стежкою  видніються  покоси,
Оживають  спогади  в  мені.
…Ось  веде  дідусь  мене  за  руку
(На  покоси  –  зАвжди  мене  брав!)
Вмить  згадались  поля  дивні  звуки,
Все,  що  вітер  шепотів  між  трав.
             І  забився  настроєм  дитячим
Сон  моїх  рожевих  світлих  мрій:
Як  волошки  пробивались  лячно
Крізь  ромашок  рівний  білий  стрій.
           Пам’ять  серця  журавлем  приносить
Полиханням  маків  на  стерні
Дідусеве  поле  стоголосе,
Що  згадалося  –  привиділось  мені…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872293
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.04.2020


ЧИСТИЙ ЧЕТВЕР

       У  день  такий  -  і  світлий,  і  хороший,
Коли  благаємо  у  душі    чистоти,
Молитвою  озвуся:  милий  Боже!
Допоможи,  зціли  та  захисти!
     Морально  важко  всім  на  карантині,
Під  впливом  добрих  ЗМІ  хвилюються  думки…
Та  в  серці  зберігаємо  святиню:
Захист  Всесильної  і  мудрої  руки.
       Ісус  Христос  мив  свої  учням  ноги,
За  нас  усіх  віддав  і  Тіло  й  Кров,
Треба  і  нам  не  забувати  Бога,
Повагу  всім  нести,  смирення  та  любов.
             Нехай  сьогодні  всі  думки  тривожні
     Змиє  вода  -  цілюща  і  свята.
     В  свідомості    звучать  закони    Божі  -
       Терпимість,  людяність,  порядність,  доброта…
                     Повернеться  тоді  всім  Божа  ласка,
Весна  зустріне  миром  та  теплом,
І  буде  на  столі  духм’яна  Паска,
І  вся  родина  буде  разом  за  столом…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872272
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.04.2020


Маме

Ты  от  меня  далеко…
Но  километры  -  не  преграда,
Я  ведь  душой  –  всегда  рядом,
И  сомневаться  не  надо  –
Мне  без  тебя  нелегко.

Солнце  ли,  дождь,  холода  –
К  маме  душа  моя  жмется:
Как  же  тебе  там  живется?
А  из  груди  сердце  рвется  –
Вечером,  ночью  –  всегда!

Мысли  -  с  тобою  опять.
Смутное  время,  тревожно
Одной  тебе  -    очень  сложно,
Приехать  нам  –  невозможно,
Чтоб  крепко  тебя  обнять.

Мы  попросим  терпенья,
У  Всемогущего    Бога,
Счастья  простого,  земного,
Здоровья  всем  золотого,
Ну  и  немного  везенья…

Годы  идут  –  не  беда!
В  сердце  -  весенняя  просинь,
Помни:  тебе  -  28!  
И  у  судьбы  мы  попросим,
Чтобы  так  было  в  с  е  г  д  а.

Все  отдала  бы,  любя…
И  в  каждый  твой  день  дорогой,
Знай,  своей  душою  с  тобой
В  стужу,  и  метели  и  зной  –
Дочка,  что  любит  тебя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872199
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 15.04.2020


Київська Русь

Вже  підпливає  кров’ю  Русь  священна…
Міста  і  села  -  все  охоплено  вогнем.
Куди  не  глянь  -  скрізь  вбиті,  полонені,
Людей  багато  спалено  живцем.
                   Уже  з  усіх  сторін  Рязань  палає,
Яка  залишилась  без  помочі  князів.
Радійте  ж  ви,  нойони  препогані  -
І  Володимир  повністю  згорів…
       А  ж  ось  і  Київ,  легендарний  Київ…
Це  -  саме  серце  української  землі.
Захоплений  ордою  хан-Батия,
Весь  потопає  в  трупах  і  крові.
       Де  Десятинна  церква  -  люта  січа,
Лиш  чуть  страшенний  гуркіт  списів  та  щитів.
Загинули  всі  оборонці  міста  -
Радіє  ворог  -  все  одержав,  що  хотів.
         Та  знай,  Батий,  нічого  вічного  немає  -
Хоч  утворив  ти  царство  всемогутньої  орди,
Та  боротьба  народу  нашого  триває,
І  гордий  Київ  –  існуватиме  завжди!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872192
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.04.2020


Ты рукою коснулся гитары

Ты  рукою  коснулся  гитары…
Зазвучал  в  ней  хрустальный  мотив.
И  забылись  все  беды,  удары,
Захотелось  к  тебе  подойти.

Подойти,  на  плечо  опереться,
Посмотреть  в  дорогие  глаза,
И  тебе,  только  струнами  сердца
О  кипящей  любви  рассказать.

Но  –  увы…  Пока  музыка  льется,
Я  любуюсь,  дыханье  тая,
Как  посмотришь  и  как  улыбнешься,
И  звучит  все  гитара  твоя…    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872027
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 14.04.2020


Лев с Овном

В  нелепой  жизни  так  всегда  бывает,
Что  не  уйти  из  замкнутого  круга  –
В  своей  судьбе  Лев  Овна  повстречает,
И  не  уйти  уже  им  друг  от  друга.

Их  души  льнут,  как  будто  два  магнита,
Сердца  поют  и  в  радости  и  в  горе.
Любовь  у  Льва  -  всегда  огнем  залита,
У  Овна  же  любовь  –  как  шторм  на  море!

Лев  с  Овном  ищут  радости  и  славы,
Они  ревнивы  –  вспыхнут,  только  тронь.
И  в  жилах  у  них,  вы,  конечно,  правы  –
Не  кровь  течет,  а  истинный  огонь!

Огонь  в  крови,  огонь  во  встречах,  взглядах  –
Лепил  Бог  души  из  того  же  теста.
Лев  с  Овном  очень  часто  где-то  рядом.
Но  только  рядом.  Рядом,  а  не  вместе…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872017
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 14.04.2020


МОЄМУ ЧИТАЧУ

Для  тебе,  любий  читачу,
Душа  над  віршами  чаклує,
До  мрії  думкою  лечу,
Її  в  поезії  малюю.

Уста  німі.  Але  рядки
Свою  мелодію  співають,
Несуть  у  вир  життя-ріки,
І  я  від  спогадів  палаю…

Для  тебе,  щирий  читачу,
Дитинства  чую  голоси,
Для  тебе  –  вітром  тріпочу
В  ранковім  подиху  роси.

Співаю  в  лузі  солов’єм
Про  все  щемке  і  особисте.
Для  тебе  –  все  життя  моє
І  хмарне…й  ніжно-променисте.

Читай  про  вічне  –  досхочу,
Бо  справжнє  серце  в  римах  б’ється.
Цей  вірш  –  для  тебе,  читачу,
Рядки,  які  течуть  із  серця…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871839
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.04.2020


Кораблик

Нарисую  кораблик  и  тихий  причал,
Уплыву  мимо  шторма  и  бури.
Избегая  меня,  ты,  любимый,  не  знал,
Что  тебя  так  нелепо  люблю  я.

         Нарисую  корабль,  что  подняв  паруса
Гордо  мчится  в  волшебные  дали.
Нарисую…  тобою  полнЫ  небеса,
Хоть  получится  это  едва  ли.

Нарисую  -  наивной  мечты  островки,
Где  все  ждут  своего  корабля.
Я  рисую  все  сердцем,  касаньем  руки  –
Так  фантазия  пишет  моя…
     
         Хоть  чужие  проходят-  плывут  корабли,
Я  живу  в  ожидании  чуда,
Что  вернется  кораблик,  плывущий  вдали,
И  о  странствиях  вовсе  забудет…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871821
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 13.04.2020


Суха троянда

Суха  троянда  ронить  білий  цвіт,
Це  нищення  краси  –  немов  зітхання.
Та  згадує  вона  крізь  призму  літ,
Своє  розквітле,  мов  бутон,  кохання…

Буяли  літні  пахощі  її  -
І  кожна  чиста  нота    мала  значення,
Співали  пісню  щастя  солов’ї  ,
 Хвилююче  тремтіла  на  побаченні…

Бринів  надією  на  щастя    день.
Всі  дивувалися  розквітлій  вроді,
А  скільки  було  сонця  та  пісень!
Краси!  Натхнення!Серця  насолоди!

Та  час  летить…  нема  життєвих  соків.
Не  тішити  собою  їй  букет.
Стоїть  тепер  в  печалі  одиноко  –
Життя  промчало,  як  один  момент.

Тепер  –  суха.  Немає  вороття.
І  білий  цвіт  не  вкриє  її  рясно.
…Стоїть  троянда,  згадує  життя
Таке  коротке,  світле  та  прекрасне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871748
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.04.2020


Козача гора

На  Зміївщині  –  незабутнє  небо
Злилось  в  обіймах  із  Козачою  горою,
Яка  милується  незвичною  красою  
У  Білім  озері  з  криштальною  водою
І  так  хвилююче  вдивляється  у  тебе.

А  твоє  серце  –  в  неземнім  польоті  –
Пейзаж  нагадує  думки  безкраї,
Нічого  в  світі  кращого  немає
Від  сходу  сонця  у  небеснім  раї  –
На  цій  вершині  щастя  та  свободи!

Тут  все  в  гармонії,  в  добрі  й  надії:
Ти  бачиш  сонце,  відчуваєш  вітер,
Тут  можеш  власному  життю  радіти
У  неповторно  -  чарівному  світі,
Бо  ця  гора  дива  творити  вміє.

І  ти  чекаєш  мить  -  магічну  ту  хвилину,
Момент  пробудження  від  сну  природи,
Цей  промінь  світла  –  справжня  насолода,
Гори  Козачої  натхнення  та  свобода  –
Усе  це  наша  мальовнича  Зміївщина…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871687
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.04.2020


Я – ТРАВА

         Я  –  трава,  уснувшая  на  время,
Пусть  меня  окутали  снега,
Я  –  живу!  И  в  сердце  бьется  тема,
Та,  что  больше  жизни  дорога.

   Я  люблю  упорно  брать  барьеры,
Стремиться  вверх,  чтоб  не  скатиться  вниз.
Для  меня  важны:  семья,  карьера,
(Профессия  -  романтика  и  риск!)

     Я  –  трава.  А  этот  снег  –  преграда
Росту  –  процветанью  моему.
Но  ему  я  очень  даже  рада,
Так  как  я  весною  –  оживу.

       Молодые  выкину  побеги
И  осуществлю  желанья  –  сны,
А  пока,  укутанная  снегом,
Буду  ждать  весны!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871572
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 11.04.2020


СНЕЖНЫЙ РАЗГОВОР

     На  ресницах  –  мерзлые  следы…
Так  неспешно,  но  бесповоротно
Из  моей  судьбы  уходишь  ты,
Потому  что  людям  так  угодно.

     Снежной  грустью  заскрипела  дверь,
Хоть  грустить  ей  вовсе  не  пристало.
Принесла  метель  нам  грусть  потерь,
А  потом  –  кружиться  перестала.
     Я  все  шла.  Немая  от  тоски,
Голову  повесив  от  печали,
Без  поддержки,  без  родной  руки,
Ничего  вокруг  не  замечая…

Падал  снег.  Он  тоже  был  один.
Снегу  тоже  было  одиноко.
Навсегда  под  снегом  уходил
Ты  –  родной,  любимый  и  далекий.
Снег  касался  моего  чела,
Я  искала  у  него  ответ:
-  Сердце  ему  в  руки    отдала,
Почему  теперь  покоя  нет?

-  Нет  покоя…-  снег  мне  отвечал  –
Иногда...  с  любовью  так  бывает.
-  Но  придет  весна  –  он  помолчал,  -
И  любовь  твоя  со  мной  растает.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871571
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 11.04.2020


Я не вернусь!

Для  тебя  я  -  зажившая  рана,
И  открыться  уже  не  боюсь.
Я  к  тебе  возвращаться  не  стану  -
Я  уже  никогда  не  вернусь.

Сквозь  дожди  я  тебя  не  услышу  -
Ничего  от  тебя  я  не  жду.
За  тобой  плачут  мокрые  крыши,
Отдаваясь  под  осень  дождю.

Мной  любви  позабыты  напевы,
Но  осталась  мелодия  слез.
А  мечты  мои...Где  же  вы,  где  вы?
Неужели  вас  ветер  унес?

И  рябина,  склонившись  устало,
Каждой  кистью  навеет  мне  грусть.
Нет,  чужою  тебе  я  не  стала,
Просто  я  н  и  к  о  г  д  а  не  вернусь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871475
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 10.04.2020


Хозяйка лета

Зовут  профессию  мою  –  хозяйка  лета.
И  как  же  на  вопросы  ответы  мне  найти:
Заедут  этим  летом    в  лагерь  наши  дети?
Ведь  болезнь  коварная  нам  встала  на  пути.

Оздоровление  сегодня  под  угрозой,
Теперь  все  детки  дома  -  и  взаперти  сидят.
А  в  лагере    у  нас  -  сейчас  поют  березы,
Черемухой-невестой    благоухает  сад…

И  только  трубку  обрывает  беспокойно
Мой  самый-самый  лучший,  сплоченный  коллектив.
Как  успокоить  их,  найти  ответ  достойный?
И  где  самой  ответы  душе  моей  найти?

В  «Фейсбук»  мне  пишут  семьи:  папы,  мамы,  дети:
-  На  улице  –  апрель,    а    путевок  не  купить…
 Поверьте:  в  лагере  готовы  мы  Вас  встретить,
Как  только  Бог  поможет  тот  вирус  победить.

Душа  метается  израненною  чайкой:
-  Услышит  это  лето  веселый,  детский  смех?
…  На  «Белом  озере»  задумалась  хозяйка.
За  всех.
́́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871466
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 10.04.2020


СПЕКТАКЛЬ С НАЗВАНИЕМ ЛЮБОВЬ

Зачем  спектакль  с  названием  «Любовь»?
И  были  мы  с  тобой,  и  есть  чужие.
Не  будут  приближаться  вновь  и  вновь
Глаза  твои  искристые,  большие.

   Не  буду  загораться  я  в  ночи,
Забуду  я  о  ссорах  и  гоненьях.
Скажу  себе:  конец,  теперь  молчи-
Останутся  одни  стихотворенья…

   Забуду  свет.  Струящийся  во  мгле  -
Пусть  будет  ночь  кромешная  повсюду,
Пусть  сердце  бьется  в  боли  и  огне,
Но  я  забуду  –  слышишь?  Я  забуду!

   Из  плена  вырвусь  –  нет  на  мне  оков,
Ведь  счастье  не  в  богатстве.  А  в  полете.
   Зачем  спектакль  с  названием  «Любовь»?
Вы  все  равно  сюжета  не  поймете…

   Но  на  распутье  жизненных  дорог
Вы  навсегда  совет  мой  сохраните:
-  Пусть  больно.  Но  в  дни  счастья  и  тревог
Будьте  любимы  и  всегда  любите!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871329
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 09.04.2020


Я не хочу весны!

     Мои  глаза  блестят  не  от  укора,
Они  слезами  от  любви  полны.
Я  просто  знаю:  скоро  свадьба,  скоро.
Поэтому,  я  не  хочу  весны.

     Я  не  хочу  весны,  чтоб  пели  птицы,
Чтоб  заливался  трелью  соловей.
И  чтоб  блестели  слезы  на  ресницах,
Контрастом  этих  теплых,  светлых  дней.

   Я  б  ничего  так  больше  не  хотела,
Как  только  не  услышать  по  весне
О  том,  что  ей  красиво  в  платье  белом,
Что  ей  красиво  в  белом,  а  не  мне…

   Я  так  боюсь,  что  мне  расскажут  это,
Не  чувствуя,  как  струны  рвут  в  груди:
-  Его  невеста  –  лучшая  на  свете,
Краше  нее,  пожалуй,  не  найти!

Уходишь  к  ней,  иначе  ты  не  можешь...
Пусть  жизнь  рассудит,  кто  из  нас  неправ.
Ты  только  в  снах,  любимый,  потревожишь,
И  -  все  же  -  пожелаю  счастья  вам.

   Она,  возможно  лучше  –  я  не  спорю.
И  в  моей  боли  нет  ее  вины.
Но  в  сердце  бьется:  скоро  свадьба,  скоро!
Поэтому,  я  не  хочу  весны!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871328
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 09.04.2020


А скоро дождь…

…А  скоро  дождь,
И  сердце  будет  биться,
И  сердце  будет  биться  и  кричать:
-  И  надо  же  такому  приключиться?
Кричать?  Рыдать?  Бежать?  Или  -  блистать?
         Кричать?  А  толку-то  кричать  сквозь  темень  ночи…
Рыдать?  Нет,    пусть  Она  рыдает,  если  хочет…
Бежать?  Тебя  Ей  молча  подарить?
Блистать!  И  жить!  И  верить!  И  любить?
           -  Любить!  Сквозь  солнце,  ветер  и  дожди,
Сквозь  свет  и  мрак,  сквозь  тучи.  Обожди!
Быть  может,  в  этом  весь  ее  секрет?
Любить  и  ждать?  Но  нет  же,  нет  и  нет!
Люби  ее  –  а  я  люблю  рассвет!

-  О  нет!  Хоть  как  я  лгу  и  от  тебя  бегу,
Я  без  тебя,  конечно,  не  могу!

…А  скоро  дождь,
И  сердце  будет  биться,
И  сердце  будет  биться  и  кричать:
-  ЛЮБЛЮ!
И  стоит  этим  мне  гордиться,
Она  не  сможет  ТАК  тебе  сказать!
         Ей  не  дано  перо  и  тайны  слова
И  ей  стихи  тебе  не  подарить.
Она  –  с  тобой,  и  что  же  тут  такого?
Она  –  не  Я,  и  мною  ей  не  быть.
И  пожалеешь  как  то  утром  ранним,
Что  время  и  меня...не  возвратить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871200
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 08.04.2020


Adagio (переспів пісні Lara Fabian)

Знов  серце  лине  в  ті  світи,
Де  часто  так  буваєш  ти.
Так  склалося  життя  –
Що  не  з  тобою  я.
У  розпачі  стогне  зима:
- Це  –  крик  душі,  та  сліз  нема…

Повинен  ти  від  мене  йти,
У  ті,  лише  Твої  світи!
В  обличчя  –  сніг  густий,
За  сльози,  Любий,  прости.
То  плаче-тужить  зима:
- Це  –  крик  душі,  та  сліз  нема…
Приспів:
І  до  мене  і  до  тебе  –
Життя  струну  веде
Немов  горить    вогнем
Вся  у  тілі  кров  –
Так  у  серці  цвіте
Наша  грішна  любов…

…У  серці  будуть  назавжди
Кохання  нашого  сліди.
Той  незабутній  час,
Що  доля  зводить  нас.
Не  я,  то  плаче  зима:
- Це  –  крик  душі,  а  сліз…
                                                                   а  сліз  нема…
Так  склалося  життя  –
Що  не  з  тобою  я.
Не  я,  то  плаче  зима:
- Це  –  крик  душі,  а  тільки    сліз…
А  сліз  вже  нема…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871199
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.04.2020


АБРИКОСОВИЙ ЦВІТ

   Іще  вчора  для  тебе  були                                                                                                                                                                                        незабутні  віршІ,
А  сьогодні  поезій  -  ілюзії  більше  нема.
Ти  пройшовся,  мов  потяг  сталевий                                                                                                                                                                          по  бідній  душі,
І  тепер  вона  стала  нестерпно  –  безжально  -  німа.

Вітер  нищить  в  пориві                                                                                                                                                                                                      п’янкий  абрикосовий  цвіт,
І  оббиті  пелюстки  біліють,                                                                                                                                                                                                        мов  справжня  зима.
Так    і  в    серці  лишив  ти,  мов  тінь                                                                                                                                                                незабутній  свій  слід
В  невзаємному  світі,  що  створила,  по  суті,  сама.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871091
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.04.2020


СНЕГ

     Грустит  душа.  Умолкли  перезвоны.
Все  получилось  задом  наперед  -
Мечтала  на  себя  надеть  корону,
А  вышло  все  совсем  наоборот.

     Несносно  видеть  милое  лицо,
И  больно  слушать  ласковые  речи.
Смотрю  я,  как  заснежено  крыльцо,
От  холода  укутывая  плечи...

   А  снег  летит  пушистый,  заводной
Кружится  он  в  задорном  хороводе.
Не  чувствуя  поддержки  за  спиной
Я  отвлекаюсь  мыслью  о  погоде.

   А  снег,  как  ты  -  шалун  и  озорник,
Он,  как  и  ты  -  вокруг  меня  кружился...
Он,  как  и  ты  -  к  душе  моей  проник.
И  как  -то  незаметно  там  прижился.

...Грустит  душа  и  глушит  перезвоны
(  и  с  каждым  часом  все  грустит  сильней!)
Мечтала  я  надеть  себе  корону,
Но  видно  не  достигла  королей.

     Настала  ночь.  И  отблесками  дня
Последние  снежинки  улетают.
Я  поняла,  что  ты  -  не  для  меня,
Ты  -  просто  снег,  который  быстро  тает...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871090
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 07.04.2020